Вплив соціальної роботи на оптимізацію емоційної атмосфери в неблагополучних сім’ях

Проблема: епізодичність виховних впливів на дітей, брак сімейних стосунків, що призводять до «емоційного відторгнення» батьків дітьми, протиставлення батьківського ставлення до дітей, непорозуміння дітей з мікросередовищем, неузгодженість поглядів батьків на виховання дітей.

Напрями роботи: адаптація членів сім'ї до зустрічей і нових розлучень, стабілізація і корекція внутрішньосімейних стосунків, допомога в організації спілкування на відстані, організація груп взаємопідтримки, самодопомоги, залучення дітей до культурно-дозвільневої діяльності, профілактика сімейних конфліктів. Форми роботи: консультпункти, групи само-і-взаємодопомоги, гуртки за інтересами, клуби спілкування, спільне відзначення свят, благодійні акції, екскурсії, походи, тренінги.

12. Вторинний шлюб: Проблема: діти вийшли з сім'ї, почали самостійне життя; батьки лишилися сам на сам з усіма негараздами, що супроводжують літніх людей: підірваним здоров'ям, згаслими почуттями, відсутністю роботи, але зі звичкою самоутверджуватися в житті. Напрями роботи: допомога в пошуку нових життєвих цілей, збереженні здоров'я, у роботі про одного; формування толерантності, емпатії, культури спілкування в сім'ї; організація спілкування дозвілля й відпочинку сімей. Форми роботи: клуби, секції здоров'я, групи взаємо-і-самопідтримки, тематичні круглі столи, передачі на ТБ, радіо, волонтерська допомога вдома, буклети, брошури, виставки літератури з питань цінностей здоров'я, благодійні акції, спільне відзначення свят, об'єднання поколінь у громадській роботі.

13.Різнорідна сім'я: (соціально-гетерогенна сім'я, у якій існує різне освітнє та соціальне становище чоловіка й дружини). Проблема: полягає в самореалізації членів сім'ї, неузгодженості поглядів, цінностей, цілей подружжя, у сімейних негараздах, що виявляють себе через ревнощі, підозри; наявність у кожного з членів подружжя власних інтересів і власних інтересів і власного мікросередовища; лідерство одного з членів сім'ї в поєднанні з авторитарним стилем спілкування викликає негативне ставлення та опір з боку інших членів сім'ї; діти або несамостійні, неініціативні, або відрізняються певною девіантною поведінкою; стосунки між батьками й дітьми напружені й грунтується на обов'язку, відповідальності, а не на щирості, довірі, любові, повазі. Напрями роботи: допомога членам сім'ї в професійній самореалізації, профілактика сімейних конфліктів, формування гендерної рівності, телерантності, культури спілкування с сім'ї; організація сімейного дозвілля й предметного спілкування, просвітництва батьків, профілактика девіантної поведінки членів родини, ознайомлення їх із правами дітей і дорослих у сім'ї. Форми роботи: тренінги, семінари, консультпункти, «гарячі» телефонні лінії, телефони Довіри, лекторії, курси підвищення кваліфікації, брошури буклети, виставки спеціальної літератури, клуби дівочі, жіночі, зустрічі з цікавими людьми, вечори запитань і відповідей.

14. Складна сім'я: (патріархальна). Проблема- у самостійності дорослих дітей, пристосування нових членів сім'ї до налагодженого життєвого укладу сім'ї; формування моделей сімейного життя й виховання дітей в умовах існуючих традицій, авторитету старшого покоління, лідерства в розв'язанні загальносімейних завдань; можливість появи девіантності типу « виховання невпевненості», спілкування членів сім'ї з мікросередовищем. Напрямки роботи: просвітництво батьків, інформація про права сім'ї в суспільстві й права дітей у сім'ї, формування гендерної рівності, толерантності, культури спілкування, створення умов для самореалізації непрацюючих членів сім'ї через залучення їх до громадської діяльності, благодійних акцій; організація дозвілля, спілкування за інтересами. Форми роботи: клуби, гуртки, сімейні та державні свята, вечори відпочинку, розваги ігри, сімейні конкурси, курси, тренінги, лекторії, екскурсії, конференції, благодійні акції, громадські приймальні, фасилітаторство, зустрічі з цікавимилюдбми, пошта Довіри, круглі столи з питань молодіжної та сімейної політики.

15. Опікунська сім'я. Проблеми: соціальний статус опікунів-робітники, службовці, пенсіонери; він є малооплачуваним і вимагає додаткових пошуків роботи; вік-половина опікунів має за плечима більш ніж 50 років, найчастіше, це бабусі; відсутність досвіду виховання нерідних дітей і проблеми адаптації цих дітей в опікунській сім'ї та новому мікросередовищі, прискореної підготовки дітей до дорослого життя: у 18 років вони мусять уже самостійно розв'язувати всі життєві проблеми, мати роботу, житло. Напрями роботи: підготовка опікунів до виховання й догляду за дітьми, підготовка рідних і нерідних дітей до входження в опікунську сім'ю, адаптація сім'ї в мікросередовищі, а нерідної дитини - у сім'ї та школі, супровід опікунської сім'ї, підготовка сім'ї до виходу з неї дитини, яка перебуває під опікою, підготовкадитини до самостійного життя. Форми роботи: тренінги, семінари, круглі столи, сімейні вечори, спільне відзначення свят, екскурсії, консультпункти, рейди перевірки, виставки педагогічної літератури.

16. Сім'ї, де є засуджені батьки, інші члени сім'ї. Проблема: у незадоволеності дитини відсутністю батька, у відповідному ставленні матері до відсутнього батька, яке вона переносить на дитину, негативне ставлення мікросередовища до такої сім'ї, насильство щодо дітей у сім'ї. Напрями роботи: допомога в організації контактів між членами сім'ї, профілактика негативних явищ і девіантної поведінки, запобігання насильству в сім'ї, адаптація сім'ї в мікросередовищі, корекція внутрішньосімейних стосунків, організація предметного дозвілля й відпочинку дітей, формування позитивного мислення в членів сім'ї, впевненності у своїх силах і позитивного ставлення до засуджених. Форми роботи: зустрічі членів сім'ї, бесіди, тренінги, консультпункти, рейди-перевірки, групи взаємопідтримки.

Питяння сімейної психотерапії є найбільш складним у реалізаціїв діяльності соціальних працівників. Робота у цьому напрямі передбачає соціальну реабілітацію сімей з дизгармонією у сімейних взаємостосунках, наявністю конфліктних ситуацій, де члени сім'ї зловживають алкоголем, наркотичними речовинами, мають різні види нервових захворювань, що сворює загрозу для стабільності сім'ї. Існують сім'ї, які потребують соціально-психологічної допомоги внаслідок тимчасових або затяжних труднощів (серйозні тривалі захворювання членів сім'ї, майнові втрати, нервово-психічнізахворювання, різні акцентуації в характерах подружньої пари та ін.). Подружня психотерапія має в основному індивідуальний характер і зорієнтована лише на одну подружню пару та її проблеми, допомагає досягти гармонії у взаємостосунках та врегулювання подружні взаємини даної сім'ї.

Основні структури, що застосовуються в, - це консультпункти, кабінети екстреної психологічної допомоги, «Телефон довіри», тренінгові центри. І саме завдяки їх функціонуванню проводяться тестування, анкетування психоемоційні тренінги, бесіди консультації та ін.

Така робота передбачає допомогти людям знайти душевну рівновагу, почуття безпеки, навчити їх долати стресові ситуації, труднощі, поважати себе і розуміти близьку людину.

Чималу допомогу у цьому плані молодій сім'ї надається завдяки друку матеріалів у місцевій пресі, рекламування роботи, тематичних передач по телебаченню.

Отже, діяльність соціального працівника щодо надання допомоги молоді та реалізація такого напряму, як соціальна підтримка молодої сім'ї, спирається на розроблену програму, в якій закладено основний зміст, форми і методи роботи. Звичайно програма є досить динамічною, постійно удосконалюється, враховуючи інноваційні технології, які виробляються у процесі її реалізації.

2.2 Технології роботи з молоддю, як підготовка до сімейного виховання

У науковій літературі можна знайти чимало різноманітних визначень сім'ї, наприклад як А.І. Антонов, М.Я. Соловйов, А.Г. Харчев та інші. У філософському словнику сім'я визначається як «вид соціальної спільноти, найважливіша форма організації особистого побуту, заснована на подружній спільці та родинних зв'язках, тобто на багатосторонніх відносинах між чоловіком ьа жінкою, батьками та дітьми, братами та сестрами та іншими родичами, що живуть разом та ведуть спільне господарство». [№13]

Хоча у різних визначеннях утримуються дещо різні наголоси і варіанти, вцілому, в них дається приблизно однакове уявлення про сучасну сім'ю в її типовому і найбільш поширеному вигляді. Якщо залишити в них найбільш суттєве, то сім'ю можна охарактеризувати як соціальну спільноту, засновану на подружніх або родинних зв'язках, для якої характерні спільне проживання та ведення домашнього господарства. Таке визначення відбиває загальноприйняте розуміння та включає різноманітні варіанти сімейних груп, пі д нього підпадає і типова сім'я, що складається з подружжя, їх дітей та батьків, і різні неповні та незвичайні сім'ї, наприклад, сім'я з тітки та плимінника, бабусі та онука.

Молода сім'я - це особливий світ, який своєрідно пов'язаний із всіма проблемами суспільства. З однієї сторони, молода сім'я - це замкненна система взаємостосунків її членів, які «захищають» сім'ю від втручання із зовні, а з іншого - суспільні процеси по - різному впливають і опосередковують взаємини людей у конкретній сім'ї. На думку В.М. Дружиніна, сім'я є соціальним інститутом, а конкретна сім'я - «інституалізованою соціальною групою», функція якої полягає у первинній соціалізації дітей. [№22]

Молода сім'я може розглядатися як специфічний соціальний інститут, що виконує ряд функцій (репродуктивна, виховна, господарсько-економічну, рекреативна), які важливі для суспільства і необхідні для життя кожної людини, і як мала соціально-психологічна група, в якій, за висловом О.М. Здравомислової, «з найбільшою природністю задовольняються чисельні найважливіші особистісті потреби людини. Мабуть, кожен з молодого подружжя погодиться з тим, що саме у своїй батьківській (генетичній сім'ї він набув необхідних соціальних навичок, оволодів певними стереотипами поведінки і культурними нормами, проявляв емоційну прихильність, або, навпаки, відчував певні негативні емоції до близьких членів родини, отримував психологічну підтримку і захист, рятувався від стресів і перевантажень, які виникали при контактах із зовнішнім світом.

Якщо молода сім'я має дітей, то виступаючи первинним мікросередовищем дитини, вона відіграє вирішальне значення у формуванні її особистості. Саме в сім'ї закладаються основи особистості дитини, і, при вступі до школи, дитина вже більш, ніж на половину сформувалася як особистість. Але ж діти можуть народжуватися і поза шлюбом і сім'єю. І тоді відповідальність за їх життя, мінімальне економічне благополуччя і виховання беруть на себе держава і суспільні організації.

Усучасних умовах родинне виховання доповнюється суспільним: діти відвідують дошкільні заклади, школу, різноманітні мистецькі студії спортивні секції тощо. І завдання соціалізації повстають, зрозуміло, не тільки перед сім'єю, але й перед іншими соціальними інститутами виховання.

Та все ж таки, виховний вплив сім'ї дещо обмежений. Пояснюють це тим, що вплив цей не виходить за межі індивідуальних можливостей членів сім'ї, їхнього власного виду розвитку, інтелектуальної і культурної підготовленості, умов життя і в цьому плані інші соціальні інститути знаходяться у більш сприятливому становищі.

Тому для молодого подружжя, яке планує народити дитину, важливим є усвідомлення себе в ролі не просто як соціального інституту виховання, а як того осередку (середовища), яке обумовлює формування особистості дитини, і не перекладати відповідальність за майбутнє дитини на державу.

Особливості виховання у батьківській сім'ї як умова підготовки молоді до сімейного життя:

Можна із впевненістю сказати, що у кожній сім'ї складається своя, індивідуальна виховна система, яка формується іпіричним шляхом, тобто постійно апробується у досвіді, містить багато педагогічних «знахідок», засобів і методів впливу на дитину, проте не позбавлена прорахунків і серйозних помилок. Цілі, принципи та зміст виховання у сім'ї часто носять іпліцинтний (несфурмульований) характер, видозмінюються в залежності від цілого ряду причин (цінісних орієнтацій, рівня освіти, загальної та педагогічної культури батьків, їх етнічної принадлежності, відповідальності ступення за майбутнє дітей тощо).

Розглядаючи соціальне мікросередовище сім'ї, як фактор впливу на особистість дитини, звертає на себе увагу той факт, що у літературі можна зустріти різні класифікації видів сімейних стосунків в залежності від того, який психологічний зміст і яке смислове наповнення вкладають автори в їх основу. Для прикладу наведемо декілька.

Традиційно сфери життєдіяльності сім'ї поділяються на господарсько-економічні, морально-психологічні, та інтимно-особисті.

За глибиною і прочністю зв'язку між членами сім'ї, їхні взаємини поділяються на:

- психофізіологічні - це стосунки біологічної спорідненості, а також статеві стосунки;

- психологічні - включають відкритість, довіру, піклування одне про одного, взаємну моральну та емоційну підтримку;

- соціальні - включають розподіл ролей, матеріальну залежність у сім'ї а також статусні стосунки: авторитет, керівництво, підкорення тощо;

- культурні - це особливі внутрісімейні зв'язки і стосунки, що обумовлені традиціями, звичаями, які склалися в умовах певної культури (національної, релігійної тощо) і де сім'я виникла і існує.

Усоціальній психології залежно від позиції суб'єктів спілкування стосунки між ними поділяються на такі:

Співробітництво - передбачає взаєморозуміння та підтримку;

Паритет - побудовані на взаємовигоді членів союзу;

Змагання - прагнення добитися більшого та кращого становища;

Конкуренція - прагнення мати зверхність над іншими;

Антагонізм-різке протиріччя у позиціях.

Уся ця складна система взаємин обумовлює характер взаємостосунків у сім'ї.

Якщо сім'ю розглядати як малу соціально-психологічну групу, слід визначати які саме сімейні стосунки впливають на дитину і яким чином вони обумовлюють формування її як особистості

Друга група факторів впливу у сім'ї на становлення особистості дитини - внутрішня і зовнішня діяльність сім'ї.

Ця група факторів охоплює здебільшого господарсько-економічну сферу сімейних взаємостосунків, яка безпосередньо формує сукупність шлюбно-сімейних уявлень дітей про права і обов'язки членів сім'ї, розподіл домашніх справ, бюджету та інших питань. Молодим сім'ям, особливо у нових соціально-економічних умовах, буває складно віришити господарсько-економічні питання через різні об'єктивні і сіб'єктивні причини.

Третя група факторів - сімейне виховання як комплекс цілеспрямованих педагогічних впливів на дитину найближчого оточення. Когнітивні виховні впливи (націлені на систему знань людини, на її перетворення)

Емоційні виховні впливи (покликані викликати і підтримувати у дитини певні афективні етапи, які полемегшують або утруднюють прийняття нею інших психологічних впливів).

Форми роботи у межах цієї моделі спрямовані на підвищення батьківської компетенції. Використовуються лекції, бесіди для батьків з питань сімейного виховання, дискусії, аналіз та обговорення реальних труднощів сімейного виховання, групові форми роботи з батьками, що спрямовані на володіння навичками спілкування з дітьми тощо.

1. Соціальна модель - використовується у тактих випадках, коли сімейні труднощі є результатом несприятливих зовнішніх обставин. Уцих випадках крім аналізу життєвої ситуації і рекомендацій, є потреба у втручанні зовнішніх сил.

2. Психологічна - (психотерапевтична) модель використовується тоді, коли причини труднощів дитини знаходяться у сфері спілкування, особистісних особливростях членів сім'ї. Модель передбачає аналіз сімейної ситуації, психодіагностику особистості, діагностику сім'ї. Практична допомога полягає у подоланні бар'єрів спілкування та виявлення причин його порушення.

3.Діагностична модель-Грунтується на припущені про дифіцит у батьків спеціальних знань про дитину або свою сім'ю. Об'єктом діагностики є сім'я, а також діти і підлітки з порушеннями і відхиленями у поведінці. Діагностичний висновок може виступати основою для прийняття організаційного рішення.

4. Медична модель-передбачає, що в основі сімейних труднощів лежать хвороби. Завдання психотерапії - діагноз, лікування хворих і адаптація здорових членів сім'ї до хворих.

Спеціаліст може використовувати різні моделі сім'ї залежно від характеру причин, що викликають проблему дитячо-батьківських стосунків.

Будь-яка робота з батьками більш ефективна, якщо вона зорієнтована на потреби конкретних батьків або груп сімей в тій чи іншій інформації.

В практичній роботі спеціаліст може використати різноманітний психодіагностичний інструментарій. (дод. №2)

Методика діагностики дитячо-батьківських стосунків за звичай не ставляться дуже суворі вимоги стосовно їх діагностичної і прогностичної валідності-вони використовуються для побудови робочих гіпотез, які згодом уточнюються і перевіряються.

Для систематизації методик психодіагностики використовують різні основи.

Які і розглянемо в наступному розділі дипломної роботи.

3. Шляхи формування соціальної роботи з неблагополучними сім'ями

3.1 Соціальне дослідження негативних проявів у сімейних стосунках між батьками і дітьми

Отже на сьогоднішній день в Україні залишається актуальною проблема створення належного соціально - правового забезпечення державної сімейної політики, яка б незалежно від місця народження дитини, національної належності, соціального статусу, біологічних батьків, місця її фізичного перебування (в сім'ї, державні установі) могла б гарантувати кожній дитині вільний, нормативно - забезпечений розвиток особистості, адекватність процесу соціалізації, захисту прав та законних інтересів. У рамках данного тверження можна сміливо сказати, що будь-який закон, який виокремлює одну із категорій сімей, є дескримінаційним по відношенню до інших сімей і слугує прикладом реалізації принципів «економіки дефіциту».

Аналіз наукових джерел свідчить, що розвиток здорової особистості дитини забезпечується наявністю умов, які відповідають віковим потребам розвитку дитини та знаходяться у відповідності до суспільно закріплених нор проживання (на даний час такою формою є сім'я). Згідно з дослідженнями гарантом усіх можливих негараздів, які можуть спіткати дитину під час її зростання, є фігура матері (батька) чи особи, яка постійно знаходиться з дитиною з дня її народження, тобто формує її первинне соціальне оточення. Постійність, здатність до прийняття та надання адекватної підтримки в розвитку і соціалізації дитини в будь-який час є найголовнішими характеристиками значущої для дитини фігури батька, матері, чи особи, яка їх замінює. Чинник постійності значущості фігури перекриває навіть кваліфікований догляд спеціалістів, про що неодноразово досвідчували дослідження. Так у США вчений Ентон Джоун Скілз спостерігав дітей немовлят (із відставанням у розвитку від норм, які були народженні матерями, що вживали алкоголь, накротики) впрожовж перших двох років їхнього життя, а потім самостійного життя. Частина цих дітей була передана в заклад, де проживали розумово відсталі жінки, і кожна жінка «взяла на виховання» одну дитину, інша частина продовжувала проживати та виховуватися в умовах дитячого закладу, де з дітьми працювали професійні педагоги. Діти, яких виховували розумово відсталі жінки досягли рівня розумового розвитку, а по досягненню повноліття змогли працевлаштуватися і добре адаптуватися в соціальному оточенні, шо не відбулося в іншій групі дітей, у яких так і залишилося відставання у інтелектуальному розвитку, а в дорослому житті вони не змогли працювати й адаптуватися в соціумі. [№58].

Тепер розглянемо, як у нашій країні нині вирішуються питання утримання та представництва інтересів дитини в системі державної опіки, а саме - реалізація права дитини на проживання в сім'ї.

Функцію утримання та представництва інтересів дитини бере на себе держава через розподіл повноважень між відповідними структурними підрозділами органу державної влади та фізичними особами. Так в ситуації опіки/піклування відповідальність покладається на опікуна/піклувальника і реалізується ним з урахуванням рекомендацій органу опіки та піклування. В разі державного влаштування-через делегування функцій опіки та піклування адміністрації закладу (ст. 245 Сімейного кодексу України).

Аналіз складових здорового зростання дитини (нормативно-правових та соціально-педагогічних) переконав нас у тому, що набуття дитиною повноцінного правового та соціального статусу може відбутися лише при проживанні в біологічній або прирівняній до неї сім'ї.

Виходячи з вищесказаного метою нашої соціальної роботи з сім'ями є доведення гіпотези, щодо ефективності впливу соціальної роботи на оптимізацію емоційної атмосфери у сім'ях. Для того, щоб мати чітке уявлення про цілеспрямовану дослідницьку роботу ми вирішили апробувати в ході досліду метод - експерименту, який науково поставлений з досвіду організації наукового процесу, в точно враховуваних умовах - формуючий експеримент. У ході якого конструюються нові соціальні явища. Ми хочемо представити на розгляд результати анкетування яке проводилося нами первинно в експерементальній групі. В анкетуванні приймали участь учні одного класу однієї вікової групи, було проанкетовано 6 хлопчиків, і 14 дівчаток. Учні віком 11 років. Головним завданням цього експерименту було виявлення негативних проявів у стосунках батьків та дітей. Розглянувши данні первинного анкетування, ми виявили низький показник в деяких сім'ях. Це відхилення від звичайних норм поведінки у вихованні, спілкуванні, лікуванні, матерільного неблагополуччя, занедбання дитячої особистості.Підводячи підсумки первинних анкетних даних виникла необхідність провести профілактичну соціальну роботу, з дітьми та їх батьками і частково із вчителями та іншими державними структурами, які можуть надавати безпосередню допомогу таким сім'ям. Що буде спрямовано на подолання батьківського ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей, або зловживання батьківськими правами. На зменшення жорстокості над дітьми, усунення шкідливого впливу на дітей, батьківською аморальною поведінкою а саме (зловживання наркотичних засобів, алкоголю, проституцією, та ін.)

Відповідно до виникшої ситуації ми розробили стратегічний план дій соціально-профілактичної роботи з дітьми, батьками, вчителями. Який включив в себе три основні пункти:

1) Робота з дітьми та батьками з неповних сімей.

2) Робота з дітьми та батьками з поганими житловими умовами і з недостатнім матеріальним становищем.

3) Робота з батьками про неузгодженість виховного впливу дорослих членів сім'ї.

Зараз ми опишемо кожен пункт проробленої нами профілактичної роботи.

1. Для проведення роботи нам необхідно було поставити до відома класного керівника, дітей, батьків про майбутню роботу яка буде проводитися з ними. Для першої категорії клієнтів а саме неповні сім'ї основним механізмом соціальної роботи є:

Курс бесід, дискусій, диспути, вечори запитань та відповідей, відеолекторія з демонструванням фільму «Сім'я це моя фортеця» з батьками та дітьми про:

· розвиток необхідних якостей в дитині;

· рішучість, самостійність, наполегливість, у досягнені дитиною мети.

· Уміння терпіти, уміння засвоювати не тільки дітьми а й батьками нові навички.

· Уміння долати психологічні проблеми

· Позбавлення батьків від негативних рис і звичок (невпевненість у собі, неспокій, тривога і страх, подразливість).

2. Основні методити соціальної роботи з сім'ями з поганими житловими умовами та матеріальним становищем супроводжувалась:

* читанням батькам і дітям лекцій, проведення бесід, відвідування батьків вдома, консультації батькам проведення вечорів запитань та відповідей, запрошення батьків до школи;

* відкрите листування з батьками, диспути, сімейні вечори в школі усні журнали для батьків.

* виконання батьками та дітьми практичних завдань.

* ознайомлення батьків з нормативно-правовими документами (про кримінальну відповідальність батьків, за невиконання батьківських обов'язків), та педагогічною літературою в запобіганні насильства в сім'ї.

*залучення батьків, дітей до участі в концертах, карнавалах, конкурсах і т. ін.

* Проінформовано батьків про допоміжні організації в вирішенні матеріальних, побутових, фінансових питань, (ради громадськості, шефство громадських колективів, служби у справах неповнолітніх, відділ у справах сім'ї, молоді, спорту, ЦССМ, лікувальні установи наркодиспансери, відділ дільничих інспекторів міліції, КМСН, відділ соціального захисту населення, житлово-комунальне управління, орган опіки та піклування.

Проведено індивідуально-профілактичну роботу з неблагополучними сім'ями.

В ході роботи обстежено житлово-побутові умови проживання та виховання дітей, складено акти-обстеження. Підставою для взяття сім'ї на облік може бути письмове або усне направлення, що оформлюється за формою, затвердженою наказом Державного центру соціальних служб для молоді №19 від 08.04.2002 р. (додаток 3). За даними первинного обстеження сім'ї складається акт обстеження неблагополучної сім'ї і визначаються подальші форми роботи з нею (додаток №3).

На сім'ю яка перебуває під соціальним супроводом, складається облікова картка сім'ї (додаток 1) та оформлюється особова справа, що вміщує такі документи. (додаток 2). Поставлено сім'ї на облік у службу у справах неповнолоітніх. У лікувальні установи, відділ соціального захисту населення, житлово-комунальне управління, відділ у справах сім'ї, молоді спорту, центр зайнятості населення, вдділ паспортизації, та відділ реєстрації громадських актів. Нами були складені списки неблагополучних сімей до районної служби у справах неповнолітніх. А також було проведено щомісячне відвідування сімей за місцем їх проживання. З метою посилення контролю.

3. Для поліпшення виховного процесу в сім'ї, між дорослими та дітьми на нашу думку було ефективно застосувати у практичній роботі та провести пропонуючи з різними формами ігровий метод з учнями і батьками, вчителями поряд з традиційними методами (лекції, збори, семінари). Виходячи з результатів первинного анкетуванн, видно, що проблематика деяких сімей виникла через те, що відсутнє взаємопорозуміння дітей і батьків, батьків і батьків. Проявлення негативних івдносин між членами сім'ї, що в свою чергу дає негативні наслідки у розвитку особистості дитини. Незважаючи на те в якій сім'ї дитина виховується (при наявності обох біологічних батьків, чи то один з батьків нерідний, чи взагалі неповна сім'я). При цьому кожна із сторін незадовольняє потреби іншої. Для досягнення кращого результату в ігровому методі я надала учасникам гри ролі (рольові, ділові) суть рольової гри - полягала в тому, щоб включити її учасників (дітей, батьків, вчителів) у наявну по результатам анкетування проблемну ситуацію і її подальший розвитк експромтом, без будь-якого сценарію.

Кожен з учасників мав лише рольову установку, яку він реалізував у процесі гри таким чином моделювались, забезпечувалися умови для яснішого бачення ситуації проява ініціативи і самостійності при вирішені поставлених завдань. Таким чином нами було запропоновано програти взаємовідносини між дітьми та батьками з самого початку. З числа учнів ми обрали на роль гри «батька» учня, а на роль батька було обрано «учня» (тільки не реальні учасники проблеми). Відбувалося в ході гри моделювання точних фраз і суперечок якомога з підходом до точних відтворювань питань і розмов. Якщо виникали питання в ході гри «сценку» повторювали знову. Ставали яскраво очевиднии прорахунки в поведінці обох батьків. Учасники гри давали об'єктивну, колективну оцінку. На нашу думку аналізуючи дії учасників кінець гри був з примиренням сторін та вибаченням.

Таким чином провівши соціальну роботу, соціально-консультативну роботу, соціально-педагогічну роботу, я сподіваюся на покращення у стосунках між батьками та дітьми, на корективну поведінку батьків стосовно аморального способу життя, на часткове покращення матеріальних, соціальних і духовних умов життя в неблагополучних сім'ях.

Для перевірки нашої думки та впевнення в ефективності по досягненню кращого результату проведеної нами роботи, яка була напрвлена на покращення емоційної атмосфери сім'ї.

Ми вирішили провести повторне анкетування з контрольною групою учнів. Для цього ми знову розробили питання для повторного анкетування, повідомили про це учителя, учнів та роздали анкети. Після відповідей учасників анкетування анкети були зібрані. Матеріал був згрупований на виокремлення позитивних результатів по конкретним питанням. У зв'язку із отримачнням вже чітких даних нами було проведено розрахунок по контрольному анкетуванні. Отже для перевірки ефективності проведеної нами соціальної роботи, за необхідне треба провести співставлення двох показників першого і другого. Виходячи з двох показників першого приблизного - результати первинного анкетування, та другого контрольного - результати контрольного анкетування уточнюючого (додаток 4).

Аналізуючи результати даного анкетування, та аналізуючи результати роботи ми можемо сказати, що ефект соціально-профілактичної роботи всеж таки, високий.

Слухачі, які приходоли на заняття, повністю змінили взаємостосунки з батьками. Особливо помітним був позитивний вплив занять на організовану гру, в якій охоче приймали участь всі без виключення. Помітно поліпшилися взаємостосунки і з вчителями. Та нажаль, слід відмітити і випадки неадекватності поведінки батьків по відношенню до змін, які відбулися з ними. Іронічне «Що з тобою трапилось?», «Чи надовго тебе вистачить?», «Не віриться мені, що ви нам допоможите?» - спричиняли величезний гнів, обурення, встановлювалися уже незворотні антагоністичні стосунки з соціальним працівником. І хоч такі випадки були поодинокі, всеж виникла проблема в проведені соціальної профілактичної роботи. Та вже після проведення контрольного анкетування ми мали від своїх результатів велике задоволення бо проводячи підрахунки, ми впевнилася у досягнені кращого результата ніж це було вперше.

3.2 Технологія соціальної роботи по оптимізації емоційної атмосфери в сім'ях

Для того щоб вивчити емоційну оптимізацію в сім'ї одним із важливих факторів вдосконалення неблагополучних сімей. Нами проводилась соціальна робота по розробленій програмі «Збереження багаття Родинного Дому». В якій об'єктом виступило 20 дітей підлітків із них 6хлопчиків, 14 дівчаток. В ході обстеження було виявлено 6 сімей які мають одного біологічного батька чи матір, тобто з одним прийомним вітчимом чи мачухою. Виявлено 2 неповних сім'ї тобто діти виховуються одним із батьків чи опікуном, та 12 повних сімей, які мають обох біологічних батьків. Дослідження проводилось впродовж трьох місяців починаючи з 01 листопада 2005 року по 31 січня 2006 року.

Висновок

Таким чином виходячи з вищевказаного плану технології по рішенню даної проблеми є ефективним застосування в соціальній роботі таких аспектів, як досягнення максимально найкращого результату по таким показникам: емоційна атмосфера у неблагополучній сім'ї, взаємостосунки між батьками та дітьми, відношення взаємоповаги в неблагополучних сім'ях. Поліпшення емоційно-комунікативного стану сімей.

Найбільш ефективними технологіями в проведенні соціальної роботи з дітьми неповних сімей, виявились методики по виховній роботі:

Відвідування батьків з неблагополучних сімей вдома, сімейні вечори в школі, усні журнали для батьків, залучення батьків і дітей до участі в конкурсах, концертах, карнавалах. Але не для всіх дітей виявились ефективними методики по вирішенню питань з уміння долати психологічні проблеми, а саме читання лекцій, відкрите листування з батьками, що привело до менш позитивних результатів у проведенні соціальної роботи.

Рекомендації: План нашої соціальної програми «Збереження вогнища Родинного Дому», можна використовувати в роботі центрів по роботі з сім'єю та молоддю з неблагополучними сім'ями. Також дану програму можна використовувати з ціллю передання досвіду в соціальній роботі на семінарах зі студентами.

Соціальне життя динамічне, тому проблема утримання та виховання дітей в умовах неблагополучної сім'ї потребує постійної уваги, пошуку, праці, удосконалення суспільних відносин.

Страницы: 1, 2, 3, 4