Нотариат

нотаріус не може. Враховуючи це при перевірці відповідності робочого місця

вимогам указаного Положення, яка проводиться в разі реєстрації приватної

нотаріальної діяльності, право на приміщення може бути підтверджене

договором, укладеним з особою, яка бажає займатися приватною нотаріальною

діяльністю, чи іншим відповідним документом, як-то заявою чи зобов’язанням

про надання особі конкретного приміщення після реєстрації приватної

нотаріальної діяльності.

Про зміну адреси розташування робочого місця приватний нотаріус

повинен у п’ятиденний строк повідомити орган юстиції для внесення

відповідних змін до реєстраційного посвідчення. Зі зміною більш як тричі

адреси розташування робочого місця приватному нотаріусові видається нове

реєстраційне посвідчення під тим самим номером. У разі зміни адреси

розташування робочого місця приватного нотаріуса управління юстиції

перевіряє відповідність нового робочого місця передбаченим законодавством

вимогам.

Після отримання реєстраційного посвідчення приватний нотаріус

зобов’язаний у тримісячний строк розпочати свою нотаріальну діяльність.

Якщо протягом цього строку без поважних причин нотаріус не приступить до

роботи, за рішенням управління юстиції видане йому реєстраційне посвідчення

може бути анульоване. Окрім права мати контору, нотаріус для організації

своєї роботи має право укладати цивільно-правові та трудові угоди,

відкривати розрахунковий та інші рахунки у банківських установах.

Якщо округ діяльності нотаріуса визначено і питання розташування

робочого місця вирішено, то для того, щоб приступити до роботи, нотаріусові

необхідно мати печатку.

Реєстраційне посвідчення є підставою для виготовлення печатки

нотаріуса, відкриття рахунку в установах банків та вирішення інших питань,

пов’язаних з організацією нотаріальної діяльності.

Печатка приватного нотаріуса з набранням чинності Законом України "Про

нотаріат" мала певні, передбачені чинним законодавством реквізити. На ній

зазначалися сталі реквізити, а саме: посада, прізвище, ім’я та по батькові,

округ діяльності.

Документи, що оформляються приватним нотаріусом під час вчинення

нотаріальних дій, після проставляння посвідчувального напису скріплюються

печаткою.

За погодженням з Міністерством внутрішніх справ України форма печатки

являла собою правильне коло діаметром 45 мм, краї якого обрамовував

подвійний бортик. Посада на печатці вказувалася написом "приватний

нотаріус".

Приблизний зразок печатки наведено в додатку до Правил нотаріального

діловодства.

Указом Президента України "Про врегулювання діяльності нотаріату в

Україні" від 23 серпня 1998 р. № 932/98 реквізити печатки приватного

нотаріуса було змінено. Тепер на печатці приватного нотаріуса передбачено

зображення Державного Герба України, зазначення посади, прізвища, імені та

по батькові нотаріуса, а також нотаріального округу.

Одним із основних моментів, що відрізняє діяльність приватного

нотаріуса від діяльності державного, є його особиста відповідальність за

заподіяну шкоду. Шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних дій або

недбалості приватного нотаріуса, відшкодовується у повному розмірі.

Оскільки приватний нотаріус самостійно відповідає за заподіяну ним шкоду,

йому необхідно мати для цього певні кошти, аби відшкодувати клієнтові у

грошовому вигляді нанесені збитки.

Щоб наявність цієї суми не залежала від конкретних доходів чи витрат

приватного нотаріуса у певний проміжок часу, передбачається існування такої

грошової суми (своєрідного фонду), яка має цільовий напрямок для її

використання, або ж можливість отримання такої суми від інших органів,

зокрема від страхової організації.

Страхування нотаріуса на випадок заподіяння шкоди клієнтові може

провадитись у двох формах, а саме:

• приватний нотаріус може укласти з органом страхування договір

службового страхування;

• приватний нотаріус може внести на спеціальний рахунок до банківської

установи страхову заставу.

Нотаріус має право вибрати з цих двох форм одну, яка є для нього

найбільш прийнятною. Своє право вибору він повинен реалізувати протягом

трьох місяців від дня отримання реєстраційного посвідчення. Такий строк

встановлено приватному нотаріусу ч. 4 ст. 24 Закону України "Про нотаріат",

щоб розпочати нотаріальну діяльність; у цей же строк він повинен вжити

заходів для того, щоб створити для клієнтів можливість якнайшвидшого

забезпечення покриття заподіяної шкоди.

Якщо приватний нотаріус не уклав договору службового страхування чи не

вніс страхову заставу для забезпечення покриття шкоди, його приватна

нотаріальна діяльність припиняється, а реєстраційне посвідчення анулюється

управлінням юстиції.

Страхова сума чи застава має чітко визначений розмір — 100-кратний

розмір мінімальної заробітної плати.

Законом України "Про встановлення величини вартості межі

малозабезпеченості та розміру мінімальної заробітної плати на 1999 р." від

25 грудня 1998 р. за № 366-ХІV мінімальну заробітну плату встановлено в

розмірі 74 гривні. Отже, розмір страхової суми чи застави — щонайменше 7400

гривень. Визначаючи розмір страхової суми або застави, слід виходити з

розміру мінімальної заробітної плати, не плутаючи її з розміром

неоподатковуваного доходу громадян.

Страхова сума — це сума, на яку приватний нотаріус укладає угоду зі

страховою організацією і яка, в разі настання страхового випадку, має бути

сплачена клієнтові.

Страхова застава — сума грошей, що міститься на спеціальному рахунку в

банківській установі та може бути використана лише для погашення збитків,

завданих особі приватним нотаріусом унаслідок незаконних дій або

недбалості.

Законодавством установлено строк — один рік — на поповнення внесеної у

банківську установу страхової застави в разі її витрачання.

Поповнюватися ця страхова застава повинна до початкового розміру. Якщо

приватний нотаріус протягом одного року з дня витрачання не поповнить

страхову заставу до початкового розміру, його приватна нотаріальна

діяльність припиняється за рішенням управління юстиції, яке анулює

реєстраційне посвідчення.

Розмір заподіяної приватним нотаріусом шкоди визначається за згодою

сторін або в судовому порядку.

Якщо приватний нотаріус погоджується з тим, що його дії заподіяли

шкоду особі, яка звертається за її покриттям, то за взаємною згодою вони

визначають розмір цієї шкоди.

Якщо приватний нотаріус не погоджується з тим, що його дії були

незаконними чи недбалими, то особа, яка бажає відшкодувати завдані їй

збитки, має звертатися до суду.

Розмір заподіяної шкоди може бути меншим чи більшим, ніж розмір

страхової суми чи застави. Якщо розмір суми, яка підлягає виплаті

заінтересованій особі, менший від розміру страхової суми чи застави, то для

її погашення використовуються ці суми.

Якщо ж розмір суми, що підлягає сплаті, перевищує розмір страхової

суми чи застави, суд повинен вирішити, в який спосіб провадитиметься

покриття заподіяної шкоди.

Слід, однак, зауважити, що наявність у приватного нотаріуса страхової

суми чи застави не змушує його обов’язково використовувати їх для погашення

збитків, за умови, що він повністю погоджується з доказами іншої сторони.

Якщо приватний нотаріус справді вважає, що його дії заподіяли

матеріальної або моральної шкоди клієнту, і якщо сторони досягли згоди щодо

розміру заподіяної шкоди, то певні суми можуть бути виплачені особі без

використання страхової суми чи застави з доходу приватного нотаріуса.

Про проведену виплату суми, розмір якої встановлюється за домовленістю

сторін і яка поменшує завдані збитки, може бути складений відповідний

документ (наприклад, акт), за підписом приватного нотаріуса та особи, якій

було заподіяно шкоду.

Цей документ може підтверджувати:

• факт наявності підстав для матеріальної відповідальності приватного

нотаріуса;

• досягнення згоди між нотаріусом та особою, якій заподіяно шкоду,

щодо встановлення розміру заподіяної шкоди;

• факт сплати приватним нотаріусом і отримання особою певної грошової

суми для погашення завданих збитків.

У цьому документі повинен міститись опис випадку, коли нотаріус

допустив недбалість чи вчинив незаконні дії, прізвища, імена та по

батькові, адреси заінтересованих осіб і приватного нотаріуса, округ його

діяльності, докази сторін щодо завданої шкоди, розмір суми, яка підлягає

сплаті за досягнутою згодою особі, підписи про сплату і отримання коштів

тощо.

Порядок заміщення приватного нотаріуса

Саме поняття заміщення приватного нотаріуса врегульоване чинним

законодавством з огляду на добросовісність приватного нотаріуса, відданість

його складеній присязі, заінтересованість в утвердженні авторитету його як

приватного нотаріуса та намагання не створювати перешкод громадянам, які

саме у нього вчинили ті чи інші нотаріальні дії у доступі до оформлених

документів. У осіб, від імені чи відносно яких учинялися нотаріальні дії,

може виникнути необхідність отримати дублікат посвідченої цим приватним

нотаріусом угоди, отримати відомості про дійсність посвідченого заповіту

тощо. Приватний нотаріус зобов’язаний повідомити управління юстиції про те,

що він має намір припинити виконання своїх обов’язків на строк більше

одного тижня.

Необхідність цього повідомлення полягає в тому, що саме управління

юстиції контролює законність виконання приватними нотаріусами їхніх

обов’язків.

Заміщення приватного нотаріуса можливе тоді, коли він має намір

тимчасово, на строк більше одного тижня припинити виконання своїх

обов’язків. Причини, за яких він бажає тимчасово припинити свою діяльність,

можуть бути різними — відпочинок, лікування тощо. Але основне, що відіграє

роль у вирішенні питань заміщення, це: по-перше, ініціатива самого

нотаріуса тимчасово припинити діяльність; по-друге — повернення до неї

після вирішення питань, які стали підставою для зупинення діяльності; по-

третє — неможливість, навіть заборона йому особисто виконувати обов’язки

приватного нотаріуса і в період заміщення його на посаді іншим нотаріусом.

Приватний нотаріус може укласти угоду з іншим приватним нотаріусом про

його заміщення. 3 огляду на те, що сам нотаріус має бути заінтересований у

тому, аби його заступала на посаді відома йому особа, законодавство регулює

відносини заміщення посади на договірних засадах між нотаріусами. Про

укладену угоду приватний нотаріус повідомляє управління юстиції. Отже, за

угодою, приватні нотаріуси мають змогу заміщати один одного і мати, в разі

необхідності, доступ до документів, посвідчених іншим нотаріусом.

Повідомлення управління юстиції в усіх випадках є обов’язковим. Для

того, щоб інформувати громадян, управління юстиції повинно мати необхідні

відомості про діяльність приватного нотаріуса.

Управління юстиції, отримавши повідомлення приватного нотаріуса про

припинення на певний строк його діяльності в разі, коли нотаріус не уклав

угоди з іншим нотаріусом про заміщення його на посаді, може вжити заходів

для того, щоб відсутність приватного нотаріуса на робочому місці не

заподіяла шкоди законним інтересам громадян. Ці заходи можуть полягати в

тому, щоби примірники посвідчених приватним нотаріусом угод були передані

до державного нотаріального архіву, до державної нотаріальної контори,

розташованої в окрузі діяльності приватного нотаріуса або суміжного з ним,

або в призначенні приватного нотаріуса, який заміщатиме того приватного

нотаріуса, який тимчасово припинив свою діяльність.

У таких випадках таємниця вчинення нотаріальних дій поширюється й на

того нотаріуса, який заміщає відсутнього, і на тих осіб, які мають право

доступу за рішенням управління юстиції до посвідчених чи засвідчених

документів.

Отже, заміщення приватного нотаріуса — це можливість виконання

обов’язків приватного нотаріуса певного нотаріального округу іншим

приватним нотаріусом цього ж нотаріального округу на підставі укладеної

угоди чи наказу управління юстиції, яке має на меті забезпечити доступ

передбачених законодавством осіб до архівних документів тимчасово

відсутнього на строк більше одного тижня приватного нотаріуса. Треба мати

на увазі, що угода про заміщення на посаді не може бути укладеною

нотаріусами, які мають різні нотаріальні округи, бо тоді порушувалися б

положення законодавства про те, що нотаріусові надається для провадження

діяльності тільки один нотаріальний округ, та положення про розташування

робочого місця приватного нотаріуса в межах його нотаріального округу.

У такому випадку, оформлюючи документи при заміщенні, у

посвідчувальному написі приватний нотаріус, який заміщає відсутнього, має

посилатися на укладену угоду про заміщення чи на наказ органу юстиції, але

на всіх документах він проставляє свою печатку.

При цьому нотаріус, якого заміщують, не має права виконувати свої

службові обов’язки.

Припинення приватної нотаріальної діяльності регулюється ст. 30 Закону

України "Про нотаріат". Із припиненням приватної нотаріальної діяльності

реєстраційне посвідчення анулюється, і особа перестає бути приватним

нотаріусом. Частина 1 ст. 30 встановлює перелік випадків, коли приватна

нотаріальна діяльність особи припиняється. Цей перелік є вичерпним і не

підлягає розширеному тлумаченню.

Приватний нотаріус із власної ініціативи може припинити свою приватну

нотаріальну діяльність, подавши письмове клопотання до управління юстиції.

У цьому випадку приватний нотаріус залишається особою, яка зможе в

майбутньому посісти посаду нотаріуса в державній нотаріальній конторі чи

знову зареєструвати свою приватну нотаріальну діяльність у цьому ж чи в

іншому окрузі, оскільки в неї залишається свідоцтво про право на заняття

нотаріальною діяльністю, тобто особа не втрачає допуску до професії.

Чинне законодавство не містить положень, які обмежували б призначення

на посаду нотаріуса особи, яка мала перерву в нотаріальній діяльності за

умови, що вона має свідоцтво про право на нотаріальну діяльність.

Підстави для припинення з власної ініціативи приватної нотаріальної

діяльності можуть бути різними, наприклад: бажання зайнятися

підприємницькою чи посередницькою та іншою діяльністю, яка є несумісною з

нотаріальною діяльністю, перехід на роботу до державної нотаріальної

контори, бажання працювати у штаті громадської організації, зміна

нотаріального округу тощо.

Припинення приватної нотаріальної діяльності може бути наслідком

втрати особою взагалі вправа на нотаріальну діяльність.

3 анулюванням свідоцтва як підстави для реєстрації приватної

нотаріальної діяльності сама діяльність припиняється автоматично.

Якщо особа, свідоцтво про право на нотаріальну діяльність якої

анульоване, захоче коли-небудь зареєструвати свою приватну нотаріальну

діяльність, вона повинна знову отримати доступ до професії, тобто пройти

стажування, скласти кваліфікаційний іспит, отримати свідоцтво і відповідати

вимогам до нотаріуса, викладених у ст. 3 Закону.

Припинення приватної нотаріальної діяльності можливе, коли нотаріус

протягом тримісячного строку від дня реєстрації приватної нотаріальної

діяльності не уклав договір службового страхування чи не вніс на

спеціальний рахунок до банківської установи страхову заставу, призначену

для покриття шкоди, заподіяної незаконними чи недбалими діями, або ж не

поповнив впродовж одного року від дня витрачання коштів розмір страхової

застави до початкового розміру.

Якщо приватний нотаріус не виконує своїх обов’язків протягом двох

місяців без поважних причин і не повідомив про це управління юстиції, його

нотаріальна діяльність припиняється.

Під "невиконанням своїх обов’язків" розуміється те, що приватний

нотаріус не вчиняє нотаріальних дій, не надає консультацій правового

характеру, не уклав угоди щодо його заміщення і не забезпечив у такий

спосіб доступу осіб, якими або щодо яких вчинялися нотаріальні дії,

працівникам правоохоронних органів до посвідчених ним документів для

скасування чи зміни вчинених нотаріальних дій, отримання дублікатів,

отримання відомостей про вчинені нотаріальні дії тощо.

Якщо приватний нотаріус не відповідає своїй посаді або виконуваній

роботі внаслідок стану здоров’я, що на тривалий час перешкоджає

нотаріальній діяльності, ця підстава теж тягне за собою припинення

приватної нотаріальної діяльності.

Припинення приватної нотаріальної діяльності та анулювання

реєстраційного посвідчення провадиться за наказом управління юстиції. Копія

наказу у триденний термін має бути видана або надіслана поштою нотаріусу,

приватна нотаріальна діяльність якого припиняється.

Приватний нотаріус, діяльність якого припиняється, в місячний строк

зобов’язаний передати документи, що стосуються вчинення ним нотаріальних

дій, до державного нотаріального архіву.

Рішення про анулювання реєстраційного посвідчення може бути оскаржене

в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Законодавство містить також положення про призупинення приватної

нотаріальної діяльності. Призупинення приватної нотаріальної діяльності

можливе лише в одному випадку: в разі припинення права власності чи права

користування приміщенням, яке є робочим місцем приватного нотаріуса.

Призупинення приватної нотаріальної діяльності може провадитись особисто

нотаріусом, який зобов’язаний подати відповідну заяву до управління юстиції

не пізніше одного тижня після закінчення строку прав на приміщення і за

відсутності прав на інше приміщення, або ж управлінням юстиції за наявності

таких відомостей. Нотаріальна діяльність нотаріусом вважається відновленою

з моменту внесення відповідних змін до реєстраційного посвідчення про

реєстрацію нового робочого місця нотаріуса.

Контроль за законністю виконання приватними нотаріусами їхніх

обов’язків здійснюється Головним управлінням Міністерства юстиції

Автономної Республіки Крим, управліннями юстиції областей, міст Києва та

Севастополя.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про нотаріат" у населених пунктах,

де немає нотаріусів, нотаріальні дії вчиняються посадовими особами

виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад.

Надання виконкомам місцевих рад права вчиняти деякі нотаріальні дії, а

це найбільш прості й поширені дії, створює зручності для населення,

оскільки позбавляє його необхідності звертатися до нотаріуса, який часом

знаходиться на досить великій відстані від села, селища чи міста.

Безпосередньо вчиняти нотаріальні дії у виконкомах мають право голова

виконкому, його заступник або секретар виконкому. Але їхнє право на

вчинення нотаріальних дій виникає не автоматично, а лише за наявності

рішення виконкому про покладення на одного з них обов’язку вчиняти

нотаріальні дії. В разі тривалої відсутності посадової особи (відпустка,

хвороба), на яку покладено обов’язок вчиняти нотаріальні дії, на час її

відсутності нотаріальні дії може за рішенням виконкому вчиняти інша

посадова особа. Найчастіше обов’язок вчиняти нотаріальні дії покладається

на секретаря виконкому.

Посадові особи виконкомів місцевих рад учиняють нотаріальні дії,

реалізуючи ті самі принципи, що й нотаріуси.

Нотаріальні дії за кордоном учиняють консульські установи, а у

випадках, передбачених законодавством, — дипломатичні представництва

України. Відповідно до розпорядження Президента України "Про затвердження

Положення про дипломатичне представництво України за кордоном" від 22

жовтня 1992 р. дипломатичне представництво України за дорученням міністра

іноземних справ України може виконувати і консульські функції. Це можливо в

тих випадках, коли діяльність консульської установи не поширюється на певну

територію; тоді нотаріальні дії вчиняються консульськими відділами

дипломатичного представництва.

Безпосередньо нотаріальні дії в консульських установах учиняють

консули, а в дипломатичних представництвах — один із членів дипломатичного

персоналу.

Діяльність консульських установ і дипломатичних представництв щодо

вчинення нотаріальних дій регулюється главою ХІ Консульського статуту

України, затвердженого Указом Президента України від 2 квітня 1994 р., і

підпорядкована тим самим принципам, що й діяльність нотаріусів.

Вперше законодавством передбачено створення в обласних центрах, у

містах Києві, Севастополі й Сімферополі державних нотаріальних архівів.

Державні нотаріальні архіви є складовою частиною Національного

архівного фонду України. Діяльність та організація державних нотаріальних

архівів регулюється Положенням про державний нотаріальний архів,

затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 1994 р.

Державні нотаріальні архіви створюються й ліквідуються Міністерством

юстиції України. Архів є юридичною особою, має печатку з зображенням

Державного Герба України та своїм найменуванням. Архіви очолюють завідуючі,

яких призначають на посаду та звільняють із неї Головне управління юстиції,

Міністерства юстиції Автономної Республіки Крим, управління юстиції

обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Державні нотаріальні архіви створюються для тимчасового (до 75 років)

централізованого зберігання та використання нотаріальних документів,

передачі їх у відповідний державний архів, надання методичної та практичної

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5