Методики розслідування хуліганства

волі, а оргпнізатор групи Ш., одержав більш суворе покарання ще й за

втягування підлітків у злочинну діяльність.

Аналіз обстановки вчинення злочину показує, що хуліганські дії

майже завжди починаються без попередньої підготовки, під впливом конкретної

ситуації або в н6аслідок внутрішніх спонукань, які керують правопорушником.

Підготовчі дії найчастіше носили примітивний характер і зводилися переважно

до придбання або виготовлення спеціально пристасованих знарядь нападу.

Навіть в тих випадках, коли хуліганські дії супроводжувалися застосуванням

знарядь нападу ( палиці, каміння, ножі побутового призначення), вони

здебільшого підбиралися правопорушниками тут же на місці злочину.

Звертає на себе увагу й інше. По вивчених справах мали місце лише

окремі поодинокі випадки, коли хулігани приховували сліди злочину. Ця

обставина має важливе значення, оскільки полегшує дії правцівників органів

розслідування по встановленню слідів злочину, особи правопорушника і

обставини. Що сприяли хуліганському вчинку.

Наведені дані про характер злочинних угрупувань, про місце, час та

обставини вчинення хуліганства вказують на необхіднсть дальшого поліпшення

профілактичної роботи державних адміністративних органів, зокрема органів

дізнання і слідства , по своєчасному запобіганню підготовлюваних і

негайному припиненню розпочатих злочинів. Між тим, матеріали дослідження

свідчать про те, що деякі працівники міліції і слідчи не завжди своєчасно

реагують на відомі випадки хуліганства, часом не вживають заходів до їх

відвернення, що створює обстановку безкарності і знижує ефективність

кримінальноправової боротьби з ними.

Раніше двічі судимий за крадіжку і злісне хуліганство гр П. Після

повернення з місць ув”язнення в місті Києв на роботу не влаштувався,

систематично пиячив і вів паразитичний образ життя. Протягом місяця він

двічі вчинив хуліганські дії, проте органи міліції на них не реагували.

Відчуваючи безкарність, хуліган ще більше розбещився і через два місяці

вчинив зухвале хуліганство. Лише після третього хуліганського вчинку, який

відзначався винятковим цинізмом, правопорушника притягли до кримінальної

відповідальності.

За даними анкетного обслідування, 96,4 % осіб, які вчинили

кримінальнокаране хуліганство, становили чоловіки і лише 3,6 % - особи

жиночої статі.

Особи, які вчинили хуліганство, за віком характеризуються такими

даними: 18 – 25 років – 41,3 % , 26 – 30 років – 16, 8 %, 31 – 35 років –

11, 6 %, 36 – 41 років – 11, 3 %, 40 – 50 років 10, 6 %, понад 50 років –

4, 1 %. Неповнолітні хулігани у віці від 14 до 18 років, за даними

вибіркового дослідження, становлять лише 4, 3 %. Отже , майже дві третини

хуліганських дій вчинили особи чоловічої статі, у віці до 30 років, причому

із збільшенням віку відзначалася тенденція до скорочення кількості осіб,

засуджених за хуліганство.

Серед причин і умов, які сприяють хуліганству, особливе місце

займає алкоголізм. Одержані при нашому дослідженні дані свідчать про те, що

95 % осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності за ст. 206 КК

України, вчинили хуліганські дії в стані алкогольного сп”яніння. Аналіз

конкретної ситуації, при яких вони сталися, дає підстави твердити, що

перебування правопорушника у нетверезому стані було однією з обставин, яка

в тій чи іншій мірі сприяла хуліганству.

Отже, профілактика хуліганства має бути тісно пов”язана з

викорененням пияцтва, яке, в свою чергу, значною мірою залежить від рівня

боротьби з алкоголем.

Дослідження особи неповнолітніх правопорушників і вчинених ними

хуліганських проявів.

Серед загального числа осіб, засуджених за вчинення

кримінальнокараного хуліганства, неповнолітні, за даними дослідження 4, 3

%. Анкетування провадилося шляхом вивчення кримінальних справ і обстеження

умов життя неповнолітніх хуліганів. При обслідуванні вивчався комплекс

питань, пов”язаних з вихованням підлітків у сім”ї , за місцем роботи або

навчання та місцем їх проживання. Вивчалася також діяльність державних

адміністративних органів по запобіганню хуліганським проявам неповнолітніх,

організація боротьби з дитячою бездоглядністю і пияцтвом. Особлива увага

зверталася на виявлення різних несприятливих факторів, що негативно

позначалися на формуванні особи підлітків і полегшувала становлення їх на

злочинний шлях.

Значна увага при анкетуванні надавалась з”ясуванню умов виховання

обслідуваних підлітків у сім”ї. Результати дослідження вказують на те, що

абсолютна більшість правопорушників проживає у матеріально забезпечених

сім”ях, які мають задовільні житлові умови.

Отже, вади сімейного виховання і обставини, що обмежували виховні

можливості багатьох сімей, сприяли формуванню в обслідуваних негативних

якостей і шкідливих навичок.

Саме так трапилось з сімнадцятирічним Миколою З., який навчався в

профтехучилище в місті Києві. Хлопець погано вчився , порушував

дисциплину, допускав антигромадськи вчинки. На погану поведінку підлітка

впливала несприятлива сімейна обстановка : батько помер, мати тяжко

хворіла і, ніхто не займався вихованням хлопця. Незважаючи на такі

обставини, адміністрація ПТУ спочатку переселила учня з гуртожитку на

приватну квартиру, а згодом виключила з училища. Перебуваючи поза впливом

батьків і колективу, Микола безцільно вештався по місту, підпав під вплив

антигромадських елементів і вчинив зухвале хуліганство передбачене ч. 3 ст.

206 КК України.

Загальновідомо, що алкоголізм – одна з обставин, що сприяє

становленню неповнолітніх на шлях правопорушень. При дослідженні цього

фактора встановлено, що майже половина підлітків вчинила хуліганські дії в

стні сп”яніння. Характерно, що деякі з обслідуваних викрадали горілку. Вино

і після розпиття їх вчиняли хуліганство. Боротьба з пияцтвом серед

неповнолітніх, як відомо, є частиною загальної проблеми ліквідації

алкоголізму в нашій країні.

1.3. Криміналістична характеристика хуліганства.

Криміналістична характеристика - це система відомостей про

криміналістичне значимі ознаки злочинів даного виду, яка відображає

закономірні зв'язки між ними та служить побудові та перевірці слідчих

версій для вирішення основних завдань розслідування.*

Криміналістичні характеристики з розгорнутою системою ознак їх

елементів та вказівкою ймовірності існування визначених ознак (при

наявності інших) розроблені ще не по всіх видах і групах злочинів.

Дослідження в цьому напрямку ведуть не тільки наукові,але й практичні

працівники. Тому в теперішній час важливе значення має вивчення положень,

які відносяться до формування

*Советская криминалистика: Методика расследования отде-льньіх видов

преступлений./Под ред. В.К.Лисиченко.К.,1988, с.ЗО.

криміналістичних характеристик.

Криміналістичні характеристики розробляються з використанням

даних соціологічного, кримінологічного, статистичного і

криміналістичного дослідження. Найбільш суттєві етапи роботи та їх зміст

зводяться до наступного:

1. Спочатку вирішується питання про вид (групу) злочинів,

криміналістичну характеристику яких планується розробити. При цьому

враховується стан розкриття цих злочинів в даному регіоні з тим, щоб надати

допомогу слідчій практиці в підвищенні ефективності розслідування.

Дослідження повинно бути забезпечене необхідними для вивчення матеріалами.

Виявити типові риси і закономірності явищ, що вивчаються, можливо тільки

при масовому спостереженні.

2. Для отримання повної системи ознак, які мають значення для

виділення елементів криміналістичної характеристики, необхідно

використовувати різні джерела та збирання деяких відомостей вести в процесі

розслідування, оскільки ряд важливих ознак не відображається в матеріалах

кримінальної справи (наприклад, риси характеру злочинця).

Криміналістична характеристика розробляється на основі вивчення:

а)матеріалів кримінальних справ про успішно розкриті злочини;

б)матеріалів оперативно-розщукової діяльності;

в)відомостей, отриманих від слідчих та оперативних працівників шляхом

опитування; відомостей, отриманих від засуджених (при їх опитуванні та

відповідній оцінці).

3. Дослідження криміналістичної характеристики - це пізнання ще

невідомих або не повністю відомих закономірностей. Тому збирання відомостей

про ознаки, які відносяться до окремих її елементів, здійснюється за

пошуковими деталізованими програмами. Вони складаються на основі досвіду

передової слідчої практики, яка показує ймовірне значення окремих ознак та

їх можливі взаємозв'язки.

В теперішній час використовуються програми з цифровим кодуванням

окремих ознак, що дозволяє обробляти отримані кількісні дані з

застосуванням комп'ютерної техніки.

Криміналістична характеристика використовується слідчим при розкритті

конкретних злочинів. Особливо суттєва її роль на початку розслідування,

коли невідомі більшість обставин злочину. Зібрані докази та оперативні дані

визначають слідчу ситуацію. Аналізуючи ці вихідні дані в плані методики,

слідчий визначає, що відомо:

а) достовірно (наприклад, факт смерті людини);

б)ймовірно (наприклад, знаряддя спричинення пошкоджень);

в)не повністю, не достатньо точно, що необхідно перевірити, і,

нарешті, що невідомо, але необхідно вияснити.

В кожній кримінальній справі всі ці елементи існують у взаємозв'язку і

представляють єдність. Виходячи із ситуації, слідчий будує слідчі версії,

визначаючи направлення розслідування. Криміналістична характеристика

доповнює дані, які є, вказуючи, що звичайно раніше спостерігалось в

подібних справах, що типово для них. Зіставляючи відомі ознаки

розслідуваного злочину з комплексом ознак відповідного елементу

криміналістичної характеристики і враховуючи закономірні зв'язки між ними,

слідчий визначає ймовірність існування шуканих фактів. Результати такого

зіставлення та відомості про характерні сліди сприяють вибору слідчим

оптимальної системи слідчих дій по розкриттю злочину.

Суттєві ознаки та елементи змісту криміналістичної харктеристики:

1. Відомості про криміналістичне значимі ознаки злочинів даного виду.

Одні з них мають значення для кримінально-правової кваліфікації злочину,

правильного вирішення кримінальної справи, другі - для прийняття

кримінально-процесуальних рішень (наприклад, для вибору міри запобігання),

треті - для розслідування, четверті - для їх попередження і т.д. Цей поділ

має відносний характер, тому що всі ознаки взаємопов'язані (в тому числі з

“нейтральними”, які не мають суттєвого значення) і нерідко в своєму

значенні служать вирішенню кількох задач, виконують різні функції.

Виділення ознак, які мають значення для вибору ефективної системи

слідчих дій та оперативно-розшукових заходів в розслідуванні, обумовлено

двома обставинами:

а) існують ознаки, які мають тільки криміналістичне значення;

б) дослідження та використання криміналістичних та інших ознак, які

мають різне, в тому числі криміналістичне значення, здійснюються в

специфічних цілях - успішного рішення задач, які забезпечують швидке, повне

та всесто-роннє розслідування.

Ознаки, які входять в криміналістичну характеристику, відносяться до

виду (групи) злочинів. Такими являються повторювані (типові) ознаки, які

визначаються в результаті узагальнення слідчої практики по спеціальним

програмам.

2. Система відомостей про криміналістичне значимі ознаки. Ознаки, які

складають зміст криміналістичної характеристики, відносяться як до обставин

скоєння злочину, так і до обставин які передують, супроваджують та слідують

за ним. Останні відіграють важливу роль у виявленні латентних злочинів, а

також невідомих злочинців.

Основою системи ознак являється їх належність до предмета доказування

(ст.67 КПК України), а також положення кримінального права про склад

злочину та його елементи. При цьому враховується криміналістичне значення

окремих груп ознак (наприклад, які відносяться до способу скоєння злочину).

Конкретний вираз система криміналістичної характеристики знаходить в її

елементах.

3. Система відомостей, які включають дані про закономірні зв'язки між

ознаками злочинів. Це важлива частина криміналістичної характеристики, їх

виявлення проводиться на основі досліджень значного емпіричного матеріалу.

Закономірні зв'язки в криміналістичній характеристиці можуть

відображати ймовірну взаємозалежність і взаємозв'язок різних груп ознак.

Найбільш суттєвими є закономірні зв'язки між групами ознак, які

характеризують сліди злочину (в широкому змісті), його наслідки, та групи

ознак, які відносяться до злочинця та його діям. Це пояснюється тим, що

розслідування в загалі іде від слідів злочину до вияснення обставин його

скоєння, встановленню злочинця та його дій.

Проте використання криміналістичної характеристики може мати різні

направлення. Наприклад, по ознакам способу, місця та часу скоєння злочину

може бути висунута версія про злочинця і, навпаки, при затриманні злочинця

та наявності даних про особливості і т.п. може бути побудована версія про

скоєння цією особою інших, ще не розкритих злочинів.

Практичне значення криміналістичної характеристики в загалі

заключається втому, що при наявності одних ознак (наприклад, які

відносяться до слідів знарядь та інструментів) слідчий може передбачити

наявність інших (визначених професіональних навичок у злочинця) та провести

необхідні слідчі дії (наприклад, по встановленню і затриманню злочинця).

4. Система відомостей, яка служить побудові і перевірці слідчих версій

для вирішення основних задач розслідування. Відомості, які складають зміст

криміналістичної характеристики, представляють собою систематизовані

криміналістичні дані, які відносяться до виду злочинів. Слідчий ж завжди

розслідує конкретний злочин -одиничне антисуспільне явище з властивими йому

особливими ознаками. Тому дані криміналістичної характеристики можуть лише

вказувати на визначену ймовірність шуканих ознак в конкретному

розслідуваному злочині. Іншими словами, на основі аналізу та оцінки

особливостей конкретного злочину, зіставлення встановлених про нього даних

з криміналістичною характеристикою висуваються слідчі версії. Ця робота

полегшується, коли в методиках приводяться системи типових версій,

побудованих з урахуванням криміналістичних характеристик.

Криміналістичні характеристики класифікуються на загальні та окремі.

Загальні відносяться до виду злочинів (наприклад, “криміналістична

характеристика вбивств” або “криміналістична характеристика хуліганств”), а

окремі - до різновиду (групи) злочинів, які виділені по суттєвій

криміналістичній ознаці, наприклад, “криміналістична характеристика вбивств

з розчленуванням трупів" або “криміналістична характеристика хуліганств з

заподіянням шкоди здоров'ю громадян”.

Крім того, є особливі (або цільові) криміналістичні характеристики.

Збирання, дослідження матеріалів практики, встановлення взаємозалежності

ознак, виявлення закономірного характеру їх прояву здійснюються за цільовою

програмою - співдії вирішенню однієї, як правило, найбільш складної задачі

розслідування. Такі характеристики часто використовуються для розробки

версій про злочинця (наприклад, по справах про зґвалтування, які

порушуються при відсутності даних про особу винного), для ефективної роботи

по розшуку вкраденого майна та ін.

Система криміналістичної характеристики складається з елементів

(частин), які представляють собою сукупності ознак, згруповані в залежності

від відношення до предмета доказування та елементів складу злочину. За

змістом ці елементи мають внутрішню впорядкованість ознак та за відношенням

до характеристики в цілому являються підсистемами відомостей про суттєві

обставини злочинів даного виду і їх відображенні в оточуючому середовищі.

В системі криміналістичної характеристики важливе місце займають

елементи, які відносяться до об'єктивної сторони злочинів, вони

розташовуються звичайно на її початку. Це пояснюється тим, що розслідування

в найбільш складних справах рухається від події злочину, його наслідків

або ознак, які вказують на можливу їх наявність.

Основними елементами криміналістичної характеристики являються

сукупності ознак( які визначають:

1. Спосіб приготування, скоєння та приховування злочину.

Ознаки способу злочину, відображення їх в матеріальній обстановці місці

скоєння та інших джерелах використовуються для визначення шляхів

встановлення злочинця, його співучасників, вияснення обставин злочину та

ін. При розслідуванні деяких злочинів особливо важливим є облік ознак

способу приховування (наприклад, при можливому інсценуванні події з метою

приховати те що дійсно відбулося).

Відомості про спосіб скоєння злочину є одним із основних елементів їх

криміналістичної характеристики. За об'єктом посягання спосіб хуліганства

можна класифікувати на дії:

а)направлені проти суспільного порядку;

б)направлені як проти суспільного порядку, так і інших суспільних

відносин.

Першу групу складають дії:

а)які грубо порушують спокій громадян, нормальний режим праці підприємств

та установ (непензурна лайка, погрози, шум, зривання масових заходів);

б)які публічно порушують норми моральності (оголення частин тіла, цинічні

рухи);

в)опоганення суспільних місць (цинічні, нецензурні написи):

г)які викликають афектні стани та неправдиву тривогу громадян (неправдивий

виклик швидкої допомоги, неправдиве повідомлення про смерть близьких і

т.п.);

д)які грубо порушують загальноприйняті норми гуманного поводження з

тваринами (знущання, нанесення каліцтва);

е)які викликають перешкоди радіозв'язку і порушення правил радіопередач

(вихід в ефір без дозволу і т.п.).

До другої групи можуть бути віднесені дії, пов'язані головним чином з

посяганням на честь, гідність та недоторканість особи: публічні образи;

нанесення побоїв; натравлення собак; обмеження свободи (поміщення в підвал,

зв'язування); пошкодження особистого або державного майна (ламання

телефонів-автоматів, руйнування огорож, засобів вуличного освітлення і

т.п.).

Основу хуліганської дії складають елементи: жест, слово, фізичне

насильство.

Жест (міміка) складає основу таких способів здійснення хуліганських

дій, як цинічні тілорухи, публічне оголення статевих органш, роздягання

догола, зображення нецензурних дій та інше.

Найбільш поширеним способом скоєння хуліганства є слово -нецензурна

лайка, погрози, створення шуму, який призводить до зриву громадських

заходів (вигуки, репліки, пісні), порушення нормального режиму роботи

підприємства, спокою громадян в квартирах та громадських місцях. Це часто

супроводжується жестами, мімікою, фізичним насильством.

Фізичне насильство - основа більшості способів скоєння хуліганства:

нанесення побоїв, опір представникам влади, знущання, натравлення собак,

насильне зв'язування людини, занурення її в воду, пошкодження майна, глум

над пам'ятниками та інше.

Класифікація способів скоєння хуліганства на основі перерахованих

елементів дозволяє чітко уявити слідову картину місця злочину, прогнозувати

джерела ідеальних та матеріальних слідів-відображень.

Місцем скоєння хуліганських дій можуть бути: вулиця, громадський

транспорт, клуб, танцювальний майдан, кафе, кінотеатр, гуртожиток, двір,

квартира, пляж і т.п.

Обстановка, як правило, характеризується накопиченням громадян,

нерідко відсутністю поблизу постів міліції, представників громадськості.

За часом вказані дії частіше всього вчиняються ввечері, в вихідні та

передвихідні дні, під час масових заходів (футбол, хокей), коли вони

недостатньо організовані.

При вчиненні хуліганства нерідко залишаються матеріальні сліди

злочину. Крім того велике значення мають ідеальні сліди, що залишається у

свідомості людей. Матеріальні сліди в основному удається виявити в ході

огляду місця події. Найбільше типовими з них є сліди ніг, пробоїни від дії

холодної зброї або його предметів, що заміняють, ушкоджене або знищене

майно, плями крові, а також виділення людського організма.

Особливості засобу й обстановки вчинення хуліганства тісно пов'язані з

особистістю правопорушника. Яскравіше усього вона виявляється при груповому

хуліганстві. Типова група хуліганів частіше усього складається з двох-трьох

хуліганів, що об”єдналися випадково. В групу як правило, входять особи

чоловічої статі у віці від 16 до 27 років із числа робітників, що учаться,

або не працюють, що мають середню освіту , у своїй більшості неодружених. У

групі є лідер, звичайно раніше засуджений. У момент вчинення хуліганства

усі його учасники частіше всього знаходяться в нетверезому стані. Група

формується на грунті спільного час припровадження або проживання її

учасників в одому мікрорайоні.

Особи, у відношенні яких правопорушники чинять хуліганські дії, тобто

потерпілі, також далеко не завжди поводяться належною уявою, іноді їхнє

поводження буває провокуючим, сприяє вчиненню хуліганства.

Основні джерела відомостей про скоєне хуліганство - люди та речі. Люди

- це свідки-очевидці та потерпілі, в пам'яті яких збереглась подія злочину-

. Якщо хуліганство скоєне способом жестів та міміки, головне джерело

інформації - показання свідків-очевидців та потерпілих. В деяких випадках

джерелами можуть бути фотознімки, кінострічки, відеозапис, на яких

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5