Методики розслідування хуліганства

події;

. хто припинив хуліганські дії і чи вчинили хулігани при цьому опір;

. якщо хулігани зникли, то які їхні прикмети зовнішності, в що вони

були одягнуті і чи зможе свідок впізнати підозрюваних;

. якщо свідок знайомий з підозрюваними і потерпілим, як він може

охарактеризувати їх.

В процесі допиту свідка важливо встановити, яка була поведінка

потерпілого чи потерпілих, а конкретно, чи не спровокували вони хуліганські

дії своєю поведінкою.

В якості свідків допитуються не тільки очевидці злочину, але й особи,

які знають будь-які факти, що стосуються обставин, які піддягають

доказуванню. До числа таких свідків відносяться особи, які знають

підозрюваних по спільній роботі або проживають з ними. У них можна вияснити

обставини, які передували хуліганству, а також встановити факти, що

стосуються тих обставин, які сприяли скоєнню злочину.

Іноді досить важко встановити дійсну роль кожного із злочинців при

вчиненні групового хуліганства, тобто об'єктивну сторону даного злочину.

Тому, при розслідуванні цієї категорії кримінальних справ, при проведенні

таких слідчих дій як допити, відтворення обстановки і обставин події

потрібно застосовувати відеозапис, складати схеми і креслення. Так, в

протоколах допиту потрібно:

. записати прикмети кожного із злочинців, помітивши його відповідним

номером, вияснивши всі його дії, які відносяться до об'єктивної

сторони вчиненого злочину як в часі так і в просторі;

. для цього на схемі місця вчинення злочину потрібно зробити

відповідні відмітки розташування кожного із злочинців, потерпілих

та свідків;

. однакових схем може бути декілька, на кожній із яких послідовно, як

це відбувалось в часі, вказуються переміщення на місці злочину

кожного із злочинців, а в протоколі допиту фіксуються дії кожного

із них в цей момент.

Однотипні схеми місця події в реальному масштабі слідчий повинен

виготовити самостійно, до початку допиту.

Аналогічним чином проводиться і відтворення обстановки та обставин

події з застосуванням відеозапису та складанням відповідних схем.

Це дозволить встановити істину по справі та перевірити показання

учасників процесу.

Важливим елементом процесу доказування по справах про групові

хуліганства є аналіз доказів, в тому числі і співставлення їх один з одним.

З цією метою слідчий може складати схеми аналізу показань учасників

процесу, який дозволить йому при плануванні та проведенні послідуючих

слідчих дій, направлених на встановлення дійсних обставин справи, винності

кожного з підозрюваних (обвинувачених), наявності між ними

злочинної змови, розмежування причинених тілесних ушкоджень та інше.

2.3. Послідуючий етап розслідування.

Початок послідуючого етапу розслідування звичайно пов'язують з

закінченням провадження невідкладних слідчих дій (ст. 104 КПК України).

До цього часу зібрані основні джерела доказів, вирішені слідчі

ситуації, перевірені версії, які було побудовано на основі аналізу

первинних матеріалів, знайдені та затримані підозрювані.

Діяльність слідчого на послідуючому етапі розслідування починається з

аналізу та оцінки зібраних фактичних даних, обліку нових слідчих ситуацій,

планування відповідних версій та визначення подальшого направлення

розслідування.

Типові слідчі ситуації:

а). встановлено конкретних осіб та їх причетність до скоєння

хуліганства, пред'явлені обвинувачення;

б). є підозрювані, зібрані докази, але їх недостатньо для встановлення

причетності підозрюваних до скоєного хуліганства, обвинувачення не

пред'явлені;

в). зібрані недостатні докази, не має підозрюваних, не встановлені

особи злочинців.

1. Слідчі дії в першій ситуації заключаються в завершенні

розслідування і направленні матеріалів справи до суду.

Оцінка повноти і достатності зібраних фактичних даних для встановлення

всіх обставин, які підлягають доказуванню, про що було сказано раніше.

Якщо обставини хуліганства доказані недостатньо, необхідно провести

додаткові слідчі дії, оперативно-розшукові заходи по перевірці приватних

версій (чи не було співучасників, якщо були, то скільки, хто, де вони; чи

правильно кваліфіковані дії хулігана; чи всановлені всі пом'якшуючі вину

обставини).

Впевнившись в достатності зібраних доказів, слідчий складає

обвинувальний висновок і, виконавши вимоги ст.217 КПК України, оголошує

обвинуваченим, що слідство закінчено і вони мають право ознайомитись з

усіма матеріалами справи, можуть заявляти клопотання про доповнення

попереднього слідства ( ст.218 КПК України).

2. Друга типова ситуація більш складна. Підозрювані знайдені, а інколи

і затримані, проте зібраних доказів недостатньо для встановлення їх

причетності до скоєного. Обвинувачення, як правило, не пред'явлено.

Належать відпрацюванню як загальні, так і приватні версії:

наприклад, хуліганство скоєно іншими особами; події хуліганства не було,

була обмова; причинний зв'язок між подією хуліганства і отриманими від

заявника показаннями; чи було хуліганство і хто його міг скоїти; хто міг

чути, бачити хуліганські дії; які сліди обов'язково повинні залишитись на

місці хуліганства і т.д.

Підходячи до планування рішення задач вказаної ситуації, слідчий,

передусім, повинен встановити: прогалини допущені на початковому етапі

розслідування; слідчі дії і оперативно-розшукові заходи, не проведені або

проведені поверхово, неповно; джерела, які необхідно додатково знайти і

ввести в процес доказування; які і куди треба зробити запити. План

складається в письмовій формі і включає:

а). збирання фактичного матеріалу, його оцінку;

б). усвідомлення слідчої ситуації, яка характеризує задачу

розслідування;

в). висування слідчих версій;

г). методи, засоби, час перевірки слідчих версій.

Типові слідчі дії на послідуючому етапі розслідування: допит,

пред'явлення для впізнання, відтворення обстановки і обставин події, обшук,

судова експертиза, послідовність провадження яких залежить від характеру

задачі та версії, що перевіряється. Так, для встановлення причетності

підозрюваних до скоєного хуліганства планується проведення: повторних

допитів, виявлення і допит нових свідків, пред'явлення для впізнання людей

та речей, обшуки, судові експертизи. Якщо потрібно встановити додаткові

джерела (наприклад, свідків, матеріальні сліди), проводиться повторний

огляд місця пригоди, шляху пересування хуліганів. Позитивні результати дає

передбачене ст.194 КПК України проведення відтворення обстановки і обставин

події.

3. Третя типова ситуація найбільш складна. Утворюється вона внаслідок

ряду об'єктивних і суб'єктивних причин, обумовлених недоліками, допущеними

на початковому етапі: зібрана інформація вкрай недостатня для встановлення

і розшуку хуліганів, джерела відомостей про них виявлені не всі, тобто

слідчі дії і оперативно-розшукові заходи проведені неповно, і т.д.

Планування розслідування в таких випадках потрібно починати з

вирішення задач початкового етапу - аналіз і оцінка зібраних фактичних

даних по всім обставинам, що підлягають встановленню та доказуванню,

названих в ст.64 КПК України, ст.206 КК України. В ході аналізу необхідно

оцінити слідчу ситуацію, побудувати обгрунтовані версії, в відповідності з

якими намітити перевірочні слідчі дії і оперативно-розшукові заходи для

рішення задачі по суті. Передусім підлягають перевірці версії про особу

злочинця і його соціальний портрет (судимість, моральні, психологічні,

демографічні та інші ознаки), місці проживання, співучасниках, знаряддях

скоєння хуліганства.

При розслідуванні особливо злісного хуліганства необхідно встановити

специфічні обставини:

а)застосування або спроба застосування вогнепальної або холодної

зброї; б)спеціально пристосовані предмети для нанесення тілесних

ушкоджень.

Обов'язково планується проведення повторного огляду, допиту

потерпілих, свідків, відтворення обстановки і обставин події, призначення

судових експертиз і т.п. Особливе місце займає планування оперативно-

розшукових заходів та проведення організаційних заходів (використання

криміналістичних обліків, банків даних інформаційно-довідникових систем,

допомоги громадських організацій і т.п.). Таким чином, послідуючий етап

розслідування в залежності від слідчої ситуації включає:

а). оцінку зібраних даних на початковому етапі розслідування;

б). критичну перевірку повноти побудованих версій і проведених слідчих

дій, об'єктивності отриманих результатів;

в).виявлення і дослідження нових джерел фактичних даних;

г).

визначення задач подальшого розслідування та можливих тактичних

операцій для їх вирішення;

д).активне використання оперативно-розшукових заходів органів

дізнання.

Особливості проведення окремих слідчих дій по справах про

хуліганство.

Слідчі дії - це регламентовані законом форми діяльності слідчого по

порушеній кримінальній справі. При розслідуванні хуліганства проводяться:

затримання, особистий обшук, огляд місця події, освідування, допит,

пред'явлення для впізнання, судова експертиза, відтворення обстановки і

обставин події і т.д.

Проведення окремих слідчих дій має деякі особливості, обумовлені

характером розглянутих вище слідчих ситуацій.

1. Освідування. При розслідуванні справ про хуліганство освідуванню

можуть підлягати як підозрюваний, так і потерпілі. Освідування проводиться

після порушення кримінальної справи з метою знайдення крововиливів,

порізів, подряпин та інших ушкоджень, а також виявлення особливих прикмет-

татуювань, шрамів і т.п.

Для участі в освідуванні доцільно запросити лікаря. Освідування

допомагає вирішити питання про необхідність призначення судово-медичної

експертизи. Після освідування доцільно провести огляд одягу та взуття

підозрюваних, тому що на них іноді залишаються плями крові, сліди бруду,

сліди знарядь, які застосовувались хуліганами при скоєнні злочину.

Наявність вказаних слідів допомагає перевірити показання потерпілого

та встановити картину злочину, особливо в тих випадках, коли виникають

сумніви в правдивості показань потерпілого. Огляд одягу може допомогти

викрити підозрюваного.

2. Пред’явлення для впізнання звичайно проводиться в випадках,

коли потерпілий або свідок заявляють, що вони бачили злочинців в зв’язку з

скоєнням хуліганства і можуть їх впізнати. Не можна проводити впізнання,

якщо впізнаюча особа знає впізнаваєму або приймала участь в оперативному

впізнанні під час розшуку і затриманні. Недоцільно двічі пред’являти одну і

ту ж особу одній і тій же впізнаючій особі. Інколи підозрюваний заявляє, що

запам’ятав потерпілого. В цьому, випадку для перевірки показів потерпілого

доцільно пред’явити його для впізнання підозрюваному (обвинуваченому).

3. Об’єктом впізнання можуть бути знаряддя злочину, предмети одягу

і т.д. Зброя, спеціально пристосовані предмети та інші об'єкти, знайдені на

місці події або під час обшуку, рекомендується пред'являти не тільки

потерпілому, але й підозрюваному (обвинуваченому), його рідним, друзям,

співучасникам. Це дозволяє встановити, що річ належить саме підозрюваному.

4. Відтворення обстановки і обставин події в справах про хуліганство

застосовують в випадках, коли необхідно встановити обставини та перевірити

показання про особливості обстановки і умови, при яких було скоєно

хуліганство. При цьому перевіряються показання: а)обвинуваченого,

підозрюваного, потерпілого, свідків -шляхом огляду з поясненнями на місці

скоєння хуліганства предметів обстановки, які вони запам'ятали. Це дозволяє

встановити точне місце скоєння злочину, окремі деталі (наприклад, положення

предметів, учасників), викрити співучасників, які не були на місці події, а

дають показання про неї; б)перевірити показання обвинуваченого,

потерпілого, свідків про спосіб скоєння хуліганства - шляхом слідчого

експерименту.

5. Призначення судових експертиз. При розслідуванні більшості справ

про хуліганство виникає необхідність у проведенні різних експертиз. За

даними дослідження, про яке вже говорилось, кожному другому потерпілому

наносилися побої і тілесні ушкодження, в тому числі 5% осіб - середньої

тяжкості і 3% - тяжкі тілесні ушкодження. Нерідко поранення

заподіювалося і правопорушникам, які вчиняли хуліганські дії. При

розслідуванні таких справ судово-медична експертиза живих осіб може

вирішувати широке коло питань, зокрема про характер і ступінь тяжкості

тілесних ушкоджень, про давність і механізм утворення ушкоджень, про рід і

вид знарядь, якими вони заподіяні. Судово-психіатрична експертиза

призначається для визначення психічного стану обвинуваченого при наявності

даних, які викликають сумнів щодо його осудності. Судово-медичну експертизу

речових доказів доцільно призначати для встановлення виду досліджуваної

речовини, групових і типових ознак крові, волосся, слини, сперми,сечі та

інших об'єктів судово-медичного характеру. Це має місце переважно у

випадках, коли, наприклад, потерпілому під час хуліганства наносяться

поранення, а при огляді одежі виявляються свіжі плями крові.

Хулігани, як правило не турбуються про знищення відбитків пальців на

місці події. Тому добрі результати дає дактилоскопічна експертиза.

По справам про хулігансво можуть бути назначені експертизи-

почеркознавча, судово-балістична, криміналістичне дослідження холодної

зброї.

Важливі питання можуть вирішувати також судово-хімічні, біологічні та

інші експертизи, можливості яких використовуються ще недостатньо.

Узагальнення практики показує, що при розслідуванні справ про

хуліганство в основному призначаються судово-медичні експертизи

потерпілих і судово-психіатричні експертизи обвинувачених, проведення

яких у випадках, передбачених ст.76 КПК України, є обов'язкове. Що ж до

судово-медичних експертиз речовин-доказів, хімічних, біологічних та

криміналістичних експертиз, то вони призначаються луже рідко. Таке

становище пояснюється головним чином недооцінкою ролі і значення вказаних

експертиз при розслідуванні хуліганських вчинків та недостатньою

обізнаністю працівників слідчих органів з досягненнями експертної практики.

Звертає на себе увагу й інше. Як мною вже зазначалося, 95%

обвинувачених хуліганські дії вчинили в стані сп'яніння, причому багато з

них зловживали спиртними напоями систематично, протягом тривалого часу.

Розслідуючи справи про осіб, які вчинили хуліганство на грунті алкоголізму,

слідчий повинен всебічно з'ясувати цю обставину і в разі необхідності

призначити судово-медичну або судово-психіатричну експертизу для

встановлення тяжкості захворювання з тим, щоб суд відповідно до ст.14 КК

України міг вирішити питання про направлення засудженого на примусове

лікування. Проте слідчі в процесі розслідування вказаному питанню

здебільшого не приділяють уваги, що приводить до неповноти зібраних

матеріалів про особу обвинуваченого. На цей істотний недолік в діяльності

слідчих вже зверталась увага в юридичній літературі*.

6. Допити підозрюваних (обвинувачених) проводяться негайно, коли вони

затримані або до них обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту, а

при

*А.Д.Соловьев.Некоторне вопросьі изучения личности обвиняемого в

процессе расследования преступлений.-В сб.: Криминалистика й судебная

зкспертиза, вьш.5,К.,1968,стр.б5.

неможливості - не пізніше 24 годин після затримання (от. 107 КПК України).

Враховуючи зацікавленість підозрюваного і обмеженість первинних даних,

рекомендується попередньо допитати потерпілого і деяких свідків, тобто

ретельно підготуватися до допиту підозрюваних. При розслідуванні

хуліганства, вчиненого групою правопорушників, важливо з'ясувати характер

злочинного угруповання і правильно визначити послідовність допиту

кожного співучасника. В групових справах допит підозрюваних найбільш

доцільно починати з другорядних учасників, які, у випадках визнання своєї

вини, досить відверто розповідають про обставини хуліганства і роль кожного

учасника. Аналізуючи ці показання, слідчий повинен звертати увагу на

протиріччя між ними, а також на факти, по яких спостерігається зіткнення

інтересів підозрюваних, з тим, щоб використати їх для встановлення істини в

справі. Узагальнення практики показує, що при допитах обвинувачених та

з'ясуванні їх осіб найчастіше допускаються два істотних недоліки.

По-перше, у випадках очевидності хуліганського вчинку слідчі нерідко

обмежуються загальним визнанням вини з боку обвинуваченого.

По-друге, під час допитів і в ході подальшого розслідування не завжди

з належною повнотою встановлюються біографічні та інші відомості про

обвинуваченого, зокрема точний вік, сімейний стан, психологічні особливості

тощо.

Тактика допитів будується на використанні загальних прийомів:

переконання, пред'явлення доказів, постановка контрольних та

деталізуючих запитань. При викритті брехні використовуються прийоми

психологічного впливу, матеріали справи, особисті дані, логічні та інші

прийоми, які приводять допитуваних до зміни позицій і дачі об'єктивних

показань.

Задачі допитів підозрюваних зводяться до встановлення:

а). обставини скоєння хуліганства: де, коли, хто, яким способом і які

дії скоїв; які застосовувались знаряддя і предмети, хто їх виготовив, де

вони тепер; чи готувалось хуліганство та укриття його слідів;

б). даних про підозрюваних: сімейний стан, стан здоров'я, освіта,

місце роботи, заохочення, стягнення, судимості і т.п.;

в). взаємовідвосин підозрюваних з потерпілим: чи знайомі, як давно, в

чому виражалося знайомство; чи виникали конфліктні ситуації; що відомо

підозрюваним про потерпшого, який він вчиняв опір та інше;

г). мета, мотив та умисел хуліганських дій; яка переслідувалась мета і

як оцінюють правопорушники свої дії, шо примусили до їх скоєння;

д). матеріальна шкода: кому і які нанеееаі тілесні ушкодження, що

зруйновано, розбито, поламано, коли, де і за яких обставин;

е). обставин, які пом'якшують і обтяжують відповідальність: чи кається

у вчиненому; як оцінюють скоєний злочин; в якому стані знаходились, чи були

в стані сп'яніння; чи мали при собі зброю; чи чинили опір представникам

влади і громадськості.

Допити обвинувачених за тактичними прийомами аналогічні допитам

підозрюваних і починаються поставленням запитань про те, чи визнають вони

пред'явлене обвинувачення. Оскільки до цього моменту зібрано досить

доказів, то головною задачею є встановленая відношення допитуваних до

обвинувачення в скоєному злочині (чи визнають себе винними і в чому саме),

а тактика допитів залежить від позиції кожного з учасників: якщо визнає

себе винним, то допит проводиться по пунктам обвинувачення, а якщо

заперечує вину - застосовуються тактичні і психологічні прийоми, які

дозволяють доказати обвинуваченому реальність встановлених фактів та

переконати його в необхідності дати об'єктивні

При допиті обвинувачуваних найбільшу трудність представляє ситуація,

що укладається в ході розслідування групового хуліганства, коли

співучасники об’єднані ‘круговою порукою’. У цій ситуації, крім звичайних

тактичних прийомів ( пред’явлення доказів, максимальна деталізація і

конкретизація й ін.), використовуються також прийоми, спрямовані на

загострення неминучих протиріч серед співучасників; створення в

допитуваного перебільшеного уявлення про об’єм свідчень, якими керується

слідчий; виявлення в ході допиту мотивів дачі неправдивих показань,

роз’яснення їх неспроможності.

Як правило, всі учасники хуліганства не можуть довго притримуватися

загальної лінії поведінки; у їх свідченнях з’являються протиріччя,

підкреслюючи які вдасться одержати правдиві показання.

При допитах обвинувачуваних по багатоепізодній справі, коли процес

хуліганських дій можна розчленувати на окремі стадії, показання варто

фіксувати в суворій хронологічній послідовності. Доцільно, щоб допитуваний

склав план місця події, указавши на ньому розташування учасників події,

їхні переміщення. Подібні схеми можна зіставити, виявлючи неправдиві

показання.

2.4. Робота слідчого по запобіганню хуліганства. Обставини, які

сприяють скоєнню хуліганських дій, досить різноманітні і повністю стають

відомими після закінчення розслідування. Проте деякі з них стають відомі

вже після огляду місця події. Виявивши обставини, які потребують негайного

реагування, слідчий вносить письмове подання в відповідну організацію,

установу з пропозицією усунути конкретні умови, які сприяли скоєнню

даного правопорушення.

Обставини, які сприяли скоєнню хуліганства, породжуються різними

факторами, джерелами яких можуть бути:

а). особа злочинця (низький рівень освіти, антигромадські погляди);

б). недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій, інтереси

яких порушуються хуліганством;

в). недоліки в роботі правоохоронних органів (відсутність маршрутів

рухомих міліцейських груп і дружинників на околицях населеного пункту,

місцях масового відпочинку людей і т.д.).

Робота слідчого по виявленню обставин, які сприяли скоєнню хуліганства

включає:

а)безпосереднє розслідування;

б)узагальнення та вивчення розглянутих судом кримінальних справ про

хуліганство за визначений період. На підставі зробленої роботи слідчий

приймає заходи по усуненню причин і умов, які сприяли скоєнню хуліганства.

Форми реагування слідчого діляться на:

а)процесуальні (внесення подання);

б)організаційно-профілактичні (виступи з докладами, бесідами в

колективах, де скоєно хуліганство або працюють правопорушники); замітки в

печаті про найбільш важливі в виховному плані розслідувані справи; виступи

по радіо, телебаченню; робота в колективах громадськості, які приймають

участь в охороні громадського порідку; ознайомлення з правилами несення

служби, використання технічних засобів охорони місця події, припинення

протиправних дій і т.д.

ВИСНОВОК

Працюючи над написанням цієї роботи, розслідуючи кримінальні справи,

серед яких є справи про хуліганство та узагальнюючи практику розслідування

таких справ слідчими с Мінского РУ ГУ МВС України в місті Києві, я дійшла

до наступних висновків.

При розслідуванні кримінальних справ про хуліганства слідчі досить

часто перекваліфіковують їх на інші статті КК України ( 101, 102, 106, 89 –

1 , 145 – 1, 222, 187 – 3 ), тому що в цих справах дуже важко доказувати

умисел на порушення громадського порядку. Крім того, майже неможливо

встановити істину в справах про хуліганства, коли наприклад, в бійці

приймають участь дві групи : потерпілих і підозрюваних. В цьому разі дуже

складно встановити послідовність дій кожного із учасників, хто саме наніс

те чи інше тілесне ушкодження і т.д.

Особливістю хуліганства, є те, що вони більше ніж на 90 відсотків

скоюються особами у стані сп”яніння. Тобто в момент затримання хуліганів,

вони перебувають під впливом алкоголю і тому їх допитують, як правило, на

наступний день, після протверезення. На мою думку, слід було б, негайно

після затримання хуліганів відібрати у них пояснення, щоб на наступний день

слідчому було простіше з ними працювати, тобто допитувати. В зв”язку з цим

в окремих випадках, я вважаю, слід призначитисудову наркологічно –

психіатричну експертизу, щоб визначити, чи чи не потребує підозрюваний

лікування від алкоголізму ч и наркоманії, бо інколи трапляють хулігана і в

стані наркотичного сп”яніння, та чи не страждає підозрюваний якимось

психічним захворюванням, тому що безпричинне чіпляння до громадян, оголення

статевих органів в громадських місцях і т.д. викликає сумніви в здоровому

глузді осіб які це вчиняють.

Далі слід відзначити, що слідчі в районних відділах внутрішіх

справ зовсім не використовують при проведенні таких слідчих дій як допити,

відтворення обстановки і обставин події, очні ставки – відеозапис,

фотографування та складання схем та креслень. Чому не використовується

відеозапис, фотографування зрозуміло, бо на це не має коштів та засобів.

Але чому б слідчим не використовувати схеми і креслення, вони ж потребують

лише часу та мінімальних навичок креслення, які набуваються ще в школі ? За

допомогою схем та креслень слідчий може встановити детальну картину події

хуліганства, де і хто знаходився, як рухався, хто кому які наніс ушкодження

і т.д. Це дасть змогу слідчому об”єктивно встановити істину по справі і

направити її своєчасно до суду.

СПИСОК ВИКОГОСТАНОІ ЛІТЕРАТУРИ

1. Берекашвили Л.Ш. Расследование хулиганства.-М.: 1968.-40с.

1. Бурчак Ф.Г. Учение о соучастии по советскому уголовному праву.-К.:19б9.-

213с.

2. Гаухман Л.Д. Расследование по делам о телесньїх повреждениях й

хулиганстве. -М.: 1975.-Юс.

3. Гришаев П.И. Преступления против порядка управлення, общественной

безопасности й общественного порядка.-М.: 1957.-108с.

4. Доля З.А. Использование в доказьівании результатов оперативно-

розькжной деятельности.-М.:1966.-112с.

5. Конституція України.

6. Кримінальний Кодекс України.

7. Кримінально-процесуальний Кодекс України.

8. Криминалистика ./Под ред. А-В.Дулова. - М.:НКФ

‘зкоперспектива’, 1996.-415с.

9. Криминалистика. /Под ред. Р.С.Белкина.-М.:Юрид. Лит.,1986.-544с.

10. Кононенко В.И. Пьянство й преступность.-К.: 1988.-126с.

11. Куп Н.Т. Преступления против общественного порядка й общественной

безопасности. -К.: 1974. -66с.

12. Конкретно-социалогическое исследование правовой науки. Материалі

научной конференции, К.: 1998. –150с.

13. Конкретно-соціалогічне дослідження хуліганських проявів серед

неповнолітніх. К.: 1999. –156с.

14. Лопушанский Ф. А. Криминально-правова боротьба з хуліганством. К.:

1971. –141с.

15. Наклович М.Л. Кримінально-правова боротьба з хуліганством.-Львів.:1974.-

110с.

16. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 28 червня 1991 року №3 із

змінами, внесеними постановою Пленуму від 4 червня 1993 року №3 ‘Про

судову практику в справах про хуліганство’ //Бюлетень.... - с. 171 //.

17. Предупреждение й раскрьітие хулиганства. /Под ред. В.И.Жиліна.-

М.:1962.-75с.

18. Радянська криміналістика./Під ред. В.П.Колмакова.-К.:1973.-296с.

19. П.Расследование уголовнмх дел./ГІод ред. П.П.Михайленко.-К.:196б.-814с.

20. Расследование преступлений протав личности, порядкауправления,

общественного порядка й общественной безопасности. ЯІодред. А-

М.Сербулова.-К.: 1975. -207с.

21. Советская криминалистика: Методика расследования отдельннх видов

преступлений.ЯІод ред. В.К.Лисиченко.-К.: 1988.-405с.. Ухвала судової

колегії Верховного Суду України у справі К. //Рад. право.- 1990.-№10.-

с.85-86//

22. Соловьев А.Б. Использование доказательств при допросе.-М.:1981.-104с

23. Советская криминология М.: 1966г. –183с.

24. Соціологічне дослідження діяльності слідчих і судових органів по

запобіганню хуліганства. ‘Наукова думка’ Д., 1977.-147с.

25. Ухвала судової колегії Верховного Суду України у справі К. //Рад. право

–1990.-№10.-с. 85-86//

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5