шпори з цивільного права України

до 6 міс. Особа визнається померлим із дня вступу в силу рішення суду про

оголошення його таким, тобто після закінчення 7 днів після винесення

рішення, або суд може визнати днем смерті день передбачуваної загибелі

громадянина, указавши про це в рішенні. .Наслідки визнання громадянина

померлим: 1. Шлюб припиняється; 2. Відкривається спадщина. Наслідки явки

громадянина, визнаного померлим: 1. Рішення суду скасовується; 2. Якщо

подружжя не вступила в інший шлюб, то шлюб відновлюється; 3. Майно, що

перейшло по безоплатних угодах повертається; 4. Якщо майно перейшло по

оплатних угодах і набувач знав, що особа знаходиться в живих, то майно

повертається; 5. Якщо майно перейшло до державі і реалізовано, то

повертається сума, виручена від реалізації. Однак оголошення громадянина

померлим установлює лише презумпцію припинення правоздатності, але не сам

факт смерті.

№ 70. Представництво без повноважень.

- коли особа виступає від імені іншої особи без повноважень або без

належних повноважень. (видана довіреність не має законної сили: скінчився

строк, довіритель визнаний обмежено дієздатним...) Представник може

перевищити надані йому повноваження, наприклад, придбати речі не в тій

кількості, не тієї якості, не в того суб’єкта... За загальним правилом,

угоди, які укладені особами без повноважень або з перевищенням повноважень

юридичних наслідків для довірителя не породжують. У випадках перевищення

повноважень, угода дійсна тільки в межах наданих повноважень. Але

довіритель може схвалити дії повіреного і тоді такі дії можуть створювати,

змінювати або припиняти юридичні права та обов’язки.

№ 71. Право приватної власності громадян.

Об’єктивне розуміння – сукупність правових норм; суб’єктивне розуміння –

право власника. Суб’єкти: громадяни України, іноземці, особи без

громадянства. Об’єкти: предмети виробничого та споживчого призначення,

результати інтелектуальної діяльності крім предметів, що перебувають у

виключній власності народу. Крім того нормативними актами встановлюється

перелік які не можуть бути предметами (зброя, вибухівка...) або обмежені

(газова зброя, мисливська зброя...). Підставами виникнення права власності

є первинні і похідні.

№ 72. Поняття цивільно-правової відповідальності.

Цивільно-правова відповідальність - це передбачений законом чи договором

примусовий захід майнового характеру, застосовуваний за невиконання чи

неналежне виконання зобов'язання, з метою відновлення порушеного стану і

задоволення інтересів потерпілого за рахунок правопорушника.

Відповідальність є майновою і носить компенсаційний характер. Застосування

відповідальності стимулюючи належне виконання цивільно-правового обов'язку,

є також способом попередження цивільних правопорушень у майбутньому. При

цьому відновна, каральна (штрафна) і виховна (превентивна) функції

виконуються не роздільно, а в сукупності.

№ 73. Поняття і джерела авторського права.

В об'єктивному розумінні авторське право — це сукупність правових норм, які

регулюють відносини, що виникають внаслідок створення і використання творів

літератури, мистецтва й науки. У суб'єктивному розумінні це сукупність

прав, які належать автору або його правонаступникам у зв'язку із створенням

і використанням твору літератури, науки, мистецтва. Завдання авторського

права — встановити найсприятливіші правові умови для творчої діяльності,

забезпечити доступність результатів цієї діяльності всьому суспільству.

Його основним принципом є поєднання інтересів автора та інтересів усього

суспільства. Авторське право проголошує і забезпечує широкий захист

особистих (немайнових) і майнових прав авторів. Джерела авторського права

представлені нормативними актами, до яких передусім належать конституційні

та законодавчі акти, що визначають основні засади, Закон України «Про

авторське право і суміжні права» та інші закони («Про власність»); Особливу

групу джерел сучасного авторського права становлять міжнародні договори:

Женевська конвенція по авторському праву; Бернська конвенція по охороні

літературних та художніх творів; Римська конвенція по охороні прав артистів-

виконавців, виготовлювачів фонограм, а також виробників організацій

мовлення; та інші. Якщо міжнародним договором, учасником якого є Україна,

встановлені інші правила, ніж ті, що містяться в законодавстві України про

авторське право і суміжні права, то застосовуються правила міжнародного

договору.

№ 74. Визнання громадянина безвісно відсутнім.

Безвісна відсутність - це засвідчений у судовому порядку факт тривалої

відсутності громадянина в місці його проживання, якщо не вдалося установити

місце його перебування. Особа може бути визнана безвісно відсутнім, у

судовому порядку, якщо протягом 1 року про громадянина в місці його

постійного проживання немає відомостей про місце його перебування й

установити його місце перебування всіма доступними способами не

представляється можливим. Особа визнається таким з моменту останнього

одержання відомості про нього. Якщо дату не можна установити, то початком

безвісної відсутності вважається перше число наступного місяця, після якого

відомості були отримані, якщо місяць не можна установити, того 1 січня

наступного року. Наслідку визнання громадянина безвісно відсутнім: 1. Шлюб

розривається в спрощеному порядку (ст.42 КпШС); 2. Над майном безвісно

відсутнього встановлюється опіка; 3. Якщо в цієї особи малися утриманці, то

з його майна виплачуються аліменти; 4. Припиняється дія доручення, виданого

на його ім'я чи ним самим. Наслідки явки громадянина, визнаного безвісно

відсутнім: 1. Шлюб відновлюється по спільній заяві чоловіків; 2. Опіка над

майном скасовується.

№ 75. Поняття права власності.

Право власності на відміну від власності є юридичною категорією. Воно

виникає одночасно з виникненням держави. Закон України “Про власність”

визначає право власності як “урегульовані законом суспільні відносини по

володінню, користуванню і розпорядженню майном”, як правовідношення і

суб'єктивне право. Варто розрізняти право власності в об'єктивному і

суб'єктивному змісті. В об'єктивному змісті - це сукупність правових норм,

установлених державою і регулюючих відносини по володінню, користуванню і

розпорядженню засобами виробництва і предметами споживання. У суб'єктивному

змісті - це конкретне право визначеної особи по володінню, користуванню і

розпорядженню приналежної йому річчю. Згідно ст.3 Закону України “Про

власність” суб'єктами права власності в Україні визнаються: народ України,

громадяни, юридичні особи і держава. Суб'єктами права власності в Україні

можуть бути також інші держави, їхні юридичні особи, спільні підприємства,

міжнародні організації, громадяни інших держав і особи без громадянства.

Майно може належати на праві загальної (частковий або спільний) власності

громадянам, юридичним особам і державам. Допускається об'єднання майна, що

є власністю громадян, юридичних осіб і державі, і створення на цій основі

змішаної форми власності, у тому числі власності спільних підприємств за

участю юридичних осіб і громадян інших держав. Громадяни, юридичні особи й

Україна можуть мати у власності майно, розташоване на території інших

держав.

№ 76. Поняття забезпечення виконання зобов’язань.

Під способами забезпечення зобов'язань розуміють передбачені законом або

договором спеціальні заходи, які покликані додатково стимулювати боржника

до виконання юридичного обов'язку, а у разі його невиконання - задовольнити

охоронювані законом інтереси кредитора. Законом до заходів забезпечення

віднесено: неустойку (штраф, пеню), заставу, поруку, завдаток і гарантію.

Перелічені способи забезпечення є різними за своїм характером, але водночас

мають спільні ознаки. Насамперед вони спрямовані на належне і передусім

реальне виконання зобов'язань. Крім цього, вони захищають майнові права

кредитора шляхом створення умов для задоволення його інтересів, порушених

неналежним виконанням боржником своїх юридичних обов'язків. Таким чином,

заходи забезпечення мають гарантійний характер. Так, застава дає змогу

кредитору задовольнити свої майнові вимоги з вартості майна, яке є

предметом застави. Одним з найбільш поширених видів забезпечення

зобов'язань є неустойка. Неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена

законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити

кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання,

зокрема в разі прострочення виконання. Наступним видом забезпечення є

застава. Цей спосіб забезпечення регулюється Законом України «Про заставу».

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право, в разі невиконання

боржником (заставодавцем) забезпеченого заставодавцем зобов'язання,

одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими

кредиторами. Застава виникає в силу договору чи закону. Право застави

виникає з моменту укладення договору застави.

№ 77. Сумісна діяльність.

За договором про сумісну діяльність сторони зобовязані сумісно діяти для

досягнення загальногосподарської мети: будівництво доріг,

спорткомплексів... Громадяни можуть укладати договір про сумісну

діяльність лише для задоволення своїх особистих побутових потреб. Ведення

спільних справ учасників договору про сумісну діяльність

здійснюється за їх загальною згодою. Якщо учасники договору про сумісну

діяльність за згодою між собою доручили керівництво їх сумісною

діяльністю одному з учасників договору, на нього ж покладається і

ведення спільних справ учасників договору. Особа, якій доручено ведення

спільних справ учасників договору про сумісну діяльність, діє на

підставі довіреності, підписаної іншими учасниками договору. Для

досягнення мети, зазначеної у статті 430 цього Кодексу, учасники договору

про сумісну діяльність роблять внески грошима чи іншим майном або трудовою

участю. Грошові та інші майнові внески учасників договору, а також

майно, створене або придбане в результаті їх спільної діяльності, є їх

спільною власністю. Учасник договору про сумісну діяльність не

вправі розпоряджатися своєю часткою у спільному майні без згоди інших

учасників договору. Порядок покриття витрат, передбачених договором про

сумісну діяльність, і збитків, що виникли в результаті сумісної

діяльності, визначається договором. Якщо договором такий порядок не

передбачений, спільні витрати і збитки покриваються за рахунок

спільного майна учасників договору (стаття 432 цього Кодексу), а суми,

яких не вистачає, розподіляються між учасниками договору пропорціонально

їх внескам у спільне майно. Окремі види сумісної діяльності регулюються

відповідно до ЦК та постанов КМУ.

№ 78. Аналогія права й аналогія закону.

Навіть найдосконаліша система права не може охопити всю різноманітність

суспільних відносин, які потребують правового регулювання. Ст. 4 ЦК

визначає, що цивільні права та обов’язки можуть виникати з дій громадян і

організацій, які хоч і не передбачені в законі, але в силу загальних засад

і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права й обов’язки.

Прогалина в праві – випадки, коли певні суспільні відносини потребують

правового регулювання, але не передбачене конкретною правовою нормою. В

такому випадку суду надається право розглядати такі справи за допомогою

аналогії. Ст. 11 ЦПК: “в разі відсутності закону, який регулює спірні

відносини, суд застосовує закон, який регулює подібні відносини, а за

відсутності такого суд виходить із загальних засад і змісту законодавства

України. Аналогія закону має місце, якщо: 1) відносини, щодо яких виник

спір, за своїм характером потребують цивільно-правового регулювання; 2) ці

відносини не регулюються конкретними нормами права; 3) є закон, який

регулює схожі відносини і який може бути застосований за аналогією. Для

заповнення прогалин, які не можливо заповнити за аналогією закону

заповнюються за допомогою аналогії права – за допомогою загальних засад і

змісту законодавства.

№ 79. Поняття угоди.

Угода - дія громадян та юридичних осіб, спрямована на встановлення, зміну,

припинення цивільних прав або обов'язків. Ознаки: 1. Угодою визнається лише

та дія, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав

або обов'язків. 2. Угодою визнається така дія, яка не лише була спрямована

на результат, а й призвела до встановлення, зміни або припинення цивільних

прав або обов'язків. 3. Угодою визнається дія юридичне незалежних,

рівноправних осіб.

№ 80. Невиконання та неналежне виконання зобов’язань.

Виконання зобов’язання покладається на боржника. Воно повинно бути виконане

належним чином, тобто у визначений строк, визначеним способом, у

встановленому місці, з виконанням усіх вимог щодо суб’єкта та предмета.

Якщо при виконанні зобов’язання порушується одна з наведених вимог, то

кредитор має право відмовитися від прийняття виконаного.

№ 81. Зобов’язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди.

Правовідношення, що виникає внаслідок правопорушення (делікту), один з

учасників якого (потерпілий, кредитор) має право вимагати від особи, що

заподіяла йому шкоду, відшкодування шкоди, заподіяної правопорушенням, а

боржник зобов'язаний цю вимогу виконати. Ці право відношення є

позадоговірними. Суб’єктами можуть бути будь-які особи. Деліктоздатними

вважаються особи, що досягли 15 років, а до цього за них відповідають

батьки або опікуни. Зміст: право потерпілого вимагати відшкодування збитків

і обов’язок боржника відшкодувати збитки у повному обсязі. Умови

відповідальності: заподіяння шкоди; протиправна дія; причинний зв’язок;

вина. У цивільному праві діє презумпція винуватості. Крім того

законодавство передбачає і відшкодування моральної шкоди.

№ 82. Продукти творчої діяльності як об'єкти цивільних прав.

Творчість – цілеспрямована інтелектуальна діяльність людини, результатом

якої є щось якісно нове, що відрізняється неповторністю, оригінальністю і

суспільно-історичною оригінальністю. Поділяється на духовну та

науковотехнічну. Результати творчої діяльності з точки зору ЦП охорони

поділяються на авторське право та право промислової власності (патентне).

№ 83. Поняття неустойки та її значення.

Визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити

кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання свого

зобов’язання. Різновидами неустойки є штраф і пеня. Штраф визначається у

твердій сумі або у вигляді відсотка до суми невиконаного зобов’язання і

стягується однократно. Пеня встановлюється на випадок прострочки і

обраховується у відсотковому відношенні за кожен день. Розрізняють

договірну та законну неустойку. Залікова неустойка = неустойка + непокриті

неустойкою збитки; Штрафна неустойка = неустойка + збитки; Альтернативна

неустойка = неустойка або збитки (бажання кредитора); Виключна неустойка =

лише неустойка (на транспорті). Значення – найбільш гнучкий спосіб

забезпечення зобов’язання.

№ 85. Захист права власності від порушень, не пов'язаних з позбавленням

володіння (негаторний позов).

Порушення права власності може бути пов’язано з утворенням перешкод для

володіння, користування та розпорядження своєю власністю. Для поновлення

цих прав існує інститут негаторного позову. Дії, якими порушується право

повинні бути протиправними, всі витрати пов’язані з усуненням порушення

несе порушник. Особливості: - власник, який звертається за захистом

зберігає майно в себе; - можливо вимагати усунення порушень тільки тих, що

розпочалися і тривають до цього часу (строку позовної давності немає); -

позов подається при умові, що порушення були наслідком протиправних дій.

№ 86. Склад цивільного правопорушення.

Склад цивільного правопорушення є підставою цивільно-правової

відповідальності. До нього входять: 1) наявність реальних збитків (витрати,

понесені кредитором, втрата або пошкодження майна кредитора, неодержані

кредитором доходи); 2) протиправність поведінки боржника (активна або

пасивна дія); 3) причинний зв’язок; 4) вина боржника (психічне ставлення

особи до своєї неправомірної поведінки та її наслідків – діє презумпція

винуватості).

№ 87. Об'єкти і суб'єкти авторського права.

Об’єктом авторського права є результати творчої діяльності. Всі результати

творчої діяльності визнаються товаром, отже вони можуть бути об’єктом будь-

якого право чину у цивільному обороті. Для надання охорони потрібно лише

надати об’єктам такої форми, щоб їх зміст можливо було розуміти без

присутності автора. Право автора визнається за твором і якщо твір

знаходиться на території іншої країни, але право на захист існує лише при

наявності двосторонніх договорів між країнами. Суб’єктами авторського права

може бути людина, колектив людей, але може бути і юридична особа

(кіностудія). Суб’єктом може бути будь яка людина. Неповнолітні мають ті ж

права, що і повнолітні: право авторства, право на ім’я, на винагороду, але

право розпоряджатися – тільки в межах, встановлених ЦК. Автор має право

випустити свій твір під власним ім’ям, під псевдонімом або анонімно.

Суб’єктом авторського права може стати і держава – після закінчення строку

дії авторського права (50 років).

№ 88. Види недійсних угод.

Угоди, укладені з порушенням вимог закону не утворюють юридичних наслідків

і є недійсними. 1) нікчемні (укладені всупереч інтересів держави і

суспільства; які протирічать статуту юридичної особи; укладені особами до

15 років і визнані судом недієздатними; укладені з порушенням форми; мнимі

і удавані) Мнимі – укладена для виду, без наміру юридичних наслідків

(дарування для уникнення конфіскації) Удавані – укладаються з метою

прикриття іншої угоди (купівля-продаж під виглядом дарування частини

спільної власності). 2) заперечні – угоди, які можуть бути визнаними

недійсними судом (повністю чи частково) (від 15 до 18 років без згоди

батьків чи опікунів; укладені обмежено дієздатними без згоди опікунів;

укладені особою, яка не розуміє значення своїх дій; укладені внаслідок

помилки; укладені внаслідок обману, насилля, погроз, злонаміреної згоди

сторін, збіг тяжких обставин) Наслідки: двостороння реституція,

одностороння реституція, відсутність реституцій (все державі).

№ 89. Поняття та значення договору як підстави виникнення зобов'язань.

Договір — це згода двох і більше осіб, спрямована на виникнення, зміну або

припинення цивільних прав і обов'язків. Серед підстав виникнення

зобов’язань центральне місце належить договорам. Таке значення договору

обумовлено самою суттю цивільно-правових відносин, саме він зв’язує

володільців тих чи інших речей, за допомогою договору надають послуги,

виконують роботи...

№ 90. Види цивільно-правової відповідальності.

Цивільно-правова відповідальність - це передбачений законом чи договором

примусовий захід майнового характеру, який застосовується за невиконання чи

неналежне виконання зобов'язання, з метою відновлення порушеного становища

і задоволення інтересів потерпілого за рахунок правопорушника.

Відповідальність є майновою і носить компенсаційний характер. Застосування

відповідальності, стимулюючи належне виконання цивільно-правового

обов'язку, є також засобом попередження цивільних правопорушень у

майбутньому. При цьому відшкодувальна, каральна (штрафна) і виховна

(превентивна) функції виконуються не роздільно, а в сукупності. Умови

цивільно-правової відповідальності: 1.Протиправне діяння, тобто діяння, що

не відповідає вимогам закону чи договору; 2.Причинний зв'язок, тобто

боржник відповідає не за будь-які, а тільки за заподіяні порушенням

зобов'язання збитки; 3. Наявність провини і збитків. Види цивільно-правової

відповідальності: договірна (настає в зв'язку з заподіянням збитку,

викликаного невиконанням зобов'язання, що існує між кредитором і

боржником) позадоговірна (настає в результаті заподіяння збитку , що не є

наслідком невиконання зобов'язання, що існує між кредитором і боржником);

часткова і солідарна (при множинності боржників у зобов'язанні);

субсидіарна (додаткова); змішана (при невиконанні або неналежному виконанні

зобов'язання з вини обох сторін).

№ 91. Суміжні права.

Суміжні права — це права на результати творчої діяльності виконавців, права

виробників фонограм та права організацій мовлення, пов'язані з

використанням творів літератури і мистецтва, авторські права на які

належать іншим особам.

Об'єктами суміжних прав є: а) виконання для фіксації, відтворення і

розповсюдження за допомогою технічних засобів; б) записи виконання та інші

записи за допомогою технічних засобів; в) трансляція в ефір по кабелю.

Права виконавців охороняються, якщо: 1) виконання вперше мало місце на

території України; 2) виконання зафіксоване на фонограмі; 3) виконання, не

зафіксоване на фонограмі, включено у передачу організації мовлення. Права

виробників фонограм охороняються, якщо: 1) виробник є громадянином України

або юридичною особою з офіційним місцезнаходженням на території України; 2)

фонограму вперше опубліковано на території України або опубліковано на

території України протягом 30 днів від дня її публікації в іншій державі;

3) перша фіксація фонограми мала місце в Україні.

№ 92. Нікчемні та заперечні угоди.

У відповідності зі ступенем недійсності розрізняють угоди: абсолютно

недійсні, чи нікчемні; відносно дійсні, чи заперечні. До нікчемних

відносяться угоди: - укладені з порушенням обов'язкової нотаріальної чи

простої письмової форми;- укладені неповнолітніми, які не досягли 15 років;

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8