Юридична відповідальність в сфері валютного регулювання

випадках до притягнення до кримінальної відповідальності адміністративна

преюдиція не вимагається.

Кваліфікуючи ознаки статті 80 КК (21) вчинення злочину:

1) організованою групою;

2) особою раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею;

3) у великих розмірах;

Автор розкриє нижче.

Дії, передбачені частиною 1 статті 80 КК (22) караються позбавленням

волі на строк до п’яти років з конфіскацією валютних цінностей, або

виправними роботами строком до двох років, або штрафом до ста мінімальних

розмірів заробітної плати з конфіскацією валютних цінностей.

Щодо дій передбачених частиною 2 статті 80 КК (23), то вони караються

позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з конфіскацією майна і

валютних цінностей.

Щодо статті 801 , вона передбачає кримінальну відповідальність за

відкриття за межами України валютних рахунків підприємств, установ,

організацій або приватних осіб (24).

Як було зазначено вище, безпосереднім об’єктом даного злочину є

встановлений порядок відкриття або використання за межами України рахунків

в іноземних банках. Відкриття валютних рахунків в іноземній валюті

регулюється «Положенням про порядок надання індивідуальних ліцензій на

відкриття резидентами в іноземних банках» котре було затверджено постановою

правління НБУ від 29.12.95 № 328 (25). Згідно цього положення індивідуальна

ліцензія на право відкриття та використання рахунків в іноземних банках,

надані НБУ суб’єктам господарської діяльності України чинні тільки протягом

одного року з дня підписання ліцензії. Такі ліцензії можуть бути

продовжені шляхом реєстрації. В Положенні говориться, що надана

індивідуальна ліцензія надає резиденту України виконувати тільки ті валютні

операції, які передбачені умовами ліцензії, та з врахуванням вимог чинного

законодавства України (п. 6) (26). Усі надходження на користь резидентів ,

що зараховуються на валютні рахунки резидентів в іноземних банках,

відкритих відповідно до індивідуальної ліцензії, підлягають використанню

виключно в порядку, встановленому Національним банком (п. 11) (27).

Предметом злочину є валютні рахунки, тобто рахунки в іноземній валюті,

відкриті за межами України. Це: 1) валютні рахунки підприємств, установ,

організацій, котрі діють на території України і не займаються

підприємницькою діяльністю. Це підприємства, установи, організації,

діяльність котрих повністю фінансуються державою, різні неприбуткові

організації, благодійні фонди тощо; 2) валютні рахунки суб’єктів

підприємницької діяльності – фізичних осіб, котрі займаються

підприємницькою діяльністю, без утворення юридичної особи, та юридичних

осіб усіх форм власності, котрі займаються підприємницькою діяльністю та

мета яких отримання прибутку (28).

Предметом даного злочину може бути і валютна виручка, тобто виручка в

іноземній валюті, отримана резидентами України як на зовнішньому, так і на

внутрішньому ринку за товари (роботи, послуги) (29).

Щодо адміністративної відповідальності в сфері валютного регулювання,

то вона передбачена статтею 162 Кодексу України об адміністративних

порушеннях(30). Автор вважає, що це більш гуманний вид відповідальності на

відміну від кримінальної, тому що вона передбачає інше застосування до

порушників валютного законодавства фінансових санкцій і має преюдиціонарну,

тобто превінивну функцію. Згідно із статтею 162 Кодексу адміністративна

відповідальність інкримінується за ті самі дії, котрі вказані у частині 1

статті 80 КК, тобто за незаконні скуповування, продаж, обмін та

використання валютних цінностей як засіб платежу або застави.

Вчинені у незначних розмірах, тобто не більше 18 неоподаткованих

податком мінімумів доходів громадян в редакції Закону України від 7 лютого

1997 р. (ВВС № 14, 97). Тут є розбіжність із Кримінальним Кодексом України

у вирішенні перераховування розмірів. У КпАПі розміри перераховування

неоподаткованих мінімумах прибутків громадян, а у КК – у мінімальних

розмірах заробітної платні. Ми вважаємо, що в умовах сьогоднішнього

економічного становища та гіперінфляції більш правильним буде

перераховування розмірів валютних цінностей у неоподаткованих мінімумах

прибутків громадян.

Дії, що вказані в частині 1 статті 162 КпАП караються штрафом в розмірі

до 50 мінімальних розмірів заробітної плати з конфіскацією валютних

цінностей.

II. Відповідальність за порушення валютного законодавства.

II.1 Характеристика кримінальної відповідальності.

Відповідальність за незаконні скуповування, продаж, обмін, використання

валютних цінностей як засобу платежу або як застави.

За порушення правил про валютні операції передбачена адміністративна

(ст. 152 Кодексу про адміністративні порушення) (далі – КпАП) та

кримінальна (ст.80 КК) відповідальність. Об'єктивна сторона як

адміністративного правопорушення, так і злочину у зазначених статтях

викладена однаково: "Незаконні скуповупання, продаж, обмін, використання

валютних цінностей як засобу платежу або як застави". Розмежування між

адміністративним проступком і злочином проводиться за чітко визначеною

законом формальною ознакою — вартістю предмета незаконної валютної

операції: якщо вартість предмета не перевищує двадцяти мінімальних розмірів

заробітної плати, то дії вважаються вчиненими у незначних розмірах і

тягнуть адміністративну відповідальність за ст. 162 КпАП; якщо вартість

предмета незаконної валютної операції перевищує двадцять мінімальних

розмірів заробітної плати, то така операція, згідно з приміткою до ст. 80

КК, визнається вчиненою у значному розмірі і тягне кримінальну

відповідальність за ст. 80 КК. Крім того, ст. 80 КК передбачено, що

злочином є також вчинення вказаних в диспозиції ст. 80 КК дій протягом року

після накладення адміністративного стягнення за такі самі правопорушення.

На відміну від ст. 801 КК, в ст. 80 КК, об'єктивні ознаки складу

злочину законодавцем визначені досить чітко і однозначно, оскільки в ній

наведено вичерпний перелік дій, вчинення яких є злочином. Що ж до

суб'єктивних ознак, то незважаючи, що форми і вид вини в ст. 80 КК не

зазначені, теорія кримінального права і судова практика це питання

вирішують однозначно — правопорушенням (адміністративним проступком чи

злочином) визнається лише умисне вчинення дій, вказаних в ст. 162 КпАП та

ст. 80 КК. Об'єктивно, порушення правил про валютні операції може бути

вчинене і з необережності або взагалі за відсутності вини. Наприклад,

особа, купуючи іноземну валюту в пункті обміну валюти, вважає, що її дії

законні. Але при цьому може бути незаконною діяльність самого пункту обміну

валюти. У такому разі особа, яка купує іноземну валюту, не усвідомлює, що

її дії незаконні, і законом на неї не покладається обов'язок передбачати чи

переконуватись в законності діяльності пункту обміну валюти (пересвідчитись

у наявності ліцензії тощо). Можливе і необережне відношення особи до факту

незаконності здійснюваного обміну. Наприклад, особі хтось сказав, що даний

пункт обміну діє без ліцензії, але особа нехтує цим попередженням,

вважаючи, що коли пункт з відповідною назвою працює, то й право на обмін

валюти він має.

Кримінальна та адміністративна відповідальність передбачена за

незаконні скуповування, продаж, обмін, використання валютних цінностей як

засобу платежу або як застави, тобто перелічені дії щодо валютних цінностей

можуть бути і законними, і незаконними. Тому головне завдання — це

вирішення питання, які з перелічених дій та за яких умов визнаються

законними і коли вони будуть вважатись незаконними.

Предметом валютного регулювання і валютного контролю, а отже і

предметом правопорушень, відповідальність за які передбачена ст. 162 КпАП

та ст. 80 КК, є валютні цінності. Перелік валютних цінностей дається в ст.

1 Декрету "Про систему валютного регулювання валютного контролю"(31) .Слід

керуватися переліком валютних цінностей, який дається в ст. 1 Декрету КМ

"Про систему валютного регулювання і валютного контролю", оскільки, по-

перше, цим Законом безпосередньо регулюються правила здійснення операцій з

валютними цінностями на території України, по-друге, названий Декрет є

останнім за часом прийняття, і, по-третє, в диспозиції ч. 1 ст. 80 КК та

ст. 162 КпАП відтворений текст п. 1 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів "Про

систему валютного регулювання і валютного контролю". Тому, очевидно,

неточною є думка окремих вчених, які вважають, що до валютних цінностей як

предмету правопорушення за ст. 80 КК та ст. 162 КпАП відноситься і природне

дорогоцінне каміння в сирому і обробленому вигляді, за винятком ювелірних

та інших побутових виробів із нього, а також лому таких виробів

Терміни "валюта України" та "Іноземна валюта" в Декреті "Про систему

валютного регулювання і валютного "контролю" вживаються у двох значеннях:

1) для позначення власне валюти .України та іноземної валюти як грошових

знаків, які є платіжними засобами на території, відповідно України та інших

держав; 2) як родові поняття, якими охоплюються не тільки власне валюта, а

й платіжні документи та інші цінні папери, виражені, відповідно у валюті

України чи іноземній валюті, тобто вартість (ціна) яких виражена

(визначена) у відповідній валюті. При цьому коло предметів, що входять до

родового поняття "іноземна валюта", більш широке, ніж коло предметів, що

входять до родового поняття "валюта України": до "іноземної валюти"

віднесені Декретом також монетарні метали та цінні папери, виражені в

іноземній валюті або монетарних металах. Очевидно, це зумовлене тим, що на

час прийняття Декрету грошових знаків України у вигляді монет, виготовлених

із золота чи металів іридієво-платинової групи, не існувало і їх введення в

обіг не передбачалось.

При вирішенні питання про відповідальність за порушення правил про

валютні операції необхідно виходити з того, що Декретом "Про систему

валютного регулювання і валютного контролю" встановлений і регулюється

режим здійснення валютних операцій на території України, тобто здійснення

за межами України будь-яких дій щодо валютних цінностей, які визнаються

незаконними за ст. 162 КпАП чи ст. 80 КК, відповідальності за цими статтями

не тягне.

Крім того, для здійснення валютних операцій Декретом передбачено режим

ліцензування — одержання від Національного банку України ліцензій

(генеральних чи індивідуальних) на здійснення окремих валютних операцій.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим кредитно-

фінансовим установам України на здійснення валютних операцій, що не

потребують індивідуальної ліцензії. Індивідуальні ліцензії видаються

резидентам І нерезидентам на здійснення разових валютних операцій,

перелічених у п. 4 ст. 5 Декрету(32).

а) вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних

цінностей, за винятком: вивезення, переказування і пересилання за межі

України фізичними особами — резидентами Іноземної валюти на суму, що

визначається Національним банком України; вивезення, переказування І

пересилання за межі України фізичними особами — резидентами і нерезидентами

Іноземної валюти, яка була раніше ввезена ними в Україну на законних

підставах; платежів у Іноземній валюті, що здійснюються резидентами за межі

України на виконання зобов'язань у цій валюті перед нерезидентами щодо

оплати продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших

майнових прав, за винятком оплати валютних цінностей; платежів у Іноземній

валюті за межі України у вигляді процентів за кредити, доходу (прибутку)

від Іноземних інвестицій; вивезення за межі України іноземної інвестиції в

іноземній валюті, раніше здійсненої на території України, в разі припинення

Інвестиційної діяльності;

б) ввезення, переказування, пересилання в Україну валюти України, за

винятком раніше вивезеної, переказаної чи пересланої за кордон на законних

підставах;

в) надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо

терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі;

г) використання іноземної валюти на території України як засобу платежу

або як застави.

д) розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами

України, за винятком вказаних у Декреті випадків;

е) здійснення інвестицій за кордон, у тому числі шляхом придбання

цінних паперів, за винятком цінних паперів або інших корпоративних прав,

отриманих фізичними особами — резидентами як дарунок або у спадщину.

В п. 5 ст. 5 Декрету міститься важливе положення про те, що одержання

індивідуальної ліцензії однією Із сторін валютної операції означає також

дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має

відношення до такої операції, якщо інше не передбачено умовами

індивідуальної ліцензії(33). Здійснення будь-якої із перелічених у п. 4 ст.

5 Декрету валютних операцій без індивідуальної ліцензії тягне згідно з п. 2

ст. 16 Декрету застосування фінансових санкцій — відповідальність у вигляді

штрафу в сумі, еквівалентній сумі зазначених валютних цінностей,

перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку на

день здійснення таких операцій. Крім фінансової санкції, винна особа може

бути притягнена до адміністративної чи кримінальної відповідальності за

наявності в її діях ознак відповідного правопорушення(34).

Виходячи з положень Декрету напрошується висновок, що дозволяється

здійснювати будь-які інші валютні операції, на які не потрібно одержувати

індивідуальну ліцензію, але такий висновок буде неправильним. В Декреті

міститься ще ряд положень щодо здійснення валютних операцій:

1) резиденти і нерезиденти — фізичні особи мають право продавати

іноземну валюту уповноваженим банкам та іншим кредитно-фінансовим

установам, які одержали ліцензію Національного банку, або за їх

посередництвом — іншим фізичним особам — резидентам (п. 3 ст. 6

Декрету)(35);

2) фізичні особи — резиденти мають право купувати іноземну валюту в

уповноважених банках та інших кредитно-фінансових установах, що одержали

ліцензію Національного банку, або за їх посередництвом — у інших фізичних

осіб — резидентів і нерезидентів (п. 4 ст. 6 Декрету)(36);

3) уповноважені банки та інші кредитно-фінансові установи, що одержали

ліцензію Національного банку, мають право від свого Імені І за свій рахунок

купувати іноземну валюту готівкою у фізичних осіб — резидентів і

нерезидентів, а також продавати її фізичним особам — резидентам (підпункт

"б" п. 2 ст. 6 Декрету)(37). Крім того, підпунктом "а" п. 2 ст. 6 Декрету

передбачено, що уповноважені банки та інші кредитно-фінансові установи, що

одержали ліцензію Національного банку, від свого імені купують і продають

іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і

за рахунок резидентів і нерезидентів, тобто Іноземну валюту у безготівковій

формі(38). Таким чином, випливають такі висновки:

1) резиденти мають право продавати і купувати іноземну валюту як у

безготівковій формі, так і готівкою;

2) нерезиденти мають право продавати іноземну готівкову І в

безготівковій формі валюту;

3) нерезиденти мають право купувати іноземну валюту в безготівковій

формі і не мають права купувати іноземну валюту готівкою, навіть в

уповноважених банках чи інших кредитно-фінансових установах.

Проте необхідно врахувати, що Декретом "Про систему валютного

регулювання і валютного контролю", який має силу закону, визначаються режим

здійснення валютних операцій та загальні принципи валютного регулювання.

Нормативна ж база валютного регулювання включає в себе також акти Верховної

Ради (закони і постанови) та нормативні акти, що видаються Кабінетом

Міністрів та Національним банком у межах їх повноважень. Основний масив

нормативного забезпечення валютного регулювання складають нормативні акти,

що видаються Національним банком, якими конкретизуються положення

законодавчих актів та постанов Кабінету Міністрів.

Фізичні особи — резиденти мають право купувати і продавати, а фізичні

особи — нерезиденти — продавати готівкову іноземну валюту через пункти

обміну валюти без будь-яких обмежень. Купувати ж готівкову іноземну валюту

фізичні особи — нерезиденти через пункти обміну валюти мають право у

розмірі, що не перевищує суми проданої ними валюти. Дотримання останнього

правила практично неможливе, оскільки на касирів пунктів обміну іноземної

валюти Положенням про пункти обміну іноземної валюти не покладається

обов'язок перевіряти, продають вони іноземну валюту резиденту чи

нерезиденту. Тим більше, що і перевірити це вони практично не в змозі,

оскільки поняття "резидент" і "нерезидент" пов'язуються не з громадянством

фізичної особи, яке можна встановити за її паспортом, а з фактом постійного

проживання на території України.

Дотримання правил продажу та купівлі іноземної валюти фізичними особами

— нерезидентами і отримання відповідної довідки пункту обміну іноземної

валюти має значення лише для них— для підтвердження законності придбання

іноземної валюти при Її вивезенні, переказуванні чи пересиланні за межі

України.

Операції з валютними цінностями будуть незаконними, тобто

правопорушенням, лише у разі вчинення будь-якої з дій, виключний перелік

яких дається в ст. 162 КпАП та ст. 80 КК: незаконні скуповування, продаж,

обмін, використання валютних цінностей як засобу платежу чи застави. Будь-

які інші дії — зберігання, дарування. отримання як подарунка чи у спадщину,

падання в позику, розмін та ін. — адміністративної чи кримінальної

відповідальності не тягнуть. Але якщо, наприклад, за зберігання валютних

цінностей особа отримує винагороду валютними цінностями або за надання

валютних цінностей в позику сплачуються ними ж проценти, то такі дії в

частині сплати винагороди чи сплати процентів треба розглядати як

використання валютних цінностей як засобу платежу.

Вирішення питання про відповідальність (адміністративну чи

кримінальну) за порушення правил при валютній операції (незаконні

скуповування, продаж, обмін, використання валютних цінностей як засобу

платежу або як застави) залежить від:

— виду валютних цінностей;

— ознак суб'єкта — резидент чи нерезидент;

— виду самих операцій.

Залежно від виду валютних цінностей та виду самих операцій незаконними

є:

— будь-які із зазначених в диспозиції ст. 162 КпАП та ст. 80 КК дій

щодо монетарних металів, котрі Декретом віднесені до валютних цінностей,

тобто Їх скуповування, продаж, обмін, використання як засобу платежу чи

застави фізичними особами завжди є незаконними, оскільки Декретом взагалі

не передбачене ліцензування таких операцій з монетарними металами. Виняток

становить лише здійснення валютних операцій з монетарними металами у

вигляді грошових знаків, які використовуються як засоби платежу, тобто,

коли з монетарних металів виготовлені монети (грошові знаки) і вони набули

якості валюти (України чи іншої держави) і є платіжними засобами;

— будь-яке використання іноземної валюти як засобу платежу,

здійснюване без отримання на це індивідуальної ліцензії Національного

банку України.

Під скуповуванням валютних цінностей треба розуміти їх сплатне

придбання у власність. Якщо при цьому мають місце декілька епізодів

придбання валютних цінностей, то залежно від того, чи охоплювались вони

єдиним умислом і були спрямовані на досягнення єдиної мети, чи кожен раз

умисел на їх вчинення виникав самостійно, дії можуть кваліфікуватися або як

єдине продовжуване правопорушення або ж як повторне.

Продаж валютних цінностей — це їх оплатне відчуження іншій особі з

переходом до неї права власності на відчужувані валютні цінності.

Продаж і купівлю валютних цінностей, на наш погляд, слід обмежувати

лише випадками, коли в якості засобу платежу за куплені (продані) валютні

цінності використовується валюта України. Сама ж валюта України не може

визнаватись предметом правопорушення, передбаченого ст. 162 КпАП та ст. 80

КК. Предметом цих правопорушень можуть бути валютні цінності у вигляді

Іноземної валюти та монетарних металів. Таким чином, якщо особа "обмінює"

іноземну валюту на валюту України, то її дії є продажем іноземної валюти, а

не купівлею валюти України. Пункти обміну валюти здійснюють два види

валютних операцій, предметом яких є іноземна валюта: її купівлю або

продаж, а дії особи, яка «обмінює» валютні цінності через такий пункт, є,

відповідно. продажем чи купівлею іноземної валюти, а не купівлею чи

продажем валюти України. Власне, валюта України на її території не може

бути предметом угод купівлі-продажу, вона є засобом платежу за такими

угодами. Цей висновок не суперечить і визначенню змісту терміну «валютні

операції» в Декреті «Про систему валютного регулювання і валютного

контролю», в якому одним з трьох видів валютних операцій називаються

«операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за

винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України».

На наш погляд, цей висновок не суперечить і роз'ясненням, що містяться

в абз. 3 п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 квітня 1997

р. № 5 «Про практикую застосування судами законодавства щодо порушення

правил про валютні операції»: «Продаж валютних цінностей — це їх сплатне

відчуження іншим особам»(39). Якщо засобом платежу за валютні цінності, що

продаються, є теж валютні цінності, але іншого виду, то можливі два

варіанти кваліфікації дій сторін за незаконною угодою купівлі-продажу

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5