Електроустаткування промислових підприємств

Зниження впливу магнітних полів на роботу пристроїв і приладів, розташовуваних у залі (корпусі й ін. виробничих приміщеннях) електролізу, а також на роботу самих електролизеров, повинне забезпечуватися дотриманням галузевих норм відповідного виробництва.

7.10.23 Електрична ізоляція серій електролізних ванн, будівельних конструкцій будинку, комунікацій (струмопроводів, трубопроводів, повітряховодів і ін.) повинна виключати можливість внесення в зал (корпус) електролізу потенціалу землі й винос із залу (корпуса) потенціалу (див. також 7.10.24, 7.10.29 -7.10.30).

Електрична ізоляція від землі серій електролизеров і ванн гальванічних покриттів і струмопроводів до них повинна бути доступна для огляду й контролю її стану.

7.10.24 У залах (корпусах) електролізу (за винятком залів з електролізними установками для одержання водню методом електролізу води) крім елементів, зазначених в 7.10.23, повинні мати електричну ізоляцію від землі:

внутрішні поверхні стін на висоту до 3 м і колони на висоту до 3,5 м від рівня робочих площадок першого поверху в одноповерхових будинках або другому поверсі у двоповерхових будинках;

металеві й залізобетонні конструкції робочих площадок, розташовані біля електролизеров;

перекриття шинних каналів і підлог біля електролизеров;

металеві кришки люків;

металеві частини вентиляційних пристроїв, розташовані на підлозі й у стін корпуса;

металеві трубопроводи, кронштейни й інші металеві конструкції, розташовані в межах приміщення на висоті до 3,5 м від рівня підлоги;

підйомно-транспортні механізми (див. 7.10.21).

7.10.25 Металеві й залізобетонні конструкції робочих площадок біля електролизеров повинні накриватися (за винятком конструкцій в електролизеров установок електролізу магнію й алюмінію) решітками з дерева, просоченого вогнестійкою сполукою, що не впливає негативно на його діелектричні властивості, або з іншого діелектричного матеріалу.

7.10.26 Уведення шин струмопроводів у корпус (будинок) електролізу повинні захищатися металевими сітками або конструкцією з електроізоляційних матеріалів на металевому каркасі на висоту не менш 3,5 м від рівня підлоги. Сітки або металеві конструкції каркаса повинні бути ізольовані від струмопровода.

7.10.27 Струмопроводи електролізних установок, за винятком межванних, шунтувальних струмопроводів і токоподводов (спусків) до торцевих ванн, повинні мати огородження в наступних випадках:

при розташуванні горизонтальних ділянок струмопроводів над проходами на висоті менш 2,5 м над рівнем підлоги або знаходженні їх у зоні руху кранів і цехового транспорту1;

при відстані менш 2,5 м між струмопроводами, розташованими на висоті нижче 2,5 м над рівнем підлоги, і заземленими трубопроводами або заземленим устаткуванням1;

при розташуванні струмопроводів поблизу посадкових площадок мостових кранів, якщо відстань від них до цих площадок становить менш 2,5 м.

1. На установки електролізу алюмінію не поширюється.

7.10.28

1. У залах електролізу (за винятком залів з електролізними установками для одержання водню методом електролізу води) не дозволяється пристрій магістралі заземлення трифазних приймачів змінного струму виробничих механізмів. Для таких електроприймачів відкриті провідні частини варто приєднувати до Ре-провідника. Як додаткова міра можлива використання пристрою захисного відключення.

Відкриті провідні частини електроприймачів змінного струму при відстані від них до струмоведучих частин електролизеров менш 2,5 м повинні мати знімну ізолюючу оболонку.

1. На установки електролізу алюмінію не поширюється.

7.10.29 Трубопроводи в корпусах електролізу алюмінію, у цехах і в залах електролізу (за винятком залів з електролізними установками для одержання водню методом електролізу води) рекомендується виконувати з неелектропровідних матеріалів.

При використанні металевих трубопроводів (у тому числі гумованих), захисних труб і коробів повинні застосовуватися електроізолюючі вставки, підвіски й ізолятори.

Повинні передбачатися заходу щодо зниження струмів витоку - відводу струму з розчинів, які надходять в електролизери або приділяються від них по ізольованим або виконаним з неелектропровідних матеріалів (фиолита, вініпласту, склопластику й ін.) трубопроводам. Рекомендується використання пристроїв розриву струменя або прийняття інших ефективних заходів.

7.10.30 Броньовані кабелі, металеві трубопроводи, захисні труби, а також короба комунікацій технологічних, паро-, водопостачання, вентиляції й ін. у залах (корпусах) електролізу повинні бути розміщені, як правило, на висоті не менш 3,5 м від рівня робочих площадок (не менш 3,0 м - для залів електролізу водяних розчинів), ізольовані від землі або обгороджені, мати електроізолюючі вставки на вході й виході із залу (корпуса), а також у місцях відводів до електролизерам і приєднання до них.

При розташуванні в залах (корпусах) електролізу перерахованих комунікацій нижче зазначеної висоти вони, крім того, повинні мати два щаблі електричної ізоляції від будівельних конструкцій, а також електроізоляційні вставки по довжині залу (корпуса), розташовувані відповідно до вимог галузевих норм.

Трос, на якому в залі (корпусі) електролізу кріпляться проведення або кабелі, повинен бути ізольований від будівельних конструкцій.

7.10.31 Кабельні лінії електролізних установок повинні прокладатися по трасах, на яких малоймовірні аварійні ситуації (наприклад, неможливе влучення розплавленого електроліту при аварійному відході електроліту з електролизера).

7.10.32 Електротехнічне встаткування, установлюване на фундаментах, рамах і інших конструкціях, не повинне мати схованих від спостереження рознімних електричних сполук. Рознімні електричні сполуки повинні бути легко доступні для обслуговування й ремонту.

7.10.33 Електричні розподільні пристрої напругою до 1 кВ для силової й освітлювальної мереж повинні розташовуватися на відстані не менш 6 м від необгороджених струмопроводів або частин електролизеров, що перебувають під напругою струму.

7.10.34 Щит центральний повинні бути обладнані відповідними засобами для регулювання й керування технологічними процесами електролізу й контролю за роботою встаткування, включаючи перетворювачі, а також системою сигналізації, що сповіщає про пуск, зупинку й порушення режиму роботи встаткування або про ушкодження ізоляції в контрольованих електричних колах.

7.10.35 Для включення в роботу встаткування, що перебуває поза зоною видимості, повинна передбачатися пускова сигналізація. Рекомендується також застосування в обґрунтованих випадках оптичних пристроїв (дзеркал, телескопічних труб і ін.) і пристроїв промислового телебачення.

7.10.36 В електролізних установках, у яких при аварійних ситуаціях потрібне негайне відключення живлення електроенергією електролизеров, у залі електролізу й у приміщенні центрального щита керування й (або) щита Кипиа повинні бути встановлені кнопкові вимикачі для аварійного відключення випрямлячів. Повинна бути виключена можливість використання цих апаратів для наступного включення випрямлячів у роботу.

7.10.37 Електролізні установки, на електролизерах яких можлива поява підвищеної напруги (наприклад, за рахунок «анодного ефекту»), повинні бути обладнані сигналізацією для оповіщення про це персоналу.

7.10.38 У приміщеннях електролізного виробництва, у тому числі на перетворювальній підстанції, повинна передбачатися гучномовна й (або) телефонний зв'язок, відповідно до прийнятої системи обслуговування на підприємстві (еремур установці).

7.10.39 Для контролю за режимом роботи серії ванн у приміщеннях корпусів, станцій (цехів) електролізу або на перетворювальній підстанції повинні передбачатися:

амперметр на кожну серію;

вольтметр на кожну серію й кожний корпус, якщо вони харчуються від збірних шин;

вольтметр на кожну ванну (або вольтметр із бакаюватим перемикачем на групу ванн) у тих випадках, коли по робочій напрузі на ваннах ведеться технологічний процес;

пристрою (прилади) контролю ізоляції кожної системи шин струму або групи електролизеров, що одержують живлення або від контрольованої мережі струму, або від мережі змінного струму через індивідуальні або групові розділові трансформатори;

лічильники вольта-годинника або ампер-годин (залежно від технологічних вимог) на серію або групу ванн;

лічильник витрати електричної енергії, установлений на первинній стороні перетворювального трансформатора випрямного.

Повітряні лінії електропередачі напругою вище 1 кв. Область застосування. Визначення

2.5.1 Справжня глава Правил поширюється на повітряні лінії електропередачі напругою вище 1 кВ і до 750 кВ, виконувані неізольованими проводами (ВЛ), і напругою вище 1 кВ і до 20 кВ, виконувані проводами із захисною ізолюючою оболонкою - захищеними проводами (ВЛЗ).

Вимоги до ВЛ із неізольованими проводами поширюються й на ВЛ відповідної напруги, виконувані проводами із захисною ізолюючою оболонкою, крім вимог, спеціально застережених у справжніх Правилах.

Справжня глава не поширюється на електричні повітряні лінії, спорудження яких визначається спеціальними правилами, нормами й постановами (контактні мережі електрифікованих залізниць, трамвая, тролейбуса; ВЛ для електропостачання сигналізації, централізації й блокування (СЦБ); ВЛ напругою 6 - 35 кВ, змонтовані на опорах контактної мережі й т.п.).

Кабельні вставки у ВЛ повинні виконуватися відповідно до вимог, наведеними в 2.5.124 і гл. 2.3.

2.5.2 Повітряна лінія електропередачі вище 1 кВ - пристрій для передачі електроенергії по проводам, розташованим на відкритому повітрі й прикріпленим за допомогою ізолюючих конструкцій і арматури до опор, що несуть конструкціям, кронштейнам і стійкам на інженерних спорудженнях (мостах, шляхопроводах і т.п.).

За початок і кінець ВЛ (ВЛЗ) приймаються:

у ЗРУ - місце виходу проведення з апаратного затиску, що приєднується до прохідного ізолятора;

у РЕПЕТУЮ з лінійними порталами - місце виходу проведення із затиску натяжної гірлянди ізоляторів на лінійному порталі убік ВЛ;

у КТП - місце кріплення проведення до ізолятора КТП або місце виходу проведення з апаратного затиску;

у ТП із виносним роз'єднувачем - місце виходу проведення з апаратного затиску, що приєднується до роз'єднувача.

2.5.3 Проліт ВЛ - ділянка ВЛ між двома опорами або конструкціями, що заміняють опори.

Довжина прольоту - горизонтальна проекція цієї ділянки ВЛ.

Габаритний проліт lгаб - проліт, довжина якого визначається нормованою вертикальною відстанню від проводів до землі при установці опор на ідеально рівній поверхні.

Вітровий проліт lветр - довжина ділянки ВЛ, з якого тиск вітру на проведення й грозозахисні троси* сприймається опорою.

* Далі троси.

Ваговий проліт lвес - довжина ділянки ВЛ, вага проводів (тросів) якого сприймається опорою.

Стріла прогину проведення f - відстань по вертикалі від прямої, що з'єднує крапки кріплення проведення, до проведення.

Габаритна стріла прогину проведення fгаб - найбільша стріла прогину проведення в габаритному прольоті.

Анкерний проліт - ділянка ВЛ між двома найближчими анкерними опорами.

Підвісний ізолятор - ізолятор, призначений для рухливого кріплення струмоведучих елементів до опор, що несуть конструкціям і різним елементам інженерних споруджень.

Гірлянда ізоляторів - пристрій, що складається з декількох підвісних ізоляторів і лінійної арматур, рухливо з'єднаних між собою.

Тросове кріплення - пристрій для прикріплення грозозахисних тросів до опори; якщо до складу тросового кріплення входить один або кілька ізоляторів, то воно називається ізольованим.

Штировий ізолятор - ізолятор, що складається з ізоляційної деталі, що закріплюється на штирі або гаку опори.

Посилене кріплення проведення із захисною оболонкою - кріплення проведення на штировому ізоляторі або до гірлянди ізоляторів, що не допускає прослизання проводів при виникненні різниці тяжений у суміжних прольотах у нормальному й аварійному режимах ВЛЗ.

Танець проводів (тросів) - стійкі періодичні низькочастотні (0,2 - 2 Гц) коливання проведення (троса) у прольоті з однобічним або асиметричним відкладенням ожеледі (мокрого снігу, паморозі, суміші), викликувані вітром швидкістю 3 - 25 м/с і утворюючі стоячі хвилі (іноді в сполученні із що біжать) із числом напівхвиль від однієї до двадцяти й амплітудою 0,3 - 5 м.

Вібрація проводів (тросів) - періодичні коливання проведення (троса) у прольоті із частотою від 3 до 150 Гц, що відбуваються у вертикальній площині при вітрі й утворюючі стоячі хвилі з розмахом (подвійною амплітудою), що може перевищувати діаметр проведення (троса).

2.5.4 Стан ВЛ у розрахунках механічної частини:

нормальний режим - режим при необірваних проводах, тросах, гірляндах ізоляторів і тросових кріплень;

аварійний режим - режим при обірваних одному або декількох проводах або тросах, гірляндах ізоляторів і тросових кріплень;

монтажний режим - режим в умовах монтажу опор, проводів і тросів.

2.5.5 Населена місцевість - землі міст у межах міської риси в границях їхнього перспективного розвитку на 10 років, курортні й приміські зони, зелені зони навколо міст і інших населених пунктів, землі селищ міського типу в межах селищної риси й сільських населених пунктів у межах риси цих пунктів, а також території садово-городніх ділянок.

Важкодоступна місцевість - місцевість, недоступна для транспорту й сільськогосподарських машин.

Ненаселена місцевість - землі, не віднесені до населеної й важкодоступної місцевості.

Забудована місцевість - території міст, селищ, сільських населених пунктів у границях фактичної забудови.

Траса ВЛ у стиснутих умовах - ділянки траси ВЛ, що проходять по територіях, насиченим надземними й (або) підземними комунікаціями, спорудженнями, будовами.

2.5.6 За умовами впливу вітру на ВЛ розрізняють три типи місцевості:

А - відкриті узбережжя морів, озер, водоймищ, пустелі, степу, лісостепу, тундра;

У - міські території, лісові масиви й інші місцевості, рівномірно покриті перешкодами висотою не менш 2/3 висоти опор;

С - міські райони із забудовою будинками висотою більше 25 м, просіки в лісових масивах з висотою дерев більше висоти опор, захищені звивисті й вузькі долини й ущелини.

Повітряна лінія вважається розташованої в місцевості даного типу, якщо ця місцевість зберігається з навітряної сторони ВЛ на відстані, рівній тридцятикратній висоті опори при висоті опор до 60 м і 2 км при більшій висоті.

2.5.7 Більшими переходами називаються перетинання судноплавних ділянок рік, каналів, озер і водоймищ, на яких установлюються опори висотою 50 м і більше, а також перетинання ущелин, ярів, водних просторів і інших перешкод із прольотом перетинання більше 700 м незалежно від висоти опор ВЛ.

Загальні вимоги

2.5.8 Всі елементи ВЛ повинні відповідати державним стандартам, будівельним нормам і правилам Російської Федерації й справжній главі Правил.

При проектуванні, будівництві, реконструкції й експлуатації ВЛ повинні дотримуватися вимоги «Правил охорони електричних мереж напругою понад 1000 У» і діючі санітарно-епідеміологічні правила й нормативи.

2.5.9 Механічний розрахунок проводів і тросів ВЛ виробляється по методу напруг, що допускаються, розрахунок ізоляторів і арматури - по методу руйнівних навантажень. По обох методах розрахунки виробляються на розрахункові навантаження.

Розрахунок будівельних конструкцій ВЛ (опор, фундаментів і підстав) виробляється по методу граничних станів на розрахункові навантаження для двох груп граничних станів (2.5.137) відповідно до державних стандартів і будівельних норм і правилами.

Застосування інших методів розрахунку в кожному окремому випадку повинне бути обґрунтоване в проекті.

2.5.10 Елементи ВЛ розраховуються на сполучення навантажень, що діють у нормальних, аварійних і монтажних режимах.

Сполучення кліматичних і інших факторів у різних режимах роботи ВЛ (наявність вітру, ожеледі, значення температури, кількість обірваних проводів або тросів та ін.) визначаються відповідно до вимог 2.5.71 - 2.5.74, 2.5.141, 2.5.144 - 2.5.147.

2.5.11 Основними характеристиками навантажень є їхні нормативні значення, які встановлюються справжніми Правилами, а для навантажень, не регламентованих ними, - у відповідності з будівельними нормами й правилами.

Розрахункові значення навантажень визначаються як добуток їхніх нормативних значень на коефіцієнти надійності по навантаженню ?f, надійності по відповідальності ?n, умов роботи ?d, регіональні ?p.

При розрахунку елементів ВЛ розрахункові навантаження можуть додатково множитися на коефіцієнт сполучень.

Необхідність застосування коефіцієнтів і їхніх значень установлюються справжніми Правилами.

При відсутності вказівок про значення коефіцієнтів вони приймаються рівними одиниці.

2.5.12 Нормативні значення навантажень від ваги встаткування, матеріалів, від тяжіння проводів, грозозахисних тросів приймаються на підставі державних стандартів або відповідно до вказівок справжніх Правил.

2.5.13 Основною характеристикою опору матеріалу елементів ВЛ є:

розривне зусилля (для проводів і тросів), механічна (електромеханічна) руйнівне навантаження (для ізоляторів), механічне руйнівне навантаження (для лінійних арматур), зазначені в стандартах або технічних умовах на ці вироби;

нормативні й розрахункові опори матеріалу опор і фундаментів, установлювані нормами проектування будівельних конструкцій.

2.5.14 На ВЛ 110 кВ і вище довжиною більше 100 км для обмеження несиметрії струмів і напруг повинен виконуватися один повний цикл транспозиції.

Двухцепні ВЛ 110 кВ і вище рекомендується виконувати із протилежним чергуванням фаз ланцюгів (суміжні фази різних ланцюгів повинні бути різнойменними). Схеми транспозиції обох ланцюгів рекомендується виконувати однаковими.

Допускаються збільшення довжини нетранспонованої ВЛ, виконання неповних циклів транспозиції, різні довжини ділянок у циклі й збільшення числа циклів. Внесена при цьому даної ВЛ розрахункова несиметрія за умовами забезпечення надійної роботи релейного захисту не повинна перевищувати 0,5 % по напрузі й 2 % по струму зворотної послідовності.

Крок транспозиції за умовою впливу на лінії зв'язку не нормується.

Для ВЛ із горизонтальним розташуванням фаз рекомендується спрощена схема транспозиції (у місці транспозиції по черзі міняються місцями тільки дві суміжні фази).

2.5.15 На ВЛ із горизонтальним розташуванням фаз і двома тросами, використовуваними для високочастотного зв'язку, для зниження втрат від струмів у тросах у нормальному режимі рекомендується виконувати схрещування (транспозицію) тросів. Кількість схрещувань повинне вибиратися з умов самозагасання дуги супровідного струму промислової частоти при грозових перекриттях іскрових проміжків на ізоляторах тросів.

Схема схрещування повинна бути симетрична щодо кожного кроку транспозиції фаз і крапок заземлення тросів, при цьому крайні ділянки рекомендується приймати рівними половині довжини інших ділянок.

2.5.16 Для ВЛ, що проходять у районах з товщиною стінки ожеледі 25 мм і більше, а також із частими утвореннями ожеледі або паморозі в сполученні із сильними вітрами й у районах із частим і інтенсивним танцем проводів, рекомендується передбачати плавку ожеледі на проводах і тросах.

Для мережних підприємств, у яких понад 50 % ВЛ проходять у зазначених районах, рекомендується розробляти загальну схему плавки ожеледі.

При забезпеченні плавки ожеледі без перерви електропостачання споживачів товщина стінки ожеледі може бути знижена на 15 мм, при цьому нормативна товщина стінки ожеледі повинна бути не менш 20 мм.

На ВЛ із плавкою ожеледі повинне бути організоване спостереження за ожеледдю, при цьому переважно застосування сигналізаторів появи ожеледі й пристроїв контролю закінчення плавки ожеледі.

Вимоги справжнього параграфа не поширюються на ВЛЗ.

2.5.17 Інтенсивність електричного й магнітної тридцятимільйонного електромагнітного поля, створюваного ВЛ при максимальних робочих параметрах (напрузі й струмі) і при абсолютній максимальній температурі повітря для населеної місцевості, не повинна перевищувати гранично припустимих значень, установлених у діючих санітарно-епідеміологічних правилах і нормативах.

Для ненаселеної й важкодоступної місцевості температура повітря при гранично припустимій напруженості електричного поля приймається рівній температурі повітря теплого періоду із забезпеченістю 0,99.

2.5.18 По закінченні спорудження або реконструкції ВЛ необхідно виконувати:

Зазімлення земель, що відводяться в постійне користування;

рекультивацію земель, що відводяться в тимчасове користування;

заходи, спрямовані на мінімальне порушення природних форм рельєфу й збереження зелених насаджень і природного стану ґрунту;

протиерозійні заходи.

Вимоги до проектування вл, що враховують особливості їхнього ремонту й технічного обслуговування

2.5.19 Ремонт і технічне обслуговування ВЛ повинні передбачатися централізовано, спеціалізованими бригадами з виробничих баз підприємства (структурної одиниці).

Розміщення виробничих баз, сполука необхідних приміщень, оснащення засобами механізації робіт, транспортом і складами аварійного резерву, устаткування засобами зв'язку повинні вироблятися на підставі перспективних схем організації експлуатації з обліком існуючої матеріальної бази підприємства.

Забезпечення ВЛ аварійним запасом матеріалів і встаткування передбачається в об'ємі діючих нормативів.

Для експлуатації ВЛ у важкодоступній місцевості, ділянок ВЛ, доступ до яких наземним транспортом неможливий, а також ВЛ, що проходять у безлюдній місцевості із суворими кліматичними умовами, варто передбачати пункти тимчасового перебування персоналу або використання вертольотів. Розташування пунктів тимчасового перебування персоналу й вертолітних площадок, сполука приміщень для персоналу й екіпажа вертольотів, механізмів обґрунтовується в проекті. Вертолітні площадки повинні задовольняти діючим нормативним вимогам.

2.5.20 Чисельність ремонтно-експлуатаційного персоналу й площа виробничо-житлових приміщень ремонтних баз, а також кількість транспортних засобів і механізмів, необхідних для експлуатації ВЛ, визначаються відповідно до діючих нормативів.

2.5.21 При проектуванні ВЛ повинна бути передбачена технологічний зв'язок між ремонтними бригадами й диспетчерськими пунктами, базами, з яких здійснюється ремонт і технічне обслуговування ВЛ, а також між бригадами й окремими монтерами. Якщо ВЛ обслуговується з декількох баз, необхідно передбачити зв'язок між останніми. Технологічним зв'язком повинні бути забезпечені й пункти тимчасового перебування на трасі ВЛ.

2.5.22 До ВЛ повинен бути забезпечений у будь-який час року під'їзд на можливо близьку відстань, але не далі чим на 0,5 км від траси ВЛ. Для проїзду уздовж траси ВЛ і для під'їзду до них повинна бути розчищена від насаджень, пнів, каменів і т.п. смуга землі шириною не менш 2,5 м.

Виключення допускаються на ділянках ВЛ, що проходять:

по топких болотах і сильно пересіченої місцевості, де проїзд неможливий. У цих випадках необхідно виконувати уздовж траси ВЛ пішохідні стежинки з містками шириною 0,8 - 1,0 м, обладнані поруччям, або насипні земляні доріжки шириною не менш 0,8 м;

по територіях, зайнятим під садові й коштовні сільськогосподарські культури, а також під насадження захисних смуг уздовж залізниць, автомобільних доріг і заборонних смуг по берегах рік, озер, водоймищ, каналів і інших водних об'єктів.

На трасах ВЛ, що проходять по місцевості, пересіченої меліоративними каналами, повинні передбачатися пішохідні містки шириною 0,8 - 1,0 м, обладнані поруччям.

2.5.23 На опорах ВЛ на висоті 2 - 3 м повинні бути нанесені наступні постійні знаки:

порядковий номер опори, номер ВЛ або її умовна позначка - на всіх опорах; опорах ВЛ, крім того, повинна бути позначена відповідний ланцюг;

інформаційні знаки із вказівкою ширини охоронної зони ВЛ; відстань між інформаційними знаками в населеній місцевості повинне бути не більше 250 м, при більшій довжині прольоту знаки встановлюються на кожній опорі; у ненаселеній і важкодоступній місцевості - 500 м, допускається більше рідка установка знаків;

розцвічення фаз - на ВЛ 35 кВ і вище на кінцевих опорах, опорах, суміжних із транспозиційними, і на перших опорах відгалужень від ВЛ;

попереджуючі плакати - на всіх опорах ВЛ у населеній місцевості;

плакати із вказівкою відстані від опори ВЛ до кабельної лінії зв'язку - на опорах, установлених на відстані менш половини висоти опори до кабелів зв'язку.

Допускається сполучати на одному знаку всю інформацію, установлювану вимогами справжнього параграфа.

Плакати й знаки повинні встановлюватися з боку опори по черзі із правої й з лівої сторони, а на переходах через дороги плакати повинні бути звернені убік дороги.

На ВЛ 110 кВ і вище, обслуговування яких буде здійснюватися з використанням вертольотів, у верхній частині кожної п'ятої опори встановлюються номерні знаки, видимі з вертольота. При цьому для ВЛ 500 - 750 кВ знаки повинні бути емальованими розміром 400?500 мм.

2.5.24 Лінійні роз'єднувачі, перемикальні пункти, високочастотні загороджувачі, установлені на ВЛ, повинні мати відповідні порядкові номери й диспетчерські найменування.

4. Розрахунок заземлюючого пристрою електроустановки

Для сторони 110 кВ потрібне опір заземлення 0,5 Ом.

Опір штучного заземлітеля буде дорівнює опору заземлення:

Rи=rз=15Ом

Питомий опір ґрунту, що рекомендується для попередніх розрахунків, у місці спорудження заземлітеля-суглинку-по табл. 5-1 становить 100 Ом-М.

Для горизонтальних протяжних електродів при глибині закладення 0,8 м рівні - 2 і відповідно 4,5 для вертикальних стрижневих електродів довжиною 2-3 м при глибині закладення їхньої вершини 0,5-0,8 м.

Розрахункові питомі опори:

для горизонтальних електродів

срозр.г=2*100 = 200 Ом*м;

для вертикальних електродів

срозр.в =4,5*100 = =450 Ом*м.

Таблиця 4.1

Таблиця 4.2

Визначається опір розтіканню одного вертикального електрода Rво по формулі:

Rво=(срозр.в/2*р*l)*(ln 4l/d)

де d=0,016 м

Rво=(200/2*3,14*2)*(ln 4*2/0,016)=99,43 Ом

Визначається зразкове число вертикальних заземлювачів при попередньо прийнятому коефіцієнті використання з в = 0,9:

n=99,43/0,9*15=7,3~8 шт

Визначається опір розтіканню горизонтальних електродів Rг. Коефіцієнт використання горизонтальних електродів з г = 0,89.

Rг=(с/ з г *2*р*l)*ln (l2/ d*t) = (450/0,89*2*3,14*2)*

ln (22/0.016*0.4)= 258,8 Ом

Уточнений опір вертикальних електродів:

Rв=(258,8*15) / (258,8-15)= 15,9 Ом

Уточнене число вертикальних електродів визначається при коефіцієнті використання з в=0,9:

n=99,43/(0,9*15,9) = 6,9~7 шт

Остаточно приймаємо 7 вертикальних стрижня.

Література

1. Правила пристрою електроустановок. - К., 2005

2. Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів і правила техніки безпеки при експлуатації електроустановок споживачів. - К., 2003.

3.Гаків К.П., Новгородцев Б.П. Конструкції й механічний розрахунок лінії електропередачі. - К, 2003

4.Довідник по проектуванню електропривода, силових і освітлювальних установок /Під ред. Болипама Я.М. і ін. - К., 2006

Страницы: 1, 2