Статистична та спеціальна звітність по виплатам працівникам

Порушення термінів або ненадання інформації, а також викривлення даних тягне за собою відповідальність, яка встановлена ст. 186.3 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 13.07.2000 N 1929-III.

Інструкцію щодо заповнення форми державного статистичного спостереження N 1-ПВ (умови праці) "Звіт про стан умов праці, пільги та компенсації за роботу із шкідливими умовами праці" зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 жовтня 2004 р. за N 1331/9930 складають підприємства та організації незалежно від форм власності та організаційно-правових форм господарювання, що відносяться до таких секцій (груп). У формі N 1-ПВ (умови праці) дані наводяться щодо працівників, які ураховуються в обліковій кількості. Її обчислення здійснюється відповідно до Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженої наказом Мінстату України від 07.07.95 N 171 (зі змінами та доповненнями), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.08.95 за N 287/823.

1.2.2 Спеціальна звітність та її форми

До державних фондів до яких подається спеціальна звітність стосовно заробітній плати відносяться:

Фонд соціального страхування України;

Державний фонд сприяння зайнятості населення;

Пенсійний фонд України.

Фонд соціального страхування від несчасних випадків.

Законом встановлено:

Пенсійний фонд України не включається до Державного бюджету України;

забороняється використання коштів Пенсійного фонду України не за цільовим призначенням, у т.ч. на кредитні, депозитні операції, надання позик тощо;

тимчасово вільні кошти у випадку відсутності заборгованості по виплатах пенсій можуть бути використані Пенсійним фондом України включно на придбання державних цінних паперів.

Платниками збору (33,2%) є:

суб`єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їхні об`єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих робітників;

філіали, відділи та інші відокремлені підрозділи платників податків, які не мають статусу юридичної особи, розміщені на території іншої, ніж платник зборів,, територіальної громади;

фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, а також адвокати, їхні помічники, приватні нотаріуси, інші особи, які не є суб`єктами підприємницької діяльності і займаються діяльністю, пов`язаною з одержанням доходу.

4% - від об`єкта оподаткування для працюючих на підприємствах, установах і організаціях інвалідів і за ставкою 33,2% від об`єкта оподаткування для інших працівників того ж підприємства.

4% - від об`єкта оподаткування для всіх працівників підприємств всеукраїнських громадських організацій, де кількість інвалідів становить не менше 50% загальної кількості працюючих.

Від нарахування збору до Пенсійного фонду звільняються виплати, які входять до Фонду оплати праці, але виключені із сукупного оподатковуваного доходу. До таких виплат належать:

суми матеріальної допомоги;

суми плати за утримання і навчання дітей у дошкільних та інших закладах;

вартість путівок на лікування, відпочинок і в дитячі оздоровчі табори, крім туристичних і міжнародних.

Законом з 2007 року встановлено ставки збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в Україні та об`єкт оподаткування 33,2% від об`єкта оподаткування - фактичних витрат на оплату праці працівників, включаючи витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

У таблиці 1.7 наведено нарахування на заробітну плату.

Таблиця 1.7 - Нарахування на заробітну плату

Нарахована сума збору на державне пенсійне страхування від винагород за підсумками року на витрати виробництва продукції не відноситься. У податковому обліку ця сума збору включається до складу валових витрат.

Зрозуміло, що видатки на оплату праці пов'язані з господарською діяльністю платника податків, і особливих питань податкового обліку оплати праці при обчисленні податку на прибуток не виникає. Проблеми податкового обліку оплати праці в основному пов'язані з нарахуванням податку з доходів фізичних осіб і викликані нечіткістю норм Закону № 889. Причому ситуація з їхнім рішенням ускладнюється ще й тим, що в цей час по багатьом питанням обчислення податку з доходів фізичних відсутні офіційні роз'яснення податкових органів. Проте, відповіді на спірні питання необхідно шукати вже зараз. Тому в таблиці 1.8 запропоновані можливі рішення найбільш спірних проблем.

Таблиця 1.8 - Нарахування й утримання податку з доходів фізичних осіб і страхових внесків

Продовження таблиці 1.8

Схема бухгалтерських проводок з обліку утримання із заробітної плати робітників та службовців, складена відповідно до діючих нормативних документів, наведена нижче (таблиці 1.9).

Таблиця 1.9 - Бухгалтерські проводки з утримання із заробітної плати

Продовження таблиці 1.9

До спеціальної звітності відноситься звітність подана до Державних цільових фондів: Фонд соціального страхування України; Державний фонд сприяння зайнятості населення; Пенсійний фонд України, Фонд соціального страхування на несчасних випадків, які наведені у додатках.

1.3 Методологія аудиту середньої заробітної плати

Аудиторська діяльність (аудит) - це підприємницька діяльність аудиторів (аудиторських фірм) по здійсненню незалежних позавідомчих перевірок бухгалтерської (фінансової) звітності, платіжної-розрахункової документації, податкових декларацій і інших фінансових зобов'язань і вимог економічних суб'єктів, а також наданню інших аудиторських послуг:

-постановка, відновлення і ведення бухгалтерського обліку;

-упорядкування декларацій про прибутки і бухгалтерської (фінансової) звітності;

-аналіз фінансово-господарської діяльності;

-оцінка активів і пасивів економічного суб'єкта;

-консультування в питаннях фінансового, податкового, банківського й іншого господарського законодавства;

-навчання;

-та ін.

Згідно з Зконом Україні «Про аудиторську діяльність» - аудит є незалежною експертизою і аналізом публічної фінансової звітності господарського суб'єкта уповноваженими на те особами (аудиторами) або фірмою з метою визначення її достовірності, повноти і реальності відповідності чинному законодавству і вимогам, пред'явленим до ведення бухгалтерського обліку і стану фінансової звітності.

Метод аудиту - це сукупність прийомів, за допомогою яких оцінюється стан об'єктів, що вивчаються. Велику кількість різних прийомів можна об'єднати в три групи: визначення стану об'єктів в натуральному вигляді, зіставлення і оцінка. Прийоми першої групи - це огляд, перерахунок, зважування, вимірювання, що дозволяють визначити кількісний стан об'єкту, лабораторний аналіз, метою якого є визначення якісного стану об'єкту. Зіставлення дозволяє визначити відхилення дійсного стану об'єктів від норм і нормативів, прогнозних показників, багатьох інших правил, відповідно до яких вони повинні функціонувати. Прийоми третьої групи пов'язані з оцінкою минулого, справжнього і майбутнього стану об'єктів, вони є логічним завершенням процесу зіставлення. Оцінці підлягає стан всіх об'єктів, по відношенню до яких застосовуються обидва попередні методи. Змістом всіх без виключення аудиторських операцій у сфері економіки є оцінка, тобто правильне сприйняття сутнісних сторін процесів - об'єктів аудиторського вивчення

Мета аудита - рішення конкретної задачі, що визначається законодавством, системою нормативного регулювання аудиторської діяльності, договірним зобов'язанням аудитора і клієнта.

Основною метою аудитора при перевірці середньої заробітної плати є визначення сильних сторін контролю, щоб переконатися, що істотні помилки відсутні.

Основне завдання аудита середньої заробітної плати - перевірка дотримання нормативно-правових актів при визначенні середньої заробітної плати, утриманнях із її і правильності ведення бухгалтерського обліку та звітності по виплатам лікарняних та відпускних.

Основні джерела аудиту є:

- штатні розклади, посадові оклади, тарифні сітки, розцінки, нормативи виробітку;

- основні форми первинної облікової документації для визначення кількісного складу працівників;

- генеральні та галузеві угоди; трудові угоди, колективні договори, облікові листи, довідки й розрахунки для нарахування заробітної плати;

- реєстри синтетичного й аналітичного обліку;

- фінансова, оперативна й статистична звітність

Документальне оформлення аудиту складається з двох видів документів: робочих і підсумкових.

Підсумкова документація включає в себе:

-аудиторський висновок;

-документацію, яка передається замовнику.

Аудиторський висновок являється обов'язковим компонентом підсумкової документації.

Робочі документи - це записи, в яких аудитор фіксує використані процедури, тести, отриману інформацію і відповідні висновки, зроблені в процесі аудиту. Робочі документи повинні включати в себе всю інформацію, яку аудитор вважає важливою для правильного проведення перевірки і яка повинна підтвердити ті підсумки, які він приводить у своєму висновку.

Робочі документи повинні виконувати наступні функції:

- забезпечити обгрунтування аудиторського висновку і бути відповідними загальноприйнятим;

- забезпечувати регістрацію планування і виконання аудиту;

- полегшувати процес керівництва і контролю якості;

- підтримувати методичний підход до аудиту;

- допомогати аудитору в його роботі.

Робоча документація повинна містити опис всіх важливих моментів і обставин, з якими аудитору прийшлось зіткнутись при проведенні аудиту.

Робоча документація повинна бути достатньо повною і детальною настільки, щоб дозволити професійному аудитору, який не мав зв'язка з попереднім аудитором, визначити по ній, яка робота була проведена, і обгрунтувати зроблені висновки. Робоча документація повинна складатись по мірі просунення процесу аудита з тим, щоб деталі і проблеми не були упущені.

Особливе значення в методі має оцінка ризику, який до певної міри властивий аудиторській практиці у зв'язку з можливістю помилок в окремих частинах аудиторського висновку, а також помилок і невідповідностей в обліку і бухгалтерській звітності. Така оцінка проводиться на стадії вибору клієнта і планування аудиту. Загальне обстеження об'єктів за допомогою цілеспрямованих тестів дозволяє визначити ступінь ризику і на цій підставі або відхилити прохання клієнта про аудиторську перевірку, або прийняти необхідні заходи для зменшення ризику. Оцінку ризику проводять на підставі зіставлення фактичного стану об'єктів з відповідними еталонами - планами, нормами, законоположеннями, тобто з їх бажаним станом.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13