Облік та контроль фінансових результатів в умовах ТОВ "Клімат Індустрії"

Як бачимо з таблиці 3.22, більшість показників щодо витрат на оплату праці у періоді, що аналізується, були нижчі від плану. Це пояснюється тим, що у грудні 2000 року планувалося підвищення заробітної плати але його за фактом не відбулося. Крім того, на підприємстві оплата праці робочих здійснюється за відрядною формою оплати труда, а обсяг виробництва продукції у періоді, що аналізується, був нижчий від запланованого.

Однією з причин збільшення собівартості продукції підприємства за витратами на оплату праці є утримання завищеної чисельності робітників, яке на підприємстві насамперед пов'язане зі зростанням невиходів на роботу.

Так, фактична кількість невиходів робітників ПВП у звітному періоді складає: 3675-3213=462 чол•днів (див. таблицю 3.9), тобто 14% (462/3213Ч100%) від фактичної кількості виходів. При цьому нормативне значення цього показника повинно становити не більш ніж 4% від запланованої кількості виходів, отже, в періоді, що аналізується, воно дорівнює 3675Ч4%=147 чол•днів. Таким чином, фактичні невиходи перевищують встановлений норматив на: 462-147=315 чол•днів, тобто на більш ніж 210% (315/147Ч100%), що свідчить про недоліки організації виробничого процесу та низьку трудову дисципліну робітників.

Понаднормативні невиходи призводять до відволікання певної кількості робітників від виробничого процесу, величину якої відповідно до методики економічного аналізу [17] можна визначити за допомогою формули, що наводиться нижче.

?Шс = ?Nсв , де (3.20)

Nдф

?Шс - збільшення облікової чисельності робітників внаслідок понаднормативних невиходів, чол.;

Nсв - кількість понаднормативних невиходів, чол•днів;

Nдф - фактична кількість днів роботи підприємства за період, який аналізується, днів.

Таким чином, понаднормативні невиходи робітників призводять до збільшення облікової чисельності на: ?Шс = 315/21 =15 чол.

Збільшення облікової чисельності викликає зростання витрат на оплату труда, що, відповідно, відбивається на собівартості одиниці продукції. Величина зростання собівартості одиниці продукції внаслідок збільшення облікової чисельності розраховується по наступній формулі:

?Сот1 = ДШсЧЗофт , де (3.21)

QпфЧШс

?Сот1 - збільшення собівартості продукції внаслідок зростання облікової чисельності робітників, грн./м;

Зофт - загальні витрати на оплату труда, грн.;

Qпф - фактична обсяг виробництва продукції, метрів;

Шс - фактична облікова чисельність робітників підприємства у періоді, що аналізується, чол.

Отже, в наслідок збільшення облікової чисельності робітників собівартість одиниці продукції підприємства збільшується на:

?Сот1 = 15Ч86100/(3710Ч280)= 1,243261 грн./м.

Зниження обсягу випуску продукції, як зазначалось раніш, впливає на собівартість через умовно-постійні витрати, крім того, техніко-економічні показники підприємства свідчать про більший ріст питомих витрат по заробітній платі у порівнянні з підвищенням продуктивності праці. Збільшення витрат підприємства внаслідок вищезазначених причин відповідно до методики економічного аналізу, яка застосована у цій роботі [17] розраховується по наступній формулі:

?Вот2 = Фопт(уЧп) ДQЧКо , де (3.22)

Qпп

?Вот2 - збільшення витрат внаслідок зростання питомої ваги умовно-постійних витрат на оплату труда, грн.;

Фопт(уп) - умовно-постійна частина планового фонду оплати труда, грн.;

Qпп - плановий обсяг виробництва продукції, метрів;

Ко - коефіцієнт, який відображає відставання росту умовно-постійної частини фонду оплати праці від зменшення обсягів випуску продукції, який розраховується по формулі:

Ко = ?З'офт? ?Птф? , де (3.23)

З'опт Поп

З'опт , З'офт - відповідно планові та фактичні витрати на оплату праці в розрахунку на одного працівника промислово-виробничого персоналу, грн./чол.;

Птп , Птф - відповідно планова та фактичні продуктивність праці в одного працівника промислово-виробничого персоналу, м/чол.

Виходячи з того, що планова та облікова чисельності працівників у періоді, що аналізується, були однакові, то коефіцієнт відставання росту умовно-постійної частини фонду оплати праці від зменшення обсягів випуску продукції дорівнює:

Ко = 86100/87400 - 3710/3800 = 0,008810068

Таким чином, збільшення витрат підприємства внаслідок зростання питомої ваги умовно-постійних витрат з оплати праці збільшення витрат підприємства становить:

ДВот2 = 31880Ч761,05Ч0,008810068/3800 = 56,25 грн.

Розраховане загальне збільшення витрат з оплати праці відповідно збільшує собівартість одиниці продукції:

ДСот2 = 56,25/3710 = 0,01516172 грн./м.

Отже, внаслідок вищезазначених причин собівартість одиниці продукції збільшується на 0,02% (0,01516172/79,7035Ч100%).

Таким чином, загальне збільшення витрат з оплати праці викликає підвищення собівартості на: ДСот=1,243261+0,01516172=1,258423 грн./м.

Виходячи з результатів розрахунків збільшення собівартості з елементу "Витрати на оплату праці" розрахуємо вплив на собівартість елементу "Нарахування на заробітну плату". Оскільки загальна сума відсотків нарахувань на заробітну плату у періоді, що аналізується, дорівнювала 37,5%, то збільшення собівартості за нарахуваннями на заробітну плату становило: ДСн =1,258423Ч37,5%=0,4719086 грн./м, що дорівнює 0,605% (0,4818101/79,7035Ч100%) від фактичної собівартості одиниці продукції.

Отже, як бачимо з таблиці 3.18, крім елементів собівартості, які вже були проаналізовані раніш, на собівартість одиниці продукції у періоді, що аналізується, також впливали витрати з амортизації та інші витрати. Оскільки усі ці витрати підприємства відносяться до складу умовно-постійних, то вони впливають на собівартість одиниці продукції за рахунок збільшення своєї питомої ваги при зниженні обсягів виробництва. Отже, збільшення собівартості одиниці продукції за ціми елементами будемо визначати за допомогою формули 3.19.

Таким чином, внаслідок зменшення обсягу виробництва, яке було викликано впливом причин визначених у розділі 3.1.2 цієї роботи, збільшення собівартості одиниці продукції за витратами на амортизацію дорівнює: ДСа = 36440/3710 - 36440/(3710 + 761,05) = 1,671892 грн./м, що складає 2,1% (1,671892/79,7035Ч100%) від фактичної собівартості.

За іншими витратами внаслідок зазначеної причини загальне збільшення собівартості одиниці продукції підприємства становить:

ДСін = 24680/3710 - 24680/(3710+761,05) = 1,132335 грн./м, тобто 1,42% (1,132335/79,7035Ч100%) від фактичної собівартості.

Таким чином, загальне збільшення собівартості одиниці продукції внаслідок усіх визначених причин складає:

ДС =?Смв+?Сот+?Сн+?Са+?Сін

ДС=1,353597+1,258423+0,4719086+1,671892+1,132335=5,888155 грн./м, що дорівнює 7,38% (5,888155/79,7035Ч100%) від фактичної собівартості.

Збільшення собівартості одиниці продукції відповідно (на 7,38%) збільшує загальні витрати підприємства, що призводить до погіршення фінансових результатів у періоді, що аналізується.

Загальна величина зниження фінансових результатів внаслідок збільшення собівартості одиниці продукції відповідно до методики економічного аналізу [17], яка застосовується у цій роботі, розраховується по наступній формулі:

Ес =?СЧ(Qпф +?Q) , де (3.24)

Ес - загальна величина зниження фінансового результату (збільшення витрат) внаслідок зростання собівартості, грн;

?С - загальне збільшення собівартості одиниці продукції у періоді, що аналізується, грн/м;

Qпф - фактичний обсяг виробництва продукції, метрів;

?Q - визначене зменшення обсягу випуску продукції, грн.

Таким чином, внаслідок збільшення собівартості одиниці продукції зменшення фінансового результату у періоді, що аналізується, дорівнює:

Ес=5,888155Ч(3710 + 761,05)=26326,24 грн, що складає близько 84% (26326,24/31250Ч100%) від величини балансового прибутку у періоді, що аналізується. Таким чином, якщо б підприємству вдалося усунути визначені підчас аналізу причини, що призвели до вищезазначеного збільшення собівартості, то у звітному періоді прибуток підприємства вдалося б збільшити до 57576,24 (31250+26326,24) грн.

Результати аналізу собівартості продукції доцільно навести у вигляді наступної таблиці.

Таблиця

Результати аналізу собівартості продукції за грудень 2000 р.

Сф - фактична собівартість одиниці продукції, грн/метр;

Фрф - фактичний фінансовий результат звітного періоду, грн;

Відповідно до вищенаведеної формули величина загального зниження фінансових результатів у періоді, що аналізується, внаслідок зазначених причин становить:

Е=(326950+69705)-(79,7035-5,888155)Ч(3710+761,05)-31250 =35372,9 грн., що дорівнює 113% (35372,9/31250Ч100%) від загальної величини фінансового результату у звітному періоді.

Таким чином, безпосереднє зменшення прибутку внаслідок зниження обсягу реалізації у періоді, що аналізується дорівнює:

Ер= Е - Ес= 35372,9-26326,24 = 9046,66 грн., тобто 29% (9046,66/31250 Ч100%) від фактичної величини прибутку.

Наведемо усі причини, які впливали на фінансові результати підприємства у періоді, що аналізується, у вигляді наступної таблиці.

Таблиця

Результати аналізу фінансових результатів за грудень 2000 р.