Нотариат

Нотариат

Зміст

| |Вступ |3 |

| |............................................................| |

| |.................................... | |

| |Глава 1. Права та обов’язки нотаріуса |8 |

| |.......................................... | |

| |Глава 2. Організація діяльності нотаріальних органів і | |

| |посадових осіб, на яких покладено обов’язок вчиняти | |

| |нотаріальні дії |32 |

| |............................................................| |

| |........... | |

| |Глава 3. Компетенція нотаріальних органів і посадових осіб | |

| |щодо вчинення нотаріальних дій |56 |

| |........................................ | |

| |Закінчення |68 |

| |............................................................| |

| |........................... | |

| |Список використаних джерел та літератури |73 |

| |............................... | |

| | | |

Вступ

Виникнення і розвиток приватної власності вимагали правового

забезпечення різних угод щодо цієї власності, її переходу за спадщиною, а

також посвідчення інших обставин, які мали значення для реалізації

суб’єктивних цивільних прав. Тому виникнення нотаріату було обумовлено

певними об’єктивними закономірностями розвитку цивілізованого суспільства.

Нотаріат виник як інститут цивільного права ще за часів республіки у

Стародавньому Римі. Тоді в Римі вже існували службові особи — писці, в

обов’язки яких входило ведення судових журналів, різних записів публічно-

правового характеру. Крім цих службових писців, у багатих римлян домашніми

секретарями працювали приватні писці, які вели ділову переписку та

оформляли різні юридичні угоди. Їх називали нотаріусами (від лат. nota —

знак, позначка), бо вони користувалися стенографічними значками для

швидкого запису.

Подальший розвиток цивільного обороту викликав у Римі появу

табеліонів, яких можна назвати родоначальниками сучасного нотаріату. Будучи

особами вільної професії, вони стягували за вчинення нотаріальних дій

винагороду, розмір якої встановлювався державою. Табеліони складали судові

папери, а також посвідчували різні угоди. Процесуальний порядок їх

посвідчення був настільки досконало розроблений, що гарантував їхню

законність і виключав будь-яку можливість оспорювання справжності угод, бо

законність посвідчення повинна була бути підтверджена ще й судом.

Нотаріуси завжди відігравали значну роль у суспільному житті країн.

Їхня діяльність стосувалася дуже важливого аспекту існування людей — їхньої

власності. Тому особа нотаріуса завжди була оточена ореолом таємничості і

поваги. Це були люди, сповнені почуття людської та професійної гідності. І

зараз професія нотаріуса є однією з престижних і важливих.

У нашій країні за роки радянської влади нотаріат втратив своє

значення, позаяк було скасовано приватну власність на землю, на засоби

виробництва. Серед правоохоронних органів він посідав останнє місце, бо

його діяльність в основному стосувалася людини, її власності, її прав та

інтересів. Людині з вищою юридичною освітою працювати в нотаріальній

конторі було непрестижно: низька заробітна платня, непристосовані для

роботи приміщення, відсутність необхідних технічних засобів, нецікава

робота, бо 70% нотаріальних дій — це засвідчення вірності копій документів,

тоді як у країнах із розвиненою правовою системою ці дії складають всього

7—10%.

Нині в системі органів, які здійснюють правоохоронну функцію, важливе

місце належить саме нотаріатові. Його роль, значення, авторитет невпинно

зростають із розвитком нашої державності, що обумовлюється новими

економічними відносинами, виникненням приватної власності на засоби

виробництва, на землю. Особливо це стосується підприємницької діяльності,

пов’язаної з оформленням і реєстрацією договорів, створенням різних форм

власності та угод щодо цієї власності. Це спричинило виникнення великої

кількості угод, раніше невідомих нашому законодавству, ускладнило їх

посвідчення. Відтак виникла потреба в детальному подальшому регулюванні

нотаріальних дій, підвищенні кваліфікації нотаріусів та їхньої

відповідальності — адже саме від якості роботи нотаріальних органів

залежить правильне функціонування цивільного обороту в господарстві,

ефективність захисту майнових прав і законних інтересів громадян і

юридичних осіб.

Нотаріат в Україні — це система органів і посадових осіб, на яких

покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне

значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою

надання їм юридичної вірогідності (ст. 1 Закону України "Про нотаріат").

Це поняття містить в собі суб’єктивну та об’єктивну сторони діяльності

нотаріату, а також мету вчинення нотаріальних дій.

Суб’єктивна сторона поняття вказує на систему нотаріальних органів, до

якої входять державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви,

приватні нотаріуси. Крім того, в населених пунктах, де немає ні державних,

ні приватних нотаріусів, деякі нотаріальні дії мають право вчиняти

уповноважені на це особи місцевих рад. Нотаріальні дії за кордоном вчиняють

консульські установи України, а у випадках, передбачених законом, —

дипломатичні представництва України. Відповідно до ст. 40 Закону України

"Про нотаріат" посвідчення заповітів і доручень може вчинятися відповідними

посадовими особами. Наприклад, головними лікарями, їх заступниками по

медичній частині або черговими лікарями, директорами і головними лікарями

будинків для престарілих та інвалідів, капітанами морських суден,

начальниками експедицій та ін. Таке посвідчення прирівнюється до

нотаріального посвідчення і має на меті забезпечити в невідкладних життєвих

ситуаціях вчинення цих нотаріальних дій.

Об’єктивна сторона поняття нотаріату вказує на повноваження

нотаріальних органів і посадових осіб стосовно кола тих дій, що їх вони

відповідно до Закону України "Про нотаріат" можуть вчиняти. При цьому

вчинення передбачених законом нотаріальних дій не повинно викликати спору,

бо предметом нотаріальної діяльності є справи, в яких відсутній спір про

право цивільне і якщо в процесі вчинення нотаріальної дії такий спір

виникає, то він підлягає вирішенню в органах суду чи арбітражного суду, а

сама нотаріальна дія в такому разі зупиняється до набуття рішенням законної

сили.

Отже, нотаріус посвідчує безспірні права та безспірні факти, в

наявності яких він може упевнитися безпосередньо або на підставі

відповідних документів, а також вчиняє інші дії, спрямовані на юридичне

підтвердження та закріплення цивільних прав, щоб запобігти їх можливому

порушенню в майбутньому. і

Завданням нотаріату є забезпечення захисту та охорони власності, прав

і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, сприяння у зміцненні

законності та правопорядку, попередження правопорушень.

Отже, можна виділити три основні завдання, що їх виконує нотаріат.

Перше завдання — захист і охорона власності, прав і законних інтересів

фізичних та юридичних осіб. Нотаріальні органи в основному виконують

правоохоронну функцію, але нотаріальна діяльність може бути засобом захисту

прав, наприклад, у разі вчинення виконавчих написів, протестів векселів,

посвідчення неоплати чеків. Виконання цього завдання буде ефективним, якщо

воно реалізуватиметься відповідно до процесуальних норм, установлених

Законом України "Про нотаріат", який гарантує захист прав та охоронюваних

законом інтересів громадян і організацій при вчиненні нотаріальних дій.

Порушення цих процесуальних норм веде до недійсності нотаріального акту.

Дії, що їх вчиняють нотаріальні органи, забезпечують захист і охорону

важливих прав та інтересів громадян і організацій, які пов’язані з їхнім

буттям, існуванням, діяльністю, бо стосуються їхніх майнових прав та

гарантування подальшої реалізації інших суттєвих прав громадян.

Виконуючи функцію контролю за законністю в цивільному обороті,

нотаріат реалізує своє друге завдання — зміцнення законності і

правопорядку. Вчиняючи певну нотаріальну дію, нотаріус чи посадова особа

підтверджує цим законність і достовірність вчинюваної нотаріальної дії та

запобігає в майбутньому можливим порушенням прав та інтересів осіб, які

звернулися до нотаріуса чи посадової особи.

Отож, підтверджуючи законність і достовірність нотаріальної дії,

нотаріус виконує і третє завдання — запобігає можливим правопорушенням.

Так, скажімо, якщо нотаріальна дія, за вчиненням якої звернулися

заінтересовані особи, не відповідає законові, нотаріус відмовить у її

вчиненні, запобігши в такий спосіб правопорушенням і можливим негативним

наслідкам для цих осіб.

Завдання запобігання правопорушенням виконується також через правові

консультації, роз’яснення наслідків вчинення нотаріальної дії.

Виходячи з завдань, що їх виконують нотаріальні органи, можна зробити

висновок, що сутність нотаріальної діяльності полягає в посвідченні та

підтвердженні певних прав і фактів, у юридичному закріпленні цивільних прав

із метою запобігання можливим порушенням або є засобом захисту вже

порушених прав.

Глава 1. Права та обов’язки нотаріуса

Нотаріус — це посадова особа, на яку покладено обов’язок вчиняти

нотаріальні дії. Нотаріус, незалежно від того, чи є він державним, чи

приватним, вчиняє нотаріальні дії від імені держави, яка надала йому

повноваження їх вчиняти. Водночас нотаріус несе особисту відповідальність

за вчинення нотаріальних дій.

3 переходом України до ринкової економіки, становленням інституту

приватної власності, з посиленням правового регулювання господарських

відносин роль нотаріату невпинно зростатиме, а значить, зростатиме престиж

цієї професії. 3 огляду на це законодавство передбачило підвищені вимоги до

посади нотаріуса, що дасть можливість піднести професійний рівень

останнього і позитивно впливатиме на якість вчинюваних нотаріальних дій

(ст. 3 Закону України "Про нотаріат").

Нотаріусом може бути тільки громадянин України, тому втрата ним

громадянства України або виїзд за межі України на постійне проживання є

однією з підстав анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною

діяльністю.

Нотаріус повинен мати вищу юридичну освіту. Це свідчить про підвищені

вимоги до посади нотаріуса, бо старе законодавство в окремих випадках

дозволяло обіймати посаду нотаріуса і особам, які не мали вищої юридичної

освіти, якщо вони принаймні впродовж трьох років працювали за спеціальністю

юриста, а також особам, які навчалися на останніх курсах вищого юридичного

навчального закладу.

У постанові Верховної Ради України від 2 вересня 1993 р. "Про порядок

введення в дію Закону України "Про нотаріат" було вказано, що строки дії

трудових договорів із державними нотаріусами, які не мають вищої юридичної

освіти і призначені на посаду до набрання чинності Законом України "Про

нотаріат", можуть бути продовжені на строк до одного року з моменту

набрання чинності цим Законом, а щодо осіб, які навчаються у вищих

навчальних закладах, — до закінчення навчання.

Однією з важливих вимог до посади нотаріуса є обов’язкове стажування

протягом шести місяців у державній нотаріальній конторі або в нотаріуса, що

займається приватною нотаріальною практикою. Стажування дає можливість

набути практичного досвіду й підготувати кваліфіковані кадри для

нотаріальної діяльності.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 2 вересня 1993 р.

"Про порядок введення в дію Закону України "Про нотаріат" без стажування до

нотаріальної діяльності допускаються нотаріуси, які на день набрання

Законом чинності працювали в державних нотаріальних конторах, а також

посадові особи Міністерства юстиції України, управлінь юстиції Ради

міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та

Севастопольської міських державних адміністрацій, чия робота безпосередньо

пов’язана з керівництвом і контролем за діяльністю нотаріату.

Вимогою до займання посади нотаріуса є складання кваліфікаційного

іспиту після проходження стажування, що дає можливість перевірити знання

кандидата в нотаріуси та його готовність до нотаріальної діяльності.

Від складання кваліфікаційного іспиту звільняються нотаріуси, які на

день набрання чинності Законом України "Про нотаріат" працювали в державних

нотаріальних конторах, а також посадові особи Міністерства юстиції України,

управлінь юстиції Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних,

Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, робота яких

безпосередньо пов’язана з керівництвом і контролем за діяльністю нотаріату.

Наступною вимогою для заняття посади нотаріуса є одержання свідоцтва

про право на заняття цієї посади. Це свідоцтво є підставою для призначення

на посаду державного нотаріуса або реєстрації приватної нотаріальної

діяльності.

Особа, яка має намір розпочати нотаріальну діяльність, не повинна мати

судимість. Тому однією з підстав анулювання свідоцтва про право на

нотаріальну діяльність є винесення щодо нотаріуса обвинувального вироку

суду, що набрав чинності, а також винесення постанови про закриття

кримінальної справи щодо нотаріуса з нереабілітуючих підстав.

Нотаріуси в їхній діяльності повинні бути неупередженими і

незалежними. Тому дуже важливою вимогою для забезпечення об’єктивності в

діяльності нотаріуса є заборона перебувати у штаті інших державних,

приватних і громадських підприємств та організацій, займатися

підприємницькою і посередницькою діяльністю, а також виконувати іншу

оплачувану роботу. Ця вимога усуває можливість впливати на нотаріусів,

використовуючи їхнє підлегле становище в інших установах, де вони працювали

б за сумісництвом. Заборона підприємницької та посередницької діяльності

спрямована на те, щоб забезпечити нотаріусові можливість кваліфіковано

виконувати його прямі обов’язки і не принижувати свої професійну гідність і

авторитет.

Законом передбачено винятки з цього правила, які стосуються надання

права нотаріусам складати проекти угод і заяв, виготовляти копії документів

і виписки з них, давати роз’яснення з питань вчинення нотаріальних дій та

консультації правового характеру. Ці права безпосередньо стосуються

компетенції нотаріуса і сприяють законному та об’єктивному вчиненню кожної

конкретної нотаріальної дії.

За сумісництвом нотаріуси мають право на викладацьку та наукову

діяльність у вільний від роботи час.

Крім того, треба брати до уваги і певні психологічні аспекти

діяльності нотаріуса. Праця нотаріуса — складна інтелектуальна діяльність.

Він має справу з гамою пристрастей, з різними, часом драматичними,

ситуаціями, з різними за характером і мораллю людьми. Усе це вимагає знання

психології людей, вміння розібратись у складних обставинах нотаріальної

дії, дохідливого і переконливого роз’яснення питань, що стосуються

вчинюваної нотаріальної дії. Нотаріус повинен бути тактовним, стриманим у

вияві власних емоцій, мати велике терпіння. Особливо це треба враховувати у

конфліктних ситуаціях, скажімо, за необхідності відмови у вчиненні

нотаріальної дії.

Таким чином, з наведеного вище можна вказати на певні вимоги, яким має

відповідати посада нотаріуса: він повинен бути компетентним та ерудованим,

вміти спілкуватися з людьми і встановлювати з ними психологічний контакт,

відзначатися високими морально-етичними якостями.

Інститут стажистів уперше введено нашим законодавством про нотаріат.

Основним завданням стажування осіб, які мають намір зайнятися нотаріальною

практикою, є вивчення специфіки роботи і набуття практичних навичок,

поглиблення професійної специфікації, освоєння передового досвіду

організації праці тощо.

На кваліфікаційні комісії при управліннях юстиції покладено обов’язок

щодо проведення конкурсного відбору осіб із метою зарахування їх до резерву

на заміщення посади стажиста нотаріуса.

До стажування допускаються особи, які мають вищу юридичну освіту:

закінчили університет, академію, інститут. Право на проходження стажування

мають також особи, які закінчили інші вищі навчальні заклади за

спеціальністю "Правознавство" до набрання чинності Законом УРСР "Про

освіту".

До стажування не допускаються особи, які знаходяться в штаті інших

державних, приватних і громадських підприємств та організацій, є

підприємцями та посередниками, а також виконують іншу оплачувану роботу,

крім викладацької й наукової. Не допускаються також особи, які мають

судимість. Крім того, підставами незарахування до резерву за наслідками

конкурсного відбору можуть бути: звільнення особи, яка має намір займатися

нотаріальною діяльністю, з державної служби за порушення вимог Закону

України "Про державну службу" та "Про боротьбу з корупцією та організованою

злочинністю", а також пенсійний вік цієї особи.

Мінімальний строк стажування — шість місяців; незалежно від причин

скороченню він не підлягає.

Стажист проходить стажування в державній нотаріальній конторі або у

приватного нотаріуса. Умови роботи визначаються трудовим контрактом між

стажистом і державною нотаріальною конторою чи приватним нотаріусом.

Керівництво і контроль за проведенням стажування здійснюють Головне

управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці

Крим, управління юстиції обласних, Київської та Севастопольської міських

держадміністрацій.

Відповідальність за проведення стажування в державних нотаріальних

конторах покладається на завідуючого нотаріальною конторою або його

заступника, а в приватного нотаріуса — на цього нотаріуса.

Безпосередній керівник стажування повинен мати принаймні п’ятирічний

практичний досвід на посаді нотаріуса за відсутності зауважень по роботі.

Після закінчення стажування керівник складає висновок про результати

проходження стажування, вказуючи ступінь підготовки стажиста, одержані ним

у процесі стажування практичні навички і знання.

Протягом трьох днів після закінчення стажування в державній

нотаріальній конторі керівник стажування подає завідуючому нотаріальною

конторою або його заступникові висновок про результати стажування для

розгляду і затвердження.

Під час стажування стажист зобов’язаний вивчити законодавство щодо

вчинення нотаріальних дій, законодавчі акти з різних галузей права.

Одночасно з вивченням нормативних актів та інших матеріалів стажист повинен

ознайомитися з організацією діяльності нотаріату, з кодифікуванням

нормативних матеріалів.

Для набуття практичного досвіду стажист бере участь у прийманні

громадян і представників юридичних осіб, у перевірці документів, наданих

для вчинення нотаріальних дій; складає проекти договорів, заповітів,

доручень, шлюбних контрактів, свідоцтв та інших документів; визначає розмір

державного мита; бере участь у складанні актів опису спадкового майна в

разі вжиття заходів до охорони спадкового майна; складає посвідчувальні

написи на угодах та інших документах; оволодіває навичками обліку

депозитних операцій тощо.

Стажисти користуються всіма правами і пільгами, встановленими для

працівників державних нотаріальних контор і приватних нотаріусів.

В обов’язки стажиста входить сумлінне виконання обов’язків, покладених

на нього трудовим контрактом, Примірною програмою для стажування та

індивідуальними планами. Він повинен додержуватися трудової дисципліни,

Правил внутрішнього трудового розпорядку.

Після проходження стажування особи, які мають намір зайнятися

нотаріальною діяльністю, повинні скласти кваліфікаційний іспит. Для цього

створюються кваліфікаційні комісії при Головному управлінні юстиції

Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних,

Київському та Севастопольському міських управліннях юстиції.

Головним завданням кваліфікаційних комісій є визначення рівня

професійної підготовленості осіб, які мають намір зайнятися нотаріальною

практикою.

Кваліфікаційні комісії діють на підставі Положення про кваліфікаційну

комісію нотаріату, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від

28.12.1993 р., зі змінами й доповненнями, внесеними наказом міністра

юстиції України від 25.12.1997 р. "Про внесення змін та доповнень до

Положення про кваліфікаційну комісію нотаріату".

Строк повноважень кваліфікаційної комісії становить три роки. Діє вона

у складі семи осіб: чотирьох нотаріусів, двох представників від управління

юстиції та одного представника відділення Української нотаріальної палати

або іншого об’єднання нотаріусів. Члени кваліфікаційної комісії на час її

роботи звільняються від виконання їхніх службових обов’язків зі збереженням

середнього заробітку.

Повноваженнями кваліфікаційної комісії є:

• розгляд заяв і проведення конкурсного відбору для визначення

професійного рівня осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю;

• зарахування до резерву на заміщення посади стажиста;

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5