реферат бесплатно, курсовые работы
 
Главная | Карта сайта
реферат бесплатно, курсовые работы
РАЗДЕЛЫ

реферат бесплатно, курсовые работы
ПАРТНЕРЫ

реферат бесплатно, курсовые работы
АЛФАВИТ
... А Б В Г Д Е Ж З И К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

реферат бесплатно, курсовые работы
ПОИСК
Введите фамилию автора:


Юридична відповідальність в сфері валютного регулювання

продажу на міжбанківському валютному ринку у випадках і розмірах,

визначених чинним законодавством;

3) валютна виручка у передбачених законодавством випадках є об'єктом

оподаткування, тобто з валютної виручки мають сплачуватись встановлені

податки, збори, інші обов'язкові платежі.

Приховування валютної виручки буде злочином незалежно від того,

поступила така виручка на рахунок в уповноваженому банку України чи вона

зарахована на рахунок в іноземному балку, чи отримана готівкою.

Інша справа, що суб'єкт не продекларує таку виручку при декларуванні

доходів в іноземній валюті, тобто приховування валютної виручки може бути

одночасно і способом ухилення від сплати податків. У такому разі дії

винного повинні кваліфікуватися за сукупністю статей 801 та 1482 при

наявності в його діях всіх інших необхідних ознак цих злочинів.

Правовий аналіз складу злочину.

Під приховуванням валютної виручки треба розуміти неповідомлення

відповідних органів (податкових адміністрацій, банківських установ) про

одержання особою валютної виручки. Приховування доходу в іноземній валюті,

який не є валютною виручкою, складу даного злочину не утворює, а може

кваліфікуватися, за наявності підстав, як ухилення від сплати податків і

тягти, в залежності від розміру несплаченого податку, адміністративну чи

кримінальну відповідальність.

Оскільки в ст. 801 КК ніяких вказівок чи обмежень щодо того, хто може

нести відповідальність за приховування валютної виручки, не міститься, то,

очевидно, суб'єктом злочину у цій формі може бути будь-яка особа, яка,

згідно з чинним законодавством, зобов'язана декларувати одержання валютної

виручки. Це, перш за все, посадові особи суб'єктів підприємництва —

юридичних осіб незалежно від форм власності, приватні підприємці (фізичні

особи, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення

юридичної особи), окремі громадяни, які, наприклад, реалізували товари,

надали послуги чи виконали певну роботу з оплатою в іноземній валюті.

З суб'єктивної сторони приховування валютної виручки може бути вчинене

лише з прямим умислом, тобто необхідно встановити, що особа усвідомлювала

факт приховування нею валютної виручки і бажала вчинити таке діяння. Мотиви

і мета приховування валютної виручки можуть бути різними і на кваліфікацію

не впливають. Якщо ж приховування валютної виручки буде вчинене з метою

ухилення від сплати податків, то дії винного повинні кваліфікуватися, як

уже відмічалось, за сукупністю починів, передбачених статтями 801 та 1482

КК.

Приховування валютної виручки необхідно відмежовувати від невиконання

резидентами України зобов'язань по декларуванню у Національному банку

України валютних цінностей і майка, яке перебуває за межами України. Такий

обов'язок на резидентів покладено ст. 9 Декрету «Про систему валютного

регулювання і валютного контролю»(50).

За невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей

та іншого майна, згідно зі ст. 16 Декрету, на них може бути накладений

штраф у сумі. що встановлюється Національним банком України. Пунктом 8

Інструкції Національного банку України «Про порядок застосування ст. 16

Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. «Про систему валютного

регулювання і валютного контролю» від 9 липня 1993 р. передбачено, що

«ухилення резидентів від встановленого порядку декларування валютних

цінностей, які перебувають за межами України, тягне за собою штраф у сумі,

еквівалентній сумі (вартості) 20 тис. доларів США, перерахованій у валюту

України за обмінним курсом Національного банку України на день виявлення

порушення»(51). Сума вказаного штрафу може бути зменшена за рішенням Голови

Правління Національного банку України або його заступників.

Оскільки названою Інструкцією від 9 липня 1993 р. передбачено

накладення штрафу за ухилення від декларування лише валютних цінностей, а

не будь-якого майна, що належить резидентам і перебуває за межами України,

то очевидно, що недекларування резидентами будь-якого майна, крім валютних

цінностей, яке належить їм і перебуває за межами України, відповідальності

не тягне. Крім того, зміст Інструкції свідчить про те, що передбачений нею

штраф та інші санкції за порушення валютного законодавства можуть

застосовуватись лише до резидентів —суб'єктів підприємництва: необхідність

одержання пояснень від посадових осіб резидентів, списання суми штрафу (у

разі його несплати) з рахунку порушника в безспірному порядку тощо.

Виходячи з цього можна зробити припущення, що невиконання обов'язків

резидентами — фізичними особами по декларуванню валютних цінностей і майна,

яке належить їм і знаходиться за межами України, відповідальність не тягне,

за винятком випадків, коли таке недекларування є способом ухилення від

сплати податків, про що говорилось раніше.

Передбачений Інструкцією від 9 липня 1993 р. штраф не може накладатись

за неподання Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать

резиденту України і знаходяться за її межами, до податкових адміністрацій,

якщо наявність валютних цінностей за межами України резидентом

продекларована в Національному банку України, оскільки Декретом «Про

систему валютного регулювання і валютного контролю» передбачена

відповідальність за ухилення від декларування валютних цінностей і майна в

Національному банку України, а не в інших органах.

Таким чином, у разі неподання резидентом України Декларації про валютні

цінності, доходи та майно, що йому належать і знаходяться за межами

України, до державних податкових адміністрацій, а так само — до

регіонального відділення Національного банку України, він не зможе отримати

Довідки про проведення декларування таких валютних цінностей, доходів та

майна, наслідком чого є неможливість здійснення ним зовнішньоекономічної

діяльності. Відповідальність же у вигляді штрафу, передбаченого п. 8

Інструкції під 9 липня 1993 р., можлива лише у разі недекларування у

регіональному відділенні Національного банку належних резиденту валютних

цінностей, що знаходяться за межами України, а не за недекларування доходів

та іншого майна(52). Недекларування ж доходів може тягти відповідальність

за ухилення від сплати податків чи за приховування валютної виручки за

наявності в діях особи ознак злочинів, передбачених ст. 1482 чи ст. 801 КК.

За цими ж статтями КК може притягуватись до відповідальності і особа, яка

ухилилась від декларування валютних цінностей (при наявності в її діях

ознак цих злочинів). Таким чином, ухилення резидентами — суб'єктами

підприємницької діяльності від декларування валютних цінностей, що належать

їм і знаходяться за межами України, може тягти за собою:

1) застосування до суб'єкта підприємництва фінансових санкцій у вигляді

штрафу, передбаченого п. 8 Інструкції Національного банку від 9 липня

1993 р.;

2) позбавлення можливості здійснювати зовнішньоекономічну діяльність;

3) притягнення до адміністративної чи кримінальної відповідальності (за

наявності підстав) посадових чи службових осіб за ухилення від сплати

податків чи до кримінальної відповідальності за приховування валютної

виручки.

Найбільш спірним є вирішення питання про предмет аналізованого

злочину: це лише валютні рахунки підприємств, установ і організацій, що

діють на території України, чи і валютні рахунки осіб, які здійснюють

підприємницьку діяльність незалежно від форм власності, а так само валютні

рахунки громадян України, які постійно проживають на її території, взагалі.

У ст. 801 КК в діючій редакції передбачена відповідальність за

«відкриття або використання за межами України валютних рахунків

підприємств, установ та організацій без дозволу Національного банку України

посадовими особами підприємств, установ та організацій, що діють на

території України, чи за їх дорученням іншими особами або особами, які

займаються підприємницькою діяльністю, незалежно від форм власності, а так

само будь-якою іншою особою, яка є громадянином України і постійно проживає

на її території, або приховування валютної виручки». Як бачимо, в

диспозиції статті законодавець двічі вживає термін «інші особи»: перший

раз, коли мова йде про те, ким відкриваються чи використовуються валютні

рахунки підприємств, установ і організацій, вдруге — взагалі про осіб, які

відкривають чи використовують валютні рахунки, не конкретизуючи, про які

валютні рахунки йде мова.

Предмет злочину.

Можливі, принаймні, п'ять основних варіантів тлумачення (визначення)

ознак предмета і, відповідно, суб'єкта злочинів у вигляді відкриття або

використання валютних рахунків за межами України.

Перший варіант. Предметом злочину є валютні рахунки підприємств,

установ та організацій, незалежно від їх виду та місцезнаходження, а

суб'єктом у цьому разі є: а) посадові особи будь-яких підприємств, установ

та організацій, що діють на території України, незалежно від їх виду; б)

інші особи, що діють від Імені названих посадових осіб за дорученням; в)

особи, які займаються підприємницькою діяльністю, незалежно від форм

власності, а так само будь-яка інша особа, яка є громадянином України і

постійно проживає на її території.

Другий варіант. Предметом злочину є валютні рахунки підприємств,

установ та організацій, незалежно від їх виду та місцезнаходження, а

суб'єктом є: а) посадові особи будь-яких підприємств, установ та

організацій, що діють на території України, незалежно від їх виду; б) інші

особи, особи, які займаються підприємницькою діяльністю, незалежно від форм

власності, а так само будь-які інші особи, які є громадянами України і

постійно проживають на її території, якщо всі із перерахованих осіб

відкривають чи використовують валютні рахунки за дорученням вказаних

посадових осіб.

Третій варіант. Предметом злочину є валютні рахунки підприємств,

установ та організацій, що діють на території України, незалежно від їх

виду, а суб'єктом є: а) посадові особи цих підприємств, установ та

організацій; б) інші особи, що діють від імені названих посадових осіб за

дорученням; в) особи, які займаються підприємницькою діяльністю, незалежно

від форм власності, а так само будь-яка інша особа, яка є громадянином

України і постійно проживає на ЇЇ території.

Четвертий варіант. Предметом злочину є валютні рахунки підприємств,

установ та організацій, що діють на території України, незалежно від їх

виду, а суб'єктом є: а) посадові особи цих підприємств, установ та

організацій; б) інші особи, особи, які займаються підприємницькою

діяльністю, незалежно від форм власності, а так само будь-які інші особи,

які є громадянами України і постійно проживають на її території, якщо всі

із перерахованих осіб відкривають чи використовують валютні рахунки за

дорученням вказаних посадових осіб.

Спільним для перших чотирьох варіантів є те, що предметом злочину

визнаються лише валютні рахунки підприємств, установ та організацій. При

цьому в першому та другому варіантах не має значення їх вид та

місцезнаходження, а у третьому та четвертому варіантах предметом визнаються

лише рахунки підприємств, установ та організацій, що діють на території

України. В другому та четвертому варіантах звужується коло безпосередніх

виконавців злочину: всі інші особи, крім посадових, визнаються суб'єктами,

якщо вони діють за дорученням посадових осіб, а у першому та третьому

варіантах наявність такого доручення не вимагається, тобто у цьому разі

злочином, зокрема, буде визнаватись відкриття громадянином України, що

постійно проживає на її території, валютного рахунку за межами України для

будь-якого підприємства, установи та організації, незалежно від їх виду та

місцезнаходження (наприклад, відкриття валютного рахунку за межами України

для підприємства, створеного в іншій країні громадянином України, що

постійно проживає на її території). Крім того, в першому та другому

варіантах можливе звуження кола суб'єктів злочину — посадових осіб, а саме:

обмеження кола суб'єктів лише посадовими особами підприємств, установ та

організацій, для яких відкриваються валютні рахунки, а в третьому та

четвертому варіантах, навпаки, розширення кола суб'єктів — посадових осіб

за рахунок віднесення до них і посадових осіб інших підприємств, установ та

організацій.

П'ятий варіант. Предметом злочину є: а) валютні рахунки підприємств,

установ та організацій, що діють на території України, які відкриваються чи

використовуються за межами України їх посадовими особами чи будь-якими

іншими особами за дорученням посадових осіб цих підприємств, установ.

Організацій; б) валютні рахунки осіб, що займаються підприємницькою

діяльністю, незалежно від форм власності, які ними відкриваються чи

використовуються за межами України; в) валютні рахунки будь-якої особи, яка

є громадянином України, постійно проживає на Її території і відкриває чи

використовує валютний рахунок за межами України.

Напрошується висновок, що правильним треба вважати, враховуючи,

зокрема, послідовність визначення законодавцем ознак складу злочину, перший

із запропонованих варіантів.

Виходячи, перш за все, з «духу» закону, практика схилилась до визнання

більш правильним п'ятого із запропонованих нами можливих основних

варіантів. Як додаткові аргументи на користь цього варіанту, на наш погляд,

можна навести таке:

По-перше, законодавець стосовно суб'єкта відкриття чи використання за

межами України валютних рахунків підприємств, установ, організацій говорить

про їх посадових осіб, а також про інших осіб, які відкривають чи

використовують валютні рахунки за дорученням таких посадових осіб.

По-друге, поняттям «інші особи» в такому контексті охоплюються будь-які

особи, в тому числі і суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від

форм власності, і будь-які інші фізичні особи — громадяни України, що

постійно проживають на території України, а тому така деталізація поняття

«інші особи», в тому числі і шляхом повторного вживання слів «інша особа»,

є алогічною і непотрібною.

По-четверте, необхідно враховувати, що за Декретом «Про систему

валютного регулювання і валютного контролю» для відкриття за межами України

валютних рахунків як юридичними, так і фізичними особами — резидентами

України, необхідне одержання індивідуальної ліцензії Національного банку

України, за винятком випадків, коли за чинним валютним законодавством

одержання такої ліцензії не вимагається.

По-п'яте, при вирішенні питання про те, хто може бути суб'єктом

незаконного відкриття або використання валютних рахунків за межами України,

необхідно також враховувати, що на час доповнення Кримінального кодексу ст.

801 посадовими, згідно з ч. 2 ст. 164 КК, визнавались особи, які постійно

чи тимчасово займали на державних або громадських підприємствах, в

установах чи в організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-

розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або які виконували

такі обов'язки за спеціальним повноваженням. Зміни ж до ст. 164 КК згідно з

якими посадовими були визнані особи не лише державних або громадських, а

будь-яких підприємств, установ чи організацій, незалежно від форми

власності, які займають на таких підприємствах, в установах чи організаціях

постійно чи тимчасово посади, пов'язані з виконанням організаційно-

розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків, або виконують

такі обов'язки за спеціальним повноваженням, були внесені 28 січня 1994 р.,

тобто через рік після доповнення КК ст. 801. Очевидно, що законодавче

визначення поняття посадової (на той час — службової) особи, яке давалось в

ч. 2 ст. 164 КК на час доповнення кодексу ст. 801 враховувалось при

формулюванні диспозиції цієї статті.

І нарешті, стає взагалі незрозумілим, чому законодавець спочатку

визначає предмет злочину як валютні рахунки підприємств, установ та

організацій, не конкретизуючи їх види, тобто визнає такими підприємства,

установи і організації будь-якої форми власності, і відразу ж обмежує їх

види лише державними та громадськими підприємствами, установами та

організаціями. Звичайно, можна було б навести контраргумент, що в січні

1993 року приватизація ще не набула масового характеру, що більшість

підприємств, установ, організацій знаходились у державній власності, і

метою законодавця було попередження незаконного вивезення за межі України

саме державного майна і коштів, а не коштів підприємницьких структур

недержавної форми власності. Але такий контраргумент не є переконливим.

Наведене, на наш погляд, підтверджує, що ознаки складу злочину,

передбаченого ст. 801 КК, в диспозиції статті визначені нечітко, можливе їх

різне тлумачення.

Аналогічний висновок можна зробити і стосовно ряду інших статей

Кримінального кодексу, зокрема, більшості статей, що передбачають

відповідальність за порушення порядку здійснення підприємницької

діяльності. Здається, що законодавець інколи приймає окремі закони лише з

єдиною метою — їх прийняти, тобто метою їх прийняття є саме прийняття, при

цьому начебто навмисне в законі так описуються ознаки окремих злочинів, щоб

це давало можливість різного їх тлумачення в залежності від конкретних

намірів органів, що ведуть боротьбу зі злочинністю, — притягувати чи не

притягувати конкретну особу до кримінальної відповідальності. Проте цс

свідчить зовсім про інше — недосконалість законотворчої діяльності,

недостатню підготовку проектів нормативних актів без проведення їх правової

експертизи і поспішність в їх прийнятті та про недостатній професійний

рівень (рівень правових знань) фахівців, які готують проекти законів, про

прийняття конкретних кримінально-правових (як і інших) норм без узгодження

їх з іншими кримінально-правовими нормами чи з нормами інших галузей права

тощо. А все це створює сприятливий грунт для різного роду зловживань при

застосуванні окремих кримінально-правових норм, фактично зумовлює

неможливість їх застосування.

II.2 Адміністративна відповідальність.

Автор вважає, що до адміністративної відповідальності за порушення

валютного законодавства можна віднести також санкції, котрі НБУ встановив

статтею 16 Декрету (53). Тому що стаття 16 Декрету, як і стаття 162 КпАП за

порушення валютного законодавства передбачають відповідальність у вигляді

фінансових санкцій. Для більш ефективного використання статті 16 Декрету на

практиці, НБУ видав у 1993 році «Інструкцію про порядок використання ст. 16

Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року «Про систему

валютного регулювання та валютного контролю»(54). Цією інструкцією НБУ

встановлює такий порядок накладення стягнень, передбачених Декретом.

Здійснення комерційними банками та іншими кредитно-фінансовими

установами операції з валютними цінностями без отримання генеральної

ліцензії НБУ або при наявності індивідуальної ліцензії передбачає штраф в

сумі (вартості) вказаних валютних цінностей, перерахованної в валюту

України по обмінному курсу НБУ на день здійснення операції. Повторне

здійснення таких операцій тягне за собою штраф в сумі, котра вираховується

у порядку, зазначеному вище, а також виключення банку з Республіканської

книги реєстрації банків, або припинення діяльності кредитно-фінансової

установи.

Здійснення резидентами та нерезидентами разової валютної операції без

отримання індивідуальної ліцензії тягне за собою штраф, котрий

перераховується у валюту України по обмінному курсу НБУ на день здійснення

операції.

Торгівля іноземною валютою банками та іншими кредитно-фінансовими

установами без одержання ліцензій НБУ з порушенням порядку та умов продажу

валютних цінностей на міжбанківському валютному ринку України, тягне штраф,

котрий перераховується у порядку, зазначеному вище, або виключення з

Республіканської книги реєстрації банків та припинення діяльності такої

установи.

Невиконання уповноваженими банками обов’язків продажу надходжень в

іноземній валюті на міжбанківському валютному ринку України на користь

резидентів, порушення термінів продажу іноземної валюти або термінів

видрахування коштів в валюті України, отриманих уповноваженими банками від

виконання вказаних операцій на рахунок резидента, або відмова придбати та

продавати іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за

дорученням і за рахунок резидентів, або ухилення від здійснення функцій

валютного контролю, тягне за собою штраф у вигляді суми, еквівалентній сумі

15 тисяч доларів США, перерахованої в валюту України по обмінному курсу НБУ

на день викриття порушення.

Порушення порядку організації розрахунків в іноземній валюті між

резидентами та нерезидентами, тобто використання в межах торговельного

оборота іноземної валюти як засобу платні без участі уповноважених банків

та отримання індивідуальної ліцензії тягне штраф, котрий перераховується в

порядку, вказаному вище.

Несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про

валютні операції тягнуть за собою штраф в розмірі суми еквівалентній сумі

1,5 тисяч доларів США, перерахованій в валюту України по обмінному курсу

НБУ на день викриття порушення. Повторне приховування, перекручення або

несвоєчасне подання звітності про валютні операції, тягне еквівалентний

штраф.

Ухилення резидентів від встановленого порядку декларування валютних

цінностей, котрі знаходяться за межами України, тягне штраф в сумі

еквівалентній сумі 20 тисяч доларів США, перерахованої в валюту України по

обмінному курсу НБУ на день викриття порушення.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5


реферат бесплатно, курсовые работы
НОВОСТИ реферат бесплатно, курсовые работы
реферат бесплатно, курсовые работы
ВХОД реферат бесплатно, курсовые работы
Логин:
Пароль:
регистрация
забыли пароль?

реферат бесплатно, курсовые работы    
реферат бесплатно, курсовые работы
ТЕГИ реферат бесплатно, курсовые работы

Рефераты бесплатно, реферат бесплатно, курсовые работы, реферат, доклады, рефераты, рефераты скачать, рефераты на тему, сочинения, курсовые, дипломы, научные работы и многое другое.


Copyright © 2012 г.
При использовании материалов - ссылка на сайт обязательна.