реферат бесплатно, курсовые работы
 
Главная | Карта сайта
реферат бесплатно, курсовые работы
РАЗДЕЛЫ

реферат бесплатно, курсовые работы
ПАРТНЕРЫ

реферат бесплатно, курсовые работы
АЛФАВИТ
... А Б В Г Д Е Ж З И К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

реферат бесплатно, курсовые работы
ПОИСК
Введите фамилию автора:


Індуїзм шлях від становлення до світової релігії

Індуїзм шлях від становлення до світової релігії

1

Реферат на тему

Індуїзм: шлях від становлення до світової релігії

ПЛАН

1. Індуїзм як система світосприйняття.

2. Походження та духовні джерела.

3. Система варн.

4. Специфіка релігійних відправ і культу.

5. Використана література.

1. Індуїзм як система світосприйняття.

Для європейців, чиє світобачення сформовано християн-ством та атеїзмом, індуїзм здається надто складним для сприйняття, і тим паче для розуміння, явищем. Поняття «релігія» в європейському сенсі підходить індуїзму лише частково: його можна застосовувати тільки до культово-обрядового аспекту. Інколи індуїзм називають «способом життя», але й це надто вузьке і поверхове визначення. Ско-ріше всього -- це складна система світосприйняття.

Ця система вклю-чає в себе і філософський, і релігійний, і соціальний компо-ненти, що тісно переплетені між собою.

Індуїзм -- поширена в сучасній Індії релігія, в основі віровчення якої лежать релігійно-філософські ідеї брахманізму та ведичні традиції.

Щоб зрозуміти індуїзм, надзвичайно важливо мати на увазі, що для індуса не лише не існує у світі іншої релігії, крім індуїзму, а й взагалі немає нічого, що б не було охоп-леним релігією. Немає поділу на світи матеріальний і ду-ховний. Немає нічого такого, що можна було б назвати мирським, світським, немає нічого, крім релігії, поза релі-гією, без релігії. Чи не тому й немає в індуїзмі спеціально-го слова (і навіть поняття), яке б відповідало європейсько-му розумінню релігії.

Релігія для індуса -- це відчуття себе частиною Кос-мосу, слідування його вселенським законам. Релігія -- це життя, а життя -- це релігія. Нічого подібного в христи-янстві не існує. Віровченню індуїзму не притаманна воро-жнеча до іновір'я, тому відсутнє й поняття єресі. Немає тут і прозелітизму -- бажання залучити до своєї віри, а від-так -- і місіонерства (діяльності, спрямованої на навер-нення до свого вчення іновірців), адже двері до індуїзму щільно зачинено. Індуїстом не можна стати за власним бажанням або внаслідок збігу обставин -- індуїстом мо-жна лише народитися. Звичайно, в повсякденному житті все відбувається не зовсім так. І в минулому, коли інду-їзм поширювався на території теперішньої Індії, і в наш час певне включення до спільноти його прибічників має місце, здебільшого на двох рівнях: або до варни кшатріїв (воїнів), або до недоторканних (паріїв).

В індуїзмі немає молитов, проповідей, сповідей, таїнств у їх християнському розуміні. Людина розглядається у нерозривному зв'язку з усією, живою і неживою, приро-дою. При цьому в рамках теорії переселення душ допус- каються варіанти посмертного втілення в нелюдському тілі. Немає поняття вродженої гріховності людини. І людина, і природа виступають як форми вияву божественного.

Загалом індуїзм важко стисло описати: він увібрав у себе величезну кількість різноманітних звичаїв і вчень, та й сам увійшов до багатьох релігій, які не мають нічого спільного з його основами. Сьогодні існує так багато інду-їстських сект, що вичерпно охарактеризувати їх немож-ливо. Тому нижче мова йтиме лише про індуїзм в Індії.

2. Походження та духовні джерела.

Індія -- стародавня країна. Проте її історія до приходу аріїв (індоєвропейців) маловідома. Безперечно лише те, що пращури індійців ме-шкали в одному регіоні з попередниками іранців, разом із якими вони утворювали так звану арійську гілку індоєв-ропейських народів.

Найдавнішу стадію розвитку в індуїзмі, що триває до II тис. до н. е., в науці прийнято називати праведичним (протоведичним) періодом. Про послідовників праведич-ного індуїстського культу світової нації відомо мало. Це були індуси, що жили на півночі Індії, та дравиди, що насе-ляли південну частину півострова Індостан. У часи біб-лійного Авраама тут уже існувала цивілізація, схожа в загальних рисах на ранньомесопотамську. Індуси праве-дичного періоду сповідували політеїзм (багатобожжя) -- своєрідний протоіндуїзм, який нагадував ранні види ма-гії. З особливою пошаною вони поклонялися богині Мате-рі та рогатому божеству, яке сиділо, подібно до йогів, схре-стивши ноги, у позі «лотос». Стародавні індуси приносили жертви різним богам, але храмів ще не будували.

Ведичний період починається приблизно з II тис. до н. е., коли арії (народи Центральної Азії) увійшли до Північ-ної Індії та поступово почали просуватися на південь. Свою назву він отримав від збірки священних текстів, що нази-валася Веди. Світлошкірі переможці нав'язали індусам свою цивілізацію і релігію, що ґрунтувалася на Ведах, яка значно відрізнялася від релігії дравидів: арії поклоняли-ся швидше силам природи, аніж зображенням ідолів. Го-ловними їх богами були: Індра -- бог космосу і зірок, Ва-руна -- бог неба та Агні -- бог вогню. Ведична релігія охоплювала безліч інших, дрібніших, богів, одним із яких був Сома -- бог наркотичної рослини.

Слово «веди» означає «знати», «вінець знання», «досто-вірні знання», «священне знання». Веди -- найдавніша па-м'ятка індуїстської релігійної літератури. Вважається, що це священне знання прийшло від самого верховного Бога-Особи. Воно існувало на початку творіння і передавалось із покоління в покоління усно. І тільки приблизно 5 тис. ро-ків тому, коли життя людей почало скорочуватись, а розум і пам'ять слабнути, В'ясадева (сімнадцята аватара Крішни) записав Веди на санскриті -- найдавнішій мові на Землі. Звідси і священність, авторитетність Вед, визнання їхнього вихідного характеру щодо осмислення Всесвіту, місця в ньо-му людини, ЇЇ відносин із надприродними істотами.

Веди стали першим Святим Письмом аріїв, тому їх релігія називається ведизмом. Найістотнішим у вченні ведизму було визнання того, що людина -- не просто тіло. Це духовна істота, ув'язнена в плоті. А відтак її завдан-ня -- вирватись із матеріального світу і повернутися до Бога, віднайшовши таким чином істинне щастя. Пізніше в буддизмі ця ідея набуде свого подальшого розвитку.

Веди в основному є гімнами, що виконуються жерцями на честь богів. Збірка також, містить велику кількість мі-фів, відомостей з космології, побуту древніх індусів. Усі першоджерела індуїзму беруть свій початок із Вед. До цьо-го часу знання напам'ять гімнів однієї з вед -- Рігведи є обов'язковим для кожного освіченого індуїста.

Веди поділяються на чотири частини.

Рігведа (веда хвали) складається з 1028 гімнів міфоло-гічного і космологічного змісту, зібраних у 10 книгах. У більшості з них прославляються бог вогню Агні та бог ко-смосу і зірок Індра.

Яджурведа (веда жертвопринесень) описує послідовність проведення жертвопринесень.

Самаведа (веда пісень) складається з 1549 гімнів, бага-то з яких є в іншому тексті -- в Рігведі. До текстів цих гімнів, що супроводжуються коментарями, жерці зверта-лися під час жертвопринесень.

Атгарваведа містить магічні заклинання й формули, здебільшого призначені для лікування хвороб.

Чотири веди заохочують задоволення матеріальних ба-жань через поклоніння напівбогам. Стверджується, що ко-ли людина жадає матеріальних благ за життя, вона мусить здійснювати жертвопринесення. Наприклад, той хто шукає удачі, має поклонятися богині Дурзі, а той, хто жадає сили, повинен шанувати Агні, бога вогню. Людина, що прагне ба-гатства, має шанувати Васу. Якщо ж вона хоче, щоб тіло її було сильним, -- Землю. Ті, хто бажає мати гарне потомство, повинні вшановувати великих предків та Праджапаті. Ве-дична література говорить про напівбогів не як про про-дукт уяви, а як про наділених владою виконавців вищої волі, які управляють справами Всесвіту. Явища в природі не відбуваються самі собою, за будь-яким із них стоїть пев-ний бог. Наприклад, Індра розподіляє дощі, Варуна відає мор-ською стихією.

На основі Вед арії розробили складну систему жертво-принесень, що пізніше призвело до утворення касти жер-ців -- брамінів. Арії запозичили і багатьох дравидських богів, а також деякі їх релігійні уявлення. Наслідком та-кої асиміляції стала надзвичайно складна ієрархія богів, багато з яких «дублюють» один одного.

Приблизно 600 р. до н. є. індуїзм розділився на дві основні течії: народну, масову релігію та просякнуту фі-лософією релігію освічених верств суспільства, в якій Ве-ди переосмислювалися заново. Головним положенням дру-гої течії стало твердження, що Всесвіт є Богом і Бог є Все-світом. Універсальна, всеохватна, абстрактна душа називалася Брахма (або Браман), тому цей релігійно-філософський напрям отримав назву брахманізм.

Духовний розвиток давньоіндійської культури в той період визначили Упанішади -- зібрання 108 філософсь-ких творів. Слово «упані-шат» означає «сидіти поруч». Воно вказує на учня, що сидить біля свого гуру (санскр. гуру -- важкий, навантаженний знанням) і уважно слухає його, щоб досягти трансцендентної ведичної мудрості. Упані-шади констатують нематеріальність абсолюту, недоступ-ність його для сприймання органами відчуття, підкреслю-ючи, що його можна осягнути тільки очищеними, духов-ними відчуттями.

У період Упанішад індуїстська концепція спасіння сут-тєво змінилася. Якщо до цього наголос ставився на вико-нанні зобов'язань перед божествами, то тепер йшлося про необхідність відсторонення, втечі від життя. Було розроб-лено песимістичний погляд на земне буття, з'явилися вчен-ня про сансару та карму.

Сансара (санскр. -- повторення народжень і смертей)--уявлення про єдиний ланцюг переходів душі з однієї оболонки в іншу.

Ведична «Падма Пурана» свідчить, що душа після чи-сленних перевтілень у форми нерухомих істот, мікроорга-нізмів, птахів, тварин нарешті досягає людської форми, в якій їй дається можливість самореалізувалися (бхакті-йоги) -- повністю звільнитися від коловороту сансари. Ево-люціонуючи в людській формі життя, після 400 тис. пере-втілень, душа може досягнути звільнення, повернувшись у духовний світ.

Усе, що перебуває в сансарі, перевтілюється згідно із законом карми.

Карма (санскр., досл. -- дія, обов'язок, відплата) -- особлива міс-тична сила, автоматичний «закон відплати», відповідно до якого вчи-нки людини в реальному житті зумовлюють її нинішню долю і насту-пний стан її душі.

Карма диктує те, що душа після смерті людини пересе-ляється, якщо вона була «праведною», в тіло «благородні-шої» людини. Якщо ж особа була грішником -- душу чекає тіло «нижчого» індивіда, а то й тварини чи навіть комахи. За дуже праведне життя людина матиме нагоро-ду -- спасіння.

Спасіння -- втеча з круговерті перевтілень -- досяга-ється філософськими роздумами над словами мудреців та медитацією (самоконцентрацією та самоспогляданням). То-ді душа (іскра великого полум'я -- Вищого Духа чи крап-ля вселенського Океану) звільняється від вічного у своєму обертанні Колеса життя і зливається з Брахмою -- душею Всесвіту. Момент звільнення називається мокша (мукті).

Водночас в індуїзмі почали виникати внутрішні рефор-маційні течії. Дві з них (буддизм та джайнізм) стали са-мостійними релігіями. Значна частина індуїстів поверну-лася до поклоніння єдиному вищому божеству. Та це не означає, що індуїзм прийшов до єдинобожжя. Адже полі-теїзм в Індії ніколи повністю не зникав, і єдине божество Брахма було представленим індуїстською трійцею (Три-мурті) -- трьома основними богами: Брахмою (творцем Всесвіту, вищим божеством), Вішну (хранителем Всесвіту) та Шівою (руйнівником Всесвіту).

Багато індуїстів (їх називають вішнуїтами) поклоня-ються тільки Вішну та десяти його аватарам (втіленням). У дев'яти з них Вішну вже з'являвся у цьому світі, щоб урятувати його від неминучої загибелі. Аватари Вішну такі: матсья (риба); курма (черепаха); вараха (вепр); ма-расінха (людина-лев); вамана (карлик); марашурама на-расінха (Рама із сокирою); Рама; Крішна; Будда; калкі (білий кінь) -- месіанське втілення Вішну, в якому він з'явиться в кінці Калі-юги -- історичного періоду, що ни-ні триває. Сьоме й восьме втілення -- Рама і Крішна -- головні аватари, яким поклоняються найбільше.

Інші індуїсти (шіваїти) шанують бога Шіву та його дружину, яка в різних втіленнях має імена Дурга, Калі, Парваті, Деві тощо. Багато з її втілень, особливо Калі, жор-стокі. Деякі прихильники Калі, наприклад члени секти шакті, практикують і схвалюють такий аморальний зви-чай, як храмова проституція.

У І тис. до н. є. філософія індуїзму вступила у ведан-тичний (післяведантичний період). її основним джере-лом стала Веданта-сутра. Веданта-сутра -- філософська книга, що базується на ранніх Упанішадах та складається із сутр, які розкривають метод осягнення ведичного знан-ня. Це найстисліша форма всієї ведичної мудрості: сутра означає «афоризм». Веданта-сутра відома ще й за назвами Брахма-сутра; Шарірака; В'яса-сутра; Уттара-міманса і Ве-данта-даршана.

Веданта-сутра складається з чотирьох розділів, кожен із яких має чотири частини -- усього 16 частин (зошитів) афо-ризмів. Вона починається словами: «Настав час запитати про абсолютну істину» -- і вчить, що людина потребує звіль-нення та мусить пройти через стадії прагнення до насолод та світського (мирського) успіху. Тільки з настанням зріло-сті особа звертається до ідеї самозречення і морального обо-в'язку (дхарми). Але її найглибша, найголовніша потреба -- усвідомлює це людина чи ні ---є звільнення (мокша).

Мокша досягається, коли особа робить своє буття, сві-домість та думки нескінченно досконалими. Оскільки Бра-хма -- абсолютна душа -- є безкінечним життям, свідо-містю і блаженством, єдиний шлях досягнення мокші для людини -- усвідомити, що її приховане внутрішнє «Я» (атман) є не що інше, як Брахма. Щоб описати це звіль-нення особи через злиття з Брахмою, індуїсти користу-ються традиційною формулою «тат твам асі» (ти є це). Отже, індуїстське спасіння уможливлюється відокремлен-ням від свого смертного «Я» і злиттям із Абсолютом. Тоді людина занурюється в нірвану -- стан безкінечного спокою, позбавленого найменших бажань і емоцій.

Відомо три основні способи досягнення нірвани.

Спасіння через пізнання (джнана-йога) вимагає ви-вчати вислови мудреців та священні книги, віддаватися медитації, звертаючи свою свідомість всередину себе, щоб усвідомити ідентичність атмана та Брахми.

Спасіння через самопожертвування (бхакті-йога) менш філософське і тому є популярнішим. Згідно з цією доктриною шлях до Бога є індивідуальним -- той, хто при-святив себе йому, сам вибирає певний спосіб служіння бо-жеству і сподівається таким чином злитися з ним.

Спасіння через виконання звичаїв (карма-йога) лю-дина може досягти за умови точного (абсолютно альтруїс-тичного, дуже щирого, із власної волі) виконання всіх ритуалів і церемоній, жертвопринесень, паломництва та ін-ших добрих справ.

Кожен спосіб певною мірою включає в себе і четверту доктрину -- раджа-йогу, яка є технікою медитації (конт-ролем за тілом, диханням і думками). Головна мета ра-джа-йоги -- злиття віруючого з Брахмою.

Індуїстська філософія розглядала цей світ як тимчасо-ве житло, щось на зразок тренувального полігону для ду-ші. Вважалося, що існує велика кількість галактик і світів, схожих на наш, і всі вони підкоряються моральному зако-ну карми. Всесвіт проходить через безкінечні цикли роз-витку, розвалюючись і утворюючись знову. Як стверджу-вали індуїсти, цей світ, із його насолодами і страждання-ми, добром і злом, є несуттєвим і облудним. Все, що оточує нас, -- майя (ілюзія). Тоді навіщо ж узагалі він існує? Від-повідь проста -- це велика гра божества -- ліла, косміч-ний танець безкінечних сил.

До ведичної літератури відносяться також Ітіхаси (Іс-торії), які, у свою чергу, складаються з Пуран, «Махабхара-ти» та «Рамаяни». Ітіхаси передають ведичну мудрість у формах легких для розуміння оповідань і описів історич-них подій. Тому про Пурани, «Махабхарату» і «Рамаяну» говорять як про п'яту веду.

Вважається, що Пурани розповідають про події, які від-бувалися не лише на Землі, а й на багатьох інших плане-тах Всесвіту. Те, чого не може осягнути людський розум, ще не означає, що його не існує. Тому послідовники Пу-ран вірять, що описане в них насправді мало місце у різ-ний час і за різних обставин, бо ж великий мудрець В'яса-дева, як автор, не наповнював би своїх творінь вигадками. Пурани описують надлюдську діяльність Верховного Гос-пода (Бхагавана) і його різних втілень, розповідають про життя мудреців і відданих Бхагавана.

Існує 18 основних Пуран. Найпопулярніша з них -- «Бхагавана Пурана» (відома ще як «Бхагаватам», що пе-рекладається як «Прекрасна наука про Бога»). Вона вва-жається прямим коментарем до Веданта-сутри, оскільки обидва твори мають одного автора -- В'ясадеву. Основ-ною темою «Бхагаватам» є опис особи Бхагавана Крішни (Крішна -- «Всепривабливий»), його діянь, оточення і під-даних. Тут можна зустріти і думки В'ясадеви про абсо-лютну істину -- джерело всього сущого.

У «Махабхараті» -- розповіді про велике царство Бха-рата-варшу -- описується історія імперії, до складу якої входив увесь давній світ. Іноді її називають ще «Ведою

Крішни». «Махабхарата» є найбільшим поетичним тво-ром світової літератури: вона складається зі ста тисяч чотиривіршів. Згідно з ведичною традицією її автором також вважається В'ясадева. Головною частиною «Ма-хабхарати» є «Бхагавад-гіта», що також присвячена Бха-гавана Крішні.

«Рамаяна» -- епос давнього поета Валмікі Муні. Цей поетичний твір написаний у IV ст. до н. є. і присвячений просуванню аріїв у Північну Індію та на о. Ланка (тепер Шрі-Ланка). У центрі оповіді -- героїчні подвиги народного улюбленця Рами, який вступає у боротьбу з демоном Раваною, аби звільнити свою дружину Сіту. Завершує поему розповідь про те, як Рама в оточенні своїх друзів купається у священній річці, а потім вирушає в божественних небесних колісницях на небо, де стає богом Вішну.

«Махабхарата» та «Пурани» декларують циклічність існування сущого. Виникнення Всесвіту розглядається як подія, що періодично повторюється. Народившись із води, вогню і золотого зародка, світ послідовно переживає чоти-ри епохи -- юги: Сатья, Трета, Двапара і Калі.

Перша епоха -- Сатья-юга -- це пора загального бла-годенства: пишна і щедра природа, люди живуть щасливо, не знаючи особливих клопотів і тяжкої праці. Немає соці-альних відмінностей, потреби в державній владі: всі одна-ково доброчинні, і виконання обов'язку (дхарми) ніким не ставиться під сумнів. Але вже в наступний період -- Трета-югу -- з'являються людські вади, а добро зменшу-ється на четвертину. Щоб задобрити богів, люди почина-ють приносити їм пожертви. Коли ж настає третя епо-ха -- Двапара-юга -- праведність і релігійність занепада-ють ще більше. Кількість вад збільшується, і людське життя входить у сферу хвороб і стихійних бід. Та справж-ні жахи приносить із собою завершальна, четверта епо-ха -- Калі-юга, яка щедра на суперечки, невігластво, безбо-жність і гріх. У ній практично відсутні справжні чесноти. Людською поведінкою керують злість, заздрість, честолюб-ство. І коли навіть страх не здатний стримувати злі інсти-нкти, Калі-юзі настає кінець. З'являється сам Верховний Господь в образі Калки-аватари, що знищує демонів, рятує своїх відданих та починає нову Сатья-югу. І все повтрю-ється знову: золота епоха переходить у цикл деструкції моралі, що приводить світ до катастрофи. Отже, світовий процес постає нескінченним повторенням одного і того ж. Тому конкретні історичні події не мають щонайменшого значення.

В основу індуїстського світобачення покладено віру в споконвічну логічність і взаємопов'язаність світу, в пев-ний вселенський духовний порядок, своєрідну еволюцій-ну шкалу космічних масштабів. Все в цьому світі послі-довно розвивається від матерії до духу, проходячи при цьому проміжні стадії від матерії до життя, свідомості, потім до розуму, і нарешті, до духовної досконалості.

Об'єднавчим чинником індуїзму виступає ідеалістич-на філософія, в якій першопричиною і найвищим нача-лом світу визнається не Бог у його християнському розу-мінні, а безначальний, безкінечний абсолют, духовний уні-версум, що включає (як Космос) і все, і всіх, недосяжний ні для розуму, ні для молитви, не доступний повною мірою ні усвідомленню, ні опису, ні визначенню. І якщо людина по-бажає недосконалим своїм словом хоч як-небудь переда-ти свої уявлення про нього, то не про небесне буття чи ангельський спів починає вона мову, а про дихання, життя, совість, безкінечність часу і простору, і зрештою, косміч-ний закон еволюції. Цей закон можна назвати найважли-вішою рисою індуїзму, його фундаментальною ідеєю. І са-ме в цьому полягає його суть.

3. Система варн.

У той же час індуїзм, як релігія народ-них мас, дуже відрізняється від філософського вчення. У народній релігії величезне значення має поділ суспільства на варни. Основних варн (соціальних станів) чотири:

брахмани, або браміни (жерці) -- згідно з віровчен-ням, створені із рота першолюдини Пуруші;

кшатрії (воїни і керівники) -- створені з рук Пу-руші;

вайш'ї (ремісники і селяни) -- створені зі стегна Пуруші;

шудри (наймити, слуги) -- найнижча каста, її члени створені з ніг Пуруші і вважаються «один раз народже-ними».

Члени перших трьох варн відносяться до «двічі наро-джених». Найнижчий щабель соціальних сходів належить так званим недоторканним -- людям, які не входять до жодної варни, а отже, позбавлені найменшої соціальної цінності та громадянських прав. Варни, у свою чергу, поді-ляються на більш ніж 3 тис. спеціалізованих каст.

Існування системи варн зумовлює таку жорстоку рег-ламентацію суспільних зв'язків, якої не існує в жодній іншій релігії. Оскільки відповідно до священних текстів статус людини визначено ще до її народження сукупніс-тю добрих справ і поганих вчинків у попередньому житті

(закон карми), каста окреслює не лише статус людини, а й професію, те коло, в якому вона колись знайде свого су-дженого (суджену). Іншими словами, всі соціальні зв'яз-ки і обов'язки, права і можливості не обираються і не ство-рюються індивідом, а неначе вручаються йому для безу-мовного виконання під час його появи на світ. Людина зразу ж вводиться до складної структури суспільства як елемент одного з наявних осередків, міцно прикріплених до ієрархічної піраміди.

Кожен із членів касти має свої права і обов'язки. Але він абсолютно позбавлений змоги зробити хоч найменший крок угору по соціальних сходах (у вищу касту).

Особливу роль у розгалуженій системі релігійної рег-ламентації соціальних зв'язків відіграють сімейно-шлюбні норми. Передусім вони визначають становище жінки, її обов'язки стосовно чоловіка (він сприймається як утілен-ня Бога), його рідних. Регулюються ними і стосунки бать-ків дружини з батьками чоловіка, які вважаються вищи-ми за статусом (навіть при повній як кастовій, так і мате-ріальній рівності).

Боги й богині в індуїзмі також підпорядковані касто-вій системі. На вершині ієрархічної піраміди розташова-на індуїстська Трійця (Брахма, Вішну і Шіва). Нижче -- менш значущі ведичні боги (Індра та Агні) -- і далі вниз, аж до богів і духів окремих населених пунктів, напівбогів, демонів та геніїв.

У XIX ст. серед прихильників індуїзму виникли рефор-містські течії. Одна з них пов'язана з іменем індійського мислителя Рамакрішни (1834--1886). Він заснував рух, ві-домий як «Товариство Веданти», що закликало до об'єднан-ня всіх релігій на чолі з вед античним індуїзмом. Основні положення вчення Рамакрішни -- ідея рівності людей пе-ред Богом, або можливість пізнання його всіма без винятків, принцип спасіння вірою, визнання головним критерієм при оцінці людини ступеня її любові до Бога -- мали явно анти-кастову спрямованість. У той же час Рамакрішна вважав, що кастові відмінності втрачаються лише тоді, коли людина пізнає Бога, а до цього вони залишаються дійсними.

Специфіка релігійних відправ і культу.

В індуїзмі немає цілісної церковної організації та церковної ієрархії. Натомість у ньому наявні численні течії й напрями. Як і сотні років тому, особливу шанобли-ву відданість індуси виявляють щодо найдавніших віру-вань -- ведизму, брахманізму з їх численними обрядами, церемоніями, ритуалами. Тому в індуїзмі говорити про уніфіковану єдину культову систему важко. Здебільшого кожна місцева община, кожен її храм має свою ієрархію божеств, а звідси -- й власну систему церемоній і бого-служінь, присвячених їм. У великих храмах вшановують спільних індуїстських богів -- Вішну, Шіву, Калі, Крішну.

Найчастіше обряди, які здійснюють у місцевих храмах, пов'язані з найважливішими віхами людського життя: народженням, укладанням шлюбу й похованням покійни-ків. Вони супроводжуються особливо пишними магічними церемоніями. В цих обрядах зазвичай бере участь велика кількість людей. Головними дійовими особами під час ри-туальних дій є жерці, які мають великий авторитет. Склад-ним релігійним церемоніям, що вони проводять, надається важливе значення. Це, зокрема, стосується поховального обряду, оскільки перевтілення душі померлого залежить не лише від сумлінності дотримання ним дхарми, а й від рівня обрядового дійства. Так, найвищим рівнем поховання вва-жається спалювання тіла небіжчика на березі священної річки Ганг, після якого над нею розвіюється попіл похо-вального вогнища. Поховання в землю практикується рідко.

Як усі релігії, індуїзм має велику кількість свят. Най-значнішими з них є Дашехра, Холі й Дівапалі.

Свято Дашехра символізує перемогу добра над злом. Святкується воно у жовтні -- листопаді. Його ще називають святом Нава Ратрі (буквально «Дев'ять ночей»), Дурча пуджа -- свято Дурчі (друге ім'я Парваті). Ритуал прове-дення свята залежить від місцевих традицій. Наприклад, у м. Калькутта у кожному будинку статую богині Дурчі (вона має ще ім'я Калі) прикрашають гірляндами -- як знак найбільшої шани. В останній день свята міську ста-тую богині занурюють у річку, яка є символом святості.

Холі -- свято весни. Воно пов'язане з різними леген-дами, що змінюються залежно від регіону. Згідно з однією з них один індійський принц поклонявся богу Вішну. Це не подобалося його тітці Холіка. Вона вважала себе не-вразливою для вогню і заманила племінника у багаття, але завдяки втручанню Вішну згоріла сама.

Діпавалі -- свято світла. Це одне з найвеселіших свят в Індії. Під час нього вшановують Лакшмі -- богиню доб-робуту і процвітання.

Основними центрами індуїстького паломництва є Айод-х'я, Матхура, Дварака, Канчіпурам, Пушкара, Мадураі тощо. Найсвятішим вважається Бенарес (Варанасі) -- найвідомі-ший релігійний центр Індії, «місце створення Шівою Все-світу». Однією з форм паломництва до Бенаресу є обхід міста пішки з відвідуванням 160 храмів протягом 6 днів.

Використана література.

1. Древо индуизма. -- М., 1999.

2. Малерб М. Религии человечества. -- М. -- СПб., 1997.

3. Индуизм. Джайнизм. Сикхизм: Словарь. -- М., 1996.

4. Мень А. История религии: В 7-ми т. -- М., 1991--1992.


реферат бесплатно, курсовые работы
НОВОСТИ реферат бесплатно, курсовые работы
реферат бесплатно, курсовые работы
ВХОД реферат бесплатно, курсовые работы
Логин:
Пароль:
регистрация
забыли пароль?

реферат бесплатно, курсовые работы    
реферат бесплатно, курсовые работы
ТЕГИ реферат бесплатно, курсовые работы

Рефераты бесплатно, реферат бесплатно, курсовые работы, реферат, доклады, рефераты, рефераты скачать, рефераты на тему, сочинения, курсовые, дипломы, научные работы и многое другое.


Copyright © 2012 г.
При использовании материалов - ссылка на сайт обязательна.