Поняття "носій інформації" та "матеріальна основа документа": семантичне навантаження в професійній інформаційній діяльності

Поняття "носій інформації" та "матеріальна основа документа": семантичне навантаження в професійній інформаційній діяльності

36

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ УКРАЇНИ

Інститут державного управління та права

Кафедра Документознавства

Поняття “носій інформації” та “матеріальна основа документа”: семантичне навантаження в професійній інформаційній діяльності.

Курсова робота з дисципліни “Документознавство”

ВИКОНАЛА:

Студентка ІІІ курсу

Групи ДМ-012

Пономаренко Тетяна

Київ-2004 р.

ЗМІСТ:

Вступ.................................................................................................................................3

Розділ І. Поняття “носій інформації”......................................................................5

§1.Поняття інформації як інваріанта відображення..................................................5

§2.Джерела інформації...................................................................................................7

§3.Види носіїв інформації:.........................................................................................…7

3.1.Носії неживої природи.............................................................................................8

3.2.Носії рослинного і тваринного світів....................................................................9

3.3.Носії інформації в соціумі.....................................................................................11

Розділ ІІ.Поняття “матеріальна основа документа”...........................................12

§1 Розкриття поняття основи документа через призму бачення поняття “документ”......................................................................................................................13

§2.Сучасне трактування поняття “матеріальна основа документа”………………20

2.1.Практичне використання матеріальної основи для документації суспільства.....................................................................................................................21

Висновки...................................................................................................................…29

Додатки………………………………………………………………………………..31Список використаних матеріалів………………………………………………….39

Вступ

Людство створює документи для зберігання і передачі соціальної інформації в часі і просторі.Саме документ організує, систематизує інформацію, подає її в зафіксованому вигляді. Проте для свого існування люди використовують не тільки фізично закріплену інформацію, а й таку, яка циркулює і в неживій природі, і між особинами рослинного і тваринного світів, тобто не є зафіксованою і має біологічне походження.

З часом ми почали фіксувати всю необхідну інформацію, яка циркулює навколо нас. Це дало можливість її накопичення і зберігання на певному носії, який складає матеріальну основу документа, де вона міститься.

У своєму дослідженні я порушую питання, чим саме відрізняється носій, який несе інформацію, і основа, на якій вона закріплена. Отже, актуальність теми полягає в дослідженні характерних особливостей семантичного навантаження носія інформації та матеріальної основи документа. Більше того, в своєму проекті я показую різницю між цими поняттями. Крім того, я досліджую основні моменти еволюції матеріалів, які застосовувалися для закріплення інформації.

Слід відзначити, що люди прагнули до максимальної компактності розміщення інформації на носії, бажали, щоб матеріали, з яких виготовлялася основа, були не дорогими і мали невеликі розміри для передачі закріпленої інформації в часі і просторі.

Предмет даного дослідженя - це семантичне навантаження понять “носій” та “матеріальна основа документа” в професійній інформаційній діяльності.

Об'єктом вивчення даної теми є носій і його матеріальна основа, їх видова різноманітність.

Мета і завдання даного дослідження - подати необхідне системне представлення про сутність, структуру, функції носіїв інформації, їх матеріальної основи. Це дослідження може також служити основою (базою) для створення термінологічного стандарту по діловодству, оскільки ще до цього часу не існує чітко визначеного стандарту, який би розкривав особливості та розбіжності даних понять.

Крім того це дослідження вирішує завдання узагальнення наукових досліджень та думок, які торкаються теми щодо визначення і порівняння цих понять.

Проводячи своє дослідження я використала значний інформаційний фонд, який стосується даної теми. Слід відзначити, що ці фонди не повністю розкривали дану тему, деяких питань зовсім не було розглянуто в даних працях, що свідчить про малубазу, яка накоплена по цій темі. Загалом я працювала з двома фондами - це нормативна база (закони, стандарти), яка часково приділяє увагу даній темі. А також використала значні об”єми довідкової літератури, в яких точно показано різницю між носієм та основою документа. Це такі видання, як словники та енциклопедії. Крім того я помітила, що провідні вчені мало приділяють уваги даній темі або зовсім її не розкривають, що дуже прикро, тому що багато хто до сих пір не може розібратися у доцільності виокремлення поняття “матеріальна основа документа” з поняття “носій інформації”. Частково поняття “матеріальна основа документа” розкрито в працях Щвецової-Водки, але тільки через призму бачення поняття “документ”. Отже, написаня даної роботи стало можливим завдяки використаним джерелам, проте головним чином завдяки систематизації моїх знань в даній галузі.

Розділ І. Поняття “носій інформації”

З середини ХХ ст. в результаті соціального прогресу і бурхливого розвитку науки ітехніки об'єми інформації надзвичайно зросли. Тому поняття інформації було розширено.

Отже поняття “інформація” (лат. Informatio - роз'яснення, виклад) має багато значень, з яких найбільш загальне і широке - “відображене різноманіття”. Таке визначення дозволяє розглядати як інформаційні процеси, які проходять в технічних механізмах, живій і неживій природі, в суспільстві. Отже, за інформацію вважали і передачу при знаків від клітини до клітини, і від організму до організму. У теорії інформації все різноманіття її форм прийнято ділити на елементарну - інформацію, яка циркулює в неживій природі, біологічну - яка циркулює в живій природі (рослинний і тваринний світ), соціальну - яка осмислена людським суспільством (соціумом).[18, с. 42]

Певний час в деяких філософських працях була видвинута концепція, згідно якої інформація являється однією з основних універсальних властивостей матерії - атрибутом всієї матерії. Такий підхід пов'язує поняття “інформації” з поняттям “відображення” і отримав назву атрибутивного.

§1.Поняття інформації як інваріанта відображення

Самі по собі ні мова, ні знаки, ні цифри - не інформація, а її носії. З їх допомогою ми отримуємо ті дані, які дозволяють нам поповнити наші знання про навколишні предмети і явища дійсності. Інформація тісно пов'язана з можливістю людини відображати навколишній світ. Завдяки цьому люди пізнають те, що навколо них протікає, що служить предметом їх інтересу. Відображення - особлива властивість матерії (носія), завдяки якій один предмет залишає своєрідний “слід” на другому предметі, це специфічна взаємодія, при якій один предмет набуває якісь риси (властивості) іншого предмета, видозмінюється під його дією - несе його інформацію. У цьому випадку інформацію слід розуміти, як те, що зафіксовано відображаючим суб'єктом, що стало його належністю і що він у випадку, якщо це потрібно, може відповідним чином відтворити у вигляді певних текстів, малюнків, цифр і інших носіїв інформації. Наприклад, все, що йому здалося найбільш значимим, що представляє інтерес не тільки для нього, але й для майбутніх читачів, служить йому матеріалом (носієм) тієї інформації, яка буде відображена у його творі. [33, с. 3-4, с. 7-9]

Інформацію можуть передавати різноманітні носії, але в будь-якому випадку вона містить дані про навколишню дійсність і в цьому смислі носить об'єктивний характер, тобто інформація як інваріант відображення, як те, що може об'єктивуватися, тобто ставати об'єктом, при передачі, трансформуванні і перетворенні є той ідеальний образ, який створюється кожним суб'єктом з метою створення ідеального образу, який є соціально-значимий для суб'єкта. У реальних процесах передачі створеного образу губиться частина змісту відображення, залишається лише те, що може об'єктивуватися, формалізуватися, передаватися з допомогою певних знаків на певних носіях. Лише опредмечена інформація може передаватися від одного об'єкта до іншого. Відображення залежить від своїх матеріальних носіїв, в яких відбуваються інформаційні процеси, але інформація завжди інваріантна. Вона нетотожна відображенню, а є лише та її сторона, яка піддається опредмеченню, передачі.

Відображення інформації залежить від матеріального носія, але його неможливо перенести на інший носій адекватно. Інформація ж перекодовується, передається, породжуючи образи, в яких вона є інваріантом. Дослідники притримуються думки, що чим більш розвинена матеріальна система, тим більш ідеальні її інформаційно-відображальні характеристики. Крім того, якщо процес відображення здійснюється без переривання, то вилучення інформації може проходити періодично, а то й взагалі не здійснюється суб'єктом відображення. Коли дослідник або просто спостерігач зацікавлений в отриманні інформації на протязі всього процесу відображення, тоді й вилучення даних буде проходити так само без переривань, як і процес відображення. У таких випадках людина намагається отримати як умога більше інформації.

Під час відображення походить процес викривлення, зміни інформації, в результаті чого знищується адекватність відображення. Виникають, таким чином, помилки, оманливі образи, тобто образи, які не відповідають відображаємому об'єкту. Адекватність має різні форми, серед яких: синтаксична адекватність, семантична і прагматична. На зміст відображення, його адекватність звертає увагу Тюхтин В.С.[38]

Деякі вчені вважають, що інформацію передають лише знаки, але з цим погоджуватися не можна, оскільки носієм інформації є матерія, на основі якої може створюватися й образ, який передає її форму, вид, клас, тобто її суть можна розуміти на основі матеріального об'єкту, який потім опредмечується за допомогою знакових систем.

§2.Джерела інформації

Джерелами інформації є матеріальні об'єкти, як природні так і штучні. Матеріальними об'єктами передачі інформації є повітря, вода, промінь світла, рентгенівський промінь, електричний струм. Інформація, яка передається по даним джерелам, не має ні ваги, ні геометричних розмірів, ні фізичних і хімічних властивостей. Але для її циркуляції обов'язково повинні бути матеріальні об'єкти, тобто носії.

Наприклад, відображаючи світло далекої зірки, людина сприймає його як носія інформації. За допомогою різних приладів він отримує інформацію певного роду і дізнається завдяки їй про те, чи він має справу з молодим чи старіючим небесним світилом, яка його температура і т.д. Інформація в даному випадку виступає як зміст процесу відображення.[33, с. 3-4]

§3.Види носіїв інформації

Існує численна кількість і різноманітність суджень про сутність поняття інформації, а також її носіїв, які викладені в працях природовідкривачів, техніків, філософів. Їх можна розділити на дві групи. До першої групи відносяться ті, в яких зазначаються інформаційні процеси, які являються властивістю всього сущого, всіх видів і форм рухів матерії, не тільки розумних істот, але й неорганічної природи.

Друга група передумовлює, що інформаційні процеси виникають на певній стадії розвитку форм руху матерії, а саме біологічної і соціальної, в неорганічній природі вони ж відсутні. Проте більшість вчених підтримує першу групу, оскільки, розглянувши матерії неживої природи, було виявлено, що вони також несуть свого роду інформацію.

Існувала ще одна концепція інформації, дуже схожа до поглядів вчених першої групи, за якою вона вважалася властивістю всіх матеріальних об”єктів. Виходячи з неї, вчені притримувалися думки, що інформація існувала й існує вічно і ніколи не виникала. Одначе такий погляд не виключає того, що з розвитком матерії можуть з”являтися нові властивості інформації, наприклад зміст і цінність. Вищі види інформації (біологічна, соціальна) з”явились в результаті еволюції матерії, на певному етапі розвитку якої з”являється управління, як використання інформації. [39, с.47]

Отже, таким чином було виділено три групи носіїв, які несуть певну інформацію, яка є спільною для них, а також ту, яка характерна для певного виду носія: носії неживої природи, носії тваринного і рослинного світів, носії в соціумі.

3.1. Носії неживої природи

Так, було проголошено, що інформація в неживій природі не використовується її системами (хоча й зв'язана з відображенням). Інформації в неживій природі властиві лише збереження і передача. Тобто матерії неживої природи є її носіями.

В даний час існує думка, що для об”єктів неживої природи (носіїв) достатньо “чисто енергетичного опису...” Але ця думка не є достатньо обумовленою, оскільки в науки, які вивчають об”єкти неживої природи, все більше проникають методи теорії інформації. Наприклад, такий матеріал, як глина несе інформацію про її склад, якісні характеристики, колір і т.д. Так само як і глина носіями вважаються всі матеріальні об'єкти і матерії неживої сфери: ґрунт, камінь, зірки, сонце і т.д. Ці носії зберігають і передають інформацію, яку ми отримуємо, тільки дивлячись на них.

3.2. Носії інформації рослинного і тваринного світів.

У працях вчених прозвучав такий вислів: “Інформація виникає на рівні життя”[12] Це підтвердилося у ході спостережень і стало зрозуміло, що обмін інформацією так само необхідний живій істоті, як і обмін енергією та речовиною. Без інформації вона приречена на смерть. Історія медицини знає випадки, коли народжувалися діти, які не сприймали навколишній світ - вони були байдужі до їжі, не реагували на зовнішні подразники і в кінці кінців гинули. Причина їх смерті - нерозвиненість інформаційних зв'язків або повна їх відсутність.

Інший приклад: ми захоплюємося багато різноманітністю видів рослинного й тваринного світів. Тільки окремих видів тварин на землі близько 2 млн. кожний індивід, яких починає свою біографію з однієї єдиної зародившоїся клітини. І ця клітина, розвиваючись, ніколи “не помиляється” - із клітини слона виростає слон, із клітини людини - людина.

Ці випадки стосуються проблемі інформації. Явище спадковості важко осмислити без залучення даного поняття. Оказується, кожна клітина - своєрідне сховище - носій - спадкових “записів” роду, зроблених особливо віртуозним способом руками природи. І цей “запис” по своїм особливим “лініям зв'язку”, ніде не обривається і не збивається із заданої програми. Свої корективи в цей процес вносить і навколишнє середовище - джерела інформації. Інакше не проходила б вічна еволюція живого світу. Але ця корекція особливого роду. Вона потрапляє також у вигляді інформації, на яку реагує організм. І чим краще він реагує, тим плодотворніше протікає процес пристосування до навколишнього середовища, тим успішніше проходить його розвиток. Інформаційний обмін більш важчий по змісту і формі по мірі підйому живих індивідів по довгому ланцюгу еволюційного розвитку, на вершині якого стоїть людина.

Наприклад, в Індії ботаніки помітили, що якщо доторкнутися до листків мімози, то вони одразу скручуються. З часом виявилося, що це така собі захисна реакція від тропічних дощів. Листки сприймають зовнішню інформацію і передають по всій рослині, тобто окремі її частини виступають носієм цієї інформації, і в результаті всі тканини мімози реагують однаково, тобто виступають носієм інформації. Здатність всієї матерії нести якусь інформацію одного виду дозволяє в кінці кінців зберегти себе, як певний вид живої природи. Отже інформаційні зв”язки в рослинному світі існують, крім того, той багатий інформаційний світ, який служить нам і створювався нами, розпочинається з тих первоначальних, ще не розвинених інформаційних систем, які ми виявляємо у представників флори.

Наступний якісний стрибок в розвитку інформаційних зв'язків ми помічаємо в тваринному царстві. Інформаційні зв'язки у представників фауни різноманітніші, ніж у рослин, хоча й тут багато що нас дивує, вказує на взаємозв'язок в розвитку всіх матеріальних утворень.

Що стосується тварин, то ієрархічна драбина тваринного світу дуже довга і висока. Нижчі її сходинки займають найпростіші істоти, а верхні - найрозвиненіші організми, безпосередні представники фауни.

Ще слід відзначити, що носіями інформації є самі біологічні істоти, а саме їх сигнали, які несуть “повідомлення” і “відомості”. Крім того в житті багатьох тварин, від комах до млекопитающих, своєрідним носієм інформації служать запахи. Багатьом тваринам властиве тонке чуття. Інформаційні зв”язки в тваринному світі завжди цікавили людину. Вона намагалася встановити, для яких цілей вони служать, як допомагають тваринам у всіх видах їх життедіяльності, як сприяють їх спілкуванню між собою. Часом фантазія людини приписувала тваринам властивості, які наявні у людей. Проте, за словами Енгельса “те незначне, що останні (тварини), навіть найбільш розвинені з них, мають повідомити один одному, може бути передане і без допомоги чіткої мови. Отже, інформацію можуть передавати і представники рослинного і тваринного світів - рослини і тварини. І ця біологічна інформація передається у вигляді сигналів, а також є обміном ознак від клітини до клітини.

3.3. Носії інформації в соціумі.

У світі людини інформаційний обмін якісно змінився. З'явилися нові форми зв'язку, нові, штучно створені джерела інформації, виникла мова - засіб отримання і передачі інформації. Виник новий, не звіданий до сих пір світ інформації. Інформацію можуть передавати різноманітні носії, але в будь-якому випадку вона містить дані про навколишню дійсність і в цьому смислі носить об'єктивний характер. А інформаційне спілкування людини із зовнішнім світом носить двосторонній характер: людина отримує необхідну йому інформацію і сама в свою чергу виробляє її, поповнюючи інформаційні потоки новим змістом. З інформаційної точки зору, сама людина як суспільний індивід розвивається завдяки двох інформаційних потоків: генетичної інформації, яка міститься в зародженій клітині і інформації, яка надходить до до людини на протязі всього її життя із зовнішнього середовища. Генетична інформація носить заздалегідь заданий характер. Тобто конкретний індивід не може змінити інформацію, яка закладена у людини від природи: форма носу, очей і т.д. ( це стало можливо лише в останній час за допомогою пластичної хірургії)

Людський організм, якщо його розглядати як своєрідну інформаційну систему, являє собою зразок безпомилкової передачі великого об'єму інформації, записаної в генах. Ця передача ведеться особливим способом, особливими носіями, за допомогою оригінальної кодової системи, розкривши яку, людина отримає доступ до такої таємниці природи, як зародження і розвиток життя.

Зовнішні умови, звичайно, впливають на носії генетичної інформації, але слід відзначити, що генетична інформація в достатній мірі консервативна. Її головна мета - збереження біологічної спадковості людини.

Дію цієї інформації людина не відчуває, як не відчуває роботи серця, якщо воно функціонує нормально. Два названі потоки інформації, і їх носій, мають різну природу наслідування. Свідомість не передається в спадок, вона з'являється у людини з моменту його народження, а створюється в процесі спілкування з іншими людьми. Досліди підтвердили, що людину відрізняє від тваринного світу не стільки біологічні особливості, скільки перш за все здатність до свідомості і мовлення, які набуваються в процесі обміну інформацією.

Саме виховання, в якому наявна і жива (а саме біологічна інформація), миттєва, й інформація, збережена на матеріальній основі, робить людину соціальною суспільною істотою. Соціальна інформація - всі знання про соціальну форму руху матерії взагалі й інші форми руху.

Виходить, що інформація - відомості, що передаються в соціумі об'єднаннями людей усним, писемним або іншим способом (з допомогою умовних знаків технічних засобів). Це загальнонаукове поняття, що включає обмін відомостями між людьми, людиною і автоматом, автоматом і автоматом, обмін сигналами в світі рослин і тварин, передачу ознак від клітини до клітини.

Носії інформації мали різну матеріальну основу, на якій закріплювалася інформація. З удосконаленням матеріальної основи удосконалювалися й носії інформації.

Розділ ІІ.Поняття “матеріальна основа документа”

З часом люди почали застосовувати носії інформації зовсім з іншою метою. Тобто в процесі технічної обробки матеріали втрачали біологічну інформацію (форма рослини чи тварини, вид, клас і т.д.), а у переробленому вигляді, поєднуючись з іншими речовинами, складали певні матеріали, які було покладено в основу документів.

§1 Розкриття поняття основи документа через призму бачення поняття “документ”.

Зовнішня форма (основа документа), носій інформації довгий час не привертали уваги дослідників. Однак і поява такої уваги була пов”язана не з узагальненням даних характеристик документа як ідеального об”єкта, а з конкретним (часто - рідкісним, унікальним) документом та його специфічними ознаками як речового виробу.

Багатоаспектними є напрями вивчення характеристик зовнішньої форми документа, його зовнішніх ознак, зокрема, способів фіксації інформації, різних видів носіїв інформації, організації їхньої матеріальної конструкції.

Термін "документ" використовується в багатьох галузях знань. Майже в кожній з них є одна чи декілька версій його розуміння у відповідності із специфікою тих об'єктів, котрі вона вивчає і котрим надає статус документа. У відповідності з цим по різному трактують і основу документа, у деяких тлумаченнях навіть точно її, не називаючи, а присвоюють їй статус носія інформації. визначення саме в такому плані викладено матеріал в тезах доповіді Г.М.Швецовоі-Водки, де було зроблено спробу окреслити головні ознаки значення поняття "документ", що відповідає об'єкту бібліографічної діяльності.

Найбільш загальним визнається визначення документа як "будь-якого матеріального об'єкту, який може бути використаний для передачі інформації в суспільстві, включаючи експонати музеїв і навіть тварин у зоопарку, тлумаченням якої фактично і розпочинається наука про документ. На думку бібліотекознавця Ю.М.Столярова документом вважається будь-яка нооінформація (інформація створена людським розумом на відміну від інформації, зафіксованої в діях неживої природи чи біології), зафіксована у просторі та часі з метою її використання, передачі і зберігання".[43]

Страницы: 1, 2, 3