шпори з цивільного права України

- укладені громадянами, визнаними недієздатними; - укладені з метою, які

суперечить інтересам держави і суспільства; - юр осіб, які суперечать їхнім

цілям; - мнимі й удавані угоди. Такі угоди є недійсними вже в момент

їхнього укладання незалежно від пред'явлення позову і рішення суду чи

арбітражу. До заперечних відносяться угоди укладені: - неповнолітнім у віці

від 15 до 20 років; - громадянами, визнаними обмежено дієздатними внаслідок

зловживання спиртними напоями чи наркотиками; - громадянами, нездатними

розуміти значення своїх дій; - внаслідок помилки; - внаслідок обману,

насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з іншою

чи важких обставин.

№ 93. Інші підстави виникнення зобов'язань.

Адміністративні акти. Адміністративний акт — це індивідуальний акт

компетентного органу державного управління, спрямований на виникнення,

зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Цей акт тягне настання

цивільно-правових наслідків, якщо це передбачено відповідними нормативними

актами. Наприклад, таким адміністративним актом є ордер на жиле приміщення.

Житлові правовідносини як різновид цивільно-правових відносин виникають на

підставі двох юридичних фактів: ордера і договору найму жилого приміщення.

При цьому юридичне значення ордера полягає в тому, що він є підставою для

укладення з ЖЕО договір найму жилого приміщення. Заподіяння шкоди іншій

особі. Цивільне законодавство головним чином регулює правомірну поведінку,

діяльність. При цьому носії суб'єктивних абсолютних прав здійснюють їх за

рахунок власної діяльності, не пов'язаної безпосередньо з діями інших

громадян і організацій. Якщо ж суб'єктивне абсолютне право порушено, то

застосовуються різні способи захисту порушених суб'єктивних абсолютних

прав, у тому числі позадоговірні зобов'язально-правові способи. Якщо

порушення суб'єктивного абсолютного права пов'язане з ушкодженням,

знищенням, руйнуванням, загибеллю майна, споживанням об'єкта абсолютних

прав, то потерпілий вправі вимагати від заподіювача шкоди відшкодування

заподіяних збитків. Тут факт заподіяння шкоди є підставою виникнення

позадоговірного зобов'язання. Придбання або збереження майна за рахунок

коштів іншої особи без достатніх підстав. Вираз «за рахунок іншої особи»

означає, що одночасно відбуваються два процеси: придбання або збереження

майна однією особою і втрата майна іншою особою (потерпілим). По-друге,

придбання або збереження майна є безпідставним, тобто не має достатньої

підстави, встановленої нормативним актом або договором, чи здійснене на

підставі, яка згодом відпала, наприклад, у зв'язку з визнанням угоди

недійсною. За цих умов придбання або збереження майна за рахунок коштів

іншої особи є підставою виникнення позадоговірного зобов'язання, тобто

зобов'язання, що виникає не з договору, а із зазначеного вище юридичного

факту.

№ 94. Договірна та позадоговірна відповідальність.

Договірною вважається відповідальність у формі відшкодування збитків,

сплати неустойки, втрати завдатку або позбавлення суб'єктивного права за

невиконання або неналежне виконання зобов'язання, яке виникло з договору

(штрафні санкції за неналежне виконання договору, тощо). Позадоговірною

(або недоговірною) є відповідальність, що настає за вчинення протиправних

дій однією особою щодо іншої при відсутності між ними договору або

незалежно від наявних між ними договірних відносин. Така відповідальність

настає за порушення обов'язку, встановленого законом або підзаконним актом,

і найчастіше виражається у формі відшкодування збитків. Так, у разі

заподіяння каліцтва або іншого ушкодження здоров'я організація чи

громадянин, відповідальні за шкоду, зобов'язані відшкодувати потерпілому

заробіток, втрачений ним внаслідок втрати або зменшення працездатності,

виплатити потерпілому одноразову допомогу в установленому законом порядку,

а також компенсувати витрати, викликані ушкодженням здоров'я. У цьому разі

відповідальність є позадоговірною, хоч потерпілий з організацією чи

громадянином може перебувати у трудових договірних відносинах.

№ 95. Використання творів науки, літератури і мистецтва. Авторський

договір.

Основною правовою формою використання творів науки, літератури і мистецтва

є цивільно-правові договори, які дістали назву авторських договорів.

Авторський договір — це консесуальна угода, за якою автор або

правонаступники передають готовий твір певній організації для використання

або автор бере на себе обов'язок створити певний твір і передати його для

використання, а користувач зобов'язаний використати або почати використання

твору передбаченим договором способом в обумовленому ним обсязі, у

визначений строк і виплатити автору встановлену винагороду. Договір

двосторонній, оскільки кожна із сторін наділена певними правами і

обов'язками. Отже суб'єктами вказаних договорів, з одного боку, завжди є

автор (співавтори) або їхні правонаступники, а з іншого боку, як правило,

певна організація, яка за родом своєї діяльності може використати твір.

Важливою особливістю авторських договорів є те, що об'єктами (предметами)

їх виступають нематеріальні блага — твори науки, літератури чи мистецтва.

Вони стають об'єктом договору за однієї умови, якщо вони виражені в такій

об'єктивній формі, яка дає змогу відтворювати і розмножувати їх. Об'єктом

авторського договору можуть бути твори, вже створені на момент укладення

договору, а також твори, які автор (співавтори) зобов'язується створити і

передати для використання. Авторський договір повинен бути укладений у

письмовій формі, якщо законодавством не передбачено інше.

№96. Поняття речей та їх класифікація.

Під матеріальними речами цивільне право розуміє всі предмети матеріального

світу, що призначені задовольняти визначені потреби і можуть знаходиться у

володінні суб'єктів цивільних правовідносин. З урахуванням цільового

призначення об'єктів цивільних прав і різниць у правовому режимі

матеріальні речі класифікуються по наступним основних групах: 1. Засоби

виробництва і предмети споживання; 2. Індивідуально визначені і визначені

родовими ознаками. Індивідуально визначені речі незамінні, тому у випадку

загибелі чи псування таких речей неможливо вимагати передачі їх у натурі, а

можна претендувати лише на відшкодування збитків. Речі, визначені родовими

ознаками, замінні; 3. Ділені і неподільні. Діленими визнаються речі, що у

результаті їхнього поділу на окремі фізичні частини не утрачають свого

призначення і будь-яка частина цієї речі може виконати ту ж функцію, що і

річ у цілому. Неподільними визнаються речі, що у результаті їхнього

розподілу утрачають своє первісне призначення, або цілком чи частково

утрачають свої корисні властивості; 4. Споживані і неспоживані. Споживаними

є речі, що при користуванні чи знищуються чи з'являються в іншій якості, а

неспоживаними - речі, що у процесі використання служать первісному

призначенню; 5. Рухомі і нерухомі речі; 6. Плоди і доходи; 7. Речі,

дозволені до обороту, обмежені в обороті і вилучені з обороту.

№ 97. Право власності в об'єктивному та суб'єктивному розумінні.

Варто розрізняти право власності в об'єктивному і суб'єктивному змісті. В

об'єктивному змісті - це сукупність правових норм, установлених державою і

регулюючих відносини по володінню, користуванню і розпорядженню засобами

виробництва і предметами споживання. У суб'єктивному змісті - це конкретне

право визначеної особи по володінню, користуванню і розпорядженню

приналежної йому річчю.

№98. Види забезпечення виконання зобов'язань.

Під способами забезпечення зобов'язань розуміють передбачені законом або

договором спеціальні заходи, які покликані додатково стимулювати боржника

до виконання юридичного обов'язку, а у разі його невиконання - задовольнити

охоронювані законом інтереси кредитора. Законом до заходів забезпечення

віднесено: неустойку (штраф, пеню), заставу, поруку, завдаток і гарантію.

Перелічені способи забезпечення є різними за своїм характером, але водночас

мають спільні ознаки. Насамперед вони спрямовані на належне і передусім

реальне виконання зобов'язань. Крім цього, вони захищають майнові права

кредитора шляхом створення умов для задоволення його інтересів, порушених

неналежним виконанням боржником своїх юридичних обов'язків. Таким чином,

заходи забезпечення мають гарантійний характер. Так, застава дає змогу

кредитору задовольнити свої майнові вимоги з вартості майна, яке є

предметом застави. Одним з найбільш поширених видів забезпечення

зобов'язань є неустойка. Неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена

законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити

кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання,

зокрема в разі прострочення виконання. Наступним видом забезпечення є

застава. Цей спосіб забезпечення регулюється Законом України «Про заставу».

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право, в разі невиконання

боржником (заставодавцем) забезпеченого заставодавцем зобов'язання,

одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими

кредиторами. Застава виникає в силу договору чи закону. Право застави

виникає з моменту укладення договору застави.

№ 99. Зобов'язання по страхуванню.

Закон України “Про страхування”. Це угода сторін у силу якого страховик

приймає на себе обов'язок виплатити, при настанні страхового випадку іншій

стороні страхову суму або страхове відшкодування в межах страхової суми.

Договір реальний, вважається укладеним з моменту сплати страхувальником

першого страхового платежу, письмова форма. Передує заява страхувальника в

письмовій формі. Видається страховий сертифікат. Двосторонній. Обов'язки

страховика: після настання страхового випадку зобов'язаний вчасно виплатити

страхову суму чи страхове відшкодування; якщо страховик намагався

запобігти настанню страхового випадку, чи зменшити збитки, то страховик

зобов'язаний відшкодувати витрати. Страхувальник зобов'язаний запобігти

виникненню страхового випадку; страхувальник зобов'язаний повідомити

страховику всі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового

ризику.Договір страхування оплатний.

№ 101. Форма угоди.

Законодавство передбачає наступні форми угод: 1. Усні (угоди між фізичними

і юридичними чи особами з їхньої участі, що виконуються, при їхньому

укладанні, незалежно від суми такої угоди; угоди між фізичними особами, що

не виконуються при їхньому здійсненні); 2. Письмові прості (угоди на суму

понад 100 руб, неисполняемые при їхньому укладанні; угоди для який проста

письмова форма прямо передбачена в законі; договір позики на суму понад 50

руб, договір майнового наймання; договір застави; неустойка;

поручительство;

3. Нотаріальні (кваліфікована) письмові - у випадках прямо зазначених, а

також будь-яка угода може бути викрита в нотаріальну форму. (Доручення;

купівлі-продажу; міни; дарування житлового будинку чи квартири на праві

приватної власності; договір дарування понад 500 руб і валютні цінності

понад 50 руб). Недотримання необхідної законом форми угоди спричиняє

недійсність угоди лише у випадках, прямо зазначених у законі. Недотримання

необхідної законом простої письмової форми позбавляє сторони права, у

випадку суперечки, посилатися в підтвердження угоди на показання свідків, а

у випадках, прямо зазначених у законі, спричиняє недійсність угоди.

№ 102. Позов про витребування майна із чужого незаконного володіння

(віндикаційний позов).

Речово-правовий спосіб захисту має місце в тих випадках, коли: 1.Між

власником і особою, що порушила право власності немає зобов'язання; 2.Річ

повинна бути індивідуально визначеною; 3.Річ повинна бути в натурі. Якщо

хоча б одна умова відсутня, то захист речово-правовим способом не

допускається. Поняття: Це позов про витребування майна з чужого незаконного

володіння. Позивач: не володіючий власник. Відповідач: незаконно володіючий

не власник Термін давності позову: 3 роки. У незаконного несумлінного

власника річ може бути витребувана завжди в період терміну давності позову.

У незаконного сумлінного, безоплатного власника - також. У незаконного

сумлінного оплатного власника річ може бути витребувана тільки в 3

випадках: 1.Якщо річ була украдена у власника; 2.Загублена власником;

3.Вибула з його володіння іншим способом, мимо його волі. Предметом даного

позову є тільки індивідуально визначене майно чи родові речі, якщо вони

індивідуалізовані. У випадку загибелі індивідуально визначеної речі

віндикаційний позов не може бути вдоволений, тому що відпадає його

підстава, тобто право власності на дану річ. Гроші, а також цінні папери на

пред'явника не можуть бути витребувані від сумлінного набувача (обмеження

віндикації).

№ 103. Умовні угоди. Відкладальні та відміняльні угоди.

Умовними угодами називаються угоди, по яких виникнення, зміна чи припинення

прав і обов'язків поставлено в залежність від настання чи не настання в

майбутньому події, щодо якого сторонам не відомо наступить воно чи ні.

Вимоги, пропоновані до умовних угод: 1. Це обставина повинна бути в

майбутньому; 2. Повинно бути невідомо наступить воно чи ні дана обставина;

3. Повинно бути правомірним. Угода визнається укладеною за відкладальною

умовою, якщо сторони поставили виникнення прав і обов'язків у залежність

від настання цієї умови. Наприклад, угоду піднайму жилого приміщення

укладено за умови: наймач надасть жиле приміщення піднаймачу, як тільки

його син переїде на постійне місце проживання в інше місто. Угода

визнається укладеною за скасувальною умовою, якщо сторони поставили

припинення прав і обов'язків у залежність від настання цієї умови.

Наприклад, зазначену вище угоду піднайму жилого приміщення може бути

укладено за умови: піднаймач вправі поселитися і проживати у жилому

приміщенні доти, поки син наймача не повернеться із відрядження.

№ 104. Цивільно-правові способи захисту права власності та інших речових

прав.

Віндикаційний позов: Речово-правовий спосіб захисту має місце в тих

випадках, коли: 1.Між власником і особою, що порушила право власності немає

зобов'язання; 2.Річ повинна бути індивідуально визначеною; 3.Річ повинна

бути в натурі. Якщо хоча б одна умова відсутня, то захист речово-правовим

способом не допускається. Поняття: Це позов про витребування майна з чужого

незаконного володіння. Позивач: не володіючий власник. Відповідач:

незаконно володіючий не власник Термін давності позову: 3 роки. У

незаконного несумлінного власника річ може бути витребувана завжди в період

терміну давності позову. У незаконного сумлінного, безоплатного власника -

також. У незаконного сумлінного оплатного власника річ може бути

витребувана тільки в 3 випадках: 1.Якщо річ була украдена у власника;

2.Загублена власником; 3.Вибула з його володіння іншим способом, мимо його

волі. Предметом даного позову є тільки індивідуально визначене майно чи

родові речі, якщо вони індивідуалізовані. У випадку загибелі індивідуально

визначеної речі віндикаційний позов не може бути вдоволений, тому що

відпадає його підстава, тобто право власності на дану річ. Гроші, а також

цінні папери на пред'явника не можуть бути витребувані від сумлінного

набувача (обмеження віндикації).

Негаторний позов: Порушення права власності може бути пов’язано з

утворенням перешкод для володіння, користування та розпорядження своєю

власністю. Для поновлення цих прав існує інститут негаторного позову. Дії,

якими порушується право повинні бути протиправними, всі витрати пов’язані з

усуненням порушення несе порушник. Особливості: - власник, який звертається

за захистом зберігає майно в себе; - можливо вимагати усунення порушень

тільки тих, що розпочалися і тривають до цього часу (строку позовної

давності немає); - позов подається при умові, що порушення були наслідком

протиправних дій.

№ 105. Поняття та форми вини в цивільному праві.

Вина - це психічне ставлення особи до своєї протиправної поведінки і її

можливих наслідків. Вина виражається у формі умислу чи необережності.

Ознаки умислу (ст.8 КК): а) свідомість особою суспільно небезпечного

характеру своєї чи дії бездіяльності; б) передбачення його суспільно

небезпечних наслідків; в) бажання настання суспільно небезпечних наслідків

чи свідоме їхнє припущення. Ознаки необережної форми вини (ст.9 КК): а) не

усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру своєї дії чи

бездіяльності; б) не передбачення можливості настання суспільно небезпечних

наслідків своєї дії чи бездіяльності, хоча повинна була і могла

передбачати; в) не бажає настання суспільно небезпечних наслідків чи

легковажно розраховує на їхнє запобігання. Розмежування форм має значення

для визначення правових наслідків. Так, недійсність угод може наступити

тільки при навмисній формі вини. У цивільному праві діє презумпція

винуватості, тобто відсутність провини доводиться особою, що порушила

зобов'язання (ст.209 ЦК). Законом чи договором може бути допущена

відповідальність боржника і при відсутності провини (наприклад, договір

схову - відповідальність за псування чи втрату майна безвинно, за винятком

непереборної сили). Провина кредитора (ст.210 ЦК) може служити підставою

для звільнення боржника від відповідальності, при відсутності його Вини.

Якщо винні обидві сторони (ст.211 ГК), то зменшується відповідальність

боржника (наприклад, якщо кредитор сприяв збільшенню розміру збитків чи не

вжив заходів до їхнього зменшення).

№ 106. Зобов'язання, що виникають внаслідок придбання або зберігання майна

за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав.

Зобов'язання із безпідставного придбання або збереження майна — це один з

видів позадоговірних зобов'язань. На підставі цього зобов'язання особа, яка

одержала чи зберегла майно за рахунок іншої особи без достатньої підстави,

встановленої законом або договором, зобов'язана повернути безпідставно

придбане чи збережене майно цій особі, а остання вправі вимагати від

зобов'язаної особи виконання її обов'язку. Такий же обов'язок виникає, коли

підстава, на якій придбано майно, згодом відпала. В разі неможливості

повернути безпідставно придбане майно в натурі повинна бути відшкодована

його вартість, що визначається на момент придбання. Особа, яка безпідставно

одержала майно, зобов'язана також повернути або відшкодувати всі доходи,

які вона мала або повинна була мати з цього майна з того часу, коли вона

дізналася або повинна була дізнатися про безпідставність одержання майна. З

свого боку ця особа має право вимагати відшкодування зроблених нею

необхідних витрат на майно з того часу, з якого вона зобов'язана повернути

доходи. Ці правила поширюються на випадок збереження майна за рахунок іншої

особи без достатніх підстав, встановлених законом або договором. Не

підлягає витребуванню як безпідставно придбане: 1) майно, передане на

виконання зобов'язання до настання строку виконання; 2) майно, передане на

виконання зобов'язання по закінченні строку позовної давності; 3) сплачена

зайво або на підставі, що згодом відпала, авторська винагорода або

винагорода за відкриття, винахід, раціоналізаторську пропозицію і

промисловий зразок, якщо виплата проведена організацією добровільно при

відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку

одержувача.

№ 107. Види об'єктів цивільних прав.

Під об'єктом цивільних прав прийнято розуміти те благо, на яке спрямоване

суб'єктивне право, тобто все те, із приводу чого складається визначений

правовий зв'язок між особами і з приводу чого виникають цивільні

правовідносини. Об'єктами цивільних прав можуть бути матеріальні і

нематеріальні блага. У залежності від цього вони звичайно підрозділяються

на три основні групи: 1. речі (матеріальні явища, предмети природи, як у

їхньому природному стані, так і пристосовані людиною до його потреб,

усякого роду предмети побуту, гроші і цінні папери); 2. діяльність (робота,

послуги, результати творчої діяльності); 3. особисті майнові блага. З

прийняттям Закону України “Про власність” режим права власності поширився

не тільки на речі, але і на результати творчої діяльності, що мають

нематеріальну основу, правове регулювання яких здійснюється главою 6

Закону, “Право інтелектуальну власність”. А оскільки і речі, і об'єкти

інтелектуальної власності знаходяться в єдиному правовому режимі, то перші

дві групи об'єктів цивільних прав представляється можливим умовно об'єднати

в одну групу “речей” з підрозділами на дві підгрупи - речі матеріальні і

“речі” нематеріальні.

№ 108. Поняття забезпечення виконання зобов'язання.

Під способами забезпечення зобов'язань розуміють передбачені законом або

договором спеціальні заходи, які покликані додатково стимулювати боржника

до виконання юридичного обов'язку, а у разі його невиконання - задовольнити

охоронювані законом інтереси кредитора. Законом до заходів забезпечення

віднесено: неустойку (штраф, пеню), заставу, поруку, завдаток і гарантію.

Перелічені способи забезпечення є різними за своїм характером, але водночас

мають спільні ознаки. Насамперед вони спрямовані на належне і передусім

реальне виконання зобов'язань. Крім цього, вони захищають майнові права

кредитора шляхом створення умов для задоволення його інтересів, порушених

неналежним виконанням боржником своїх юридичних обов'язків. Таким чином,

заходи забезпечення мають гарантійний характер. Так, застава дає змогу

кредитору задовольнити свої майнові вимоги з вартості майна, яке є

предметом застави. Одним з найбільш поширених видів забезпечення

зобов'язань є неустойка. Неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8