Фінансово-правові основи страхування

страхування або законодавством, яка відбулась і з настанням якої виникає

обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового

відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик

відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при

настанні страхового випадку, а також сума, що виплачується за

особистим страхуванням. Виплати страхових сум за договорами особистого

страхування здійснюються незалежно від суми, яку має отримати одержувач

за державним соціальним страхуванням, соціальним забезпеченням, і

суми, що має бути йому сплачена як відшкодування збитків. При страхуванні

майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і

тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не

обумовлено договором страхування або умовами обов'язкового страхування.

Страхове відшкодування - грошова сума, яка виплачується

страховиком за умовами майнового страхування і страхування

відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не

може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором

страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості

застрахованого об'єкта, страхове відшкодування виплачується у такій же

частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не

передбачено умовами страхування.

Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком

згідно з договором страхування.

Якщо майно застраховане у кількох страховиків і загальна страхова

сума перевищує дійсну вартість майна, то страхове відшкодування,

що виплачується усіма страховиками, не може перевищувати дійсної

вартості майна. При цьому кожний страховик здійснює виплату пропорційно

розмірові страхової суми за укладеним ним договором страхування.

страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором

страхування.

Страховий тариф - ставка страхового внеску з одиниці

страхової суми за визначений період страхування. Страхові тарифи при

добровільній формі страхування обчислюються страховиком актуарно

(математично) на підставі відповідної статистики настання страхових

випадків. Конкретний розмір страхового тарифу визначається в договорі

страхування за згодою сторін. При здійсненні обов'язкового страхування

Кабінетом Міністрів України встановлюються максимальні розміри страхових

тарифів або методика їх розрахунків та мінімальні розміри страхових сум.

Об'єкт страхування може бути застрахований за одним договором

страхування та за згодою страхувальника кількома страховиками

(співстрахування). При цьому в договорі повинні міститись умови, що

визначають права і обов'язки кожного страховика. За наявності відповідної

угоди між співстраховиками і страхувальником один із співстраховиків

може представляти всіх інших у взаємовідносинах із

страхувальником, залишаючись відповідальним перед ним лише у розмірі

своєї частки.

Страхове свідоцтво (страховий поліс) – документ, що засвідчує факт

страхування відповідно до правил страхування.

Види страхування

Особисте страхування

У найзагальнішому плані особисте страхування можна визначити як галузь

страхової діяльності, яка забезпечує страховий захист громадян або

зміцнення досягнутого ними сімейного добробуту.

Необхідність особистого добровільного страхування зумовлюється як

ризиковим характером відтворення робочої сили, так і підвищенням ступеню

ризику життя у зв(язку з урбанізацією, погіршенням довкілля, а також

зростанням питомої ваги людей похилого віку в загальній чисельності

населення. Це ускладнює захист особистих інтересів громадян з боку держави

та за її рахунок і передбачає формування захисних механізмів за рахунок

перерозподілу індивідуальних доходів.

Особисте страхування включає:

. страхування життя;

. страхування від нещасних випадків;

. страхування додаткової пенсії;

. добровільне медичне страхування;

. страхування від нещасних випадків на транспорті.

Змішане страхування життя – вид страхування, який об(єднує в одному

договорі кілька самостійних договорів страхування, зокрема три випадки:

- дожиття до закінчення строку страхування;

- смерть застрахованого;

- втрата здоров(я від нещасних випадків.

Страхувальниками в цьому виді страхування є тільки фізичні особи.

Договори змішаного страхування життя укладаються з громадянами віком від 16

до 75 років строком на 3, 5, 10, 15 або 20 років. Розмір страхової суми

визначає страхувальник.

При страхуванні на дожиття до закінчення договору страхування

страхувальник отримує повну страхову суму, на яку було укладено договір,

незалежно від того, отримував він страхові суми у зв(язку з нещасними

випадками впродовж дії договору чи ні. У разі смерті застрахованого в

період дії страхового договору страхова сума в розмірі 100% виплачується

правонаступнику, вказаному в договорі страхування. Природна смерть як

наслідок хвороби, старості і т.п. не є страховим випадком

При страхуванні від нещасних випадків з настанням страхової події

застрахований отримує певний відсоток від страхової суми залежно від

ступеню втрати здоров(я. Отримання страхової суми за страховим договором

від нещасних випадків не залежить від виплат, на які має право

страхувальник з державного соціального та пенсійного забезпечення.

Нещасними випадками за даним видом страхування вважаються:

- утоплення;

- опіки, враження блискавкою або електричним струмом;

- обмороження;

- гострі отруєння газами або парами, отруйними та хімічними

речовинами.

Хвороба не вважається страховою подією. При страхуванні дітей

страхувальниками виступають батьки або інші родичі дитини, а застрахованим

– дитина від дня її народження до 18 років. Термін страхування визначається

як різниця між віком 18 років та віком (у повних роках) застрахованого при

заключенні договору.

Страхова сума виплачується застрахованому при нещасному випадку, що

стався в період дії договору та при дожитті дитини до 18 років.

Страхування до шлюбу. Договір може бути укладено на користь дітей,

котрі постійно проживають в Україні. Вік дитини на день підписання договору

не можеперевищувати 15 повних років.

Страхова сума виплачується застрахованому при його вступі до законного

шлюбу в період з дня закінчення строку страхування до досягнення 21 року.

При невступі до шлюбу страхова сума виплачується по дожитті застрахованого

до 21 року.

Страхування від нещасних випадків включає:

1. Індивідуальне страхування. Страховою подією за договором індивідуального

страхування є нещасний випадок, тобто будь-який раптовий вплив на здоров(я

застрахованого, який стався не з його волі. Умовами страхування

передбачається можливість укладання договорів на строк від 1 до 5 років. На

практиці найпоширеніші договори страхування – 1 рік.

Страхова сума виплачується страховиком у разі смерті або втрати

здоров(я застрахованого внаслідок страхового випадку. У разі смерті

внаслідок нещасного випадку або насилля страхова сума виплачується

правонаступнику, вказаному в договорі, в розмірі 100%.

При втраті здоров(я внаслідок страхового випадку страхувальник

отримує страхову суму, пропорційну відсотку втрати здоров(я. Наприклад,

тимчасова інвалідність, встановлена медичною комісією, передбачає виплати

страхових сум у такому порядку:

І група – 80% страхової суми;

ІІ група – 60% страхової суми;

ІІІ група – 40% страхової суми.

Повна втрата працездатності при І групі інвалідності передбачає виплату

100% страхової суми.

Не можуть бути застрахованими за умовами даного договору громадяни:

- у віці на момент закінчення строку договору понад 80 років;

- визнані у встановленому порядку недієздатними;

- хворі на тяжкі захворювання;

- інваліди І групи.

2. Страхування дітей і школярів. Здійснюється за принципом змішаного

страхування. Школярі страхуються на період навчання в школі, договори

укладаються терміном на один рік, а розмір тарифної ставки узгоджується з

віком дитини.

3. Страхування робітників і службовців за рахунок підприємств і

організацій. За цим видом страхування страхувальником є підприємство або

організація, де працюють особи з досить небезпечними для життя умовами

праці. Такі працівники підлягають обов(яковому страхуванню.

Виплата страхової суми здійснюється у зв(язку з втратою здоров(я або

настанням смерті застрахованого внаслідок нещасного випадку. Перелік

страхових нещасних випадків передбачається умовами договору. Якщо

страхується група осіб, то договір укладається на основі списку осіб, що

додається до нього. Правила страхування передбачають обмеження страхової

відповідальності, якщо втрата здоров(я чи смерть застрахованого пов(язана

із скоєнням ним злочину в стані алкогольного чи наркотичного сп(яніння.

4. Обов(язкове страхування пасажирів. Пасажири, котрі перебувають в дорозі,

є водночас страхувальниками і застрахованими. Згідно з чинним

законодавством, страхування пасажирів поширюється не на всіх пасажирів, а

тільки на тих, які їдуть залізничним транспортом далекого прямування,

автомобільним транспортом (крім внутріміського і внутріобласного),

внутрішнім водним, морським, повітряним транспортом. Страхові внески за

даним видом страхування встановлюються законом і входять у ціну квитка.

Обсяг страхової відповідальності залежить від наслідків нещасного

випадку. Страхова сума виплачується у зв(язку з втратою здоров(я або

настанням смерті застрахованого. Дія страхового договору починається з

моменту оголошення посадки на транспортний засіб і закінчується моментом

зупинки та виходу застрахованого в пункті кінцевого призначення за межі

території станції.

5. Державне обов(язкове особисте страхування військовослужбовців,

працівників митних, контрольно-ревізійних,, податкових, правоохоронних

органів. Страхувальниками, що сплачують страхові внески, є військові та

інші відомства. Страхові випадки, що зумовлюють виплату страхової суми

застрахованому:

- загибель застрахованого внаслідок поранення або захворювання в

період дії страхового договору або одного року після звільнення зі

служби;

- встановлення застрахованому інвалідності у зв(язку з проходженням

служби;

- поранення під час служби;

- звільнення зі служби за станом здоров(я.

6. Державне обов(язкове особисте страхування медичних і фармацевтичних

працівників на випадок інфікування вірусом імунодефіциту під час виконання

службових обов(язків.

Страхування додаткової пенсії.

У більшості розвинених країн світу пенсійне забезпечення громадян

здійснюється із трьох джерел:

- державної пенсійної системи;

- пенсійних фондів підприємств і професійних спілок;

- страховими компаніями та іншими фінансовими організаціями.

При такій структурі системи пенсійного забезпечення страхування

додаткової пенсії здійснюється страховими компаніями та пенсійними фондами,

а гарантована (основна) пенсія виплачується державою і залежить від

здатності держави акумулювати необхідні для цієї мети грошові засоби.

Із усього розмаїття страхового забезпечення пенсійними фондами

виділяють три головні напрямки:

1) індивідуальне срахування пенсій, коли клієнт страхує пенсію певного

розміру;

2) індивідуальне страхування пенсії в страховій компанії чи пенсійному

фонді, яке грунтується на нагромадженні індивідуальних засобів у

страховій організації і отриманні пенсії, адекватної нагромадженій

сумі;

3) групове страхування, коли пенсії учасників адекватні загальній

сумі.

Найпоширенішим є другий варіант страхового забезпечення громадян.

Засади, на яких цей варіант грунтується, мають бути покладені в основу

реформування пенсійної системи України в цілому. Передбачається, що

пенсійне страхування в Україні має базуватися на системі персональних

пенсійних рахунків громадян. Вона акумулюватиме грошові засоби й

інвестуватиме їх у спеціальні державні облігації, які будуть індексуватися

відповідно до рівня інфляції.

Термін страхування визначається як різниця між пенсійним віком та

віком страхувальника на момент укладення договору. Для страхувальників,

котрі досягли 60 років (жінки) і 65 років (чоловіки), встановлюється строк

страхування 5 років. Після закінчення строку страхового договору пенсія

виплачується довічно, якщо договір повністю оплачено страховими внесками.

Медичне страхування.

За своїм призначенням медичне страхування є формою соціального

захисту інтересів громадян у разі втрати ними здоров(я з будь-якої причини.

Воно пов(язане з компенсацією витрат громадянам, зумовлених оплатою

медичної допомоги та інших витрат, пов(язаних із підтримкою здоров(я:

- відвідуванням лікарів та амбулаторним лікуванням;

- придбанням медикаментів;

- лікуванням у стаціонарі;

- отриманням стоматологічної допомоги, зубним протезуванням;

- проведенням профілактичних та оздоровчих заходів.

Суб(єктами добровільного медичного страхування є:

- страхувальники – окремі дієздатні громадяни, підприємства, що

представляють інтереси громадян, а також благодійні організації і фонди;

- страховики – страхові компанії, що мають ліцензії на здійснення

цього виду страхування;

- медичні установи, що надають допомогу по медичному страхуванню і

також мають ліцензію на здійснення лікувально-профілактичної діяльності.

Страхові фонди добровільного медичного страхування утворюються за

рахунок добровільних страхових внесків підприємств і організацій, груп

населення, окремих громадян.

При індивідуальному страхуванні страхувальниками, як правило,

виступають окремі громадяни, які уклали договір із страховиком про

страхування себе або третьої особи (дітей, батьків, родичів) за рахунок

власних грошових засобів. При колективному страхуванні страхувальником, як

правило, є підприємство, організація, установа, яка укладає договір із

страховиком про страхування своїх працівників або інших фізичних осіб

(членів сімей працівників) за рахунок їхніх грошових засобів.

Страхові організації укладають угоди з профілактично-лікувальними

заходами (незалежно від форм власності) про надання ними медичної допомоги

застрахованим за певну плату, яку зобов(язується гарантувати страховик.

Тарифи на медичні та інші послуги з добровільного медичного страхування

встановлюються за згодою страховика і медичної установи, що обслуговує

застрахованих. Розміри страхових внесків встановлюються на договірній

основі страховика і страхувальника з урахуванням оцінки вірогідності

захворювання страхувальника у зв(язку з віком, професією, станом здоров(я

тощо.

Майнове страхування

Найдавнішою і традиційно розвиненоюгалуззю страхування є майнове

страхування. Його економічне призначення полягає в компенсації шкоди,

заподіяної страхувальнику внаслідок страхового випадку із застрахованим

майном. Йдеться як про матеріальні, так і про фінансові збитки.

Обсяг відповідальності страховика включає виплату страхового

відшкодування страхувальникові в разі пошкодження або знищення матеріальних

цінностей, а також у разі втрати страхувальником грошових коштів або

неотримання ним запланованого доходу (прибутку) внаслідок страхових

випадків, обумовлених договором страхування.

Особливістю цієї галузі є те, що в основу визначення страхової суми

за договорами майнового страхування покладено дійсну вартість страхових

об(єктів. У разі страхування майна не на повну вартість збитки при настанні

страхової події, як правило, також не відшкодовуються в повному обсязі.

Розмір відшкодування залежить від системи страхового забезпечення,

передбаченої конкретним договором страхування. У майновому страхуванні

використовують три системи страхового забезпечення: пропорційну, систему

першого ризику і граничного відшкодування.

Пропорційна система передбачає виплату відшкодування в тій самій

пропорції щодо реального збитку, в якій страхова сума за договором

перебуває відносно дійсної вартості застрахованого майна.

Система першого ризику передбачає повне відшкодування збитків,

завданих застрахованому майну, але в межах страхової суми за договором.

Система граничного відшкодування використовується у тих видах

майнового страхування, де страховик має компенсувати збитки страхувальника,

які обчислено як різницю між заздалегідь обумовленою границею і фактичним

рівнем доходів. Ця система поширюється на страхування врожаю, втрат від

простоїв у виробництві.

Страхування будівель громадян

Будівлі за ступенем важливості належать до пріоритетного майна.

Знищення або пошкодження будь-якої будівлі завдає її власникові величезних

збитків. Тому кожний власник будівлі повинен заздалегідь подбати про те,

щоб у разі виникнення таких збитків мати змогу покрити їх.

У сучасних умовах фізичні особи, власники будівель або повнолітні

члени їхніх родин, а також особи, які тимчасово користуються або

розпоряджаються будівлями на законних підставах, можуть бути

страхувальниками й укладати договори добровільного страхування.

До переліку об(єктів, що підлягають страховому захисту, належать

різні споруди: житлові, садові і дачні будинки, господарські та зовнішні

будівлі. Одночасно з будівлями приймається на страхування додаткове

обладнання до них. Винятком з переліку об(єктів страхування є будівлі, що

підлягають знесенню, дуже старі, аварійні, а також ті, що містяться в зоні,

якій загрожують обвали, зсуви, повені або інші стихійні лиха, якщо про це

оголошено в установленому порядку. У рамках страхування будівель не

підлягає страхуванню рухоме майно, що там перебуває.

Відповідальність страховика зі страхування будівель полягає у

відшкодуванні збитків, що виникли внаслідок стихійного лиха (буря, ураган,

блискавка, злива, град, обвал, зсув, сель, вихід підгрунтових вод, осідання

грунту, повінь, землетрус); нещасного випадку (пожежа, вибух, аварія

опалювальної системи, водопровідної або каналізаційної мережі, проникнення

води із сусіднього приміщення, викид газу); неправомірних дій третіх осіб.

Страхування будівель не передбачає відшкодування збитків, що виникли

через гниття, знос, ураження домовим грибком; конструктивні недоліки

будівель, які були відомі страхувальникові до настання страхового випадку;

навмисні дії страхувальника; ведення військових дій, виникнення громадських

заворушень, конфіскацію майна, екологічні катастрофи.

Договір страхування укладається на підставі усної або письмової заяви

страхувальника терміном на 1 рік або на кілька місяців.

При укладенні договору страхування будівель насамперед важливо

визначити їх вартість, тобто дати відповідну страхову оцінку. На підставі

страхової оцінки визначають розмір страхової суми, страхового платежу, а в

разі знищення або пошкодження будівель - розмір збитку та страхового

відшкодування. Для визначення вартості будівель страховики користуються

послугами експертів або відповідними оцінними документами бюро технічної

інвентаризації, органів комунального господарства, що їх має кожний власник

будівель.

Страхове відшкодування виплачується страхувальникові протягом

обумовленого договором терміну після одержання всіх необхідних документів.

Добровільне страхування домашнього майна громадян.

Страхова компанія бере на страхування майно громадян за місцем

постійного проживання страхувальника. Страхуванням охоплюється різне майно,

що належить на праві приватної власності страхувальникові і членам його

родини, які разом з ним проживають. Зокрема, це таке майно: меблі, радіо-,

відео- і телеапаратура, електроприлади, килимові вироби, одяг взуття,

предмети домашнього господарства і вжитку, книги, предмети образотворчого

мистецтва, а також будівельні матеріали, когрми, паливо.

Особливо цінне майно (вироби з дорогоцінних металів, коштовне,

напівкоштовне каміння, картини, колекції, унікальні та антикварні речі

тощо) може прийматися на страхування за спеціальним договором і

страхуватися за спеціальним тарифом. Особливою умовою даного виду

страхування є те, що майно страхується тільки за умови страхування будівлі.

Численність об(єктів страхування зумовлює наявність великої кількості

подій, у разі яких виплачується відшкодування. Страховик відповідає за

збитки, що виникли внаслідок таких причин:

. стихійне лихо: повінь, буря, ураган, злива, град, обвал, зсув, вихід

підгрунтових вод, осідання грунту, паводок, незвичні для даної місцевості

тривалі дощі та великі снігопади, блискавка, землетрус.

. нещасний випадок: пожежа, вибух, аварія опалювальної системи,

водопровідної або каналізаційної мережі, проникненя води із сусіднього

приміщення, викид газу, раптове зруйнування основних конструкцій житлових

або підсобних приміщень.

. викрадення або неправомірні дії третіх осіб.

До обсягу страхової відповідальності не включаються збитки, які

виникли внаслідок ведення військових дій, введення військового стану,

Страницы: 1, 2, 3