Диплом по легкой промышленности

ціновою політикою підприємства; підвищення ефективності контролю управління

витратами; отримання більш точних результатів калькулювання. Разом з тим,

вона має і деякі недоліки, основними з яких є: складність обліку широкої

системи витрат; необхідність постійного управління системою норм і

нормативів; нетиповість окремих звітних періодів з позицій здійснення

витрат, неврахована в системі їх нормативів.

Нормативна система калькулювання собівартості продукції може

використовуватися як самостійно, так і в якості додаткової до системи

показного або попроцесного її калькулювання. Її можна використовувати на

підприємствах з масовим постійним технологічним процесом виробництва і

реалізації продукції, яка має стабільний збут і для якої використовують

однорідні види сировини, матеріалів, напівфабрикатів – в машинобудуванні,

нафтохімічній, текстильній, швейній, харчовій та інших галузях економіки.

4. Система калькулювання змінних витрат (“директ-костинг”) полягає в

тому, що калькулюється не повна собівартість виробництва і реалізації

продукції, а тільки питомі змінні операційні витрати (їх основу складають

прямі види операційних витрат). Основна мета впровадження цієї системи

калькулювання – забезпечити контроль за формуванням маржинального прибутку

підприємства в розрізі конкретних видів продукції.

При цій системі калькулювання витрат маржинальний прибуток по

конкретних видах продукції розраховується за наступною формулою:

МПп = Ц – Взмін,

де МПп – сума маржинального прибутку по конкретних видах продукції;

Ц – ціна реалізації одиниці виробленої продукції;

Взмін – сума змінних (прямих) витрат, віднесених на конкретні види

продукції.

Перевагами використання даної системи калькулювання собівартості

продукції є її простота; мінімум здійснення розрахункових операцій,

пов’язаних з розподілом непрямих витрат; висока надійність отриманих

результатів, оскільки при цій системі в основному виключені неточності

віднесення непрямих витрат на окремі види продукції в процесі їх розподілу;

можливість цілеспрямованого управління як змінними витратами, так і

маржинальним прибутком.

Розділ ІІ. Аналіз резервів зниження собівартості продукції

2.1 Аналіз діяльності ВАТ “Бердичівська фабрика одежі”

Метою економічного аналізу є вивчення результатів діяльності

підприємства, визначення впливу факторів на показники їх роботи для

виявлення в подальшому недоліків і резервів, а також розробка заходів,

спрямованих на відновлення і збільшення обсягів виробництва та реалізації,

підвищення ефективності діяльності.

Однією з найважливіших задач, які стоять перед легкою промисловістю,

є забезпечення споживачів якісними товарами. В основі вирішення цієї задачі

лежить створення діючого ефективного механізму господарювання, який

дозволить в умовах ринкової економіки виявити і мобілізувати резерви

зростання виробництва і зниження собівартості продукції, досягти при менших

витратах збільшення випуску продукції за рахунок впровадження ресурсо- та

енергозберігаючих технологій.

В свою чергу інтенсивне використання виробничих ресурсів може бути

забезпечене прискореним розвитком науково-технічного прогресу та посиленням

режиму економії.

Досвід підприємств легкої промисловості і аналіз їх діяльності

показують, що відсутність контролю і матеріальної відповідальності за

необгрунтовані витрати виробництва призводять до того, що підприємства для

зростання прибутку вибирають не інтенсивний шлях зниження собівартості, а

екстенсивний.

В цих умовах слід встановити пріоритет собівартості продукції, як

одного з головних факторів зростання прибутку, створити систему управління

нею на підприємстві.

Управління будь-яким об’єктом потребує, перш за все, знання про його

вихідний стан, відомостей про те, як існував і розвивався об’єкт в

попередній період. Отримавши повну і достовірну інформацію про діяльність

об’єкта в минулому, тенденціях, що склалися в його функціонуванні та

розвитку можна впевнено приймати важливі управлінські рішення.

Проаналізуємо діяльність ВАТ “Бердичівська фабрика одежі”.

В 1995 році було засновано ВАТ “Бердичівська фабрика одежі” шляхом

перетворення державного підприємства “Бердичівська швейна фабрика” у

відкрите акціонерне товариство.

З 1992 року через складні економічні умови в країні, відсутність

оборотних коштів та низьку купівельну спроможність вітчизняних споживачів

підприємство почало працювати з іноземними партнерами на умовах

давальницької сировини.

Робота на давальницькій сировині малорентабельна, але дозволяє:

1. Своєчасно проводити розрахунки з бюджетом, за енергоносії та

опалення.

2. Забезпечити роботою та відповідно заробітною платою колектив

підприємства кількістю 1273 чоловіка.

3. Зберігати і підвищувати кваліфікацію робітників та інженерно-

технічних працівників підприємства.

4. Підвищувати якість продукції, що виготовляється, оскільки вимоги до

якості інофірм дуже високі.

Завдяки напруженій роботі правління, всього колективу в цілому,

вдалося стабілізувати роботу підприємства.

Так, у 2000 році кількість відпрацьованих годино-днів збільшилась на

40365 (19,54%).

На підприємстві збільшилася сума балансового прибутку з 391,4 тис.

грн. в 1999 році до 583,0 тис. грн. в 2000 році.

Основні техніко-економічні показники роботи ВАТ “Бердичівська фабрика

одежі” за 1999-2000 роки, а також відносне і абсолютне відхилення цих

показників наведено в таблиці 2.1.

З таблиці 2.1 видно, що робота підприємства в 2000 році порівняно з

1999 роком значно покращилася:

- зросла кількість фактично відпрацьованих днів на 42,4 дні (22,55%);

- обсяг виробництва зріс на 107,8 тис. шт. (44,43%);

- товарна продукція в діючих цінах зросла на 2091,9 тис. грн. (49,20%);

Прибуток підприємства збільшився в декілька разів:

- по виробництву: на 499,3 тис. грн. (787,54%);

- по реалізації: на 448,1 тис. грн. (521,65%);

Рентабельність підприємства зросла на 8,2% (з 1,5% до 9,7%).

Середня заробітна плата всіх працівників зросла на 74,33 грн.

(53,05%), з них робітників – на 71,08 грн. (58,43%).

Продуктивність праці зросла на 52,48%.

Скоротилася чисельність робітників на 27 чоловік (2,14%).

Таблиця 2.1.

Основні показники роботи ВАТ “Бердичівська фабрика одягу”

| |Роки |Абсолютне |Відносне |

|Показник | |відхилення |відхилення|

| | |(+, – ) |2000р. в %|

| | | |до 1999р. |

| |1999 |2000 | | |

|1 |2 |3 |4 |5 |

|1.Кількість відпрацьованих | | | | |

|днів: план |230 |233 |+3 |1,30 |

|факт |188 |230,4 |+42,4 |22,55 |

|2.Кількість виробів, тис. шт.|242,3 |350,1 |+107,8 |44,49 |

|3.Товарна продукція в діючих | | | | |

|цінах, тис. грн. |4251,1 |6343,0 |2091,9 |49,20 |

|4.Собівартість товарної | | | | |

|продукції, тис. грн. |4187,7 |5780,3 |1592,6 |38,03 |

|5.Прибуток, тис. грн.: | | | | |

|по виробництву |+63,4 |+562,7 |+499,3 |+787,54 |

|по реалізації |+85,9 |+534 |+448,1 |+521,65 |

|по балансу |+391,4 |+583 |+191,6 |+49,95 |

|6.Рентабельність виробництва,| | | | |

|% |1,5 |9,7 |8,2 | |

|7.Чисельність, чол.: всього |1273 |1245 |-28 |-2,20 |

|в т.ч. ПВП |1263 |1236 |-27 |-2,14 |

|8.Фонд оплати праці, тис. |2147,1 |3213,7 |1066,6 |49,68 |

|грн. | | | | |

|9.Середня заробітна плата, | | | | |

|грн.: всього |140,11 |214,44 |74,33 |53,05 |

|в т.ч. робітників |121,66 |192,74 |71,08 |58,43 |

|10.Продуктивність праці за | | | | |

|рік, грн. |280,5 |427,7 |147,2 |52,48 |

|11.Накладні витрати, тис. |2488 |3228,2 |740,2 |29,75 |

|грн. | | | | |

|12.Товарна продукція в | | | | |

|порівняльних цінах на | | | | |

|1.01.2000р., тис. грн. |21553,7|28019,2|6465,5 |30,0 |

Як бачимо з таблиці 2,1 всі ці позитивні зміни в роботі підприємства

відбулися в першу чергу за рахунок збільшення обсягу виробництва, а також

за рахунок зменшення чисельності робітників.

2.2 Аналіз витрат на 1 грн. товарної продукції.

Аналізуючи собівартість продукції, вирішують такі основні завдання:

1) оцінювання виконання плану за собівартістю продукції в цілому по

підприємству, а також за окремими видами продукції;

2) вивчення причин відхилення фактичних витрат від планових за

статтями, а також за окремими видами і групами продукції;

3) виявлення резервів зниження собівартості продукції та розробка

відповідних заходів щодо їх використання.

Для вивчення собівартості продукції у динаміці більш придатний

показник витрат на 1 грн. товарної продукції (З), який обчислюється так:

С

З = ,

Т

де С – виробнича собівартість товарної продукції;

Т – вартість товарної продукції в цінах реалізації.

4188

З1999 = = 0,9851 грн.

4251

5780

З2000 = = 0,9112 грн.

6343

Цей показник одночасно може певною мірою виконувати роль показника

рентабельності виробництва.

Таблиця 2.2

Витрати на 1 грн. товарної продукції

|Показник |Р О К И |

| |1999 рік |2000 рік |

|1. Собівартість товарної продукції, тис. грн. |4188 |5780 |

|2. Товарна продукція, тис. грн. |4251 |6343 |

|3. Витрати на 1 грн. товарної продукції, грн. |0,9851 |0,9112 |

Витрати на 1 грн. товарної продукції зменшилися на 0,074 грн. Це

говорить про позитивні зміни в роботі підприємства.

2.3 Аналіз витрат на виробництво за елементами.

Найбільш корисним для виявлення змін у структурі витрат на

виробництво є аналіз собівартості за елементами витрат. Аналіз витрат за

елементами витрат дає змогу не лише вивчити зміни у структурі собівартості,

а й охарактеризувати галузеві особливості (матеріалоємність, трудомісткість

виробництва).

З таблиці 2.3 видно, що за всіма елементами витрат витрати зросли

(крім елементу “Амортизація”). Як вже було сказано раніше, це пов’язано зі

збільшенням обсягу виробництва.

Таблиця 2.3

Аналіз витрат на виробництво за елементами

|Елементи витрат |РОКИ |Абсолютне |Відносне |Питома вага |Питома вага |

| | |відхилення |відхилення, |елементу в |елементу в |

| | |(+,–) |2000 р. в % |загальній |загальній |

| | | |до 1999 р. |собівартості |собівартості |

| | | | |продукції, |продукції, |

| | | | |1999р. |2000р. |

| |1999 р., |2000 р., | | | | |

| |тис. грн. |тис. грн. | | | | |

|1. Матеріальні витрати |864 |998 |134 |15,5 |20,6 |17,3 |

|2. Витрати на оплату праці |1741 |2267 |526 |30,21 |41,6 |39,2 |

|3. Відрахування на соціальні |649 |827 |178 |27,4 |15,5 |14,3 |

|заходи | | | | | | |

|4. Амортизація основних фондів |151 |149 |-2 |-1,3 |3,6 |2,6 |

|та нематеріальних активів | | | | | | |

|5. Інші витрати |565 |1103 |538 |95,2 |13,5 |19,1 |

|Позавиробничі витрати |218 |436 |218 |100 |5,2 |7,5 |

|Собівартість виробленої |4188 |5780 |1592 |38,0 |100 |100 |

|продукції | | | | | | |

Аналізуючи отримані дані можна сказати, що низька питома вага

матеріальних витрат у загальній сумі невелика тому, що підприємство працює

на давальницькій сировині, тобто виконує замовлення на пошив одягу

іноземних фірм. При цьому вартість сировини підприємством не сплачується і,

відповідно, не відноситься на собівартість виробництва.

Відслідковується тенденція зростання питомої ваги матеріальних витрат

у звітному періоді на 134 тис. грн. (20,6%) в порівнянні з попереднім.

Збільшення частки витрат на оплату праці та відрахування на соціальне

страхування значною мірою пов’язане із збільшенням обсягу виробництва, що

склало 526 тис. грн. або 30,21 %.

Збільшилася в структурі собівартості частка “Інших витрат”, якщо в

1999 році вони складали 565 тис. грн., то у 2000 році – 1103 тис. грн.,

тобто інші витрати збільшилися на 538 тис. грн. (95,2 %). Це відбулося за

рахунок того, що в 2000 році підприємство сплачувало більші суми на

відрядження, на оплату послуг сторонніх організацій, послуги банку,

аудиторські послуги, страхові платежі, витрати на рекламу, витрати,

пов’язані з профпідготовкою.

Також з розрахунків видно, що питома вага елементів “Матеріальні

витрати”, “Амортизація”, “Витрати на оплату праці”, “Відрахування на

соціальні заходи” в загальній собівартості в 2000 році зменшилась в

порівнянні з 1999 роком, що привело до зниження собівартості продукції.

2.4 Аналіз структури витрат за статтями калькуляції.

Аналізуючи дані за статтями витрат слід враховувати, що деякі

відхилення за статтями собівартості можуть бути наслідком одного і того ж

самого фактору. Наприклад, збільшення заробітної плати веде до збільшення

додаткової заробітної плати, відрахувань на соціальне страхування. Але дія

таких комплексних факторів має місце не дуже часто. Звичайно відхилення за

кожною статтею собівартості спричиняють поодинокі фактори, які не виходять

за межі даної статті.

Витрати на основну заробітну плату виробничих працівників збільшилася

на

ІІІ. Впровадження прогресивної технології –

найважливіший резерв зниження собівартості

продукції.

3.1 Характеристика асортименту і вибір моделі.

На сучасному етапі розвитку ринкових відносин в Україні перед

працівниками легкої промисловості стоїть відповідальне завдання –

задовольнити потреби населення асортиментом високоякісних, красивих тканин

та швейних виробів, що користуються попитом.

Одяг та його асортимент постійно змінюються під впливом зростання

потреб і змін смаків споживачів, прагнень до оновлення, досягнень науково-

технічного прогресу тощо.

Сучасний одяг багатофункціональний, і під функцією одягу можна

розуміти ту роль, яку він відіграє в житті людини. Мірою функціональної

досконалості одягу є його відповідність потребам споживача.

Основні функції одягу можна подати у вигляді ієрархічної структурної

схеми (3.1).

На першому рівні представлені дві узагальнені функції: утилітарна і

інформаційно-естетична.

0-й рівень

1-й рівень

2-й рівень

Рис.3.1. Основні функції одягу

Утилітарна функція одягу на другому рівні поділяється на захисні і

фізіолого-гігієнічні; інформаційно-естетична – на інформаційні та власне

естетичні. На третьому рівні кожна з функцій другого рівня конкретизується

елементарними функціями. Так, захисні функції одягу є найважливішими в цій

групі, оскільки одяг захищає організм людини від несприятливих чинників

різних середовищ:

- фізичних (статична електрика, підвищена запиленість, перегрівання,

гаряча вода тощо);

- хімічних (кислоти, луги, нафта та ін.);

- біологічних (укуси комах, гризунів, вплив бактерій, грибів, рослин

тощо);

- механічних пошкоджень (удари, порізи тощо);

- фізіологічно-психологічних (статичні, динамічні, емоційні

перевантаження тощо).

Фізіолого-гігієнічні функції одягу визначають зручність його під час

експлуатації і комфортні умови мікроклімату.

Інформаційні функції дають інформацію про людину (її професію, смаки,

рівень культури тощо) і про її одяг (призначення, сучасність, новизну).

Власне естетичні функції визначаються відповідністю одягу образу

людини, досконалістю композиції виробу, а також рівнем якості його

виготовлення і оздоблення (товарним виглядом).

Кожна модель відповідного виду виконує не всі функції, а тільки

декілька, з яких одна-дві головні, а інші – другорядні.

Ступінь задоволення одягом вимог, що ставляться до нього, залежить від

багатьох чинників, які можна виділити в три основні групи:

1) властивість матеріалу одягу, зумовлена його волокнистим складом,

структурою, колористичним оформленням тощо;

2) модель і конструкція одягу (ступінь прилягання його до тіла

посадка на фігурі, величина пакету одягу, величина припусків на

вільне облягання);

3) термічна і хімічна технологія: обробка деталей і вузлів виробів

(надання формостійкості, відштовхувальних властивостей, кількість

і конструкція швів тощо).

Структуру системи для оцінки якості одягу у зв’язку зі значною

кількістю чинників, що впливають на неї, доцільно наводити як

багаторівневу, ієрархічну, яка будується за принципом: від загального – до

часткового.

0-й рівень

1-й рівень

2-й рівень

Рис.3.2. Структура системи оцінки якості одягу

Якість одягу (в цілому) на найвищому (нульовому) рівні являє собою

цілісну систему, сукупність властивостей, які можуть з часом кількісно

змінюватись, а рівень якості визначений одним комплексним показником Я0.

На першому рівні ієрархії система поділяється на дві підсистеми

показників, що визначають споживчі (Я1) та техніко-економічні (Я2) рівні

якості одягу. Показники кожної підсистеми залежать від класових, групових

та одиничних показників властивостей, що знаходяться на нижчих рівнях

ієрархії.

У сучасному моделюванні прийнято кілька головних силуетів верхнього

одягу, призначених для споживачів різних вікових, розмірних та повнотних

груп. Три силуети – прямий, прилеглий та напівприлеглий стали класичними і

протягом десятків років є основними при будь-яких змінах моди.

1-й рівень

2-й рівень

3-й рівень

Рис.3.3. Споживчі показники якості одягу

1-й рівень

2-й рівень

3-й рівень

Рис.3.4. Техніко-економічні показники якості одягу

Увійдемо в світ жіночої моди 2001 року. У цьому сезоні віддають

перевагу добротним тканинам, змішуванню жанрів, стилів, багатошаровості.

Тепло, комфорт, помірність – головні критерії оцінки одягу. Технічний

прогрес і швидка зміна моди диктує необхідність різкого скорочення термінів

розробки і зниження витрат праці, коштів і матеріалів на створення і

освоєння виробництва нових моделей одягу. Від моделі, її конструкції

залежить успіх роботи на всіх подальших стадіях виробництва, тобто такі

показники як трудомісткість виготовлення виробу, продуктивність праці,

вартість обробки, собівартість виробу, а також прибуток і рентабельність

виробництва.

У дипломі пропонуються моделі жакета жіночого з шерстяних тканин.

Тому що останнім часом жіночий жакет завойовує все більшу популярність і в

колекціях провідних кутюр’є завжди знаходить місце класичний блейзер. Для

такого жакету обов’язкові: чіткість модного силеуту, правильно знайдені

пропорції, використання тканин, що добре зберігають форму.

Класичні жакети можуть мати однобортну або двобортну застібку. У

залежності від моди у верхній частині пройми для придання окату потрібної

форми застосовують різної величини ватні або пружні прокладки. На лівій

поличці розташовують нагрудну кишеню з листочком або його імітацію, на

поличках знизу – кишені “в рамку” або з клапанами.

На рисунку 3.5 представлений модельний ряд жакета жіночого, пошитого

на Бердичівській швейній фабриці. Всі вибрані моделі виконані на одній

Страницы: 1, 2, 3, 4