Внутрішній аудит у банку

1) опис операції;

2) визначення відповідальності та підзвітності особи (підрозділу), що здійснює операцію;

3) розподіл обов'язків між виконавцями операції з метою роз-межування контролю за обліковими записами та операціями за ними;

4) розподіл відповідальності працівників за ухвалення операції, її запис, контроль і зберігання активів;

5) схвалення операції;

6) обмеження доступу до активів, облікових записів та сховищ;

7) внутрішні перевірки та звірки до моменту виконання операції;

8) автоматизований контроль;

9) ротація персоналу.

Документування процесу внутрішнього контролю є надзвичайно важли-вою вимогою, адже наявність процедур внутрішнього контролю і аудиту -- це одна з умов ефективності функціонування банківської установи. Але потрібно усвідомлювати, що внутрішній контроль і аудит можна вважати дієвим лише за умови застосування процедур внутрішнього контролю на практиці.[125, стр. 47-49].

За джерелами контрольних даних та заходами проведення всі види кон-тролю поділяються на фактичний і документальний. Джерелами фактичного контролю є фізичні об'єкти: інвентаризація, експертна оцінка, особистий досвід. У банках -- це контрольний перерахунок національної та інвалютної грошової готівки в касах, сховищах, резервних фондах, коштовних металах та інших цінностях, перевірка збереження основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей банку, а також застави та інше.

Джерелами документального контролю є документи та дані фінансової і статистичної звітності: читання документів, рахункова перевірка доку-ментів, порівняння документів, письмовий запит, економічний контроль та ревізія.

У банках за розрахунками та довідками господарських органів перевіря-ються правильність видачі коштів на заробітну платню, стипендії, відряд-ження, а також заборгованість банку за простроченими кредитами та поста-чальникам за послуги і товарно-матеріальні цінності (при цьому перевіря-ється правильність надання кредитів та їх використання). Часто поєднують-ся обидва методи контролю -- фактичний і документальний.

Залежно від мети та обсягу, а також від способів та заходів проведення розрізняють такі методи аудиту:

* обстеження;

* економічний аналіз;

Обстеження -- це метод фактичного контролю, який здійснюється на місті шляхом аналізу зведених документів, фінансової, статистичної звітно-сті, особистого досвіду, експертної оцінки. При обстеженнях, як правило, не користуються первинними документами.

Економічний аналіз -- це метод документального контролю, який є способом вивчення фінансово-господарської діяльності господарських ор-ганів за матеріалами обліку та звітності. Аналіз фінансово-господарської діяльності клієнтів -- основа економічної роботи банків. Банки комплексно вивчають економіку та фінанси своїх клієнтів для того, щоб через свої опе-рації здійснювати вплив на ефективний розвиток їх виробництва.

У банках аналізуються матеріали фінансової, статистичної звітності про касові обороти, розрахункові відношення, кредити, витрачання фондів за

робітної плати, операції з цінними паперами, валютні операції, активні і пасивні операції та інші операції банку.

Таким чином, методом контролю в правовій державі є сукупність за-ходів та способів, які забезпечують виявлення законності і доцільності ви-користання державної, суспільної та особистої власності.

На практиці міжнародні аудитори часто розширюють своє повідомлен-ня, включаючи до нього і менш важливі недоліки, надаючи їх разом з про-позиціями щодо покращання структури внутрішнього контролю. Ця інфор-мація дозволяє аудитору надавати перевірюваному й інші неаудиторські послуги, як-то: рекомендації щодо впливу на фінансовий звіт, альтернатив-них принципів обліку та впливу внутрішнього контролю.

Щоб отримати уявлення про структуру контролю клієнта аудитор го-ловним чином спостерігає й опитує персонал банку, підданого перевірці, звертається до відповідних документів з економічної політики і методики обліку, перевіряє книги, окремі документи, формуляри і звіти. Щоб скласти уявлення про структуру контролю, аудитор визначає ті критичні точки в системі обліку, де могли бути допущені суттєві помилки чи неточності і визначає, чи були розроблені спеціальні методики, що дозволяють запо-бігти їм.

За підсумками роботи незалежний аудитор надає стан-дартний безумовний висновок, який складається з трьох параграфів, якщо дотримані такі три умови:

1) аудит здійснювався ретельно, на відповідному професіональному рівні, незалежними особами, що володіють відповідними спе-ціальними знаннями;

2) було зібрано й оцінено достатню кількість доказів, необхідних для надання висновку про те, що фінансовий звіт складений пра-вильно і відповідає міжнародним вимогам;

3) нема жодного факту, який вимагав би додаткового пояснення.

Якщо не виконані ці три умови, стандартний безумовний висновок, включаючи три параграфи, не складається.

У висновках інших типів, аудиторська фірма просто відхиляє можли-вість формулювання висновку або констатує, що фінансовий звіт не відпо-відає вимогам чи дає умовний висновок. Суть його полягає в тому, що до стандартного безумовного висновку додається роз'яснювальний текст, який роз'яснює фактори, що впливають на фінансовий звіт, а також те, чи вияв-ляється невідповідність стандартам.

Банки самостійно розробляють і затверджують облікову політику для кожного звітного року. Допомогти керівництву банку у виборі оптимальної облікової політики - справа внутрішнього аудитора.

Керівник банку обов'язково має затвердити такі питання, які підлягають перевірці:

* порядок нарахування амортизації;

* порядок проведення інвентаризації;

* правила документообігу та технологія обробки облікової доку-ментації;

* порядок контролю за внутрішніми операціями.

Облік згідно з обліковою політикою, виконується безперервне від дати реєстрації банку як юридичної особи до дати реорганізації або ліквідації банку.

Облікова політика здійснюється згідно з наказом керівника банку.

Внутрішній аудитор банку не підкоряється головному бухгалтеру і не входить до складу управління бухгалтерського обліку. Внутрішній аудит банку - це самостійна структура, покликана забезпечити керівництво банку правдивою інформацією, а також допомогти керівництву банку оптимизировать роботу всіх підрозділів банку.

Внутрішній аудит можна розглядати як систему мір безпеки банку для забезпечення захисту інтересів вкладників, збереження і досягнення конкретних результатів у діяльності банку. Він включає сукупність планів банку, методів і процедур, застосовуваних усередині нього для захисту активів, збільшення прибутку, забезпечення чіткого виконання вказівок керівництва банку. Внутрішній аудит представлен як структурний підрозділ і підкоряється керівнику банку. [71, стор.6].

На сучасному етапі все більшого значення під час проведення ревізій (пе-ревірок) набуває метод контролю та аудиту -- економічний аналіз. Економічний аналіз тісно пов'язаний з контрольно-ревізійною та аудиторської діяльністю комерційного банку.

На етапі планування проведення аудиторської перевіркі використовується економічний аналіз для визначення об'єктів перевірки з найбільшою ймовірністю можливих пору-шень, вибору прийомів, способів ревізії, складання плану, програми ревізії. Аналітичні процедури особи, що здійснює перевірку, у ході попереднього ознайомлення з діяльністю банку, що ревізується, виражаються у таких ти-пових діях:

* порівняння поточних даних з даними попереднього періоду;

* порівняння поточних даних з нормативними значеннями;

* порівняння поточних даних з даними прогнозу та інші дії.

Мета застосування аналітичних процедур -- визначення нетипових си-туацій у діяльності комерційного банку.

На початковій стадії аудиту , у ході планування, визначення найбільш ризикованих для перевірки напрямів, доцільно проводити економічний ана-ліз діяльності банку за такими розділами:

* аналіз касових операцій у національній та іноземній валютах;

* аналіз стану власних та залучених коштів;

* аналіз кредитної діяльності банку;

* аналіз операцій з цінними паперами;

* аналіз операцій банку з векселями;

* аналіз лізингових та факторингових операцій;

* аналіз процентної політики банку;

* аналіз виконання платіжних зобов'язань банку;

* аналіз фінансових результатів діяльності банку та інші. У ході аналізу кожного розділу, аудитором можуть бути виявлені незро-зумілі відхилення в діяльності банку від середніх по банківській системі в цілому у порівнянні з попередніми періодами. Увагу треба приділяти як негативним, так і позитивним відхиленням з метою з'ясування факторів, які вплинули на такі зміни і досконалого їх вивчення. Можливо, за цими фак-торами приховуються некоректні дії окремих осіб.

Основну масу порушень, зловживань та інших незаконних дій особа, що здійснює перевірку, у змозі виявити ще на початковому етапі аудиторського процесу, під час попереднього аналітичного огляду, або ознайомленням з веденням бухгалтерського обліку в банку, з первинними документами та регістрами обліку.

Аудитори, які в своїй роботі намагаються обмежитись одним лише огля-дом бухгалтерських документів та записів в регістрах обліку, не зможуть зробити об'єктивних висновків: вони повинні проаналізувати вищевказані бухгалтерські документи, стан обліку, фінансової звітності та фінансово-господарської діяльності комерційного банку.

На етапі організації та безпосереднього проведення аудиту виконується економічна оцінка здійснених банківських операцій (касові, поточні, кре-дитні, депозитні, операції з цінними паперами та інші операції), що об'єд-нує увесь комплекс прийомів аналізу й оцінки з метою визначення доціль-ності, раціональності окремих банківських операцій та ефективності діяль-ності банку, що контролюється, а також з метою визначення порушень, кра-діжок, зловживань, винних осіб. При цьому використовуються такі прийоми аналізу:

* прийом порівняння;

* прийом групування;

* прийом обчислення індексів;

* прийом ланцюгових підстановок;

* абсолютні й відносні величини;

* прийом визначення структури;

* балансове пов'язання та інше.

Ці прийоми економічного аналізу дозволяють визначити відхилення, які підлягають детальному вивченню для встановлення причин їх виникнення для розробки заходів для запобігання виникненню відхилень негативного впливу.

Для виявлення відхилень у діяльності банку, необхідно аналізувати його фінансові звіти, особливо баланс банку. Основні етапи проведення аналізу банківського балансу:

Попередній етап:

* попередні групування статей активу і пасиву;

* перевірка відповідності окремих груп статей активу і пасиву за різними критеріями (строками, джерелами, видами витрат то-що);

* складання таблиць;

* підготовка матеріалів для ілюстрацій.

У процесі аналізу балансу банку аудитори застосовують такі методи:

* метод порівняння; метод групування;

* метод коефіцієнтів та інші.

* щорічний.

Залежно від спектра питань, які вивчаються, аналіз поділяється на:

* повний;

* тематичний.

З огляду на мету та характер аналізу балансу банку, розрізняють:

* попередній аналіз;

* оперативний аналіз;

* остаточний (наступний) аналіз;

* перспективний аналіз.

Залежно від об'єкта аналіз балансу поділяється на:

* функціональний;

* структурний;

* операційно-вартісний.

Аналіз балансу банку є обов'язковою стадією перевірки як на етапі плану-вання, в ході самої перевірки, так і на завершальному етапі. Детально аудитори аналізують такі фінансові звіти:

* звіт про прибутки та збитки;

* балансовий звіт;

* звіт про зміни у власному капіталі;

* звіт про рух грошових коштів,

а також поточну звітність комерційних банків, іншу інформацію про діяльність банку за ревізійний період.

Для недопущення помилок у банку повинна існувати відповідна система внутрішнього контролю та аудиту. Діяльність внутрішнього контролю та аудиту спрямована на зведення до мінімуму можливостей для появи помилок або шахрайства. Внутрішній аудит як система складається з таких елементів:

* політика та методи керування банком;

* організаційна структура банку;

* діяльність Ради директорів, особливо ревізійного внутрішньо-банківського відділу (управління);

* методи розподілу функцій управління та контролю;

* управлінські методи контролю, в тому числі організація ревізій-ного процесу;

* кадрова політика та практика у банку;

* зовнішній вплив (банківський нагляд з боку Національного банку України, перевірки інших органів, що здійснюють контроль).

Оцінюючи структуру внутрішнього контролю банку, аудитор повинен звернути увагу і вказати на характерні недоліки внутрішнього контролю та аудиту, які вказують на місця виникнення помилок для ретельнішої їх перевірки.

Економічний аналіз використовується також на завершальному етапі аудиту для перевірки якості проведення аудиту комерційного банку.

Результа-том аналізу є оцінка фінансового стану банку, стану його майна, активів та пасивів балансу, швидкості обороту капіталу та інше.

При завершенні аудиторськой перевірки, особі, що здійснює перевірку, необ-хідно зробити аналіз проведеної роботи в комерційному банку, щоб розро-бити заходи щодо усунення недоліків, виявлених перевіркою та заходи для виконання поліпшення фінансово-господарської роботи банку.

Таким чином, використання економічного аналізу на всіх етапах прове-дення контрольно-ревізійної роботи значно покращує якість аудиту (пере-вірки) комерційного банку.

Таким чином, служба внутрішнього аудиту банку - це самостійний структурний підрозділ банку, який створюється за рішенням виконавчого органу банку і підпорядковується безпосередньо Правлінню (раді директорів) банку. [30 ].

Перевірки, що проводяться в банку службою внутрішнього аудиту банку, здійснюються на підставі Положення про службу внутрішнього аудиту банку, стандартів внутрішнього аудиту, які розробляються кожним банком самостійно з дотриманням вимог Національного банку України та специфіки діяльності самого банку.

Статус, функціональні обов'язки та повноваження служби внутрішнього аудиту банку визначаються у Положенні про службу внутрішнього аудиту банку.(див. розділ 2).

Кандидатура керівника служби внутрішнього аудиту банку погоджується з Національним банком України.

Погодження кандидатури на посаду керівника служби внутрішнього аудиту банку здійснює Комісія Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків (далі - Комісія) або комісія при територіальному управлінні Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності шляхом проведення співбесіди за умов, визначених Комісією.

У разі призначення (звільнення) керівника служби внутрішнього аудиту банк у 3-денний строк повідомляє про це територіальне управління Національного банку України та Національний банк України.

У разі зміни керівника служби внутрішнього аудиту банку, не пізніше ніж через місяць з дня звільнення попередньої особи, банк має подати на нового керівника служби внутрішнього аудиту банку потрібні документи для проходження ним співбесіди на засіданні Комісії або комісії при територіальному управлінні в порядку, установленому цим розділом.

Якщо особа, яка призначена тимчасово на посаду керівника служби внутрішнього аудиту банку, продовжує виконувати обов'язки понад місяць, то в тижневий термін після закінчення зазначеного строку банк зобов'язаний подати на цю особу потрібні документи для проходження нею співбесіди на засіданні відповідної комісії.

Розгляд документів і погодження кандидатури на посаду керівника служби внутрішнього аудиту банку здійснює Комісія або комісія при територіальному управлінні в місячний строк з часу отримання повного пакета документів.

Керівник і працівники служби внутрішнього аудиту банку при призначенні на посаду дають письмове зобов'язання про нерозголошення інформації про діяльність банку та збереження банківської таємниці відповідно до вимог чинного законодавства України.

Функції служби внутрішнього аудиту банку є частиною постійного моніторингу системи внутрішнього контролю і внутрішніх процедур оцінки капіталу банку, вони забезпечують незалежну оцінку адекватності запровадженої політики та методики діяльності банку, а також їх виконання.

Внутрішний аудитор здійснює:

- перевірку результатів поточної фінансової діяльності банку, нагляд за поточною діяльністю банку, дотриманням посадовими особами, працівниками банку, а також самим банком вимог чинного законодавства України та рішень органів управління банку;

- постійний перегляд системи операційних процедур (включаючи аудиторські процедури) та методів їх обліку;

- перевірку систем управління та передавання фінансової інформації, у тому числі, електронних інформаційних систем та електронних банківських послуг.

- здійснення неупередженої та об'єктивної оцінки фінансової, операційної, інших систем і процедур контролю в банку, оцінку та аналіз виконання посадовими особами і персоналом банку Статуту, внутрішніх положень банку щодо проведення операцій в обсягах наданої Національним банком України банківської ліцензії або дозволу на окремі банківські операції;

- розслідування в межах своїх повноважень вчинених і запобігання майбутнім порушенням у системі внутрішнього контролю, а також попередження випадків будь-яких ризиків;

- виявлення сфер потенційних збитків для банку, сприятливих умов для шахрайства, зловживань і незаконного присвоєння коштів банку".

- налагодження і підтримання взаємодії із зовнішніми аудиторами, державними органами контролю та службою банківського нагляду Національного банку України;

- надання Правлінню банку та керівникам структурних підрозділів, що перевіряються, висновків про результати проведеної аудиторської перевірки і пропозицій щодо поліпшення діючої в банку системи внутрішнього контролю

- отримувати в межах своїх повноважень на запит від банку до інших організацій або третіх осіб - суб'єктів підприємницької діяльності потрібні відомості та документи, що пов'язані з процесом перевірки;

- при встановленні фактів зловживання службовим становищем керівників банку повідомляти про такі випадки Раду банку.

Служба внутрішнього аудиту банку не несе відповідальності та не має владних повноважень щодо операцій, за якими вона здійснює аудит. Але вона має право:

проводити аудиторські перевірки з метою здійснення оцінки адекватності та ефективності системи внутрішнього контролю банку, її відповідності ступеню потенційного ризику, притаманного різним сферам діяльності банку, а також оцінювати його;

брати участь у засіданнях Ради або Правління банку під час обговорення питань, які прямо або опосередковано стосуються стану бухгалтерського обліку, внутрішнього контролю й аудиту, зовнішнього аудиту, змін у структурі або розвитку банку.

Стан роботи служби внутрішнього аудиту банку може бути перевірений незалежним зовнішнім аудитором.

Для забезпечення кваліфікованого аналізу та підтвердження повноти і достовірності річної фінансової звітності банку при здійсненні зовнішніми аудиторами аудиторської перевірки служба внутрішнього аудиту банку надає зовнішнім аудиторам для використання відповідну документацію, що значно впливає на скорочення витрат банку на проведення зовнішнього аудиту.

Національний банк України здійснює контроль за роботою служби внутрішнього аудиту банку шляхом проведення інспекторами Національного банку України або уповноваженими ним особами перевірок її діяльності.

1.3. Стандарти внутрішнього аудиту

Стандарти внутрішнього аудиту в комерційних банках впроваджуються з метою регулювання роботи служби внутрішнього аудиту щодо виконання покладених на неї функціональних обов'язків.[30].

Стандарти є обов'язковими для безумовного дотримання їх комерційними банками, розташованими на території України.

Служба внутрішнього аудиту в процесі проведення перевірок керується чинним законодавством України та нормативними актами Національного банку України.

Стандарти внутрішнього аудиту - це критерії визначення процедур аудиту, за якими здійснюється оцінка діяльності системи внутрішнього контролю.

Внутрішній аудит у комерційному банку здійснюється на підставі дотримання працівниками служби внутрішнього аудиту правил внутрішнього розпорядку банку та цих методичних вказівок.

Стандарти внутрішнього аудиту впроваджуються в діяльність комерційного банку з метою:

- вдосконалення практики проведення внутрішнього аудиту;

- забезпечення якісного аналізу й оцінки системи внутрішнього контролю;

- здійснення постійного моніторингу банківських ризиків;

-перевірки відповідності здійснених банківських операцій політиці та встановленим процедурам банку, а також чинному законодавству України;

-інформування Правління банку та Ради банку про виникнення певних проблем, розроблення і вживання упереджувальних заходів, спрямованих на запобігання виникненню ризиків у діяльності банку;

- складання уніфікованих аудиторських висновків і звітів.

Служба внутрішнього аудиту банку при виконанні функціональних обов'язків має керуватися такими стандартами:

Стандарт N 1 - Керівництво службою внутрішнього аудиту

1. Кандидатура керівника служби внутрішнього аудиту повинна погоджуватися з Радою банку і відповідати вимогам, встановленим Національним банком України. Рішення про призначення на цю посаду затверджується наказом керівника банку.

2. Керівник служби внутрішнього аудиту відповідає за:

- виконання поставленої перед банком мети, яка грунтується на його стабільності, надійності, платоспроможності та ліквідності і контролюється внутрішніми аудиторами;

роботу внутрішніх аудиторів,

- ефективне та раціональне використання коштів, що передбачені для утримання служби внутрішнього аудиту;

наявність Положення про службу внутрішнього аудиту банку, затвердженого Правлінням та погодженого з Радою банку.

складання планів (графіків), що відображають виконання функціональних обов'язків працівниками служби внутрішнього аудиту.

3. Діяльність банку підлягає повній або частковій перевірці внутрішніми аудиторами. Об'єктами внутрішнього аудиторського контролю повинні бути:

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6