Аналіз соціальних програм по соціальному захисту населення

На етапі розробки програми порівнюються різні варіанти співвідношення очікуваного соціального ефекту з очікуваними витратами на реалізацію програми. На етапі реалізації програми зіставляються досягнуті результати дій програми з очікуваними.

Для оцінки якості або ефективності будь-якої програми можна використовувати такі підходи:

· Оцінити, чи відбулось покращання ситуації на яку була спрямована програма;

· Оцінити вартість приросту соціального капіталу завдяки покращанню ситуації;

· Оцінити ступень досягнення цілей;

· Оцінити співвідношення результатів та витрат;

· Оцінити суб'єктивну думку осіб, що користуються програмою;

· Оцінити непрямі соціальні та економічні наслідки програми.

Досягнення заданих цілей не вичерпує переліку можливих результатів програми. Після оцінки цілей та завдань програми стає можливою оцінка того, як програма впливає на їх розв'язання. До основних дій можна віднести: створення певного правового середовища, інформаційної бази, заходи державного регулювання ринку праці, державна допомога певним категоріям населення тощо.

Ключовим етапом дослідження є вибір схеми побудови оцінки, тобто підходу до вияву, кількісного виразу та порівняння програмних результатів. Простіша схема забезпечує співвідношення фактичних даних про програму - строки виконання, розмір коштів, що витрачаються, обсяги отриманих послуг і з запланованими. Цей підхід потребує встановлення проміжних цілей і відповідних показників для різних періодів з тим, щоб у ході здійснення неодноразово проводити порівняння і за їх результатами своєчасно виробляти необхідні корегуючи дії.

Можливе використання і більш складних схем [6, 155-157]:

1. Співставлення відповідних показників, що мають бути виміряними в 2-х точках: безпосередньо до початку програми і відразу після її завершення. Використання такої схеми можливе у випадку незначних масштабів програми і короткостроковості, а також стабільності умов.

2. Результати порівнюються з розрахунковими даними про стан програмної області. Зміни, що обумовлені дією програми, оцінюються як різниця між параметрами фактичного стану програмної області і тими показниками, що були б зафіксовані за умови, що програма не була здійснена (прогнозується за даними минулих років). Необхідною умовою є наявність чітко визначеної тенденції у динаміці показників за період, що передує програмі.

3. Відбувається співставлення даних по 2-х сукупностях (географічні регіони, групи населення і т. і.) - тих, що підлягали під дію програми. Ця схема іноді використовується для визначення «позапрограмних чинників». Якщо оцінка показує однакові зміни в обох сукупностях, то це може свідчити про дію не програмних, а будь-яких інших факторів, що потребують окремого вивчення.

4. Схема контрольного експерименту. Це схема, що потребує найбільшого використання коштів.

Специфіка будь-якої схеми полягає в способі співставлення даних. Далі виконується оцінка витрат і результатів програми. Мається на увазі визначення того, наскільки програми задовольняють поставлену мету. Для такої оцінки використовують інформацію про інші програми, методи експертних оцінок, математичне моделювання, експериментальні методи.

Необхідно здійснювати позапрограмний контроль за ходом та результатами виконання програми для того, щоб своєчасно вносити до неї корективи, порівнювати отримані результати з цілями. Це має посилити відповідність за ефективність використання ресурсів.

На макрорівні оцінити ефективність програм можна за допомогою динамічних співставлень показників, що характеризують рівень життя населення:

§ Рівень доходів;

§ Рівень бідності;

§ Глибина бідності;

§ Питома вага витрат на харчування у загальних витратах;

§ Співвідношення середньої пенсії за середньою заробітною платою;

§ Коефіцієнт Джині тощо.

Такі співставлення добре демонструють зміни, що відбулись у рівні добробуту населення за час дії програми, проте, цей метод не дозволяє відокремити ті зміни, які сталися внаслідок дії програми і ті, що відбулися під впливом інших чинників. Тому, ці розрахунки доцільно доповнити показниками, що характеризують зміни у добробуті тільки частини населення, що підпадає під дію програми і зробити їх співставлення з параметрами змін для всього населення.

2.2 Характеристика міських цільових програм які реалізуються в місті Одесі (за перше півріччя 2006 року)

Оцінка ефективності тієї чи іншої програми, поза всім іншим, залежить також від існуючої в той чи інший час системи пріоритетів і політики, що здійснюється на рівні держави. Так політика в умовах бюджетної кризи, як правило, базується на діях щодо стримування видатків. Вирішення цієї проблеми пов'язане з посиленням адресності соціальних програм, і таким чином, вимір їх ефективності містить у собі два аспекти: «горизонтальну» ефективність, тобто надання допомоги всім без виключення нужденним, і «вертикальну», що означає надання допомоги за бідністю це означає надання її тільки бідним верствам населення.

Протягом 1-го півріччя 2006 року Управлінням соціального захисту населення та праці Одеської міської ради реалізовані такі цільові програми [1]:

В рамках міської цільової програми підтримки ветеранів Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, учасників бойових дій на 2006 рік: 306 учасників оборони чи визволення м. Одеси щомісячно отримують стипендію міського голови у розмірі 50 грн. кожний. З початку року виплачено 61200 грн.

Надано адресну допомогу 160 ветеранам війни в Афганістані на суму 93000 грн. 21 учаснику параду Перемоги щомісячно виплачується муніципальна надбавка до пенсії у розмірі 500 грн. Всього з початку року виплачено кошти на суму 63000 грн. Надано матеріальну допомогу 69 ветеранам ВВВ (в особливих випадках) на суму 42832 грн.

Телефонними компаніями міста 41 ветерану ВВВ безкоштовно встановлено домашні телефони. За виконану роботу телефонним компаніям перераховані кошти на суму 52495,25 грн. Всього в рамках програми надана адресна матеріальна допомога 597 ветеранам на суму 312527,25 грн.

В рамках міської цільової програми надання послуг та інших видів допомоги соціально незахищеним верствам населення. Надано грошову

допомогу 36 малозабезпеченим громадянам (в особливих випадках), згідно з розпорядженням міського голови, з початку року на суму 191132,27 грн. Надано грошову допомогу 80 громадянам на лікування (хірургічні операції) на суму 327611,82 грн.

Надано матеріальну допомогу 1142 малозабезпеченим громадянам, згідно з рішення піклувальної ради управління, на суму 91000 грн. Надано матеріальну допомогу 80 сім'ям загиблих в Афганістані на суму 112000 грн. Проведено, згідно розпорядження міського голови, слухопротезування 3-м малозабезпеченим громадянам на суму 27298 грн. Придбано слухові апарати для 170 малозабезпечених громадян на суму 98993 грн.

Надано матеріальну допомогу 34 дітям загиблих працівників органів внутрішніх справ на суму 47600 грн. Стипендію ім. І. Свободи отримали 12 дітей на суму 7200 грн. На оперативне лікування захворювань на очах 22 малозабезпеченим громадянам міста надано допомогу на суму 53817,42 грн. Придбано 766 шт. окулярів на суму 65790 грн.

В рамках програми надані побутові послуги громадянам, які перебувають на обліку в терцентрах міста, а саме: - банні послуги 2484 чол. на суму 9585 грн., - прання білизни 2733 чол. на суму 8800 грн. Придбано для 164 ветеранів війни та малозабезпечених громадян побутову техніку на суму 147881 грн.

Надано послуги культури 970 ветеранам та малозабезпеченим громадянам на суму 850 грн. Перераховано кошти за ритуальні послуги та поховання 697 учасників бойових дій на суму 581232,45 грн. Всього в рамках даної програми надано послуги та інші види допомоги для 9393 соціально незахищених громадян м. Одеси на суму 1771990,96 грн.

В рамках міської цільової програми надання допомоги у вигляді продуктів харчування та непродовольчих товарів: З початку року забезпечено продуктовими наборами 11344 громадян, які перебувають на обліку у територіальних центрах, на суму 319925,1 грн. та продуктовими наборами до свят 9745 чол., на суму 246022,78 грн.

Малозабезпеченим верствам населення, які стоять на обліку в терцентрах, надана допомога безкоштовним гарячим харчуванням, з початку року на суму 562599,93 грн. (1950 чол. - протягом місяця отримують гарячі обіди в 4-х їдальнях добродійної фундації «Ветеран», а також в кафе «Норд», «Академія», «Роял-Піца»). Всього за 6 міс. отримали безкоштовне гаряче харчування 11744 чол. Всього в рамках програми надана допомога у вигляді безкоштовного харчування та продуктових наборів 32833 малозабезпеченим громадянам на суму 1128547,81 грн.

В рамках міської цільової програми «Дешевий хліб»: Надана допомога у вигляді адресної дотації на придбання хлібобулочних виробів з початку року на суму 318770,4 грн.. Отримують дотацію на хліб, згідно соціальних карт, 16960 чол., які обслуговуються структурними підрозділами УСЗНП. Для забезпечення цільового та адресного використання бюджетних коштів, громадянам дотації на придбання хліба надається за допомогою електронних карток «Соціальна карточка одесита» в 63 магазинах міста. Надано цільову дотацію виробникам хлібобулочних виробів м. Одеси, з початку року, на суму 1347654,33 грн.

За технічне обслуговування програми перераховано кошти на суму 14151,5 грн. Всього в рамках програми адресну дотацію на придбання хлібобулочних виробів отримали 16960 чол. В рамках програми перераховано кошти на суму 1680576,23 грн.

В рамках міської цільової програми з надання допомоги населенню м. Одеси у сфері житлово-комунальних послуг на 2006 рік: - здійснено оплату за житлово-комунальні послуги 1383 інвалідам по зору на суму 123019,48 грн. - 1026 працівникам ЖКХ на суму 203620,97 грн. - надано матеріальну допомогу 92 малозабезпеченим громадянам м. Одеси на погашення заборгованості по оплаті за комунальні послуги, згідно рішення комісії Одеської міської ради з аналізу матеріального становища громадян з початку року на суму 114003,83 грн. - надано матеріальну допомогу 9 громадянам, яким більше ніж 100 років на суму 5682,66 грн., а також 4 почесним громадянам м. Одеси на суму 1393,86 грн. Здійснено оплату за житлово-комунальні послуги пільговій категорії населення: - 75 членам сімей працівників міліції, які загинули при виконані службових обов'язків на суму 13641,2 грн. - 964 дітям - інвалідам до 16 років на суму 187626,8 грн. - 645 дітям-сиротам до 18 років на суму 131722 грн. - 101 вдові, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи на суму 19001,2 грн. В рамках програми надано допомогу у сфері житлово-комунальних послуг 4299 чол. пільгової категорії населення на суму 799 712 грн.

Згідно міської цільової програми надання допомоги громадянам, які проживають у м. Одесі та постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: - надано грошову матеріальну допомогу 594 громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи на суму 297 000 грн. - надано матеріальну допомогу 100 вдовам на суму 50000 грн. Всього в рамках програми надана допомога 694 громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи на суму 347 000 грн.

В рамках усіх програм надано допомогу 64776 соціально незахищеним громадянам на суму 6 063 708,2 грн. [1; 8; 9]

Представлені соціальні програми, можна розподілити за наступними ознаками:

За спрямованістю

Отже, наведені данні свідчать про те, що політика стримування податків яка впроваджується, відбивається на тому, що в Одеському регіоні проводяться заходи щодо посилення адресності надання допомоги. Реалізація цільових програм в Одесі за перше півріччя 2006 року відповідно до Основних напрямків соціально-економічного роз витку м. Одеси на 2005-2015 роки, затверджених рішенням Одеської міської ради від 11.10.2004 року № 3156-ІV, націлена на пріоритетними напрямками, зокрема, визначені покращення умов проживання людей, а також гарантований цільовий, адресний соціальний захист населення. В той же час, на обслуговуванні в структурних підрозділах управління соціального захисту населення та праці Одеської міської ради перебувають громадяни, доходи яких дотепер нижчі прожиткового мінімуму. Це, передусім, отримувачі соціальних пенсій, діти-сироти та під опікою, багатодітні та неповні сім'ї з дітьми, інші [4; 5].

Саме ці особи визначенні Законом України “Про соціальні послуги”, як такі, що перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги. З метою поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, заклади соціального захисту надають їм різні види соціальних послуг [12, 32].

За терміном дії наведені програми переважно розділяються на довгострокові (на 8-10 років та більше) та постійно діючі, до них відносяться такі міські програми як Програма надання послуг та інших видів допомоги соціально незахищеним верствам населення міста Одеси, Адресна грошова допомога, Програма підтримки ветеранів Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років та учасників бойових дій та інші.

За масштабністю в місті Одесі діють національні та регіональні програми.

За рівнем комплексності: з всіх представлених програм, на вирішення конкретних проблем конкретних категорій населення за допомогою певних дій націлено 12, що становить майже 52%. Це великий відсоток, яких свідчить про дійсно цвілеве призначення програм, та конкретну направленість, а не допомогу «взагалі», коли дослідити результати та ефективність впровадження набагато складніше.

За методом надання допомоги:

§ у формі грошової допомоги - 5 програм (22%);

§ у формі надання соціальних послуг - 9 програм (39%);

§ у формі пільг та загальних дій, націлених на окрему соціальну категорію, чи сферу - 5 програм (22%);

§ у формі натуральної допомоги - 4 програми (17%).

З цього видно, що більша увага надається цільовим програмам у вигляді соціальних послуг, які забезпечують покрашення рівня життя громадян, які потребують подібної допомоги.

Для оцінки та аналізу дії міських цільових програм також важливою составною частиною є суб'єктивна оцінка діючих програм з боку користувачів або клієнтів.

Метод такої оцінки полягає у проведенні соціологічних опитувань клієнтів та потенційних клієнтів програми з метою з'ясування їх думки відносно якості та ефективності тієї допомоги, яка передбачена тією чи іншою програмою. Свідченням неефективності діючої програми у цьому разі можуть бути незадоволеність населення щодо кількості часу, який має витратити людина для того щоб отримати допомогу (територіальна недоступність органів соціального захисту, великі черги), складність процедури отримання (велика кількість документів, що потрібно зібрати, складність отримання довідок), неповагою з боку працівників органів соціального захисту, недостатньою інформацією (відсутність інформації щодо права на отримання допомоги в засобах масової інформації, відсутність можливості отримати консультацію в органах соціального захисту тощо). Нажаль, багато з вище зазначених чинників наявні в процесі реалізації програми, про це свідчать вибіркові опитування, які час-від-часу потрапляють у міські газети, телебачення тощо.

Важливим недоліком реалізації цільових програм є відсутність комплексних моніторингів, які б могли свідчити про ефективність соціальної програми, а також неврахування суб'єктивних оцінок користувачів програмами. Система соціального програмування повинна мати єдиний державний інструментарій оцінювання, який би дозволив спів ставляти результати та статистичні показники отримані в різних регіонах України. Тому що аналіз ефективності цільових програм які впроваджуються в місті Одесі, та в якомусь іншому регіоні неймовірно ускладнюється відсутністю єдиних критеріїв оцінки програм.

Результатами дії багатьох соціальних програм є досягнення більшої тривалості життя, зменшення рівня смертності, захворюваності населення, покращення здоров'я. Такі програми, крім соціального, мають ще й економічний ефект, який полягає у зменшенні втрат виробничого потенціалу, які викликані передчасною смертю громадян, повною або частковою втратою працездатності. Втрати держави через названі причини, а також їх зменшення завдяки дії певних соціальних програм видається можливим оцінити у грошовому виразі. Так чи інакше, при розробці соціальних програм держава вимушена вирішувати цю проблему. Інформація про економічні втрати у зв'язку із втратами здоров'я може бути використана при визначенні обсягів інвестицій в соціальні програми та оцінки економічного ефекту від їх реалізації. За певних обставин необхідно оцінити, чи не є занадто малою віддача від майбутніх витрат, і чи є цілком обґрунтовані подібні додаткові витрати. До того ж обмеженість коштів не дозволяє витрачати їх на малоефективні заходи.

2.3 Порівняльний аналіз міських цільових програм міста Одеси та міста Луганська

Рівень життя населення регіонів України має загальні риси і, водночас, значну регіональну диференціацію. Причинами цього є нерівність потенційних можливостей кожного регіону.

Суттєвий регіональні відмінності спостерігаються майже за всіма основними показниками. Територіальні відмінності у рівні бідності та доходах населення характерні для будь-якої країни, вони є наслідком диспропорцій економічного розвитку. Економічне зростання не може бути одномоментним, воно починається в територіально локалізованих «точках зростання», або центрах з найбільш сприятливими соціально-економічними умовами.

Інформаційною базою для формування ефективних соціальних програм регіонального розвитку, а також для оцінки діючих програм є оцінка досягнутого рівня розвитку регіонів в цілому та за його окремими аспектами на основі статичних показників статистики.

За допомогою міжрегіональних порівнянь рівня людського розвитку в цілому та за його окремими аспектами є можливим визначенням найбільш проблемних регіонів та пріоритетних напрямів політики регіонального розвитку.

Так, до регіонів з високим рівнем людського розвитку належать АРК, Полтавська, Черкаська, Хмельницька, Вінницька області. Середні значення індексу людського розвитку (0,52-0,54) характерні для Київської, Харківської, Тернопільської, Львівської, Чернівецької та Одеської областей. Серед регіонів України з найнижчим рівнем людського розвитку - Донецька, Сумська, Миколаївська, Херсонська та Луганська області [15].

Найбільш проблемним регіоном за станом людського розвитку є Луганська область (27 рейтинг за шкалою інтегрального індексу [16]). Ситуація в регіоні характеризується найгіршими показниками соціального середовища, що пов'язано з високим рівнем захворюваності на так звані «соціальні» хвороби.

Тому, для порівняльного аналізу міських соціальних програм було обране місто Луганськ та місто Одеса, з метою прослідкувати відмінності в реалізації цільових програм та виявити основні тенденцій регіонального соціального програмування.

За перше півріччя 2006 року в Луганську були введені до дії, а також продовжують неперервано діяти наступні міські цільові програми [15]:

1. Програма реалізації молодіжної політики в Луганську на 2006-2010 роки;

2. Програма профілактики злочинності на 2005 - 2010 роки;

3. Програма "Питна вода Луганщини";

4. Програма запобігання поширенню дитячої бездоглядності на 2005 - 2006 роки;

5. Програма розвитку масового спорту за місцем проживання та у місцях масового відпочинку населення на 2005 - 2006 роки;

6. Програма соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, на 2004 - 2006 роки;

7. Програма "Шкільний автобус" на 2004 - 2010 роки;

8. Програма ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів на 2003 - 2006 роки;

9. Програма відпочинку та оздоровлення дітей на період до 2008 року;

10. Програма розвитку молодіжного житлового кредитування в Луганську на 2002 - 2012 роки;

11. Програма імунопрофілактики населення Луганської області на 2003 - 2006 роки;

12. Регіональна міжгалузева комплексна програма "Здоров'я нації" на 2002 - 2011 роки;

13. Програма "Багатодітні сім'ї";

14. Програма розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя.

Отже, за спрямованістю дані програми поділяються на:

Співставивши розподіл Одеських (див. п. 2.2) та Луганських програм, можна побачити, що у той час коли в Одесі цільові програми мають переважно адресну направленість, та передбачають конкретні дії, у Луганську переважають програми спрямовані на попередження негативних соціальних наслідків будь-яких процесів або явищ, а також на розвиток якоїсь соціальної сфери чи групи населення.

За терміном дії програми Луганська переважно розділяються на довгострокові (на 8-10 років та більше) та постійно діючі, а також програми короткострокової дії, наприклад, Програма запобігання поширенню дитячої бездоглядності на 2005 - 2006 роки, Програма соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, на 2004 - 2006 роки та інше. В порівнянні з Одеськими програмами, різниця мало відчутна, але важливим є питання щодо подальшого розвитку цільової сфери по закінченні дії терміну програми.

За масштабністю в Луганську, як і в Одесі діють національні та регіональні програми.

За рівнем комплексності: з всіх представлених програм міста Луганська, на вирішення конкретних проблем конкретних категорій населення за допомогою певних дій націлено 6, що становить 43%. Це невелика розбіжність з Одесою, де такий відсоток дорівнює 52%.

За методом надання допомоги:

Як видно з таблиці, перше місце в методах надання допомоги і в Одесі, і в Луганську займає надання соціальних послуг. Така тенденція переважно викликана меншою матеріальною витратою на подібні цільові програми.

Таким чином, пріоритетними заходами регіонального соціального програмування як для Одеси, так і для Луганська мають бути заходи щодо покращення розвитку такого методу надання допомоги, як натуральна допомога, а також комплексні заходи щодо розширення напрямів та сфер дії міських цільових програм.

Висновки

Однією з основних функцій сучасної держави є соціальна функція. Держава має відігравати провідну роль у побудові соціально орієнтованого суспільства. Ефективне виконання соціальної функції держави передбачає створення дієвих інструментів для її реалізації, дослідження широкого кола соціально-економічних проблем, взаємозв'язків соціальних процесів. Одним з найбільш ефективних і поширених інструментів реалізації державної соціальної політики є соціальні програми.

Завдання соціального програмування полягає у комплексному використанні всіх елементів соціальної політики для досягнення поставленої мети. Програмування передбачає не тільки формулювання цілей, але й визначення матеріальних, фінансових засобів реалізації.

В результаті узагальнення існуючих підходів до визначення «програми» та «соціальної програми», було з'ясовано і обґрунтоване визначення державної соціальної програми. «Державна соціальна програма являє собою систему взаємопов'язаних дій або заходів, що спрямовані на покращення рівня або якості життя певних контингентів населення, ініціюється державою і базується на перерозподілі коштів у системі державних фінансів».

Методологією розробки державних соціальних програм визначено як органічну єдність: загальної логіки розробки та специфічних методологічних принципів та підходів.

Класифікувати соціальні програми в роботі пропонується за наступним комплексом класифікаційних ознак: спрямованістю, територіальними масштабами, термінам дії, рівнем комплексності.

Зробивши оцінку та порівняльний аналіз соціальних програм, які впроваджуються органами соціального захисту населення міста Одеси та міста Луганська, були отримані наступні висновки:

По-перше, загальні підходи щодо оцінки ефективності соціальних програм базуються на тому, що загальна оцінка будь-якої програми складається з оцінки окремих її аспектів: організаційного, економічного, соціального, політичного тощо.

По-друге, тільки використання єдиного, розробленого та перевіреного на практиці методологічного інструментарію дозволяє отримувати об'єктиві оцінки якості та ефективності реалізації державних соціальних програм.

По-третє, аналіз статистичних даних щодо реалізацій міських цільових програм за перше півріччя 2006 року в місті Одесі довів, що політика стримування податків, яка впроваджується, відбивається на тому, що в Одеському регіоні проводяться заходи щодо посилення адресності надання допомоги.

По-четверте, порівняльний аналіз міських цільових програм Одеси та Луганська довів, що регіональна оцінка соціально-економічного розвитку є необхідною умовою для створення можливостей ефективного розвитку кожного регіону та забезпечення належного рівня життя для всіх людей, незалежно від місця проживання.

Таким чином, підтверджується гіпотеза роботи про те, що за наявності у держави відповідного інструмента реалізації та оцінки виконання соціальної функції і оптимальному розвитку системи соціального програмування, створюється комплекс необхідних ресурсних умов, який забезпечує підвищення загального життєвого рівня населення, подолання бідності, покращення якості життя населення.

Література

1. Головне управління праці та соціальної політики в одеській області (офіційний веб-сайт) http://gupszn.odessa.gov.ua/

2. Гринькова В. М., Новикова М. М. Державне регулювання економіки: навчальний посібник. - Харків, 2004. - 756 с.

3. Ерохина Е. А. Теория экономического развития: системно-синергетический подход // http://ec-lit.agava.ru

4. Закон України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» від 01.06.2000 р. №1768-ІІІ

5. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 р. № 875-ХІІ

6. Макарова О. В. Державні соціальні програми: теоретичні аспекти, методика розробки та оцінки: Монографія. - К.: Ліра-К, 2004. - 328 с.

7. Москвин А. И. Методологические и методические основы социально-экономического анализа уровней потребления: научный доклад. - К.: 1996. - 59 с.

8. Одеська обласна державна адміністрація (офіціальний веб-сайт) http://oda.odessa.gov.ua/

9. Официальный сайт города Одессы - http://www.odessa.ua/

10. Прогнозування і розробка Програм: Метод. Посіб./ В.Ф. Бесєдін ті інші; За ред. В.Ф. Бесєдіна. - К.: 2000 - 468 с.

11. Проектний аналіз. - Київ: ТОВ «Видавництво Ліра», 1998 - 368 с.

12. Синчук С. М., Буряк В. Я. Право соціального забезпечення України: Навч. Посіб. / За ред. С. М. Синчук. - К.: Т-во «Знання», КОО, 2003. - 306 с.

13. Сирота И. М. Право социального обеспечения в Украине: Учебник. - Изд. пятое, переработанное и дополненное с учетом изменений действующего законодательства. - Харьков: «Одиссей, 2005. - 432 с.

14. Ходов Л. Г. Основы государственной экономической политики: Учебник. - М.: БЕК, 1997. - 278 с.

15. http://irp.lg.ua (Регіональний інформаційний портал "Луганщина")

16. http://www.loga.gov.ua (офіційний сайт Луганської обласної державної адміністрації)

Додаток 1

Системна схема соціальної програми

36

Додаток 2

Структурно-організаційна схема соціальної програми

36

Страницы: 1, 2