Проблеми та перспективи розвитку страхового ринку України

їх на інші види страхування суворо заборонено, і це жорстко контролюється

фінансовими службами держави. Страхові компанії мають право вкладати кошти,

одержані від населення у вигляді страхових внесків, тільки в державні

облігації, і то не більше 50%. При цьому, компанії отримують гарантовані

4,5% річних, так що в накладі страхові компанії не залишаються. Не менш

суворі і правила реєстрації компаній. Крім обов(язкової застави в 25

мільйонів доларів, претендент на цей вид діяльності зобов(язаний довести,

що за ним не тягнеться “кримінальний хвіст”. Перевірки проводяться досить

суворо.

Перелік послуг, які надаються страховиками Ізраїлю, досить великий.

При цьому страхові компанії намагаються розширити цю сферу, пропонуючи

нестандартні види послуг.

Наприклад, страхова компанія “Долев” концерну “Фенікс-Исраелі”

спеціалізується на страхуванні житла і машин. Програма “Доля для дому”

ділиться на дві основні частини: страхування будинків, включаючи

страхування стін, стелі, підлоги, балконів, труб і каналізаційного

обладнання, електросистем, систем опалення та іншого майна, яке є

невід(ємною частиною житла. Інша частина – це страхування вмісту квартири –

меблів, побутових електроприладів, аудіо- відеосистем, одягу, посуду,

коштовностей і т.д. Цікаво, що за бажанням клієнта, страховий поліс може

бути оформлений як на квартиру в цілому, так і на кожну її частину окремо.

Не менш цікаві в Ізраїлі і програми страхування дітей. Лозунг “все

краще – дітям” в цій державі не пусті слова. Наприклад, програма “Алюмім”

страхової компанії “Менолайф-Менора” передбачає придбання страхового поліса

для дітей будь-якого віку до 18 років за досить невелику ціну. Щомісячний

внесок залежить від віку дитини і батьків: чим молодші батько й дитина, тим

нижче внесок. При цьому, у випадку втрати працездатності страхувальник

звільняється від щомісячних виплат, а компанія гарантує щомісячну допомогу

на дитину до досягнення нею 21 року. В цьому віці поліс переходить у

власність дитини. Посередником між страховими компаніями та їх потенційними

клієнтами виступають приватні агенти, як правило, освічені і добре

підготовлені спеціалісти. Працюють вони на контрактній основі і можуть

співпрацювати відразу з декількома компаніями – агенту це вигідно. Причина

зрозуміла: різні компанії надають чисельні послуги з різних програм і,

природньо, ціни також різняться. Тому агент завжди може підібрати клієнту

те, що йому підходить. Оплата здійснюється на розрахунковий рахунок

компанії, а агент отримує комісійні з кожної угоди. При цьому, податкові та

фінансові служби держави суворо контролюють діяльність не тільки компанії,

але й страхових агентів.

В Японії страхування здійснюється приватними страховими компаніями,

державними організаціями і кооперативами. При цьому приватні компанії і

державні організації зайняті пошуком найбільш прибуткових сфер для

вкладання коштів, які накопичені від страхових внесків. Вони діють на

національному і міжнародному рівнях, і їхньою метою є зростання власних

доходів. Тому вони страхують тільки «надійних» партнерів.

Кооперативні ж організації взаємного страхування зорієнтовані не на

збільшення власного прибутку, а на задоволення потреб членів кооперативу.

Кооперативні страхові організації приймають всіх фермерів без виключення,

гарантуючи кожному компенсацію в обумовлених контрактом випадках.

Кооперативне страхування контролюється всіма членами кооперативу і тому

розвивається раціонально. Малі внески роблять кооперативні страхові

організації більш привабливими для страхувальників, що посилює їх

конкурентні позиції на національному ринку страхування.

Страховий бізнес Великобританії протягом багатьох років

концентрується в Лондоні як світовому фінансовому центрі. Найбільший

Лондонський міжнародний страховий ринок обслуговує фінансові потоки ряду

країн і компаній. Авторитет Лондонського міжнародного страхового ринку

спирається на значний кадровий потенціал фахівців страхового ринку,

високорозвинену інфраструктуру ринку, а також присутність тут широко

відомої за межами Великобританії страхової корпорації «Ллойд». У Лондоні

розташовані чи представлені дочірні структури найбільших страхових

компаній світу. Тут сконцентровані також центральні офіси всіх найбільших

міжнародних страхових і перестрахувальних брокерів. Працюють найстарші

(засновані в 1760р.) і найбільш авторитетні класифікаційні товариства –

Регістр судноплавства «Ллойд». У Лондоні розташовані штаб-квартири ряду

міжнародних страхових організацій, а також деякі структури національного

страхового ринку (інститут Лондонських страховиків, інститут дипломованих

страховиків і ін.), діяльність яких носить міжнародний характер.

Страхові компанії Великобританії не мають права займатися яким-небудь

іншим видом бізнесу, окрім страхування. Базова структура Лондонського

міжнародного страхового ринку – корпорація «Ллойд» представлена 400

страховими синдикатами, що поєднують фізичних осіб – андеррайтерів,

безпосередньо здійснюючих страховий бізнес корпорації. Андеррайтери

несуть відповідальність по зобов'язаннях згідно з договорами страхування в

рамках синдикату. Динамічні і рухливі структури синдикатів утворюють

економічне середовище міжнародного страхового ринку в системі корпорації

«Ллойд». Кожен синдикат представлений на цьому ринку через лідируючого

андеррайтера, який безпосередньо приймає ризики на страхування в

синдикаті від посередника – брокера «Ллойда». Членство корпоративної

структури «Ллойда» відкрито для всіх громадян (резидентів) Великобританії

та іноземців.

Страхові компанії сплачують податок на прибуток від страхової

діяльності, а також податок на майно. У деяких випадках страхові операції

обкладаються гербовим збором, однак, обсяг цих операцій дуже обмежений.

Розглянемо страховий ринок Німеччини, що характеризується динамічним

розвитком. Щорічний приріст обсягу надходження страхових платежів

складає в Німеччині 10%. Особисте страхування в структурі національного

страхового ринку займає 37%. Медичне страхування, що користається трохи

меншою популярністю, чим в інших країнах Західної Європи, складає

близько 12% загального обсягу надходження страхових платежів. Майнове

страхування займає 51% національного страхового ринку в Німеччині.

Страховики в Німеччині не мають права займатися якою-небудь іншою

діяльністю, крім страхування.

Федеративний пристрій Німеччини є важливим чинником у розвитку

каналів просування страхових послуг безпосереднім споживачам. Регіональні

страховики підтримують свою фізичну присутність у всіх федеральних землях

Німеччини.

Страхова справа в самій Німеччині сильно зарегульована. В даний час

діє закон про державний страховий нагляд 1983 р..

Усі діючі в Німеччині національні й іноземні страхові компанії

підлягають обов'язковому державному нагляду з боку Федерального відомства

нагляду за діяльністю страхових компаній.

Всі іноземні страхові компанії, які мають намір здійснювати операції

прямого страхування в Німеччині, повинні пройти процедуру ліцензування.

Доходи від страхової діяльності є об'єктом оподаткування. У цілому

застосовується 50%-ная ставка оподаткування прибутку від страхової

діяльності. Податком 80% обкладаються страхові премії по всім укладених

договорах страхування, крім страхування життя. Податок на додаткову

вартість у відношенні сум страхових премій, що надходять на банківський

рахунок страховика, не застосовується.

Страхування в закордонних країнах є частиною міжнародного страхового

ринку. Воно є важливим сектором національних економік, забезпечуючи

перерозподіл 8-12% валового національного продукту. Кошти, що

акумулюються через страхування служать джерелом великих інвестицій.

Фінансові потоки страхових компаній значною мірою орієнтовані на

обслуговування державного внутрішнього боргу. Державне регулювання

страхової діяльності за рубежем в основному спрямовано на контроль за

фінансовою стороною роботи страхових компаній.

Нові світові реалії, що сформувалися після подій 11 вересня 2001

року, призвели до виникнення підвищених вимог до якості широкого спектру

страхових продуктів, а також до рівня функціональної й інституціональної

зрілості ринку страхових послуг у цілому. Збитки, понесені провідними

страховими компаніями світу в результаті згаданих подій, а також збитки, що

несуть страховики через природні катаклізми і військових конфліктів,

істотно підвищили увагу до ринку страхових послуг як з боку відповідних

державних органів, так і з боку безпосередніх споживачів страхових послуг.

Значному зростанню такої уваги сприяє тенденція на світових фінансових

ринках до злиття банківського і страхового бізнесу і появі фінансових

конгломератів, що поєднують у собі практично усі види фінансових послуг.

Необхідно звернути увагу на посилення тенденцій по проникненню

іноземних страхових структур на страхові ринки колишніх республік СРСР та

країн Східної Європи, в тому числі і український ринок у формі різних

спільних страхових компаній. Наприклад, в Україні створені такі компанії,

як українсько-американське АСТ «Росток», українсько-шведська СК у формі

ЗАТ «АКВ Гарант», українсько-ірландське АСТ ЗТ «Гала СКД», українсько-

бельгійська СК «Союзспецстрах» Тз ДВ.

В цілому, для наших умов має інтерес в системі страхування розвинутих

країн національна система координації і функціонування страхових

організацій при провідній ролі держави у розробці програм і стратегії

розвитку страхування, у практиці страхування і розвитку кооперативних

страхових організацій, в тому числі і товариств взаємного страхування, які

успішно конкурують на страховому ринку багатьох держав з традиційними

страховими компаніями.

В більш широкому плані в нашій державі, по суті стоїть питання

розвитку страхового захисту як окремого напряму державного регулювання

розвитку бізнесу і підприємництва в різних галузях народного господарства,

тобто шляхом прийняття спеціальних законів, визначення обов’язкових видів

страхування, регламентації діяльності страхових організацій.

3.2. Проблеми та перспективи розвитку страхового ринку України

В умовах економічної і фінансової кризи знижується активність на

страховому ринку. Для її активізації необхідною умовою є стабільність

гривні, завершення процесів приватизації в основних галузях народного

господарства. В принципі захистити можна тільки власника і в умовах

нормального функціонування фінансової системи. В умовах стабілізації

економіки, зміни форм власності та механізму управління в державному

секторі економіки потреба суб'єктів господарської діяльності у захисті

своїх майнових інтересів та інтересів працівників від різноманітних ризиків

зростає. Держава також зацікавлена страховому захисті державного майна та

підвищенні соціально-економічної захищеності громадян України. Вирішення

цих питань шляхом впровадження в Україні перевірених світовою практикою

форм і видів страхування та здійснення заходів передбачено Програмою

розвитку страхового ринку на 2001-2004рік.

Ця Програма розроблена з метою реалізації державної політики у сфері

страхування і відповідно до статті 14 Закону України "Про державне

прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку

України".

У Програмі враховано законодавче розмежування сфер діяльності

страхування та загальнообов'язкового державного соціального страхування і

передбачено не тільки шляхи реформування ринку страхування, а визначено

можливі напрями взаємодії та участі страховиків в обслуговуванні

загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Страхування - одна з галузей економіки, в якій за останні роки

спостерігається зростання основних показників. За підсумками 2001року

загальний розмір статутного фонду усіх страховиків склав 1 036,8 млн. грн.і

порівняно з аналогічним показником за станом на 2000р. зріс на

525,8млн.грн. Величина сформованих страхових резервів на кінець 2001року

досягла 1184,млн.грн.,що на 225,2млн.грн.перевищує аналогічний показник

2000року (у 1,2раза). Балансовий прибуток страховиків досяг 2 269,3млн.

гривень . Загальна валова сума страхових внесків, одержаних українськими

страховиками протягом 2001року, дорівнювала 3031млн. гривень, що на 142 %

більше, ніж у 2000році.Як і в попередні роки, протягом 2001року

спостерігалося перевищення в 2 рази темпів надходження страхових премій над

темпами інфляції.

Страховий ринок України має досі не використані резерви. В державі

застраховано лише близько 10 відсотків ризиків, тоді як у більшості

розвинутих країн цей показник досягає 90 - 95 відсотків. Частка

українського страхового ринку в загальноєвропейському обсязі страхових

послуг становить лише 0,05 відсотка, і це при тому, що Україна становить 7

відсотків населення Європи.

Існуюча структура страхового ринку України не сприяє зміцненню соціального

захисту громадян та забезпеченню внутрішніх інвестицій. Українські

страховики передають іноземним страховикам (перестраховикам) до 90

відсотків страхової премії під час страхування авіаційних і морських

ризиків, ризиків здоров'я людей, які від'їжджають за кордон, до 60

відсотків - за "автокаско", до 50 відсотків - під час страхування великих

майнових ризиків.

Страхова галузь забезпечує перерозподіл лише 0,9 відсотка валового

внутрішнього продукту (цей показник у розвинутих країнах становить 8 - 12

відсотків), що свідчить про потенційні можливості її подальшого розвитку та

про те, що страховий ринок не акумулює значного обсягу інвестиційних

ресурсів та не справляє відчутного впливу на процес перерозподілу валового

внутрішнього продукту.

Розвиток страхового ринку України потребує розв'язання проблем зі

страхування життя, пенсійного медичного страхування та страхування

цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

Страхування життя, як надійне джерело інвестиційних ресурсів,

становить на ринку страхових послуг найменшу частку (0,66 відсотка), тоді

як у країнах з розвинутою економікою цей показник дорівнює 30 - 40

відсотків. Нормативно-правова база (з точки зору термінів і форм

страхування) не сприяє розвитку цього виду страхування. Щороку питома

частка платежів із страхування життя в загальній структурі платежів

зменшується у 2 рази. Лише 12 страховиків України мають ліцензію на

проведення операцій із страхування життя, а реально цим питанням займаються

тільки 6 страховиків. Внаслідок нелегальної діяльності іноземних

страховиків із страхування життя Україна за оцінками експертів втрачає

щороку 80 - 100 млн. доларів США.

Слабкий розвиток та недосконалість таких соціально важливих видів

страхування, як пенсійне і медичне страхування, стримує розвиток страхового

ринку.

Законом України "Про страхування" встановлено обов'язкове страхування

цивільної відповідальності власників транспортних засобів. Однак,

проведення цього виду страхування стримується відсутністю у відповідних

законодавчих актах норм, які регулювали б це питання (у той час, коли в

Україні внаслідок дорожньо-транспортних пригод щороку гине близько 5 тис.

осіб, а ще 40 тис. отримує травми). Лише незначна частка власників

транспортних засобів (2,1 відсотка) залучена до обов'язкового страхування

цивільної відповідальності.

Негативний вплив на розвиток страхового ринку в Україні справляють:

. відсутність економічної стабільності, сталого зростання виробництва,

неплатоспроможність населення та дефіцит фінансових ресурсів;

. значна взаємна заборгованість, накопичення неплатежів і збитковість

більшості підприємств;

. неповна і фрагментарна законодавча база, відсутність державних

преференцій на страховому ринку, неефективний контроль з боку держави,

прояви монополізму;

. високий рівень інфляції (понад 10 відсотків), внаслідок чого здійснення

довгострокових (накопичувальних) видів страхування в національній валюті

неможливе;

. слабкий розвиток фондового ринку, що не дає змоги використовувати цінні

папери як категорію активів для захищеного розміщення страхових резервів;

. відсутність вторинного ринку страхових послуг, механізмів ефективної

взаємодії банківського та страхового сектору економіки, низький рівень

розвитку допоміжної інфраструктури страхового ринку;

. неналежний рівень інформації про стан і можливості страхового ринку,

довіри населення до страхування.

Серйозну загрозу нормальному функціонуванню страхового ринку України

також становить тенденція до монополізації страхового ринку в інтересах

окремих міністерств, фінансово-промислових груп або місцевих адміністрацій.

Метою Програми розвитку страхового ринку України на 2001-2004рр. є:

. створення привабливого і доступного для страхувальників ринку страхових

послуг, перетворення страхування в ефективну складову частину соціального

захисту населення;

. усунення адміністративних бар'єрів для здійснення окремих видів

страхування та створення рівних умов для всіх страховиків;

. забезпечення шляхом страхування реальної компенсації збитків, завданих

стихійним лихом, катастрофами та аваріями природного і техногенного

характеру, що дасть змогу зменшити навантаження на державний та місцеві

бюджети;

. збільшення інвестиційних можливостей страховиків, впровадження системи

мотивацій їх інвестиційної діяльності, перетворення накопичувальних

страхових резервів у надійне джерело інвестування національної економіки;

. досягнення високої конкурентоспроможності українських страховиків,

приведення вітчизняного страхового ринку у відповідність із світовими

стандартами.

. В основу розвитку страхового ринку України покладаються такі принципи:

. верховенство правового регулювання страхової діяльності;

. системність узгодження заходів щодо реформування страхового ринку із

заходами і планами інших галузей економіки, обгрунтування можливості

запровадження обов'язкових видів страхування, що повинно відповідати

майновому стану громадян і проводитися паралельно із заходами,

спрямованими на підвищення доходів громадян;

. конкурентність, коли держава гарантує всім страхувальникам і страховикам

(вітчизняним та іноземним) вільний вибір видів страхування та рівні

можливості у провадженні діяльності, створює сприятливі умови для

розвитку страхування з метою забезпечення реалізації права на ефективний

страховий захист та вільний вибір страховика;

. стабільність забезпечення сталого надійного і привабливого ринку

страхових послуг шляхом створення державою зрозумілих та ефективних

механізмів і правил його функціонування;

. обмеження присутності держави на страховому ринку, коли держава поступово

відмовляється від проявів монополізму на страховому ринку, не втручається

в діяльність страховиків, крім питань оподаткування, формування статутних

капіталів, встановлення правил формування, розміщення та обліку страхових

резервів, контролю за платоспроможністю страховиків;

. довіра, що грунтується на моральній та матеріальній відповідальності

страховика перед страхувальником, на надійному правовому захисті

страхувальника.

Реформування системи соціального страхування передбачає поряд з

вдосконаленням системи соціальних виплат розвиток добровільного

страхування, що дасть змогу мобілізувати грошові заощадження громадян,

використати їх в національній економіці та забезпечити належний рівень

соціального захисту населення України. Для цього необхідно:

. створити мережу закладів "Асістанс-Україна", на основі якої буде

створюватися система медичного страхування;

. розробити прозорі та прийнятні правила і засади діяльності страховиків

України, пов'язаної з обслуговуванням системи соціального страхування;

. забезпечити поряд із загальнообов'язковим державним соціальним

страхуванням розвиток додаткових форм страхування населення від

ризиків, які мають соціальне значення, на добровільній основі шляхом

їх законодавчого врегулювання, зокрема, впровадження довгострокових

видів особистого страхування.

Зважаючи на соціальну важливість розвитку довгострокових

(накопичувальних) видів страхування до моменту зниження рівня інфляції

(менш як 10 відсотків), необхідно розглянути питання використання

вільноконвертованої валюти під час здійснення довгострокових

(накопичувальних) видів страхування, зокрема питання здійснення страхових

платежів у вільноконвертованій валюті, формування математичних резервів у

вільноконвертованій валюті та з метою диверсифікації ризиків розміщення

резервів в активи інших категорій, не передбачених Законом України "Про

страхування".

Враховуючи недостатню капіталізацію страховиків, їх низькі можливості для

відшкодування за значними ризиками та зважаючи на тенденції світового ринку

страхування до концентрації, необхідно підвищувати фінансову міцність і

стабільність страховиків України шляхом:

. сплати внесків до статутного капіталу страховика виключно грошима, в

тому числі в іноземній валюті;

. вдосконалення механізму формування страхових резервів, системи

розміщення страхових резервів;

. розширення ринку перестраховування, активізації роботи з нерезидентами

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6