Місце та роль української греко-католицької церкви в процесі національно-духовного відродження України

Українська Греко-Католицька Церква, що утворилась внаслідок Берестейського поєднання, стала рушійною силою в процесі оборони етнічної субстанції та визвольних змагань політичного і соціального характеру в умовах відсутності власної держави, національного та ідеологічного поневолення українського народу. І сьогодні, незважаючи на труднощі внутрішнього характеру та зовнішні перешкоди УГКЦ використовує всі наявні в її арсеналі засоби з метою піднесення національної гідності українців, виховання патріотизму, утвердження української політичної нації та державності.

3. Будуючи демократичне суспільство, українська держава стала перед кардинальною проблемою налагіджння адекватних стосунків з Церквою як етнотворчим чинником. При цьому Україна законодавчо ініціює прворітетну для Заходу ліберальну модель державно-церковних відносин, яка не черпає з українських етносоціальних джерел, а, швидше, породжена протестанською ментальністю. Запровадження цієї моделі передбачає можливість трансплантації до українського національно-духовного організму чужих йому космополітичних ідей, носієм яких виступають неорелігійні рухи та нетрадиційні релігії. Окрім цього, в українському законодавстві у сфері державно-церковних взаємин чітко простежується субєкт-обєктний характер їх взаємодії, що вкрай звужує можливість партнертства між цими інституціями задля виконання ними суспільнотворчих функцій. Власне, зміна характеру взаємодії між державою та Церквою в площину субєкт (держава) - субєкт (церква) виступить гарантом встановлення демократичної моделі державно-церковних взаємовідносин, їх гармонійної співпраці. Адекватні державно-церковні відносини можуть утворитися лише за умови врахування державою ролі певної конфесії чи церкви у виконанні суспільно-творчої ролі. У цьому сенсі пріоритетність в Україні належить традиційному християнству.

4. На жаль, традиційне християнство в Україні, критерієм якого варто вважати Київське, святоволодимирівське християнство, на сьогодні не досягло повноти свого вираження в єдиній Помісній Українській Церкві. Воно представлене чотирма конфесіями : Українською Греко-Католицькою Церквою, Українською Автокифальною Правосланою Церквою, Українською Правосланою Церквою Київського Патріархату та Українською Правосланою Церквою Московського Патріархату.

Наявність чотирьох церков східного обряду, кожна з яких вважає себе єдиною традиційною для України, призводить до міжцерковного протистояння, яке відіграє дестабілізуючу роль у суспільстві, гальмує процес утвердження державності, суперечить національним інтересам України. Таким чином, напрошується просте рішення : оскільки конфронтація повязана передовсім їз розділенням традиційних церков, то їх подолання вимагає обєднання усіх українських церковв єдину Помісну Церкву, яка виступить могутнім чинником соціальної інтеграції та національної консолідації.

Логіка католицько-православного діалогу вказує на мету, якою є відновлення повної єдності обох Церков-сестер через усунення серйозних доктринальних розходжень. В офіційному екуменічному діалозі вирішення чекає передусім надзвичайно важка проблема примату. Саме тільки апелювання до асиметричної еклезіології не розвяже екуменічну проблему. Необхідність офіційного діалогу не заперечує доцільності, висунутих ерархією УГКЦ екуменічних ініціатив. Вони є стимулом і підтримкою цього діалогу, можливим шляхом для досягнення взаєморозуміння. Екуменізму не потрібна ні конкуренція, ні реваншизм, а співпраця та взаємодопомога. Усі ситуації криз і напружень на релігійному або національно-релігійному тлі не лише рогзхитують гідність самого феномену християнства, а й негативно впмивають на морально-психологічний клімат українського суспільства.

5. Роль центру, формуючого обличчя української нації, її світогляду, моралі, духовності, культури, характеру та ідей відіграла, протягом тисячолітньої історії свого існування в Україні-церква.Вона формувала суспільну етику на засадах християнства та пропонувала ідеальні моделі міжособових та суспільних взаємин; творила, зберігала та проповідувала універсальні християнські вартості, які визначали національно-культурне, суспільно-політичне та релігійно-духовне життя українців. Українська Греко-Католицька Церква, як спадкоємиця Київського християнства, і сьогодні покликана не лише сприяти відродженню вже створених нею, однак, на жаль, відкинутих тоталітарним суспільством вартостей, а й прагнути переконати суспільство покласти християнські цінності в основу його життєдіяльності. Після тривалої пропаганди атеїзму та процесів секуляризації УГКЦ знову прагне зайняти належне місце у структурі громадського суспільства України, щоб послідовно здійснювати покладену на неї місію. Основним завданням УГКЦ у посткомуністичному суспільстві є відновлення, знівечиних атеїстичною ідеологію та пропагандою, духовних та моральних цінностей.

Духовна єдність народу зумовлюється не лише ментальністю, традицією та символами, а й аксіологічними орієнтирами, які за своїм змістом в Україні є християнськими. Людина відчуває себе спроможною мати позитивну позицію стосовно життєвих труднощів і напружень лише за умови існування певної опори. Такою опорою є християнська віра, оскільки вона спроможна дати людині орієнтацію в житті, не виключаючи при цьому (якщо віра є автентичною) жодних відчужувальних виливів. Етична позиція набирає характеру майже відчутної на дотик моделі у земному житті та слові Бого-Чоловіка. Добровольна зустріч з позицією та вченнях Христа дозволяє людині поступово побороти в собі певні протилежності та осягнути внутрішню єдність, відректися самого себе і звернути увагу на спільноту. Вкрай актуальним постає завдання переосмислення своєї життєвої позиції, викристалізування системи морально-етичних та світоглядно-ідеілогічних норм, свого ставлення до держави в цілому та до процесів, повязаних з трансформацією суспільно-політичного життя від тоталітаризму до демократії.

Ідентифікуючисьз певною нацією, людина приймає моральні цінності, що превалюють у даному суспільстві. Визначаючи цінності, створені у минулому, людина працює у руслі примноження та передання їх наступним поколінням. Держава стає цінністю лише тоді, коли створює і гарантує умови для реалізації всіх компонентів, які творять систему вартостей народу та дає шанси для розвитку кожної окремої особистості. Піднімаючи дух народу, усвідомлюємо, що політична свобода нерозривно повязана з дієздатним громадянським суспільством, плюралістичною демократією та гуманною правовою державою.

Церкву, як інстанцію, що проголошує яке буття та моральні цінності, не може замінити жодна державна інстанція. Саме церква вирішальною мірою визначає нормативні вартості та мотиваційні імпульси, що змушують людину відчувати відповідальність за себе, за суспільство і державу.Включаючись у процес розбудови української держави, УГКЦ в вищій мірі зацікавлена у плеканні тих засад, які лягли в основу нашої державності і які тісно повязані з суто філософською проблемою - співвідношенням індивіда та суспільства, рівним свободи особистості. Шлях до утвердження чітких соціально-психологічних установок, що визначатимуть внутрішній зміст та зовнішню форму української держави, ми вбачаємо у синтезі християнської моралі, національного самоусвідомлення та активної громадянської позиції - триєдиного ідеалу, що надають сутнісного виміру новій системі морально-етичних цінностей українського народу.

6. Католицька Церква, в юрисдикції якої перебуває УГКЦ, в кінці XIX ст. протиставила навальному наступу секуляризму свою соціальну доктрину у якій міститься, основане на християнській моралі бачення тодішньої суспільної ситуації та осмислювалась роль Церкви в соціальному середовищі Енцикліка папи Лева XIII ,,Rerum Novarum" (1891 р.) являла собою мінімальнупрограму вимог католиків всього світу ; сприяла формуванню громадської думки стосовно основних політичних і соціальних проблем та спонукала церкву до активної соціальної діяльності. В рамках соціальної доктрини Вселенської Церкви здійснює своє суспільне місійне покликання УГКЦ. Особливого значення соціальна роль церкви набуває у ХХ ст. в період панування суспільного ладу, який грунтувався на офіційній доктрині атеїзму та гранично обмежував соціальну роль УГКЦ. Остання опинилася перед загрозою самого свого існування і як інституція громадянського суспільства, і як релігійна громада. Визначальний вплив на збереження християнської віри і моральних цінностей суспільства в умовах панування радянської влади мала ієрархія УГКЦ, зокрема митрополит Андрей Шептицький та патріарх Йосиф Сліпий. Акт ліквідації УГКЦ (1946 р.) унеможливив активну соціальну роботу церкви, що змушена була діяти на нелегальному становищі.

Проголошення незалежної Української держави та легалізація УГКЦ поставили перед останньою завдання переосмислення своєї ролі у суспільстві. Соціальна проблематика посіла чільне місце у документах Патріаршого Собору Української Греко-Католицької Церкви (розпочав свою роботу в 1996 р.). Сьогодні, соціальне вчення УГКЦ прагне охопити своєю увагою всі явища громадського життя, сформулювати фундаментальні соціальні принципи, що мають виступити як певні структури, здатні упорядкувати існування людської спільноти. Такими принципами є : принцип особистості та принцип солідарності. Соціальне вчення УГКЦ прагне здійснити аналіз суспільства в теологічніц перспективі, передусім являючи собою не програму суспільного розвитку, а соціальну теорію. Будучи своєрідною соціальною філософією богословсько-есхатологічного характеру, соціальне вчення УГКЦ є теологією суспільства.

Список використаних джерел і літератури

Документи та матеріали

Библия. Книги Священного Писання Ветхого і Нового Завета. - Брюссель: Издательство “Жизнь с Богом”, 1973. - 2357 С.

Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996р - К.: видавництво “Право” Українська Правнича Фундація, 1996. - 63 С.

Апостольська конституція папи Климента VIII “Magnus Dominus et laudabilis nimis” про з'єднання Київської митрополії з Римською Церквою /Основні документи Берестейської унії. - Львів: “Свічадо”, 1996. - С. 65 - 76.

Апостольський лист Римського Архиєрея Івана Павла II “З нагоди 400 - річчя Берестейської унії.” - Ватикан: Libreria editrice vaticana, 1995. - 12 листопада. - 23с.

Апостольський лист папи Климента VIII “Decet Romanum Pontificem” / Основні документи Берестейської унії. - Львів: “Свічадо”, 1996. - С. 77 - 80.

Апостольський лист Tertio Millennio adveniente Наближення третього тисячоліття Вселенського Архиєрея Івана Павла II. - Львів: “Свічадо”, 1997. - 61 С.

Булла Флорентійського Собору /Основні документи Берестейської унії. - Львів: “Свічадо”, 1996. - С. 85 - 88.

Відозва митр. Андрея Шептицького до народу з приводу вбивства дир. гімназії І. Бабія /митрополит Андрей Шептицький: Життя і діяльність. Документи і матеріали 1899 - 1944. Т. II. Церква і суспільне питання. Книга I. Пастирське вчення та діяльність. - Львів: “Місіонер”, 1998. - С. 480 - 481.

Головні аргументи Берестейської унії, _ до Папи і до короля, що їх підготувала єрархія Київської Митрополії /Основні документи Берестейської унії. - Львів: “Свічадо”, 1996. - С. 54 - 61.

Декрет про Східні Католицькі Церкви /Документи Другого Ватиканського Собору. - Львів: “Свічадо”, 1996. - С. 171 - 186.

Документи до історії Української Греко-Католицької Церкви у Польщі у 1947 - 1960-х роках. - Львів: “Каменяр”, 1996. - 312 С.

Доповідь єп. Йосипа Сліпого на Архієп. Соборі. Стан нез'єдиненої Церкви в Союзі Радянських Республік перед війною 1941 р. /Митрополит Андрей Шептицький: Життя і діяльність. Документи і матеріали 1899 - 1944. - Т. 1. Церква і церковна діяльність. - Львів; “Свічадо”, 1995. - С. 347 - 357.

Душпастирська Конституція про Церкву в сучасному світі /Документи Другого Ватиканського Собору. - Львів, _ “Свічадо”, 1996. - С. 449 - 619.

Жалованая грамота Сигизмунда III униатскому митрополиту Рогозе и всему духовенству Вел. кн. ЛиТ. о правах и преимуществах за принятие унии /Уния в документах. Док. №18. - Минск: Лучи Софии, 1997. - С. 108 - 111.

Закон Української РСР “Про свободу совісті та релігійні організації” /Відомості Верховної Ради України. _ №25. - сТ. 283. - к.: Видання Верховної Ради УРСР, 1991._ С.656 - 666.

Закон України “Про внесення доповнень і змін до Закону УРСР “Про свободу совісті та релігійні організації” /Голос України. - 1994. - 12 січня.

Звернення Єпископів Української Греко - Католицької Церкви до вірних та всіх людей доброї волі про завдання християнина в сучасному суспільстві. - Дано у Львові, дня 12 березня 1999 р.Б. при архикатедральному Соборі св. Юра. - 15 С.

Звернення митр. Андрея Шептицького та ін Єпископів до духовенства й вірних про вибори до громадських рад /Митрополит Андрей Шептицький: Життя і діяльність. Документи і матеріали 1899 - 1944. Т. II. Церква і суспільне питання. Книга I. Пастирське вчення та діяльність. - Львів: “Місіонер”, 1998. - C. 465 - 468.

Звернення українських учасників III Европейського конгресу “Любов, життя і родина”, що відбувся у Києві 1 - 3 червня 1995 року під гаслом “Родина й - майбутнє України”, до президента України, Верховної Ради України, керівників засобів масової інформації // Колегія. - 1995. _ № 6. - С. 111 - 113.

З постанови Львівського церковного собору про ліквідацію Брестської церковної унії / Національні відносини в Україні у XX сТ. Збірник документів і матеріалів. - К.: Наукова думка, 1994. - С. 286 - 287.

Із зверненням ініціативної групи греко-католицького духовенства до Ради Народних Комісарів Української РСР з проханням затвердити ініціативну групу та дозволити скликати церковний собор від 28 травня 1945 р. / Правда про унію. Документи і матеріали. - Львів: Видавництво “Каменяр”, 1981. - Док. № 246. - С. 358 - 362.

Із споминів Логина Цегельського про розмову з Головою Директорії Володимиром Винниченком про Київський Патріархат та можливості очолення його митр. Шептицьким / митрополит Андрей Шептицький: Життя і діяльність. Документи і матеріали 1899 - 1944. Т. 1. Церква і церковна єдність. - Львів: “Свічадо”, 1995. - С. 138 - 140.

Конвенція про захист прав і основних свобод людини, Рим, 4 листопада 1950 року // Віче. - 1998. _ № 10. - С. 9.

Парламентська асамблея Ради Європи. Сорок четверта чергова сесія. Рекомендація 1202 (1993) щодо релігійної терпимості в демократичному суспільстві / Права людини в Україні. Вип. 15. - Київ - Харків, 1996. - С. 68 - 70.

Пастирське звернення Блаженнішого Мирослава Івана Кардинала Любачівського Про єдність Святих Церков. - Дано у Львові при Архикатедральному храмі св. Юрія в Празник Благовіщення Пресвятої Діви Марії 25 березня / 7 квітня 1994 р. Б. - 36 С.

Пастирський лист єп. Андрея Шептицького до духовенства і вірних Станіславської Єпархії Християнська Родина (1900 р.) / митрополит Андрей Шептицький: Життя і діяльність. Документи і матеріали 1899 - 1944. Т. II. Церква і суспільне питання кн. 1 Пастирське вчення та діяльність. - Львів: “Місіонер”, 1998. - С. 17 - 36.

Пастирське послання митр. Андрея Шептицького до духовенства О Квестії Соціальній / митрополит Андрей Шептицький: Життя і діяльність. Документи і матеріали 1899 -1944. Т. II. Церква і суспільне питання. Книга I. Пастирське вчення та діяльність . - Львів: “Місіонер”, 1998. - C. 137 -176.

Пастирське послання. Зближаються часи про працю для з'єдинення Східних Церков / митрополит Андрей Шептицький: Життя і діяльність. Документи і матеріали 1899 - 1944. Т. I. Церква і Церковна єдність. - Львів: “Свічадо”, 1995. - C. 29 - 36.

Пастирське послання митр. Андрея Шептицького Осторога перед загрозою комунізму / митрополит Андрей Шептицький: Життя і діяльність. Документи і матеріали. Т. II. Церква і суспільне питання. Книга I. Пастирське вчення та діяльність. - Львів: “Місіонер”, 1998. - C. 486 - 501.

Пастирське послання митр. Андрея Шептицького: Життя і діяльність. Документи і матеріали. Т. II. Церква і суспільне питання. Книга I. Пастирське вчення та діяльність. - Львів: “Місіонер”, 1998. - С. 259 - 268.

Повідомлення прокурора УРСР про притягання до судової відповідальності керівних діячів греко-католицької церкви за антирадянську діяльність на користь німецько-фашистських окупантів у роки Великої Вітчизняної війни / Правда про унію. Документи і матеріали. - Львів: Видавництво “Каменяр”, 1981. - Док. № 249. - С. 365 - 367.

Попередня чернетка до звернення митр. Андрея Шептицького з приводу вбивства дир. гімназії Івана Бабія / митрополит Андрей Шептицький: Життя і діяльність. Документи і матеріали 1899 - 1944. Т. II. Церква і суспільне питання. Книга I. Пастирське вчення та діяльність. - Львів: “Місіонер”, 1998. - С. 479 - 480.

Послання митр. Андрея Шептицького до народу Про безбожництво / митрополит Андрей Шептицький: Життя і діяльність. Документи і матеріали 1899 - 1944. Т. II. Церква і суспільне питання. Книга I. Пастирське вчення та діяльність. - Львів: Видавництво Отців Василіян “Місіонер”, 1998. - С. 514 - 516.

Постанови собору про ліквідацію Берестейської унії з 1596., про розрив з ватиканом та про возз'єднання з Руською Православною церквою / Діяння Собору греко-католицької церкви 8-10 березня 1946 р. у Львові. - Львів: Видання Президії Собору, 1846. - С. 127 - 128.

Привітання Соборові Української Греко - Католицької Церкви / Документи Патріаршого Собору Української Греко - Католицької Церкви. перша сесія. жовтень 1996 рік. - Львів: “Свічадо”, 1998. - 325 С.

Сеник С. передумови Берестейської унії / Основні документи Берестейської унії. _ Львів: “Свічадо”, 1996. - С. 5 - 47.

Спільне Пастирське послання митр. Андрея Шептицького та ін. єпископів з приводу т. зв. “пацифікації” українського народу польськими цивільними властями / Митрополит Андрей Шептицький: Життя і діяльність. Документи і матеріали 1899 - 1944. Т. II. Церква і суспільне питання. Книга I. Пастирське вчення та діяльність. - Львів: “Місіонер”, 1998. - С. 465 - 468.

Спільне Пастирське послання митр. Андрея Шептицького та ін. єпископів На поміч безробітним і вбогим / Митрополит Андрей Шептицький: Життя і діяльність. Документи і матеріали 1899 - 1944. Т. II. Церква і суспільне питання. Книга I. Пастирське вчення та діяльність. - Львів: “Місіонер”, 1998. - С. 469 - 474.

Энциклика его Святейшества папы Иоанна Павла II “Centesimus annus” (“Сотой годовщине”) / Энциклика его святейшества Папы Римского 1891, 1981, 1991 гг. о труде, человеческой жизнедеятельности., нравственности и морали. - К: Институт праксеологии, 1993. - С. 187 - 278.

Decree on Ecumenism / The documents of Vatican II. - New-York: Guild press. America press. Association press, 1966. - P. 341 - 370.

Dogmatic Constitution on the Church / The documents of Vatican II. - New-York: Guild press. America press. Association press, 1966. - P. 14 - 106.

Преса:

Агументы и факты. - 1989. - № 40. - 7-14 октября

За вільну Україну. - 1990. - 28 липня.

Урядовий кур'єр. - 1997. - 3 липня

Монографії і статті

Аверінцев С., Рупнік. І. - М. - Адам та його ребро. Духовність подружньої любові. - Львів: “Свічадо”. - 75 с.

Алексеев В. Была ли в СССР “безбожная пятилетка”? // Поступ. - 1999. - № 164._ 27 листопада

Алєксєєнко І. Амбівалентність особистості і політичної системи в умовах кризового соціуму // Нова політика. - 1999. _ №. 3. - С. 30 - 32.

Антоновський Т. Собори українських Церков / Католицький щорічник 1996. - К.: Видавничий дім університету “Києво - Могилянська академія”, 1996. - С. 45 - 48.

Антонюк З. Побудова громадянського суспільства в Україні та християнське соціальне вчення / Релігія і суспільство в Україні: фактори змін. Матеріали міжнародної конференції 15 - 16 травня 1998 р. м. Київ. - К., 1998. -С. 68 - 75.

Антонюк З. Релігія в суспільстві: можливості взаємного реформування через право відрізнятися, тобто зберігати індивідуальність ? / Права людини в Україні: Вип. 13. Київ - Харків, 1995. - С. 15 - 30.

Антошевський Т. Християни знову не мали вибору // Поступ. - 1999. № 164. - 27 листопада

Аркас М. Історія України - Русі. - К.: Вища школа, 1991. - 456 с.: іл.

Арсеньев Н. Единый поток жизни. - Брюссель, 1993. - 308 с.

Байєр - Катте В. Чи деструктивні культи можуть поширювати релігійність ? // Сопричастя. - 1999. - № 2. - 16 - 35.

Баркер А. Новые религиозные движения. - Санкт - Петербург: Издательство Русского Христианского гуманитарного института, 1997. - 281 с.

Баришевський М. До питання про моральну діяльність у контексті особистого становлення / Українська психологія: сучасний потенціал. Матеріали Четвертих Костюківських читань 25 вересня 1996 року . Т. 1. - К., 1996. - С. 96 -103.

Бендик М. - П. Помісність Української Греко - Католицької Церкви та її бачення Патріархом Йосифом Сліпим. - Львів: “Свічадо”, 1996. - 52 с.

Бех І. Проблема особистісних цінностей: стан і орієнтири дослідження / Українська психологія: сучасний потенціал. Матеріали Четвертих Костюківських читань 25 вересня 1996 року . Т. 1. - К., 1996. - С. 57 - 67.

Бланюк П. Божа істина, краса і любов. - Дрогобич: Видавнича фірма “Відродження”, 1995. - 378 с.

Білецький М. Подолання міжцерковного протистояння і роль у ньому суспільства // Колегія. - 1995. - № 5. - С. 117 - 124.

Блажейовський Д. Українські Церковні унії Константинопольська, Римська і Московська. Відбитка із: Записки Наукового Товариства ім Шевченка. Т. 205. У пошуках істиної правди. - Нью-Йорк - Париж - Сидней - Торонто: Репринтне перевидання “Бескид”, 1987. - 57 с.

Боднар В., Яеніщак В., Юхновський А., Кантраль Н. Релігійний чинник на президентських виборах 99 // Українські варіанти. - 1998. - № 3 - 4 (5 - 6). - С. - 20 - 25.

Боцюрків Б. Теоретико-методологічні аспекти компаративного аналізу стосунків між церквою та державою в Україні // Колегія. - 1994. - № 3 - 4. - С. 126 - 147.

Боцюрків Б. Українська Греко - Католицька Церква в катакомбах (1946 - 1989) / Ковчег. Збірник статей з церковної історії. Число I. - Львів, 1993. - С. 113 - 152.

Великий А. Замітки на маргінесі “діяній” т. зв. Львівського Собору 1946 року. - Рим: Видавництво ОО. Василіян, 1969. - нумерація починається з 95 с. - 133 с.

Великий А. З літопису християнської України. Книга II: IX - X - XI ст. - Рим - Львів: Видавництво Отців Василіян “Місіонер”, 1998. - 277 с.

Великий А. З літопису християнської України. Книга II: XII - XIII - XIV ст. - Рим - Львів: Видавництво Отців Василіян “Місіонер”, 1998. - 277 с.

Великий А. Релігія й церква - основні релігї української історії / Релігія в житті українського народу. - Мюнхен - Рим - Париж: Спільне видання НТШ, УБНТ, УВАН, УВУ, 1966. - С. 3 - 38.

Великий А. Світла і тіні української історії - Рим: Видавництво ОО. Василіян, 1969. - 93 с.

Вишневський О. Ідеологія як компонент системи цінностей сучасного виховання в Україні / Політична культура демократичного суспільства: стан і перспективи в Україні. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 26 - 27 лютого 1998 року м. Київ. - К., 1998. - С. 134 - 136.

Всемирная история. - М.: Государственное издание политической литературы, 1957. - Т. 3. - 895 с.

Всемирная история. - М.: Издательство социально - экономической литературы, 1958. - Т. 4. - 882 с.

Гаваньо І. Симфонія Церкви і держави // Богословія. Т. 61 - 62. - Львів: Видає Українське Богословське Наукове Товариство, 1997 - 1998. - С. 229 - 240.

Гайковський М. Атеїзм - підвалина класової доктрини марксизму і більшовицького тоталітаризму / церква і соціальні проблеми. енцикліка “Сотий рік”. Львів, 1993. - С. 166 - 177.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14