Технология изготовления печатных форм

початкового рівня, які не потребують значних інвестицій і не пов'язані з

глобальним технічним переоснащенням формного виробництва.

Така технологія успішно застосовується на малих та середніх

підприємствах, що друкують форматами А4, АЗ або А2 для випуску нормативної,

технічної, акцидентно-бланкової, учбової продукції, яка має невеликі обсяги

та друкується в 1-2 фарби.

Існує декілька різновидів цієї технології.

Варіант технології №1. Виготовлення форми плоского друку формуванням

друкувальних елементів на гідрофільному папері або полі-ефірній плівці

лазерним принтером.

Застосовують комп'ютер, оснащений програмами для верстання та спуску

полос і принтер. Правильний спуск полос забезпечують спеціальні програми,

які передбачають розміщення на формі технологічних полів, що входять у

формат друкування і необхідні для встановлення позначок (хрестів)

суміщення, міток для обрізування і фальцювання аркуша та шкал контролю

друкарського процесу. Прикладом можуть слугувати програми електронного

спуску полос Impostrip фірми Ultimate, Impress або програма SТRІР ІТ, яка

працює у будь-якій операційній системі у комп'ютерах як РС так і Мас

.Застосовують комп'ютер, оснащений програмами для верстання та спуску полос

і принтер. Правильний спуск полос забезпечують спеціальні програми,які

передбачають розміщення на формі технологічних полів, що входять у формат

друкування і необхідні для встановлення позначок (хрестів) суміщення, міток

для обрізування і фальцювання аркуша та шкал контролю друкарського процесу.

Прикладом можуть слугувати програми електронного спуску полос Impostrip

фірми Ultimate, Impress або програма SТRІР ІТ, яка працює у будь-якій

операційній системі у комп'ютерах як РС так і Мас .

Зображення на формному матеріалі формують лазерним принтером. Такий

принтер є універсальним, бо може застосовуватись як для одержання

коректурних відбитків, так і виготовлення форм; є високопродуктивним,

надійним і недорогим. Після створення друкува-пьних елементів формну основу

гідрофілізують або підсилюють гідрофільні властивості ослаблені чи втрачені

при одержанні зображення.

Репродукційно-графічні пока-чники таких форм значно поступаються

традиційним у першу чергу через неоднакову щільність країв і центру

друкувальних елементів. При друкуванні необхідні спеціальні зволожувальні

розчини. Виникає необхідність узгодження форматів друкарських машин та

принтера, на якому виготовляють форми. Фо-змат принтера повинен бути

більшим за формат друкарської маши-

-ги, оскільки більшість принтерів залишають на краях паперу смугу, іка

обмежує реальний розмір зображення.

При роздуковуванні використовують матеріал спеціально при-іначений для

виготовлення форм. Зображення форми повинно бути дзеркальним при прямому

плоскому друці, або прямим - офсетний їрук. Не рекомендуються контрастні

шрифти кеглів 6 і 7 п, а лише )ублені гарнітури світлого накреслення. При

невеликих кеглях (6-ІОп) виключається набір шрифтами жирного та

напівжирного накре-:лення. У виданнях з "виворітками" (білий текст на

чорному фоні) сраще застосовувати растрований фон (75%). Розміри плашок

повин-п бути не більші за 2х3 см.

Технологія може успішно застосовуватись для виготовлення |)орм для

машин, орієнтація подавання аркуша у яких співпадає з

•рієнтацією аркуша при виведенні з принтера. Наприклад, звичайні

іринтери, які використовуються для одержання коректурних відбит-;ів, з

друкарськими машинами з подаванням аркуша вужчою сторо-юю. При подаванні

аркуша ширшою стороною (наприклад, машина 'омайор, формату 450х370 мм)

необхідні спеціальні принтери. Такі [ринтери мають покращені

характеристики: забезпечують якіснішу радацію, відтворюють шрифти малих

кеглів як прямого так і обер-геного зображення, друкують без полів та на

збільшений формат фо-ми (АЗ+, А4+). Крім того, такі принтери

комплектуються інтерпре-атором - мовою PostScript Level 2 (3), повним

комплектом мережевих інтерфейсів для роботи у мультиплатформовому

середовищі, оз'ємом для підключення зовнішнього SCSI-диску. Бажано застосо-

увати рідкий тонер, який рівномірніше заповнює друковане зобра-:ення.

Принтер повинен мати площинну аркушепротяжну систему ля беззгинного

переміщення формного матеріалу, систему захисту ід статичної електрики та

ефекту "стікання зарядів". Прикладом можуть слугувати принтери серії Elite

фірми GСС. Аналогічне устаткування випускає фірма ХАNТЕ. Наприклад,

лазерний принтер Plate Maker II створений суто для виведення зображення

полос на полімерну основу Miraid. Максимальна роздільна здатність принтера

- 1200х1200 сірі, формат виведення 306х635 мм, пам'ять - 16 Мб з можливістю

розширення до 64. Якість зображення на поліестерових плівках Мугаігі

покращують спеціальним олійним покриттям, яке заповнює проміжки між

частинками тонера.

Розроблені інші, більш універсальні формні матеріали і технології.

Наприклад, зображення на паперових офсетних формних пластинах Тессо може

створюватись як на лазерному принтері так і у копіювальному апараті. Перед

друкуванням форму достатньо змочити зволожувальним розчином.

Схема технологічного процесу виготовлення форм на паперовій основі

(Policel, Tecco) із застосуванням лазерного принтера:

1. Підготовка файлів електронного спуску зверстаних полос видання

та запис інформації у Post Script форматі.

2. Підготовка лазерного принтера до роботи (включення, перевір-а

наявності тонера та завантаження гідрофільного паперу у лоток [ринтера).

3. Одержання прямого зображення полос на гідрофільному папе-іі

(створення друкувальних елементів).

4. Хімічне та термічне оброблення форми для закріплення тонера а

збільшення його оптичної щільності у спеціальному пристрої (на-риклад,

Оепзіїопе 4600) та у термошафі.

5. Контролювання якості форми та видалення тонера вручну з рогалинних

ділянок спеціальним розчином.

6. Пробивання отворів для приведення форми.

7. Закріплення форми у друкарській машині та зволожування її одою.

8. Друкування тиражу. Зволожувальні розчини для даного типу юрм -

традиційні.

Форми, одержані за наведеною технологією, витримують тираж о 7000

відбитків.

Варіант технології №2. Виготовлення форм плоского офсетного руку за

допомогою струминного принтера.

Технологія розроблена італійською фірмою Lastra із застосуван-ям

спеціальної лінії Extrema Ink Jet.

Схема технологічного процесу:

1. Нанесення зображення чорною фарбою струминним прин-іром на

копіювальний шар позитивної офсетної формної пластини, сий покритий

прозорим полімером.

2. Загальне експонування (зображення, нанесене струминним зинтером,

слугує маскою і захищає копіювальний шар від опромі-овання).

3. Зняття водою нанесеного струминним принтером зображення з отії

разом з полімерним покриттям.

4. Проявлення копії.

5. Промивання форми водою.

6. Контроль якості форми.

7. Гідрофілізування прогалинних елементів.

8. Нанесення захисного колоїду.

9. Контроль якості.

10. Сушіння друкарської форми .

6. Зв'язок параметрів технологічного процесу виведення зображення з

технічною характеристикою принтера.

Півтонові зображення, виведені на формну пластину принтерами раструють

за допомогою RІР. Мінімальна роздільна здатність вивідного пристрою

(принтера) для одержання друкарської форми - 600 крапок/ дюйм, максимальна

- 2400. Не менш важливий фактор для принтера - кількість відтінків сірого,

які він здатний відтворити. Одна з вимог, яка ставиться до принтерів у

поліграфії - наявність влаштованого оригінального інтерпретатора Adobe

PostScript Level 2 (3), як такого, що є стандартом у видавничій галузі та

підтримується усіма розробниками устаткуїння. Стандартне число градацій,

визначене у PostScript - 256 відтінків. Принтери типу І ІР, Ерзоп

відтворюють до 50 відтінків сірого, більш спеціалізовані типу Хante - 90-96

і тільки спеціальні технології дозволяють досягти рівня більшого за 115-120

відтінків сірого.

Роздільна здатність вивідного пристрою (принтера) залежить від

кількості відтінків сірого, або від "глибини крапки" (розрядності пристрою)

і визначається

R=2.54КкерхЛ, (1)

де Л - поліграфічна лініатура растру, лін/см;

2,54 - коефіцієнт переведення сантиметрів у дюйми;

Ккер - число, що показує кількість елементів керування, які

застосовуються у принтері для утворення растрової крапки (при

кількості відтінків сірого 256 Ккер= 16).

У свою чергу, число півтонів або "глибина крапки" - це кількість біт

інформації, які надаються крапці при оцифровуванні зображення. 256 рівнів

градації одержують при "глибині крапки" 8 біт (28), 4096 рівнів - 12 біт і

т.п. Але, оскільки не кожний принтер відтворює 256 градацій, зручніше

користуватись формулою

R=((Г-1)х(2,54Л)2, (2)

де Г - число градацій, які може передати принтер,

Л - поліграфічна лініатура растру, лін/см,

2,54 - коефіцієнт переведення сантиметрів у дюйми;

R - роздільна (паспортна) здатність принтера, dpi.

Наприклад, при градації рівній числу 120, максимальна роздільна

здатність принтера при лініатурі растру 48 лін/см - 1330 dpi; при Г=96,

R=1200 dpi, а для принтера типу НР IY Laser Master Win Printer 600 ХL при

роздільній здатності 600 dpi можна одержувати зображення по якості

аналогічні до поліграфічних зображень з лініатурою растру 24-33 лін/см з

можливістю передавання біля 75 відтінків сірого. Принтер з роздільною

здатністю 300 гірі при відтворенні зображення з лініатурою растру 24 лін/см

може передати 25 градацій. Підвищення лініатури зображення до 54 лін/см при

R=300 dpi зменшує число градацій до 6, що недостатньо при відтворенні

тонових зображень. Отже, збільшення градації можливе тільки з одночасним

ростом як лініатури растру зображення , так і роздільної здатності

вивідного пристрою (принтера).

Взамін лазерних принтерів. пропонують застосовувати при виготовленні

фотоформ та форм, особливо, для трафаретного друку та для друкування газет

струминні принтери. Більшість RІР струминних принтерів дозволяють працювати

зі стохастичними растрами. Струминні великоформатні принтери (плоттери)

застосовують тех.-нологіїо тришарового друку, згідно з якою кожна растрова

крапка друкується у три проходи (принтер ENCAD) спеціальними чорнилами,

непрозорими в УФ області (0=3,5 Б). При виведенні зображення за допомогою

струминного принтера-плоттера зі зростанням лініатури растру можлива втрата

градації у темних ділянках. Для усунення цього - лініазують принтер, а для

уникнення протиріч між лініатурою виведення і числом відтворюваних градацій

користуються технологією Dithering (дробіння). Кожну комірку растру з

низькою лініатурою (без сходинок) розбивають на дрібніші підкомірки. Кожна

підкомірка може забезпечити відтворення потрібного числа градацій, тому

растровий процесор керує всіма підкомірками разом. Підкомірки растрової

структури не так помітні, як великі комірки низьколініатурного растру.

Перевага цієї технології - відтворення однієї окремої крапки, що неможливе

для насвітлювача. Для покращання відтворення градації застосовують також

технологію псевдостохастичного растрування.

При недоліку інформації проблему вибору вирішуємо, покладаючись на чи

випадки монетку. Ну а там уже, як доля розпорядиться - чи орел решка. На

жаль, приблизно в таке ж положення попадають і багато поліграфістів,

вибираючи необхідні видаткові матеріали. І якщо раніш у друкарень був

невеликий вибір, то зараз купити будь-як матеріали не проблема. Інша справа

— як у них розібратися. І тут виробничникам приходиться орієнтуватися в

основному на зведення, почерпнуті з рекламних чи проспектів коротких

анотацій, наданих фірмами-продавцями.

Усе це повною мірою відноситься і до прямопозитивным офсетних пластин.

Коли переглядаєш публикуемую в журналах і проспектах інформацію, то не

залишає відчуття, що усе написано по одному шаблоні. Наприклад, спробуйте

(як часто пишуть під забавними малюнками-головоломками) знайти не десять, а

хоча б одна відмінність у властивостях між аналогічними по тиражестойкости

пластинами Agfa Ozasol P5S, Fuji VPS, Lastra Futura Oro, Kodak Polychrom

Graphics EasyPrint чи PP3, Horsel Capricorn Gold, не говорячи вже про

Plurimetal, EFY, Saverio Riff і багатьма іншими. У кращому випадку

приводяться тільки дані по шорсткості і товщині анодируваного і

копіювального шару. Тому, як правило, вибір такого досить дорогого і

важливого матеріалу, як пластини ведеться примітивним методом проб і

помилок: купив невелику партію, спробував зробити друковані форми і

дивишся, що виходить. На жаль, такий підхід не дає гарантованого результату

і надійності. У результаті вибираються далеко не самі придатні видаткові

матеріали.

Однак у пластин є кілька основних характеристик, що і визначають їхню

якість. Про ці характеристики ми і поговоримо. Далі по тексту будемо час

від часу посилатися на офіційні дані аналітичних досліджень, проведених

компанією Agfa у дослідницькому центрі у Висбадене в Бельгії (див. авт.

довідку на с. 14). Пластини оцінювалися по довгому списку (15 пунктів)

позначених властивостей, однак ми зупинимося на деякі, на мою думку,

найбільш важливих.

6.1.Надійність і стабільність.

На початку поговоримо про надійність і стабільність. Відразу помітимо,

що під цими поняттями мається на увазі незмінність усіх властивостей

офсетних пластин, у тому числі часу копіювання, що дозволяє здатності,

тиражестойкости, чистоти пробілів, широти інтервалів експозиції і прояви,

коротше, усього ряду властивостей, що значаться на діаграмах. Причому

маються на увазі стабільність властивостей пластин як у межах її площі, так

і в межах пачки, партії і навіть наступних партій, випущених через рік.

Уявіть собі, що, відкриваючи нову пачку з пластинами, Ви не упевнені, що

вона поведеться при копіюванні, чи прояві при печатці тиражу так, як

завжди. Процес офсетної печатки і так не простій. Будь-якому виробничнику

знайомі постійні суперечки між працівниками формного цеху і друкарями про

причини шлюбу і те, як важко часом у них розібратися. У випадку

нестабільності пластин не тільки сам процес стає непередбаченим — можуть

виникнути технологічні збої, що обійдуться дуже дорого.

Нехай мене вибачать читачі «за високий штиль», але стабільність і

надійність — от на що треба молитися в сучасному виробництві. Без

надійності устаткування і матеріалів неможливо грамотно і з мінімальними

утратами вибудувати технологічний цикл. Для цієї мети розроблені різні

жорстко регламентовані стандарти, наприклад, ISO і інші. Я не говорю вже

про необхідність стабільності при впровадженні таких «просунутих»

технологій, як система керування кольором з побудовою ICC-профілів. Ці

якості важливі завжди, для будь-якого підприємства, але особливо коштовні

вони для великих друкарень з їхнім різноманіттям друкованого устаткування,

форматів пластин, твердими строками виконання замовлень.

Якщо судити по діаграмах, лідером серед пластин описуваного класу по

надійності і стабільності є Agfa Ozasol P5S. Досить близько до них

підходить тільки Fujifilm VPD.Всі інші пластини помітно відстають. Треба

помітити, що це приблизно погодиться і з тими практичними даними, що автор

напрацював на практиці.

Аналіз пластин різних фірм показує, що стабільність залежить не тільки

від технологічного рівня виробника (зроблене устаткування, лазерний

контроль та інше), воно зв'язано і з іншими властивостями. Причому все це

легко з'ясовно. Наприклад, чим вище світлочутливість, тим нижче

стабільність копіювальних властивостей. Звичайно, це не правило, а скоріше,

тенденція, тому що технологія виготовлення пластин розрізняється. І все-

таки, вибираючи пластини більш високої світлочутливості, приготуйтеся до

того, що для різних партій час копіювання може відрізнятися і прийдеться

час від часу проводити додаткові калібровані заходи. Менш світлочутливі

пластини в цьому відношенні надійніше.

7.Офсетний друк без зволожування

Винайдення способу офсетного друку без зволожування стало одним з

найважливішіх етапів у вдосконаленні друкарського процесу. Фундатором

методу вважається амерканська компанія DIC Americas. Вже за кілька років

після відкриття методу чимало виробників друкарського обладнання

(„Heidelberg”, „MAN Roland”, „Didde”, „A.B.Dick”, „Komori”, „Metronic”

тощо) випустили моделі для роботи новим способом.

Останнім часом розробленно стабільні технологічні системи, що

забезпечили впровадження способу з використанням аналового відтворення

зображення.

Офсетний друк без зволожування поєднує особливості глибокого друку –

неперевершеного щодоякості поліграфічної продукції – з відомими перевагами

офсетного. Його особливості полягають також у конструкції формних пластин

(друкувльні елементи розташовані нижче проміжних).

Актуальність і перспективність способу підтверджується створенням

Європейської асоціації друку без зволожування (EWPA).

7.1.Основи технологічного процесу офсетного друку без зволожування

У традиційному офсетному друці в зоні друкарського контакту наявні два

полярні рідкі середовища – фарба й зволожувальний розчин, взаємодія між

якими робить процес друкування нестабільним.

На рисунку 1 показана друкарська форма для традиційного офсетного друку.

Вона складається з декількох шарів, основні з яких – зернена або анодована

поверхня алюмінієвої пластини та шар діазосполук, отриманий після

задубленого фоточутливого покриття. Перший шар у пластин деяких виробників

складається ще з декількох підшарів (наприклад, у англійських Spectrum або

німецьких Ozasol це алюмінієва підкладка, зернений і анодований підшарки).

Під час друку зволожувальний розчин змочує нерівну поверхню алюмінію та

відштовхується від маслянистої поверхні діазосмол. Фарба ж, навпаки, добре

лягає на верхній шар друкувльних елементів і не може потрапити на змочену

поверхню пластиниДосить дрібні друкувльні елементи через велике поверхневе

натягнення зволожувального розчину повністю покриваються водяною плівкою. А

насичені ділянки зображення з незначними проміжками між друкувальними

елементами, в свою чергу, не можуть втримати потрібну кількість вологи. Це

спричиняє нерівномірне розподілення фарби на відбитку внаслідок

нерівномірної в’язкості фарб.

Тому в офсетному друці нормальним вважається дотримання растра з 4- та

96-відсотковим заповненням, шо не забезпечує ідеальної якості. Технологічна

дисципліна, підтримка потрібного складу зволожувального розчину, контроль

його кислотності, жорсткості й електропровідності води поліпшують

становище, але лише певною мірою.

Тому вже близько чотирьох десятиліть науковці намагаються створити

друкарську форму, на поверхні якої практично на одному рівні були б

розміщені ділянки з різними поверхневими властивостями. Основні проблеми

винкають з розробкою матеріалів для проміжних елементів, які б не вступали

у фізико-хімічну взаємодію з фарбою без попереднього зволожування. З усієї

палітри матеріалів, що задовольняють цим вимогам, експериментально був

обраний клас кремнійорганічних полімерів.

Розглянемо типову будову друкарської форми офсетного друку без

зволожування (рис.2). Її нижній шар теж алюмінієвий або зроблений з іншого

жорсткого матеріалу, що зберігає свої розміри під час розтягнення. Зверху

на пластину нанесений полімерний шар, що добре втримує фарбу. В якості

верхнього шару використовується силіконове покриття, що відштовхує фарбу.

Створені навіть такі чутлиі до УФ-випромінювання матеріали з вмістом

силікона, які дозволяють працювати як за негативною (під дією випромінювача

задублюються друкувальні елементи, а потім під час проявлення змивається

все зайве), так і за позитивною технологією (випромінювання руйнує фотошар,

який потім змивається проявними реактивами).

Отже, під час друкування офсетним друком без зволужування замість п’яти

поверхневих контактів (зволожувальний розчин – алюміній, зволожувальний

розчин – діазосполука, фарба – алюміній, фарба – друкувальний елемент,

зволожувальний розчин – фарба) відбуваються лише два: фарба – друкувальний

елемент, фарба – полімерне покриття. Це значно спрощує друкарський процес.

Спеціальна фарба утримується на полімерній поверхні друкувальних елементів,

а ділянки з вмістом силікона, що злегка підносяться, запобігають

потрапленню фарби на проміжні елементи. Саме цим і пояснюється можливість

збільшення лініатури растра з підвищенням якості друку. Тиражестійкість

друкарських форм, виготовлених на основі цих пластин, сягає до 200 тис.

відбитків.

Для роботи з друкарськими формами офсетного друку без зволожування

використовується стандартне обладнання:традиційна копіювальна рама зі

звичайною ультрафіолетовою лампою та звичайні проявні процесори. Форми

сухого офсету не потребують гумування. Проте слід часто змінювати реактиви

для проявлення, використовувати якісні хімічні речовини для очищення цих

форм на друкарській машині й консерванти.

Нині випускаються пластини для офсетного друку без зволожування всіх

поширених форматів, завтовшки 0,15-0,35 мм. Двома основними виробниками

таких пластин є японські фірми „Toray” і „Konica”. Розроблені також форми

для офсетного друку без зволожування з використанням УФ-сушарки.

Системи Toray Waterless фірми „Toray Industries INC.”

У фотомеханічному способі виготовлення друкарських форм на алюмінієву

Страницы: 1, 2, 3, 4