Постанова В.Р,

постанови судді про встановлення адміністративного нагляду.

Стаття 7. Порядок здійснення адміністративного нагляду.

Адміністративний нагляд здійснюється міліцією. Осіб, щодо яких

встановлено адміністративний нагляд, беруть на облік, фотографують, а у

разі необхідності у них беруть відбитки пальців. Працівники міліції

забов’язані систематично контролювати поведінку ціх осіб, запобігати

порушенням ними громадського порядку та прав інших громадян і припиняти їх,

проводити розшук осіб, які уникають адміністративного нагляду.

Стаття 8. Порядок припинення адміністративного нагляду.

Адміністративний нагляд припиняється постановою судді за поданням

начальника органу внутрішніх справ:

а) у разі погашення або зняття судимості з особи, яка перебуває під

наглядом;

б) достроково, якщо піднаглядний перестав бути небезпечним для

суспільства і позитивно характеризується за місцем роботи і проживання.

Піднаглядний може сам подати клопотання про зняття нагляду з підстав,

зазначених у пункті «а» частини першої цієї статті.

В інших випадках адміністративний нагляд автоматично припиняється:

а) після закінчення терміну, на який його встановлено, якщо органом

внутрішніх справ не подано клопотання про продовження нагляду або суддя

відмовив у продовженні нагляду;

б) у разі засудження піднаглядного до позбавлення волі і направлення

його до місця відбування покарання;

в) у разі смерті піднаглядного.

Порядок розгляду у суді питання про припинення адміністративного

нагляду здійснюється відповідно до вимог частини третьої статті 5 цього

Закону.

Розділ 3

ПРАВИЛА АДМІНІСТРАТИВНОГО НАГЛЯДУ ЗА ОСОБАМИ, ЩОДО ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНО

АДМІНІСТРАТИВНИЙ НАГЛЯД

Стаття 9. Обов’язки піднаглядних.

Особи, щодо яких встановлено адміністративний нагляд, зобов’язані вести

законопослушний спосіб життя, не порушувати громадський порядок і

додержувати таких правил:

а) прибути у визначений виправно-трудовою установою термін в обране

ними місце проживання і зареєструватися в органі внутрішніх справ;

б) з’являтися за викликом міліції у вказаний термін і давати усні та

письмові пояснення з питань, пов’язаних з виконанням правил

адміністративного нагляду;

в) повідомляти працівників міліції, які здійснюють адміністративний

нагляд, про зміну місця роботи чи проживання, а також про виїзд за межі

району (міста) у службових справах;

г) у разі від’їзду в особистих справах з дозволу міліції в інший

населений пункт та перебування там більше доби зареєструватися в місцевому

органі внутрішніх справ.

Стаття 10. Обмеження дій піднаглядних.

До осіб, щодо яких встановлено адміністративний нагляд, за постановою

начальника органу внутрішніх справ застосовуються частково або у повному

обсязі такі обмеження:

а) заборона виходу з будинку (квартири) у визначений час, який не може

перевищувати восьми годин на добу;

б) заборона перебування у визначених місцях району (міста);

в) заборона виїзду чи обмеження часу виїзду в особистих справах за межі

району (міста);

г) реєстрація в міліції від одного до чотирьох разів на місяць.

Під час здійснення адміністративного нагляду начальник органу

внутрішніх справ з урахуванням особи піднаглядного, його способу життя і

поведінки має право змінювати (зменшувати або збільшувати) обсяг обмежень,

передбачених цією статтею.

Розділ 4

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ

ЗАКОНОДАВСТВА ПРО АДМІНІСТРАТИВНИЙ НАГЛЯД ТА КОНТРОЛЬ ЗА ЙОГО ЗДІЙСНЕННЯМ

Стаття 11. Відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду.

У разі злісного порушення правил адміністративного нагляду,

передбачених статтями 9 і 10 цього Закону, особи, щодо яких встановлено

адміністративний нагляд, притягаються до відповідальності згідно з

законодавством.

Президент України Л. Кучма

м. Київ, 1 грудня 1994 року

Стаття 1961. Порушення правил адміністративного нагляду.

Злісне порушення правил адміністративного нагляду, якщо воно вчинено

особою, до якої двічі протягом року застосувались адміністративні стягнення

за такі ж порушення, –

карається позбавленням волі на строк від шести місяців до двох

років або виправними роботами на той же строк.

Самовільне залишення піднаглядним місця проживання з метою ухилення від

адміністративного нагляду, а так само неприбуття без поважних причин у

визначений строк до обраного місця проживання особи, щодо якої встановлено

адміністративний нагляд при звільненні з місць позбавлення волі, –

караються позбавленням волі на строк від одного року до трьох

років.

Кримінальний кодекс України

ЗАКОН УКРАЇНИ

ПРО ВНЕСЕННЯ ЗМІН

ДО ЗАКОНУ УКРАЇНИ

«ПРО ЗАЙНЯТІСТЬ НАСЕЛЕННЯ»

Стаття 2...

Безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які

через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених

законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як

такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

У разі відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам

статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх

особистими заявами з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за

місцем проживання як таких, що шукають роботу. Реєстрація громадян

проводиться при пред’явленні паспорта і трудової книжки, а в разі потреби –

військового квитка, документа про освіту або документів, які їх замінюють.

Стаття 5. Додаткові гарантії зайнятості для окремих категорій населення.

1. Держава забезпечує надання додаткових гарантій щодо працевлаштування

працездатним громадянам у працездатному віці, які потребують соціального

захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці, в тому числі:

а) жінкам, які мають дітей віком до шести років;

б) одиноким матерям, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або

дітей-інвалідів;

в) молоді, яка закінчила або припинила навчання у середніх

загальноосвітніх школах, професійно-технічних закладах освіти, звільнилася

зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і якій

надається перше робоче місце, дітям (сиротам), які залишилися без

піклування батьків, а також особам, яким виповнилося п’ятнадцять років і

які за згодою одного із батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як

виняток, прийматися на роботу;

г) особам передпенсійного віку (чоловікам при досягненні 58 років,

жінкам – 53 років);

д) особам, звільненим після відбуття покарання або примусового

лікування.

2. Для працевлаштування зазначених у пункті 1 цієї статті категорій

громадян місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад

за поданням центрів зайнятості бронюють на підприємствах, в установах і

організаціях, незалежно від форм власності, з чисельністю понад 20 чоловік

до 5 процентів загальної кількості робочих місць за робітничими професіями,

у тому числі з гнучкими формами зайнятості.

У разі скорочення чисельності або штату працівників підприємств,

установ і організацій у розмірі, що перевищує встановлену квоту, місцеві

державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад зменшують або

взагалі не встановлюють квоти для цих підприємств, установ і організацій.

3. У разі відмови у прийомі на роботу громадян із числа категорій,

зазначених у пункті 1 цієї статті, у межах установленої броні з

підприємств, установ і організацій державна служба зайнятості стягує штраф

за кожну таку відмову у п’ятдесятикратному розмірі неоподатковуваного

мінімуму доходів громадян. Одержані кошти спрямовуються до місцевої частини

державного фонду сприяння зайнятості населення і можуть використовуватися

для фінансування витрат підприємств, установ і організацій, які створюють

робочі місця для цих категорій населення понад встановлену квоту.

Стаття 8. Право громадян на працевлаштування.

Громадяни мають право на працевлаштування і вибір місця роботи шляхом

звернення до підприємства, установи, організації, індивідуального

селянського (фермерського) господарства і до іншого роботодавця або при

безплатному сприянні державної служби зайнятості.

Стаття 27. Розмір матеріальної допомоги в період професійної підготовки та

перепідготовки.

1. Громадянам, зареєстрованим у державній службі зайнятості як такі, що

шукають роботу і безробітні, згідно з пунктом 1 статті 26 цього Закону, в

період професійної підготовки і перепідготовки виплачується матеріальна

допомога в розмірі 75 процентів їх середньої заробітної плати за останнім

місцем роботи, але не більше середньої заробітної плати, що склалася в

народному господарстві відповідної області за минулий місяць, і не нижче

встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати.

Стаття 28. Умови виплати допомоги по безробіттю громадянам, зареєстрованим

на загальних підставах.

2. Право на допомогу по безробіттю мають незайняті (непрацюючі)

громадяни, визнані у встановленому порядку безробітними.

3. Допомога по безробіттю виплачується з восьмого дня після реєстрації

громадянина у державній службі зайнятості до працевлаштування, але не

більше 360 календарних днів протягом двох років; для осіб передпенсійного

віку (підпункт «г» пункту 1 статті 5 цього Закону) – до 720 календарних

днів, а громадянам, які вперше шукають роботу, допомога по безробіттю

виплачується не більше 180 календарних днів.

4. У період пошуку роботи та безробіття громадянин зобов’язаний сприяти

своєму працевлаштуванню відповідно до рекомендацій працівників державної

служби зайнятості.

Стаття 29. Розміри допомоги по безробіттю громадянам, зареєстрованих на

загальних підставах.

1. Громадянам, зареєстрованим на загальних підставах у державній службі

зайнятості як такі, що шукають роботу, визнані у встановленому порядку

безробітними і мають право на одержання допомоги по безробіттю,

гарантується її виплата у розмірі:

а) не менше 50 процентів середньої заробітної плати за попереднім

місцем роботи, але не більше середньої заробітної плати, що склалася в

народному господарстві відповідної області за минулий місяць, і не нижче

встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, якщо

громадянин протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працював

не менше 26 календарних днів.

Президент України Л. Кучма

м. Київ, 21 листопада 1997 року

НОРМИ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

за злочини, скоєні в місцях позбавлення волі, умисне псування майна та

обладнання

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

ЗА ЗЛОЧИНИ СКОЄНІ В МІСЦЯХ

ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ

Стаття 691. Дії, що дезорганізують роботу виправно-трудових установ.

Тероризування у місцях позбавлення волі засуджених, що стали на шлях

виправлення, або напад на адміністрацію, а також організація з цією метою

злочинного угруповання або активна участь у такому угрупованні, вчинені

особами, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, –

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

Ті ж дії, вчинені особливо небезпечним рецидивістом або особою,

засудженою за тяжкий злочин, –

караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти

років.

Стаття 71. Масові безпорядки.

Організація масових безпорядків, що супроводжувалися насильством над

особою, погромами, підпалами, знищенням майна, опором представникам влади

із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя,

а так само активна участь у масових безпорядках –

караються позбавленням волі на строк від двох до дванадцяти років.

Ті ж дії, якщо вони призвели до загибелі людей або інших тяжких

наслідків, –

караються позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти

років.

Стаття 89.

Умисне знищення або пошкодження державного чи колективного майна –

караються позбавленням волі на строк до одного року, або виправними

роботами на той же строк, або штрафом у розмірі від тридцяти до

восьмидесяти офіційно встановлених мінімальних розмірів заробітної

плати.

Те саме діяння, вчинене шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним

способом, а так само умисне знищення чи істотне пошкодження лісових масивів

шляхом підпалу –

караються позбавленням волі на строк до десяти років.

Умисне знищення або пошкодження державного чи колективного майна або

лісових масивів, вчинене шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним

способом, якщо це діяння спричинило людські жертви або завдало особливо

великої шкоди, –

карається позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти

років.

Стаття 90. Необережне знищення або пошкодження державного чи колективного

майна.

Необережне знищення або пошкодження державного чи колективного майна,

що спричинило людські жертви або інші тяжкі наслідки, при відсутності ознак

злочину проти громадської безпеки –

карається позбавленням волі на строк до трьох років або виправними

роботами на строк до двох років.

Стаття 94. Умисне вбивство.

Умисне вбивство, вчинене без вказаних у статті 93 цього Кодексу ознак,

–

карається позбавленням волі на строк від семи до п’ятнадцяти років.

Стаття 101. Умисне тяжке тілесне ушкодження.

Умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження,

небезпечне для життя в момент заподіяння, або таке, що спричинило втрату

будь-якого органу або втрату його функцій, душевну хворобу або інший розлад

здоров’я, поєднаний з стійкою втратою працездатності не менше ніж на одну

третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя, –

карається позбавленням волі на строк від двох до восьми років.

Умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене способом, що має характер

мучення або мордування, або коли воно сталося внаслідок систематичних, хоч

би й не тяжких тілесних ушкоджень, –

карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

Умисне тяжке тілесне ушкодження, внаслідок якого сталася смерть

потерпілого, а так само вчинене особливо небезпечним рецидивістом, –

карається позбавленням волі на строк від п’ти до дванадцяти років.

Стаття 102. Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне

ушкодження, що не є небезпечним для життя, але таке, що спричинило тривале

порушення функцій будь-якого органу або інший тривалий розлад здоров’я без

наслідків, зазначених у статті 101 цього Кодексу, –

карається позбавленням волі на строк до чотирьох років або

виправними роботами на строк до двох років.

Стаття 106. Умисне легке тілесне ушкодження.

Умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад

здоров’я або короткочасну втрату працездатності, –

карається позбавленням волі на строк до одного року або виправними

роботами на цей же строк.

Умисне легке тілесне ушкодження без наслідків, зазначених в частині 1

цієї статті, –

карається виправними роботами на строк до шести місяців, або

штрафом у розмірі до сорока офіційно встановлених мінімальних

розмірів заробітної плати, або громадською доганою.

Стаття 107. Побої і мордування.

Умисне нанесення удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій,

які завдали фізичного болю, –

карається виправними роботами на строк до шести місяців, або

штрафом у розмірі до сорока офіційно встановлених мінімальних

розмірів заробітної плати, або громадською доганою.

Ті самі діяння, що носять характер мордування, –

караються позбавленням волі на строк до трьох років.

Стаття 122. Мужолозтво.

Мужолозтво, тобто статеві зносини чоловіка з чоловіком, вчинене з

застосуванням фізичного насильства, погрози або використанням безпорадного

стану потерпілого, –

карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

Те саме діяння, вчинене групою осіб, або щодо неповнолітнього, або

особою, яка раніше вчинила такий злочин, –

карається позбавленням волі на строк до восьми років.

Стаття 183. Втеча з місця позбавлення волі або з-під варти.

Втеча з місця позбавлення волі або з-під варти, вчинена особою, яка

відбуває покарання або перебуває в попередньому ув’язненні, –

карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.

Ті самі діяння, вчинені повторно або за попереднім зговором групою

осіб, або поєднані із заволодінням зброєю чи її використанням, або з

насильством, чи способом, небезпечним для життя або здоров’я інших осіб, –

караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.

Стаття 1831. Ухилення від відбування покарання у вигляді позбавлення волі.

Ухилення від відбування покарання засудженого, якому дозволено

короткостроковий виїзд з місця позбавлення волі, –

караються позбавленням волі на строк до одного року.

Стаття 1833. Злісна непокора вимогам адміністрації виправно-трудової

установи.

Злісна непокора законним вимогам адміністрації виправно-трудової

установи або інша протидія адміністрації у здійсненні її функцій особою,

яка відбуває покарання в місцях позбавлення волі, якщо ця особа за

порушення вимог режиму відбування покарання піддавалася протягом року

стягненню у вигляді переведення в приміщення камерного типу (одиночну

камеру) або переводилася в тюрму, –

караються позбавленням волі на строк до трьох років.

Ті ж дії, вчинені особливо небезпечним рецидивістом або особою,

засудженою за тяжкий злочин, –

караються позбавленням волі на строк від одного року до п’яти

років.

Стаття 1834. Незаконна передача заборонених предметів особам, яких тримають

у виправно-трудових установах, слідчих ізоляторах, лікувально-трудових і

лікувально-виховних профілакторіях.

Прихована від огляду передача або спроба передачі будь-яким способом

особам, яких тримають у виправно-трудових установах, слідчих ізоляторах,

лікувально-трудових і лікувально-виховних профілакторіях, алкогольних

напоїв, лікарських та інших засобів, що викликають одурманювання, а так

само інших заборонених для передачі предметів, вчинена після накладення

адміністративного стягнення за такі ж дії, або систематично, або у великих

розмірах, –

карається позбавленням волі на строк до двох років, або виправними

роботами на той же строк, або штрафом у розмірі від п’ятидесяти до

ста офіційно встановлених мінімальних розмірів заробітної плати.

Стаття 222. Незаконне носіння, зберігання, придбання, виготовлення і збут

вогнестрільної чи холодної зброї, бойових припасів та вибухових речовин.

Носіння, зберігання, придбання, виготовлення або збут вогнестрільної

зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів або вибухових

речовин без відповідного дозволу –

караються позбавленням волі на строк від двох до семи років.

Особа, яка добровільно здала вогнестрільну зброю, бойові припаси або

вибухові речовини, що зберігались у неї без відповідного дозволу,

звільняється від кримінальної відповідальності.

Носіння, виготовлення або збут кинджалів, фінських ножів або іншої

холодної зброї без відповідного дозволу –

караються позбавленням волі на строк до п’яти років або виправними

роботами на строк до двох років.

Стаття 2291. Незаконне виготовлення, придбання, зберігання, перевозка,

пересилка або збут наркотичних засобів.

Незаконне виготовлення, придбання, зберігання, перевозка або пересилка

з метою збуту, а так само незаконний збут наркотичних засобів –

карається позбавленням волі на строк до десяти років з конфіскацією

майна або без такої.

Ті ж дії, вчинені повторно або за попереднім зговором групою осіб, або

особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями

2293–2195 цього Кодексу, або особливо небезпечним рецидивістом, а так само

якщо предметом цих дій були наркотичні засоби у великих розмірах, –

караються позбавленням волі на строк від шести до п’ятнадцяти років

з конфіскацією майна.

Стаття 2296. Незаконне виготовлення, придбання, зберігання, перевозка або

пересилка наркотичних засобів без мети збуту.

Незаконне виготовлення, придбання, зберігання, перевозка або пересилка

наркотичних засобів без мети збуту –

карається позбавленням волі на строк до трьох років або виправними

роботами на строк до двох років.

Ті ж дії, вчинені повторно або особою, яка раніше вчинила один із

злочинів, передбачених статтями 2291–2195 і 2299 цього Кодексу, –

караються позбавленням волі на строк до п’яти років.

Кримінальний кодекс України

МАТЕРІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

ОСІБ, ПОЗБАВЛЕНИХ ВОЛІ

Стаття 72. Підстави і розмір матеріальної відповідальності осіб,

позбавлених волі.

Особи, позбавлені волі, несуть матеріальну відповідальність за

заподіяні в період відбування покарання матеріальні збитки державі. Якщо

Страницы: 1, 2, 3, 4