реферат бесплатно, курсовые работы
 
Главная | Карта сайта
реферат бесплатно, курсовые работы
РАЗДЕЛЫ

реферат бесплатно, курсовые работы
ПАРТНЕРЫ

реферат бесплатно, курсовые работы
АЛФАВИТ
... А Б В Г Д Е Ж З И К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

реферат бесплатно, курсовые работы
ПОИСК
Введите фамилию автора:


Ринок цінних паперів та перспективи розвитку в Україні

Ринок цінних паперів та перспективи розвитку в Україні

Київський інститут бізнесу та технологій

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з курсу: «Гроші та кредит»

на тему: «Ринок цінних паперів та

перспективи розвитку в Україні»

студентки І I І курсу

групи 97 - 1

факультету “ Економіки та управління “

Лихолай Лілії Євгенівни

Київ - 2000 р.

П Л А Н

Вступ.

І. Ринок цінних паперів - обов’язковий елемент ринкової економіки:

а) місце ринку цінних паперів у фінансовій системі та його

інструменти;

б) структура ринку цінних паперів;

ІІ. Цінні папери: класифікація, види, взаємозв’язки:

а) цінні папери першого порядку;

б) цінні папери другого і третього порядку;

ІІІ. Державно-правове та інституційно правове регулювання ринку цінних

паперів:

а) загальна характеристика;

б) види правового регулювання ринку цінних паперів;

в) органи інституційно-правового регулювання ринку цінних

паперів.

IV. Централізований ринокцінних паперів:

а) поняття централізованого ринку;

б) мета централізації ринків цінних паперів;

в) учасники ринку цінних паперів;

г) схема фондової взаємодії.

V. Фондова біржа: організація котирування цінних паперів:

а) фондова біржа як організований ринок цінних паперів;

б) котирування та стани ринку.

Заключення.

В С Т У П

Ринок цінних паперів є багатоаспектною соціально-економічною системою,

на основі якої функціонує ринкова економіка в цілому. Він сприяє

акумулюванню капіталу для інвестицій у виробничу і соціальну сфери,

структурній перебудові економіки, позитивний динаміці соціальної структури

суспільства, підвищенню достатку кожної людини шляхом володіння і вільного

розпорядження цінними паперами, психологічній готовності населення до

ринкових відносин.

В Україні ринок цінних паперів перебуває на стадії свого становлення. З

січня 1992 року працює Україниська фондова біржа (УФБ) з Центральним

депозитарієм цінних паперів, мережею філій та брокерських контор по всій

теріторії України. З грудня 1993 року на біржі введена в дію система

електронного обігу цінних папері, яка не виключає можливості котирування

матеріалізованих цінних паперів. Зростає кількість позабіржових фінансових

посередників, торговців цінними паперами, інвестиційних фондів і компаній.

Збільшується число емітентів, які зареєстрували випуск своїх цінних паперів

у Міністерстві фінансів України, невпинно зростає загальний обсяг їх

емісії.

В квітні 1994 року Кабінет Міністрів України затвердив «Концепцію

функціонування і розвитку фондового ринку в Україні». Указом Президента

України від 25 травня 1994 року «Про електронний обіг цінних паперів і

Національний депозитарій» законодавчо закріплене переміщення фінансових

активів у дематеріалізованій формі та створення всеукраїнського

Національного депозитарію на базі Центрального депозитарію цінних паперів

УФБ.

В той же час подальший розвиток національного ринку цінних паперів

стримується рядом об’єктивних та суб’єктивних факторів. Найголовнішими з

них є:

кризовий стан української економіки, високий рівень інфляції, відсутність

твердої національної грошової одиниці;

відставання існуючої законоадвчої та нормативно-правової бази

функціонування фондового ринку від розвитку реальних процесів на ньому;

слабкість і недостатність державного регулювання національного ринку

цінних паперів;

нерозвиненість первинного ринку цінних паперів, практична відсутність

операцій з похідними від цінних паперів;

відсутність гарантій по операціях з цінними паперами, недовіра населення

та його психологічна непідготовленість до операцій на фондовому ринку;

відсутність гарантій держави щодо захисту грошових заощаджень населення.

В цій роботі буде розкрита сутність ринку цінних паперів України, його

місце у фінансовій системі України, інструменти та шляхи вирішення проблем

на сучасному етапі.

ГЛАВА І

Розвиток економіки постійно вимагає мобілізації, розподілу і

перерозподілу фінансових ресурсів. У будь-якій країні, де економіка

функціонує ефективно, цей процес здійснюється на ринку фінансових

ресурсів. Однак ринок фінансових ресурсів - це скоріше загальна назва цілої

системи ринків, що зосереджують попит і пропозицію на різні за своїм

характером платіжні засоби. Структуру ринку фінансових ресурсів найкраще

розглянути за графічною схемою (мал.1)

Малюнок 1.

Ринок фінансових ресурсів

Кредитний ринок Валютний ринок

Ринок Ринок

Ринок

грошових інструментів інструментів

ресурсів позики

власності

Ринок похідних

інструментів

Ринок цінних паперів

Отже, поняття «ринок фінансових ресурсів» об’єднує три головні

складові: кредитний ринок, валютний ринок та ринок цінних паперів. В свою

чершу кожна з цих складових, або елементів синтезує в собі певну групу

ринкових відносин, що взаємопов’язані в рамках загальної системи.

Кредитний ринок - це механізм відносин між юридичними особами

(підприємствами), які потребують коштів для свого розвитку, з одного боку,

та організаціями і громадянами, які можуть надати (позичити) такі кошти, -

з іншого.

Цей ринок має кілька головних функцій. До них належить, по-перше,

об’єднання дрібних, відокремлених заощаджень населення, державних органів,

приватного бізнесу, зарубіжних інвесторів і створення потужних грошових

фондів. По-друге, трансформація цих коштів у позиковий капітал, що

забезпечує зовнішні джерела фінансування капіталовкладень сфери

матеріального виробництва національної економіки. По-третє, надання позик

державним органам та населенню для вирішення таких важливих завдань, як

покриття державного дефіциту, фінансування житлового будівництва тощо.

Таким чином, кредитний ринок дозволяє здійснювати нагромадження, обіг,

розподіл і перерозподіл позикового капіталу між сферами національної

економіки.

Валютний ринок - це механізм встановлення правових та економічних

відносин між споживачами та продавцями валют. Попит на іноземну валюту

віддзеркалює міру залежності національної економіки від імпорту і

зумовлюється конвертованістю тієї чи іншої валюти. Конвертованість, як

відомо, - це гарантована спроможність грошової одиниці вільно обмінюватись

на інші валюти. За умови повної конвертованості будь-яка фізична або

приватна особа може фактично без перепон брати участь у

зовнішньоекономічній діяльності, вільно продавати, купувати та обмінювати

національну валюту на іноземну відповідно до ринкового курсу без обмежень

чи втручання держави. Тут існує пряма залежність: чим нижчий рівень

конвертованості національної валюти, тим більшою мірою валютний ринок

підлягає державному урегулюванню (методом запровадження фіксованогом курсу

стосовно інших валют).

Ринок цінних паперів охоплює (об’єднує) частину кредитного ринку

(зокрема, ринок позикових боргових інструментів, або ринок боргових

зобов’язань) і повністю ринок інструментів власності. Іншими словами, цей

ринок інтегрує операції щодо випуску та обігу боргових інструментів,

інструментів власності, а також їхніх похідних. До боргових інструментів

належать, передусім облігації, векселі, сертифікати. До інструментів

власності - всі види акцій, а до їх похідних - опціони, ф’ючерси та інші

аналогічні цінні папери. Отже, ринок інструментів позики, будучи елементом

кредитного ринку є сферою відносин, що стосуються позикового капіталу, в

той час як ринок інструментів власності стосується відносин щодо власного

капіталу, тобто пайових внесків власників у статутних фондах підприємств.

Ринок цінних паперів можна розмежувати на первинний і вторинний,

біржовий та позабіржовий. Первинний ринок - це ринок перших і повторних

емісій (випусків) цінних паперів, на якому здійснюється їх початкове

розміщення серед інвесторів.

Тобто рамки первинного ринку фактично обмежуються найпершим актом

купівлі-продажу того чи іншого цінного паперу. На цій стадії емітент

(організація, що випустила цінні папери) передає майнові права на свою

власність (чи частину власності) іншим особам, одержуючи натомість грошові

кошти для інвестицій.

Як правило, більшість цінних паперів (отже, і майнові права, що в них

виражені) згодом переходить від одного власника до іншого - відбувається

наступна їхня купівля-продаж, інші операції, що залежать і, в свою чергу,

впливають на кон’юктуру ринку. Іншими словами, цінні папери надходять в

обіг. Обіг цінних паперів - це прерогатива вторинного ринку.

Одне з найважливіших завдань первинного ринку полягає у тому, щоб

звести до мінімуму ризик інвестора. На це спрямовані державні законодавчі і

нормативні акти, що регулюють діяльність ринку, вимоги емісії, реєстрації

цінних паперів та відповідних даних у фінансових органах тощо. Головною

метою вторинного ринку є забезпечення ліквідності цінних паперів, тобто

створення умов для найширшої торгівлі ними. Це, в свою чергу, надає

можливості власникові цінних паперів реалізувати їх у найкоротший строк при

незначниз варіантах курсів та невисоких витратах на реалізацію.

Біржовий ринок нерозривно пов’язаний з поняттям фондова біржа, власне,

ці терміни тотожні. Під обома ними розуміють ринок з найвищим рівнем

організації (як правило, вторинний), що максимально сприяє підвищенню

мобільності капіталу та формуванню реальних ринкових цін на фінансові

вклади, які перебувають в обігу. Позабіржовий ринок охоплює, як видно із

його назви, операції з цінними паперами поза біржою. У більшості випадків

на цьому ринку відбувається первинне розміщення, а також перепродаж цінних

паперів тих емітентів, які не бажають чи з об’єктивних причин не можуть

виставити свої активи на біржу.

Крім наведеної класифікації, ринок цінних паперів можна диференціювати

ще за такими ознаками (за кожною ознакою ринок розподіляється на сегменти):

за категоріями емітентів (ринок цінних паперів корпорацій, ринок державних

цінних паперів тощо);

за строками випуску (ринок цінних паперів без установленого строку обігу,

ринок цінних паперів з установленим строком обігу, ринок безстрокових

цінних паперів тощо);

за теріторією розповсюдження (інтернаціональний, національний,

регіональний);

за видами (категоріями) цінних паперів (ринок акцій, в тому числі за їх

видами, облігацій, інших цінних паперів).

Ринки цінних паперів в розвинутих країнах оперують в основному такими

інструментами, як акції, облігації та похідними від них, сертифікатами.

ГЛАВА ІІ

Національний ринок цінних паперів відповідно до Закону України «Про

цінні папери і фондову біржу» охоплює випуск і обіг акцій, облігацій

державних (республіканських та місцевих) позик, а також облігацій

підприємств, державних казначейких зобов’язань, ощадних сертифікатів та

векселів.

Крім перелічених видів цінних паперів, що є за своєю економічною

природою фіктивним капіталом першого порядку, в практиці фондової біржі

широко застосовуються також похідні цінні папери - фіктивний капітал

другого і третього порядків. До них належать депозитні свідоцтва і

варранти, сертифікати інвестиційних фондів та компаній , опціони і

ф’ючерси.

Акція - цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує

внесення певного паю в статутний фонд акціонерного товариства, дає право на

участь в управлінні ним та на отримання частини прибутку в формі

дивідендів, а також на участь в розподіл майна у випадку ліквідації

товариства.

Акція має, по-перше, номінальну вартість, яка довільно встановлюється

при створенні акціонерного товариства і фіксується на бланку акції. По-

друге, балансову вартість, що враховується як частка від ділення чистої

вартості активів акціонерного товариства на кількість випущених і

розповсюджених акцій. По-третє, курсову (ринкову) вартість акцій, яка

зумовлюється попитом і пропозицією на ринку цінних паперів, тобто поточна

ціна акцій на фондовій біржі чи в позабіржовому обігові.

Акції можуть бути іменними та на пред’явника, безплатними,

привілейованими і звичайними (простими). Обіг іменних акцій обліковується в

книзі реєстраці, яка ведеться акціонерним товариством. У ній систематично

записуються дані про час придбання кожної такої акції, прізвище власника, а

також кількість акцій на руках у кожного акціонера. Щодо акцій на

пред’явника, то в книзі реєструється тільки їхня загальна кількість.

Безплатні акції випускаються з метою розподілу їх серед акціонерів, як

правило, пропорційно кількості акцій, що їм уже належать. Сума випуску

привілейованих акцій обмежена десятьма відсотками всього статутного фонду

акціонерного товариства. Ці папери надають їхнім власникам майнове право

на одержання дивідендів, а також на пріоритетну участь у відшкодуванні

своєї долі капіталу при ліквідації акціонерного товариства.

Прості акції - це акції, прибуток від яких повністю зумовлюється чистим

доходом підприємства та його дивідендною політикою.

Облігація - цінний папір, що засвідчує внесення його власником певних

коштів і підтверджує зобов’язання емітента відшкодувати власникові

номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений строк з виплатою

фіксованого процента ( якщо інше не передбачено умовами випуску). Облігації

відрізняються від акцій головним чином тим, що їх власник не є членом

акціонерного товариства, а відтак і не має права голосу на зборах

акціонерів.

Як і акції, облігації можуть бути іменними та на пред’явника,

знаходитися у вільному обігові та з обмеженнями. Крім того, розрізняють

процентні та безпроцентні (цільові) облігації. Прибуток із процентних

облігацій виплачується відповідно до умов їхнього випуску, якими

передбачаються розміри та строки виплати процентів. Номінальна вартість

облігації повертається власникові після її погашення. Прибуток з облігацій

цільових позик (безпроцентних) не виплачується. Власнику такої облігації

після настання обумовленого строку надається можливість придбати відповідні

товари.

Державне казначейське зобов’язання - вид цінних паперів на пред’явника,

що на добровільних засадах розповсюджеються серед населення, свідчать про

внесення їхніми власниками коштів до бюджету і дають право на одержання

фіксованого доходу. Казначейське зобов’язання випускаються на такі строки:

до одного року (короткострокові);

від 1 до 5 років (середньострокові);

від 5 до 10 років (довгострокові).

Ощадний сертифікат - це письмове свідоцтво банку про депонування

коштів, що надає його власнику право по закінченні обумовленого строку

одержати депозит і відповідні проценти. Має місце випуск сертифікатів як

іменних, так і на пред’явника. Проте в обіг на ринок можуть надходити

тільки сертифікати на пред’явника, адже продаж (відчуження) іменних

сертифікатів, за законодавством, є недійсним.

Вексель - цінний папір (документ), який засвідчує безумовне грошове

зобов’язання векселедавця сплатити після настання певного строку визначену

суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

У всьому світі за питомою вагою основу обігу цінних паперів складають

акції та облігації.

Крім акцій та облігацій, досить розповсюдженим об’єктом торгівлі на

фондовому ринку є також депозитні свідоцтва та варранти.

Депозитне свідоцтво - це цінний папір, який підтверджує, що особа

володіє акціями однієї з іноземних корпорацій, котрі зберігаються в одному

із банків, та має право на одержання дивідендів, а також на частину активів

цієї корпорації у випадку її ліквідації. Депозитні свідоцтва надають

можливість доступу корпорацій на іноземні фондові ринки, а іноземні

громадяни, замість купівлі акцій зарубіжних підприємств, мають змогу

придбати їхні субстити у вигляді депозитних свідоцтв.

Варранти становлять специфічний вид цінних паперів, котрі випускаються

разом з привілейованими акціями та облігаціями й дають власникові право на

купівлю простих акцій за обумовленою ціною протягом встановленого періоду

(як правило, кілька років). Цей інструмент дозволяє акціонерному

товариству знизити процент регулярних виплат по облігаціях чи

привілейованих акціях, бо надає можливість інвесторам одержувати прибуток

на різниці курсів простих акцій у випадку її зростання порівняно з

обумовленою у варранті.

Спекулятивними об’єктами фондової торгівлі є також опціони і ф’ючерси.

Опціон - це угода (контракт) між партнерами, один із яких виписує і

продає опціонний сертифікат, а інший - купує його, тобто отримує право до

обумовленої дати за фіксовану ціну придбати певну кількість акцій у особи,

яка виписала опціон (опціон на купівлю), або ж продати їх (опціон на

продаж). Існують два різновиди опціонів «американський», який можна

реалізувати протягом всього терміну контракту, і (європейський), котрий

реалізовується на певну дату.

Проте в обох випадках головною особливістю опціону є те, що його

власник одержує право купити чи продати акції за попередньо погодженими

умовами, а продавець контракту бере на себе зобов’язання по його виконанню.

Ф’ючерс - також є контрактом, згідно з яким особа, що уклала його, бере

на себе зобов’язання після закінчення певного строку продати клієнтові (або

купити в нього) відповідну кількість фінансових інструментів за обумовленою

ціною. Однак, на відміну від опціону, розрахунок після закінчення строку

ф’ючерсного контракту є обов’язковим.

Ф’ючерсні операції на сьогодні є основним видом товарних і валютних

ринках світу. Важливо додати, що з середини 70-х років у зв’язку із

зростанням амплітуди коливань процентних ставок на ринках інструментів

позики об’єктами ф’ючерсних угод стали також різноманітні види боргових

зобов’язань: вид казначейських векселів із найтривалішим строком погашення

12 місяців до довгострокових облігацій корпорацій.

Депозитні сертифікати, варранти, опціони, ф’ючерси широко розповсюджені

на фондових ринках Заходу. Передбачається також, що фіктивний капітал

другого порядку - інвестиційні сертифікати - скоро з’являться на фондового

ринку України. Вони можуть бути як іменними, так і на пред’явника.

Номінальна вартість одного сертифіката повинна дорівнювати номінальній

вартості обнієї акції, що належить засновникам. В умовах розвитку процесу

приватизації в Україні інвестиційні сертифікати мають стати одними із

найпопулярніших похідних цінних паперів.

ГЛАВА ІІІ

Правове регулювання ринку цінних паперів України полягає у

впорядкуванні взаємодії та захисті інтересів його учасників шляхом

встановлення певних правил, критеріїв і стандартів стосовно відносин з

приводу цінних паперів. Під цінними паперами тут розуміються як грошові

документи, що визначені і Законі України «Про цінні папери і фондову

біржу», тік і похідні від них - опціонні та інші термінові контракти.

Згадані правила, критерії та стандарти є обов’язковими для всіх без

винятку учасників ринку цінних паперів. Порушення правил, критеріїв або

стандартів з боку окремих учасників створює загрозу для існуючого порядку

на ринку, а відтак зачіпає інтереси інших учасників. У зв’язку з цим до

порушників можуть застосовуватися заходи впливу та примусу.

Для того щоб мати характер правового, регулювання ринку цінних паперів

повинно здійснюватися на законних підставах. Це означає, що, по-перше, таке

регулювання можуть здійснювати лише ті державні органи та інститути,

регулятивні повноваження яких закріплені в законі або підзаконних актах, по-

друге, при здійсненні регулювання державні органи та інститути-регулятори

повинні діяти в межах своєї компетенції в рамках встановлених процедур.

Сучасний ринок цінних паперів України є не тільки явищем суто

економічного характеру, оскільки цивілізоване укладення угоди купівлі-

продажу цінних паперів, послуг щодо посередницької діяльності тощо, як і у

всіх без винятку країнах світу, вимагає стрункої системи правового

регулювання дій учасників ринку. Останнє може здійснюватися державними

органами (державно-правове регулювання) та окремими інститутами

(інституційно-правове регулювання). Обидва види правового регулювання ринку

цінних паперів є взаємопов’язаними, в багатьох випадках вони доповнюють

одне одного.

Оскільки ринок цінних паперів є складною сукупністю суспільних відносин

з приводу цінних паперів, то його регулювання має загальний та конкретний

аспекти. Загальний аспект правового регулювання означає впровадження

правил, критеріїв. Стандартів, обов’язкових для всіх учасників фондового

ринку; конкретний - обов’язкових тільки для певних учасників цього ринку.

Як правило, загальнообов’язкове правове регулювання злійснюється

органами держави, тобто правила, критерії та стандарти ринку цінних паперів

встановлюються державними органами, і вони є обов’язковими для всіх

Страницы: 1, 2


реферат бесплатно, курсовые работы
НОВОСТИ реферат бесплатно, курсовые работы
реферат бесплатно, курсовые работы
ВХОД реферат бесплатно, курсовые работы
Логин:
Пароль:
регистрация
забыли пароль?

реферат бесплатно, курсовые работы    
реферат бесплатно, курсовые работы
ТЕГИ реферат бесплатно, курсовые работы

Рефераты бесплатно, реферат бесплатно, курсовые работы, реферат, доклады, рефераты, рефераты скачать, рефераты на тему, сочинения, курсовые, дипломы, научные работы и многое другое.


Copyright © 2012 г.
При использовании материалов - ссылка на сайт обязательна.