Агропромышленный комплекс Украины

| |Приріст |-3645 |-6990 |-135 |-20 |-529 |-202 |

|1985 |Темпи зрост.|91,2 |84,8 |94,4 |83,9 |97,4 |97,3 |

|1986-|Виробництво |47431 |43845 |2732 |110 |17965 |7449 |

| |Приріст |9550 |4869 |445 |6 |-2048 |72 |

|1990 |Темпи зрост.|125,2 |112,5 |119,5 |105,8 |89,8 |101 |

|1991-|Виробництво |38606 |32476 |2362 |105,5 |17414 |5621 |

| |Приріст |-8825 |-11369 |-370 |-4,5 |-551 |-1828|

|1992 |Темпи зрост.|81,4 |74 |86,5 |95,9 |96,9 | |

| | | | | | | |75,5 |

Продовження таблиці 1.

|Роки |Показники |Вовна |

|1961-|Виробництво |24476 |

|1965 |Приріст |-550 |

| |Темпи зрост.|97,8 |

|1966-|Виробництво |24208 |

| |Приріст |-268 |

|1970 |Темпи зрост.|98,9 |

|1971-|Виробництво |26604 |

| |Приріст |2396 |

|1975 |Темпи зрост.|109,9 |

|1976-|Виробництво |27544 |

| |Приріст |940 |

|1980 |Темпи зрост.|103,5 |

|1981-|Виробництво |27922 |

| |Приріст |378 |

|1985 |Темпи зрост.|101,4 |

|1986-|Виробництво |29763 |

| |Приріст |1841 |

|1990 |Темпи зрост.|106,6 |

|1991-|Виробництво |24510 |

| |Приріст |-5253 |

|1992 |Темпи зрост.|82,4 |

До 1970 р. (проти 1960 р.) посівні площі в Україні було скорочено на

765 тис. га (або на 2,3%). При цьому посіви зернових зросли на 1,8 млн. га

(або на 13%), а технічних культур — на 365 тис. га (або на 10%), тоді як

посіви картоплі та овочевобаштанних зменшилися на 240 тис. га (або на

8,5%). Тепер структурні зміни здійснили за рахунок кормового клину, площу

якого скоротили майже на 2,7 млн. га (або на 20%). Вдвічі (з 751 тис. до

1421 тис. га) розширили площі чистих парів,проте цього було явно

недостатньо для раціоналізації землекористування (7, с.48).

Саме на ці роки припадають найбільші вилучення сіль- ськогосподарських

угіль і орних земель під промислове і гідротехнічне будівництво, під

зведення тваринницьких ферм і комплексів, об’єктів виробничої

інфраструктури, інженерних і комунікаційних споруд. Їх вибуття

компенсувалося залученням до сільськогосподарського обороту но-вих, як

правило, менш якісних земель, розорюванням прируслових зон, рекультивацією

порушених ділянок. Широкомасштабні перетворення природних ландшафтів

виправдовувалися необхідністю інтенсифікувати сільськогос-подарське

виробництво на основі розвитку зрошення (за 1961 — 1970 рр. на 722,6 тис.

га), осушення ( на 1091,3 тис. га) (7, с.48), випрямлення русел річок,

розорювання значної частини лукопасовищних земель, освоєння яруг та інших

непридатних земель, розкорчовування чагарників, вирубки лісових масивів

тощо.

Інакше кажучи, йшов широкомасштабний наступ на природні агроландшафти з

метою їх використання для поточних потреб.

Наступні дві п’ятирічки характеризуються вже меншою стабільністю

виробництва: в цей період по більшості найважливіших видів рослинницької і

тваринницької продукції спостерігається падіння його обсягів (у

середньорічному обчисленні по п’ятирічках); по деяких з них навіть не

досягалися колишні показники (треба сказати, що, наприклад, по соняшнику і

винограду обсяги виробництва 1966 — 1970 рр. (у середньорічному обчисленні)

не досягнуті й досі).

Тривав активний наступ на природу. За 1971 — 1980 рр. в експлуатацію

введено 1222,8 тис. га зрошуваних і 1348,5 тис. га осушених земель. При

цьому під орні землі, замість площ, які вибувають у зв’язку з промисловою і

бу- дівельною діяльністю, освоювалися нові. Різко посилився процес

хімізації сільськогосподарського виробництва: якщо в 1970 р. на кожний

гектар посівних площ вносилося 55 кг діючої речовини мінеральних добрив, то

в 1980 р. — вже 109 кг, а загальне їх споживання зросло за ці роки з

16498,1 тис. до 34005,7 тис. ц (або у 2,1 раза). Істотно розширилися також

масштаби застосування хімічних засобів захисту рослин і тварин від хвороб і

шкідників(7,с.49).

Слід зазначити, що і в ті роки збалансованість у розвитку сільського

господарства не забезпечувалася. Відставала кормова база галузі, внаслідок

чого продуктив-ність тварин практично не підвищувалася і була значно нижчою

від їх біологічних можливостей. Так, у 1980 році середньорічний надій

молока від 1 корови становив 2272 кг, що є всього на 82 кг (або на 3,7%)

більшим, ніж у 1970 році, і на 75 кг меншим, ніж було вже в 1975 році. На

рівні 1970 р. — у розмірі 3 кг — залишився середньорічний на- стриг вовни з

1 вівці ( в 1975 р. він був на 0,1 кг більшим). Обсяги виробництва

нарощувалися, головним чином, екстенсивним шляхом. Поголів’я великої

рогатої худоби збільшилося з 21,4 млн. голів на початок 1971 р. до 25,4

млн. — на початок 1981 р., овець і кіз — відповідно, з 8971 тис. до 9185

тис. Поголів’я свиней за ці роки скоротилося на 4,6% (7, с.49).

За 10-річний період урожайність багатох основних ви- дів вирощуваних

культур не тільки не зросла, але й знизилася: по зерну, наприклад,— з 23,4

ц з га в 1970 р. до 23,1 ц з га в 1980 р., по цукрових буряках (фабричних)

- з 280 до 274, по соняшнику — з 15,4 до 13,4 і по картоплі - з 99 до 77

(7, с.49).

Таким чином, сільськогосподарське виробництво в ос- новному тупцювало

на місці, а зростання обсягів продукції його галузей забезпечувалося за

рахунок додаткового за- лучення природних ресурсів. Крім цього, на

гідромеліора- тивні роботи затрачувалися величезні капітальні вкладен- ня з

державного бюджету, хоча на високоефективне і екологічно безпечне освоєння

і використання зрошуваних і осушених земель коштів виділялося явно

недостатньо. Для роботи на зрошуваних землях Півдня України мобілі-

зувалися сотні тисяч переселенців з інших регіонів України і Росії, а

відчутного приросту обсягів виробництва сільсь- когосподарської продукції

не одержано.

Тим часом вже в 70-і роки дедалі відчутніше стали проявлятися негативні

наслідки великомасштабного осушення земель у Поліссі і зрошення — у

степовій зоні. Порушився режим підземних і грунтових вод, активізувалися

ерозійні процеси, з’явилися ареали вторинного заболочу- вання і

перезволоження грунтів. Надмірне захоплення мінеральними добривами

(особливо — їх кислими форма- ми) супроводжувалося закисленням грунтів.

Механізація сільськогосподарського виробництва залишалася на низькому

рівні, а продуктивність праці в галузі зростала дуже повільними темпами.

Розв’язання соціальних проблем села не було комплексним. Відсталість у

розвитку і навіть деградація багатьох елементів продуктивних сил сільського

господарства проявлялися дедалі помітніше.

Усе це, разом з іншими об’єктивними і суб’єктивними причинами, зумовило

різке скорочення обсягів сільського- сподарської (і насамперед —

рослинницької продукції) в 1981 — 1985 рр.

Прийнятими економічними і адміністративними заходами в наступні роки

(1986 — 1990) вдалося трохи припинити падіння виробництва в більшості

галузей сільського господарства, а по окремих видах продукції — навіть

забезпечити його приріст. Протиалкогольна кампанія, в сукупності з

несприятливими кліматичними умовами 1985 — 1987 рр., призвела до скорочення

площ плодових культур і винограду (і насамперед у плодоносному віці), до

падіння обсягів виробництва продукції. Одночасно йшов процес руйнування

налагодженої сітки спеціалізованих господарств і розсадників, звужувалися

роботи по насінництву, селекції та розсадництву. Не дістала обіцяного

розвитку галузь по виробленню соків та інших продуктів харчування з плодів,

ягід і винограду, що, в свою чергу, спричинило зростання втрат вирощеного

врожаю.

Економічні заходи (збільшення закупочних цін на сіль- ськогосподарську

продукцію, списання заборгованостей, пільгове кредитування, зменшення

цінових “ножиць” тощо) мали, в основному, тільки оперативний характер і

вичерпали свої позитивні моменти вже до 1990 р. Більше того: частина

обіцянок,виданих тоді на адресу селянства колишніми союзними органами, так

і залишилася невиконаною.

Водночас надмірна експлуатація природних ресурсів дедалі більше

загострювала екологічні проблеми землеробства, до яких додалися ще й

наслідки Чорнобильської катастрофи. На значних площах довелося змінити

напрям використання, ввести нові сівозміни, частину угідь повніс- тю

виключено з сільськогосподарського обороту. Дедалі гострішою стає проблема

виробництва чистих продуктів харчування — як для тих, хто проживає на

забруднених те- риторіях, так і для дітей, рекреантів, інших особливих

категорій споживачів.

4. Сучасний стан та характер розміщення галузі.

Для описання сучасного стану та характеру розміщен- ня агропромислового

комплексу перш за все необхідно вказати, які галузі АПК являються

провідними (тобто, на які припадає найбільша питома вага всієї випущеної

продукції АПК).

Такими галузями є сільське господарство та галузі первинної обробки

сільськогосподарської продукції (або харчової промисловості). Розглянемо

відповідно кожну з цих галузей.

Сільське господарство є найважливішою ланкою агропромислового

комплексу, оскільки вартість сільськогоспо- дарських виробничих основних

фондів у суспільному аграрному господарстві на кінець 1995 р. у

порівняльних цінах 1983р. становила 1691,0 млрд крб. В аграрному секторі

зайнято майже 75% середньорічних працівників та виробляється понад 53%

вартості продукції (4, с.180).

У структурі сільського господарства домінують такі галузі: рослинництво

і тваринництво.

Рослинництво є базовою галуззю сільськогосподарсь- кого виробництва

україни, однією з провідних ланок усього АПК республіки. Частка

рослинницьких галузей у вартості всієї продукції сільського господарства

становить 51,7%.

Основа розвитку рослинництва — це земля, яка використовується як окремі

угіддя для певних виробничих ці- лей. Певна кількість землі відведена під

присадибні та са- дово-городні ділянки колгоспників, робітників та

службовців. Для сільськогосподарського виробництва найбільш цінні орні

землі, які складають понад 80% усіх сільськогос-подарських угідь України.

Найбільш сприятливими для розвитку рослинництва є степова і лісостепова

зони.

Посівні площі на території Ураїни в 1995 р. становили 30,9 млн. га, в

тому числі під зерновими культурами — 14,1, технічними — 3,7, картоплею і

овоче-баштанними — 2,1 і кормовими культурами — 10,9 млн. га. Площа чистих

парів становила 1,5 млн. га (12, с.236).

Таблиця 2.

Посівні площі сільськогосподарських культур

(у господарствах всіх категорій; тис. га) (12, с.236).

| |1985 |1990 |1991 |1992 |1993 |1994 |1995 |

|Вся посівна площа |32656 |32406 |32021 |31542 |31264 |31008 |30963 |

|Зернові культури |16077 |14583 |14671 |13903 |14305 |13526 |14152 |

| | | | | | | | |

|Озимі зернові |7554 |8614 |8137 |7432 |7036 |5205 |6310 |

|пшениця |6651 |7568 |7013 |6315 |5749 |4507 |5324 |

|жито |652 |518 |491 |499 |511 |490 |609 |

|ячмінь |251 |528 |633 |618 |776 |208 |377 |

|Ярі зернові |8523 |5969 |6534 |6471 |7269 |8321 |7842 |

|у тому числі: | | | | | | | |

|пшениця |15 |8 |10 |14 |22 |55 |185 |

|ячмінь |2897 |2201 |2557 |2833 |3467 |4985 |4130 |

|овес |634 |492 |496 |495 |516 |625 |570 |

|кукурудза |2581 |1234 |1462 |1160 |1343 |668 |1174 |

|просо |302 |205 |188 |207 |200 |212 |167 |

|гречка |344 |350 |399 |449 |448 |524 |459 |

|рис |34 |28 |23 |24 |24 |22 |22 |

|зернобобові |1626 |1424 |1376 |1271 |1239 |1201 |1103 |

|з них: | | | | | | | |

|горох |1446 |1287 |1251 |1154 |1140 |1102 |996 |

|вика та викові | | | | | | | |

|суміші на зерно |84 |79 |72 |68 |57 |57 |65 |

|Технічні культури |3669 |3751 |3611 |3563 |3507 |3505 |3748 |

|у тому числі: | | | | | | | |

|цукрові буряки | | | | | | | |

|(фабричні) |1641 |1607 |1558 |1498 |1530 |1485 |1475 |

|соняшник |1480 |1636 |1601 |1641 |1637 |1784 |2020 |

|льон-довгунець |211 |172 |159 |156 |136 |85 |98 |

|коноплі |22 |11 |9 |8 |5 |3 |3 |

|Картопля та |2208 |2073 |2184 |2369 |2165 |2096 |2165 |

|овоче-баштанні | | | | | | | |

|культури | | | | | | | |

|у тому числі: |1528 |1429 |1533 |1702 |1552 |1532 |1532 |

|картопля | | | | | | | |

|овочі(без |499 |456 |477 |500 |474 |457 |503 |

|насінників) | | | | | | | |

|Кормові культури |10702 |11999 |11555 |11707 |11287 |11881 |10898 |

|у тому числі: | | | | | | | |

|кормові | | | | | | | |

|коренеплоди та | | | | | | | |

|кормові баштанні |787 |686 |671 |639 |616 |581 |519 |

|кукурудза на силос| | | | | | | |

|і зелений корм |3464 |4637 |4252 |4609 |4158 |4505 |3475 |

|однорічні трави | | | | | | | |

|(включаючи посіви | | | | | | | |

|озимих на зелений | | | | | | | |

|корм |2188 |2583 |2604 |2241 |2353 |2590 |2879 |

|багаторічні трави | | | | | | | |

|(площа посіву | | | | | | | |

|минулих та трави | | | | | | | |

|посіву поточного | | | | | | | |

|року) |4156 |3986 |3921 |4132 |4077 |2590 |3906 |

| | | | | | | | |

|Площа чистих парів|1656 |1427 |1425 |1411 |1355 |1522 |1570 |

Провідне місце в структурі посівів (останніми роками 42 — 47%) займають

зернові культури.

Основними зонами виробництва зерна в Україні є Степ і Лісостеп, де

виробляють відповідно по 45 і 40% його загального обсягу. В Україні

вирощують майже всі зернові культури, але структура їх посівів має певні

відмінності у зонах, що пов’язано з неоднаковими природно-економічни-ми

умовами.

Основними хлібними зерновими культурами України є озимі пшениця і жито,

круп’яними — просо, гречка і рис, зернофуражними — ячмінь, кукурудза і

овес, зернобобовими — горох.

В Україні вирощують озимі та ярі культури. За останні роки їх площі

стали приблизно однакові. Сіють, як правило, більше озимих культур, бо вони

дають вищі врожаї. Однак нерідко несприятливі погодні умови призводять до

загибелі посівів озимих культур і доводиться пересівати їх ярими.

Чільне місце у структурі посівів озимих культур посідає озима пшениця.

Україна була одним із головних регіонів вирощування озимої пшениці в

колишньому СРСР. Урожайність цієї культури значно вища, ніж ярої

(урожайність озимої пшениці у 1995 р. становила 30,1 ц/га, а ярої — 16,9

ц/га) (2, с.287).

Основними районами вирощування озимої пшениці є області Степової (понад

половина посівів) і Лісостепової (понад третина) зон. У поліських та

західних районах питома вага озимої пшениці значно менша.

Цінною продовольчою культурою є озиме жито. У повоєнні роки його площа

помітно скоротилася: з 3,9 млн. га у 1950 р. до 0,6 млн. га у 1995 р.

Пояснюється це тим, що жито переважно дає менші врожаї, ніж інші зернові.

Основні райони вирощування озимого жита — Полісся (понад 60% усіх його

посівів) і західна частина республіки. Цій культурі належить друге місце

(після пшениці) за розмірами посівних площ озимих культур. Її врожайність,

як і врожайність інших сільськогосподарських культур в Ук-раїні, в різні

роки різна і становить 15 — 24 ц/га (2, с.287).

З інших озимих культур на відносно невеликих площах вирощують озимий

ячмінь. Його площа у 1995 р. становила 377 тис. га (12, с.236).

Провідне місце у структурі посівів зернових належить ярому ячменю. У

1995 р. під ним було зайнято 4,1 млн. га, причому у повоєнні роки площі

названої культури істотно не змінювались. Посіви розміщені переважно в

північному Степу і Лісостепу, а також в передгірських та гірських районах

Карпат.

Другою за площею ярою зерновою культурою є кукурудза. В 1995 р. її

посіви становили 1,1 млн. га. Кукурудза є цінною продовольчою і фуражною

культурою.Її основні посіви зосереджені в північній і центральній частинах

Степу, на півдні Лісостепу. Високими врожаями кукурудзи на зерно

відзначаються Закарпатська, Чернівецька, Дніпропе-тровська, Кіровоградська,

Черкаська, Полтавська, Запорі-зька, Миколаївська і Херсонська області. Цю

культуру вирощують також для пересіву після загибелі озимих.

У повоєнні роки помітно скоротилися посіви вівса — цінної продовольчої

та допоміжної фуражної культури. У зв’язку з повсюдним переходом на

механічну тягу і різким зменшенням поголів’я коней значно знизилися потреби

у фуражному зерні. За 1950 — 1995 роки посіви вівса зменшилися втричі і

становили на кінець даного періоду 0,5 млн. га. Тепер зерно цієї культури

використовується переважно з продовольчою метою. Його вирощують в основному

на Поліссі і в районах Карпат, а на півдні і в центрі республіки часто

використовують для пересіву озимих. Урожайність цієї культури — 16 —27 ц/га

(12, с.240).

Просо, гречка, овес — цінні круп’яні культури. Просо завдяки його

посухостійкості вирощують переважно в степових областях, хоча найбільші

врожаї отримують у лісо-степових (Хмельницькій, Вінницькій, Черкаській).

Врожайність проса є відносно високою — 15 — 21 ц/га.

Значні площі в Україні відводяться під гречку — до 459 тис. га. Однак

за повоєнні роки площі посівів дуже скоротилися. Відносно невисокою є і

врожайність цієї культури - 10 — 12,5 ц/га (12, с.240).

У республіці близько 22 тис. га зайнято під рис. Розширення

зрошувальної меліорації в південній частині України створює сприятливі

умови для розширення площ під посіви цієї культури, яка вирощується на

поливних землях і дає високі та стабільні врожаї до 50 ц/га.

Значно розширюються посіви зернобобових культур, зокрема гороху, вики і

викової суміші на зерно, люпини, менше — сої, сочевиці, квасолі, бобів,

чини та ін. У 1995 р. зернобобовими було зайнято 1,1 млн. га (у 1960 — 0,8

млн. га). Основними регіонами вирощування гороху і вики є Лісостепова зона,

а також південна частина Полісся. В республіці зосереджені значні площі

цінних бобових культур, особливо гороху (996 тис. га) (12, с.236).

За рівнем виробництва зернових і зернобобових культур Україна займає

одне з провідних місць у світі. Тепер в Україні виробляється 35 — 45 млн. т

валового збору зерна (в 1995 р. — 34 млн. т) (12, с.241).

Таблиця 3.

Валовий збір зернових культур

(у господарствах усіх категорій;тис. т) (12, с.241)

| |1986 - | | | | | | |

| |1990 (у |1990 |1991 |1992 |1993 |1994 |1995 |

| |середньому| | | | | | |

| |за рік) | | | | | | |

|Зерно* |47431 |51009 |38674 |38537 |45623 |35497 |33930 |

|пшениця озима та| | | | | | | |

|яра |23510 |30374 |21155 |19507 |21831 |13857 |16273 |

|жито озиме та |1198 |1260 |982 |1158 |1180 |942 |1208 |

|яре | | | | | | | |

|ячмінь озимий та|10035 |9169 |8047 |10106 |13550 |14509 |9633 |

|ярий | | | | | | | |

|кукурудза на |7344 |4737 |4747 |2851 |3786 |1539 |3392 |

|зерно |1384 |1303 |945 |1246 |1479 |1385 |1116 |

|овес |498 |338 |338 |226 |294 |158 |268 |

|просо |335 |420 |373 |351 |528 |342 |341 |

|гречка |159 |118 |102 |92 |68 |79 |80 |

|рис |2911 |3266 |1965 |2986 |2898 |2636 |1570 |

|зернобобові | | | | | | | |

Україна займає провідне місце за рівнем територіальної концентрації

посівних площ технічних культур. Їх частка становить 12,1% посівних площ.

Основними технічними культурами в Україні є цукрові буряки, соняшник, льон-

довгунець. Вирощують також коноплі, льон-кудряш, тютюн, хміль, ефіроолійні

та лікарські рослини.

Цукровий буряк — основна технічна культура України. Під ним зайнято 1,5

млн. га. В основі формування бурякоцукрового комплексу лежать сприятливі

умови для вирощування цукрових буряків, забезпеченість трудовими ресурсами

і навики населення. Найбільш важливими його ланками є сільськогосподарська

(вирощування цукрових буряків) і переробна (виробництво цукру).

Значення цукрових буряків полягає насамперед у тому, що вони є основним

джерелом виробництва цукру, а також важливим фактором зміцнення кормової

бази і під-вищення культури землеробства.

Основними регіонами вирощування цукрових буряків є Вінницька,

Страницы: 1, 2, 3