Вплив іноземного перестрахування на платоспроможність вітчизняних страхових компаній на прикладі ЗАТ УАСК "АСКА"

В) Розмір витрат на ведення справи. Якщо витрати з ведення справи за окремими видами страхування досить великі, страховик (цедент) при встановленні нижньої межі власного утримання може перекласти більшу частину цих витрат на перестраховиків.

Г) Територіальний розподіл застрахованих об'єктів. Чим більший розподіл, тим меншою буде кумуляція збитків і більшим можна встановити власне утримання.

Д) Кваліфікація і практичний досвід спеціалістів страховика (цеден-та). Правильна оцінка ризику, визначення максимально можливого збитку, встановлення адекватного розміру комісії і необхідного розміру передавань впливає на розмір власного утримання.

Для кожного виду ризиків (груп ризиків) страхові компанії складають таблиці лімітів власних утримань, які часто коригуються.

Порядок укладання перестраховувального договору на факультатив-ній основі такий. Спочатку перестрахувальник та перестраховик укладають між собою Договір про співробітництво з факультативного перестрахуван-ня. Цей договір не містить даних про ризики, а лише визначає схему роботи, права та обов'язки сторін. Підписуючи таку угоду, перестраховик не зобо-в'язаний приймати ризики від страховика на перестрахування. Факульта-тивне перестрахування передбачає рішення перестраховика в кожному окремому випадку.

Коли у страховика з'являється ризик, який він бажає перестрахувати згідно з Договором про співробітництво з факультативного перестрахуван-ня, він надсилає перестраховикові коверноту.

Ковер-нота містить таку інформацію: вид страхування; територію страхування; об'єкт страхування; страхову суму; ставку премії: власне утри-мання; премію перестраховика, комісію і т. ін.

Після вивчення інформації щодо ризику перестраховик повідомляє страховика (цедента), яку частку він приймає в факультативне перестраху-вання. Підтвердження робиться по телефону, факсу або відправленням під-писаної копії пропозиції із зазначенням своєї частки.

При розгляді факультативного перестрахування необхідно звернути увагу на недоліки цього методу:

1) без згоди перестраховика перестрахувальник не може змінити умо-ви страхування;

2) великі витрати з оформлення факультативного перестрахування, особливо в разі неодноразової факультативної пропозиції;

3) тривалість оформлення факультативного перестрахування впливає на можливість укладання договору або навіть відмови від нього;

4) вивчення кожного ризику і часте проведення перестрахувань дає певну інформацію конкурентам про андеррайтерську політику компанії-цедента;

5) неможливість автоматичного поновлення факультативного покрит-тя.

Комісія у факультативному перестрахуванні встановлюється не регу-лярно. Факультативні договори перестрахування укладаються на період дії оригінального полісу.

Факультативна цесія здійснюється в усіх галузях страхування. Най-частіше до неї вдаються при покритті великих ризиків (промислові підпри-ємства, вузли та агрегати, що мають високу вартість у майновому страху-ванні), а також при страхуванні цивільної відповідальності, де страхові випадки не поодинокі і більш імовірні.

Зі зростанням обсягу страхових операцій постала потреба прискорити механізм передавання ризиків у перестрахування. А це, у свою чергу, спри-яло появі іншого методу перестрахування, який надав страховикові більших можливостей щодо здійснення страхування, зниження його витрат за ризи-ками. Йдеться про облігаторне (договірне) перестрахування [58].

Облігаторне перестрахування передбачає обов'язкове віддавання пе-рестрахувальником раніше узгодженої частини ризику за всіма покриттями. Перестраховик також обов'язково має приймати ці частини ризиків згідно з умовами договору.

Облігаторне перестрахування дає змогу збільшити обсяги страхових операцій, збирає більшу частину перестраховувальної премії у професіо-нальних перестраховиків світу. Інші переваги цього методу полягають ось у чому:

А) у рівномірному розподілі ризиків (перестраховик упевнений у то-му, що ризики як більш, так і менш сприятливі, будуть розподілені рівно-мірно);

Б) автоматичності приймання ризиків, що потребує значно менших витрат, пов'язаних з обробкою ризиків, скороченні часу на андеррайтинг;

В) можливості розвитку довгострокових відносин між сторонами;

Г) гарантії підтримки перестраховика, яка надає більшої свободи цеденту щодо проведення страхових операцій, розширення бізнесу.

В облігаторному перестрахуванні перестрахувальник має система-тично висилати перестраховикові бордеро-премії і бордерозбитки. У такому разі відпадає потреба надавати додаткову інформацію, що відбиває стан страхового портфеля цедента. Бордеро-премії-- це перелік ризиків, які під-падають під дію облігаторного договору перестрахування.

Зазвичай бордеро-премія містить такі дані: номер оригінального полі-су; назву застрахованого об'єкта; період страхування; страхову суму; власне утримання перестрахувальника; частку перестраховика; перестраховуваль-ну премію.

Стосовно збитків, що сталися, перестрахувальник надсилає перестра-ховикові бордеро-збитки. Цей документ містить таку інформацію: номер оригінального полісу; дату настання збитку; деталі пошкодження об'єкта; повний збиток; сплачений збиток; зарезервований збиток і т. ін.

Зауважимо, проте, що облігаторне перестрахування не позбавлене й недоліків. Основна недосконалість цього методу така: коли ризик, що підля-гає перестрахуванню, не підпадає під умови облігаторного договору або страхова сума за ризиком перевищує ліміт відповідальності за договором, тоді може виникнути потреба в додатковому договорі факультативного пе-рестрахування.

Договір облігаторного перестрахування частіше укладається на невиз-начений термін з правом взаємного розірвання шляхом повідомлення сторін щодо прийнятого рішення. Перестраховики багатьох країн надають перева-гу облігаторному методу. У вітчизняному перестрахуванні поширенішим є факультативне перестрахування, оскільки облігаторна форма технічно складніша.

На рис.3.13 наведені графіки показників динаміки рівней власного утримання валових страхових ризиків страхового портфелю УАСК «АСКА» по основним видам страхування у 2006 - 2007 роках.

На рис.3.14 наведені графіки показників динаміки рівней збитковості страхових ризиків власного утримання страхового портфелю УАСК «АСКА» по основним видам страхування у 2006 - 2007 роках.

На рис.3.15 наведені графіки показників динаміки відсоткових рівней страхових ризиків власного утримання страхового портфелю УАСК «АСКА» по основним видам страхування у 2006 - 2007 роках.

На рис.3.16 наведені графіки показників розподілу питомої ваги обсягів доходів по основним видам страхування до загального доходу страхового портфелю УАСК «АСКА» у 2006 році, відсотка перестрахування та відостка рівня власного утримання страхового ризику у 2006 році.

На рис.3.17 наведені показники розподілу питомої ваги обсягів доходів по основним видам страхування до загального доходу страхового портфелю УАСК «АСКА» у 2007 році, відсотка перестрахування та відостка рівня власного утримання страхового ризику у 2007 році.

Спільний аналіз графіків показників , наведених на рис.3.13 - 3.17, дає можливість провести оцінку ефективності політики власного утримання страхових ризиків в УАСК «АСКА» на прикладі результатів 2006 -2007 років.

Рис.3.13. Динаміка рівней власного утримання валових страхових ризиків страхового портфелю УАСК «АСКА» по основним видам страхування у 2006 - 2007 роках

Рис.3.14. Динаміка рівней збитковості страхових ризиків власного утримання страхового портфелю УАСК «АСКА» по основним видам страхування у 2006 - 2007 роках

Рис.3.15. Динаміка відсоткових рівней страхових ризиків власного утримання страхового портфелю УАСК «АСКА» по основним видам страхування у 2006 - 2007 роках

Рис.3.16. Розподіл питомої ваги обсягів доходів по основним видам страхування до загального доходу страхового портфелю УАСК «АСКА» у 2006 році, відсотка перестрахування та відостка рівня власного утримання страхового ризику у 2006 році

Рис.3.17. Розподіл питомої ваги обсягів доходів по основним видам страхування до загального доходу страхового портфелю УАСК «АСКА» у 2007 році, відсотка перестрахування та відостка рівня власного утримання страхового ризику у 2007 році

Як показує аналіз графіків рис.3.15:

у 2006 році чисті страхові доходи від страхування майнових ризиків та вогневих ризиків принесли найбільш питомі частки доходу, але андеррайтери компанії перестрахували найбільші частки залучених валових премій по цим видам страхування;

в той же час андеррайтери залишили на власному утриманні більше 37,0% валових премій страхування АВТОКаско, але це принесло тільки 15,6% питомого валового чистого доходу.

Як показує аналіз графіків рис.3.16, спираючись на досвід та результати 2006 року:

у 2007 році чисті страхові доходи від страхування майнових ризиків та страхування АвтоКаско повністю погашені величезними збит-ками від вогневих ризиків;

в той же час андеррайтери залишили на власному утриманні більше 48,0% валових премій страхування АВТОКаско, але це принесло тільки 12,6% питомого валового чистого доходу.

Таким чином, проведений аналіз показує, що в дослідженній УАСК «АСКА» аналітично- прогнозна робота андеррайтингу знаходиться на низькому рівні, а рівні власного утримання є заниженими та неоптимальни-ми, враховуючи виявлений в розділі 2 завищений рівень коефіцієнта фак-тичної платоспроможності над нормативним рівнем.

Тобто, як висновок, керівництву УАСК «АСКА» для підвищення платоспроможності потрібно:

розмістити страхові ризики АВТОКаско у перестраховиків - нерезидентів на базі облігаторного договору;

підняти страхові тарифи вогняних ризиків та розмістити їх основну частину у перестраховиків на базі ексцедентного непропорційного договору, тобто залучити до участі перестраховиків-нерезидентів тільки за умови перевищення рівня власного утримання;

страхові майнові ризики залишити на власному утриманні.

Висновки

Проведене дипломне дослідження дозволило зробити ряд висновків теоретико-методологічного і науково-практичного характеру, зокрема:

1.Еволюція міжнародного страхового ринку призвела до появи перестрахування як нової, вищої форми організації страхового захисту на якісно новій фінансовій основі у порівнянні зі страхуванням. Завдяки структурним перебудовам у світовому господарстві, значного розвитку науково-технічного прогресу перестрахування в процесі генезісу виокремилося в самостійну сферу страхової діяльності, забезпечуючи інтенсивний і широкомаштабний перерозподіл страхового капіталу і ризиків в рамках міжнародного страхового ринку. У зв'язку з цим розкрито економічну сутність перестрахування в сучасних умовах розвитку страхового ринку, доведено шляхом порівняння зі співстрахуванням переваги перестрахування як універсального методу забезпечення фінансової стійкості страхових операцій для вітчизняних страховиків. Впорядковано категорійно-понятійний апарат, використовуваний вітчизняними страховиками.

2. Встановлено, що визначення перестрахування у вітчизняному зако-нодавстві не враховує відносини по вторинному перерозподілу ризиків, яке лежить в основі перестрахування.

3. Проведене дослідження сучасного стану перестрахування в Україні доводить, що перестраховувальна діяльність в країні є невід”ємним сегментом страхового ринку. Найбільше вітчизняні страховики застосовують перестраховувальні операції в майновому страхуванні та страхуванні відповідальності, що в цілому відображає загальні тенденції страхового ринку. За результатами дослідження зроблено висновок, що саме перестраховики-нерезиденти сплачують більшу частку всіх виплат за договорами перестрахування в порівнянні з вітчизняними перестраховиками, що свідчить про накопичення певного досвіду в країні в проведенні перестраховувальних операцій. Але водночас така тенденція є і доказом необхідності вітчизняними страховиками передавати великі ризики за кордон, що пояснюється недостатньою місткістю страхового ринку України.

4. В зарубіжній практиці облігаторне перестрахування застосовується частіше, але в Україні переважають факультативні пропорційні договори, хоча останнім часом дуже активно впроваджується облігаторне непропорційне перестрахування. Встановлено, що використання тих чи інших договорів перестрахування завжди повинно визначатись потребами страховика (цедента) і характерними ознаками, специфікою об'єктів перестрахування. Правильне комбінування тих чи інших форм і видів договорів перестрахування дозволить страховикам уникнути багатьох недоліків в страховій діяльності.

Основними проблемами іноземного перестрахування на вітчизняному ринку є:

1) невеликі обсяги власних коштів страхових компаній України і, відповідно, незначні перестрахувальні ємності. Звідси виникає неможливість прийому на власне утримання значних обсягів відповідальності з-за кордону і необхідність використання ретроцесії у нерезидентів. Все це зменшує капіталізацію українського ринку та породжує кумуляцію ризику на ньому;

2) значне превалювання вихідного іноземного перестрахування над вхідним, що означає відтік валюти за кордон та інвестуванні іноземних економік;

3) наявність «транспортних схем», коли перестрахування використову-ють як можливість переводити гроші за кордон з мінімальними операційними витратами. Будучи непричетними до класичного перестрахування, вони допомагають перестрахувальникам підвищувати фінансовий результат, але сприяють витоку коштів за кордон;

4) превалювання вхідного перестрахування в формі факультативних договорів, що характеризує недовіру іноземних партнерів до стабільності державної політики України в галузі перестрахування;

5) існування фронтуючих перестрахових компаній (лідер СК «Лемма»). По суті, вони виконують функції агентів, передаючи в перестрахування до 90 % і більше премії. Безумовно, такі операції важко назвати перестрахуванням і не зрозумілі нашим іноземним партнерам;

6) здійснення прийому ризиків переважно від страхових компаній з Росії та країн СНД, що знову ж таки характеризує недовіру іноземних перестрахувальників до української системи перестрахування і становить під сумнів можливість її інтегрування до міжнародного ринку перестрахування;

7) пріорітетом розвитку вихідного іноземного перестрахування в Україні є перестрахування життя, що складає 95% загального рівня перестрахування цого ризику.

Ці проблеми, як показали результати аналізу в дипломному дослідженні, пояснюються наступними недоліками системи перестрахування в Україні:

1. Перестрахувальна діяльність в Україні, як вид діяльності, не до кінця визначена і врегульована законодавчо. Закон України «Про страхування» визначає перестрахування, як «страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований».

Питання відшкодування збитків у перестрахуванні, питання ретроцесії, стосунків між ретроцедентом і ретроцесіонарієм і т.д. залишаються не визначеними законом і діють на основі звичаєвого та договірного права.

2. Перестрахуванням в Україні займаються всі суб'єкти страхового ринку, які отримали ліцензію на той чи інший вид страхування. Такий підхід породив невиправдану ніякими економічними законами взаємність, демпінгові страхові та перестрахувальні тарифи, відсутність єдиних стандартів і вимог до договорів перестрахування.

3. Перестрахувальна діяльність в Україні не визначена законом як окремий вид діяльності і не ліцензована. Тобто, в державі практично не існує законодавчого середовища для роботи професійної перестрахувальної компанії з відповідною ліцензією.

В країнах ЄС ліцензування на перестрахувальну діяльність ввели ще з 1 січня 2005 року, тому про розвиток вхідного іноземного перестрахування з цих країн в нашій державі не може бути й мови.

Таким чином, розумний підхід до диверсифікації ризиків має наступний виглад: великі ризики потрібно виводити за межі України, оскільки серйозний збиток на великому підприємстві може спричинити дестабілізацію вітчизняного страхового ринку. З іншого боку невеликі й середні об'єкти варто розміщувати у перестрахування в українських перестраховиків, що дозволить утримати відтік грошей за кордон і буде працювати на економіку країни.

Можна виділити 7 напрямків сучасного розвитку реального(класичного) іноземного перестрахування в Україні:

1) Перестрахування авіаційних ризиків, організація яких висуває підвищені вимоги до надійності перестраховиків. Це пояснюється і значними лімітами відповідальності і наявністю міжнародної складової авіаційного бізнесу. Авіаційне перестрахування здійснюється переважно через перестрахувальних брокерів «Ллойдс»

2) «Зелена карта». З 1 січня 2005 року Україна стала повноправним членом договора «Зелена карта» - системи міжнародного страхування цивільної відповідальності власників автомобільного транспорту в Європі.

3) Перестрахування морських ризиків. Взяти на себе відповідальність за цей ризик не може дозволити собі жодна вітчизняна страхова компанія як з точки зору фінансових можливостей та безпеки компанії, так і з точки зору міжнародних вимог і стандартів відносно перестрахування подібних договорів.

4) Перестрахування промислових ризиків. Цей вид страхування потребує від страховиків високого професіоналізму, серйозного андерайтингу та надійного перестрахування, тому досі занчною частиною перестраховується за кордоном.

5) «Автокаско» - це найзбитковіший вид страхування і потребує значної диверсифікації, а це означає, що акумулювати цей ризик на вітчизняному ринку не варто.

6) Перестрахування вантажів. Україна - держава в центрі Європи, обсяги перевезення та вартість вантажобагажу великі, тому потребують перестрахування. Треба відзначити, що в цьому різновиді перестрахування Україна може і повинна конкурувати з іноземними перестраховиками з прийняття ризику на страхування.

7) Перестрахування відповідальності перед третіми особами як обов`язкова (15 видів), так і добровільна (4 вида) форми. Не всі страхові і, тим паче, перестрахові компанії України мають повний набір ліцензій з обов`язкових видів страхування відповідальності, тому коло потенційних перестраховиків звужується, відбувається кумуляція ризиків в Україні. Як наслідок - необхідність перестрахування у нерезидентів.

Дослідження показали, що у 2006 - 2007 роках види страхування в Україні за якими частка перестрахування у перестраховиків-нерезидентів становила більше 20% від валових премій, отриманих за такими видами страхування, розподілились наступним чином:

- страхування повітряного транспорту - 26,95% (2006) та 21,57%(2007),

- страхування водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту) - 40,80%(2006) та 23,8%(2007),

- страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника) - 24,77%(2006) та 36,9%(2007),

- страхування відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника) - 47,72% (2006) та 90,1%(2007),

- страхування відповідальності власників водного транспорту (включа-ючи відповідальність перевізника) - 51,48%(2006) та 38,02%(2007),

- обов`язкове авіаційне страхування цивільної авіації - 57,15%(2006) та 68,38%(2007),

- обов`язкове страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за ядерну шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту - 54,20%(2006) та 49,5%(2007).

Багаторічний досвід роботи дозволив створити ЗАТ УАСК «АСКА» одну з найбільш надійних, ємних і ефективних перестрахувальних програм в Україні:

1. Майновий портфель

Уже п'ятий рік відновляється договір облігаторного пропорційного пе-рестрахування вогневих і супутніх ризиків з Munich Re (рейтинг Standard& Poors A+). У договорі 2008 р. облігаторна ємність перестрахувального захис-ту складає 10 млн дол. США. Додаткові класи бізнесу, включаючи перерви у вироб-ництві, - 4 млн дол. США, а також ризики страйків.

Відпрацьовано факультативну перестрахувальну програму з ємністю 200 млн дол. США і вище на рейтинговому закордонному перестрахуваль-ному ринку.

2. Технічні ризики

На 2008 рік з Munich Re укладений облігаторний договір з ємністю 5,6 млн дол. США по наступних видах:

- страхування електронного устаткування (Electronic Equipment);

- страхування промислових машин і технологічного устаткування від поломок (Machinery);

- страхування будівельного підприємця від усіх ризиків (Соntrасtоr's All Risks);

- страхування монтажних робіт від усіх ризиків (Erection All Risks);

- страхування будівельних машин і устаткування (Contractor's Plant Machinery).

3. Моторний портфель

Облігаторний непропорційний захист по катастрофі від стихійних лих для автотранспорту з лімітом - 2 млн дол. США. Перестрахувальник лідер - SCOR, (рейтинг Standard&Poors BBB+)

4. Вантажі

Облігаторний пропорційний договір ємністю 1 млн дол. США (пере-страхувальник САТ «Інгосстрах» рейтинг BB Standard&Poors).

Відпрацьована факультативна програма з ємністю до 10 млн дол. США за участю російських і німецького перестрахувальних ринків.

5. «Зелена карта»

Облігаторне перестрахування на базі эксцедента збитку понад 200 тис. євро з нелімітованою відповідальністю. Перестрахувальник лідер: Munich Re. Додаткове покриття пріоритету (Перестрахувальники: BALVA - эксцедент збитку понад 100 тис. євро.).

Проведене в дипломному досліджені чисельне комп'ютерне моделю-вання показало, що за рахунок перестрахування коефіцієнт запасу платоспро-можності в УАСК «АСКА» зріс:

у 2004 році з рівня 2,804 до рівня 3,620 (рівень вихідного перестрахування - 45,1%, частка іноземного перестрахування в вихідному авіаційному перестрахуванні - 89,2% );

у 2005 році з рівня 3,884 до рівня 4,547 (рівень вихідного перестрахування - 29,17%, частка іноземного перестрахування в вихідному авіаційному перестрахуванні - 77,6%);

у 2006 році з рівня 3,955 до рівня 4,668 (рівень вихідного перестрахування - 30,56%, частка іноземного перестрахування в вихідному авіаційному перестрахуванні - 85,4%);

у 2007 році з рівня 3,586 до рівня 4,361 (рівень вихідного перестрахування - 35,55%, частка іноземного перестрахування в вихідному авіаційному перестрахуванні - 81,4%);

Таким чином, для політики перестрахування УАСК «АСКА» (рівень вихідного перестрахування 30-35%) коефіцієнт запасу платоспроможності за рахунок перестрахування зростає в середньому в 1,2 рази.

В той же час, як показали результати кореляційно-регресійного аналізу результатів діяльності у 2004 -2007 роках при підвищенні рівня перестраху-вання в УАСК «АСКА» запас коефіцієнту платоспроможності знижується. Тобто спільний аналіз свідчить про доцільність оптимізації рівня перестрах-хування, оскільки підвищення рівня перестрахування веде до зростання 50% норми суми перестрахування в нормативному запасі платоспроможності та знижує коефіцієнт запасу платоспроможності.

В рекомендаційному розділі 3 дипломної роботи проведена розробка пропозицій з розвитку іноземного перестрахування як важелю забезпечення фінансової стійкості страхових компаній в Україні:

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9