Виробництво хутряних та овчинно-шубних виробів

Хімічні властивості овчинно-хутряних товарів характеризують стійкість матеріалів і виробів до дії різних регенератів - води, кислот і лугів, окислювачів. Під впливом зазначених реагентів матеріали і вироби можуть розчинятися, утрачати механічну міцність, можуть також міняться їхній колір, блиск поверхні.

Стійкість до тих чи інших речовин обумовлюється природою, станом поверхні матеріалу, тривалістю впливу реагентів і інших факторів. Ступінь і характер хімічної враховується при виборі виробництва виробів, умов їхнього використання, методів упаковки, збереження і перевезення і навіть способів очищення і відходу за виробами.

Більшість матеріалів і виробів повинне бути водостійкими.

Під впливом світлі, погоди органічні матеріали старіють - стають твердими і тендітними, змінюється їхнє фарбування. Стійкість до дії розчинників варто враховувати при хімічному чищенні виробів.

Міцністю називається здатність матеріалів і виробів не руйнуватися під дією навантажень. Розрізняють міцність при розтяганні, стиску, вигину, ударі й інших видах деформації. Показниками міцності можуть бути руйнівне навантаження, руйнівне напруження й ін.

Термічні властивості можуть обумовлювати функціональність, довговічність (теплопровідність, знос одягу).

Під проникністю розуміють здатність матеріалів і виробів пропускати повітря, пару, газ, воду, пил. Величина проникності залежить головним чином від пористості матеріалу, характеру і розміру пор, а також від його вологості. Проникність характеризується відповідними коефіцієнтами і виміряється кількістю речовини, що прошли через одиницю поверхні матеріалу в одиницю часу при визначеному тиску речовини.

Біологічні властивості - стійкість матеріалів і виробів до дії мікроорганізмам, комах (моль, жуки), гризунів. При дії мікроорганізмів (цвілевих грибків, бактерій і дріжджів) змінюються блиск і колір матеріалів, з'являється гнильний запах, не бажане фарбування, знижується міцність. Особливо сильно вони руйнують матеріали органічного походження - хутро, шкіру. Гусениці моли, що харчуються кератином, перегризають волосся хутра. Жук-короїд, меблевий точильник руйнують хутро.

Мікроорганізми і комахи швидко розвиваються в умовах підвищеної температури і вологості при відсутності сонячного світла. Тому режим при збереженні товарів повинний бути несприятливим для розвитку мікроорганізмів і комах.

При виборі способів упакування, умов перевезення, збереження й експлуатації товарів необхідно знати їхню біологічну стійкість.

В ассортимент хутряних виробів входять хутряні деталі одягу, верхній хутряний одяг, хутряні жіночі убори, головні убори, хутряні вироби домашнього побуту.

Найбільш важливими властивостями шкіряної тканини є температура зварювання, хімічний склад, деформація, міцність, і міцність зв'язку волосся з шкіряною тканиною.

2.3. Класифікація хутряних та овчинно-шубних товарів.

Класифікація - це логічний процес розподілу будь-якої безлічі (понять, явищ, предметів) по категоріях чи ланкам різного рівня в залежності від загальних ознак.

У товарознавстві наукова класифікація полегшує вивчення споживчих властивостей однорідних груп (товарів) дозволяє встановлювати оптимальний рівень цих властивостей, розробляти групові методи виміру й оцінки споживчих властивостей і якості товарів, оцінювати повноту асортименту кожної класифікаційної ланки і визначати напрямок розвитку асортименту. Класифікація полегшує розробку режимів збереження, перевезення й умов експлуатації товарів з подібними властивостями.

Вид товару являє собою кінцевий продукт виробництва, що має конкретне призначення і власна назва, що виражає його зовнішню особливість чи внутрішній зміст.

Основні ознаки класифікації непродовольчих товарів, що відбивають їхні споживчі властивості, - призначення й область застосування товарів. При цьому ознака призначення може бути використана як у вищих, так і в нижчих ланках класифікації [3].

Для деяких товарів застосовують специфічні ознаки класифікації, обумовлені їх природою.

Класифікацію варто починати з ознак високого ступеня спільності (призначення, вихідний матеріал, метод виробництва) і в наступних ланках переходити до менш загальних ознак (конструкція, фасон, обробка).

Торгово-товарознавчі класифікації застосовуються в торгово-оперативній роботі. Вони дозволяють проаналізувати весь асортимент товарів, полегшують вивчення їхніх споживчих властивостей. Ці класифікації є галузевими.

До хутряних деталей одягу відносяться коміри, манжети, хутряна підкладка.

Манжети для обробки рукавів виготовляють з напівфабрикату такого ж виду, сорту, кольору, що і коміри. У продаж вони надходять у комплекті з коміром.

Хутряна підкладка призначена для зимових чоловічих і жіночих пальто з верхи з тканин. Виготовляють її зі шкурок козлика, смушка, тхора, лап каракулю й ін.

Верхній хутряний одяг - пальто, півпальто, піджаки, жакети, жилети, куртки. По статево-віковому призначенню їх поділяють на жіночий, чоловічий і дитячий. По видах напівфабрикату хутряний одяг підрозділяють приблизно так само, як хутряні коміри. Фасони одягу різні.

Пальто, півпальто і жакети жіночі відрізняються в основному довжиною. Вони бувають з центральною і зміщеною бортовою застібкою, що прилягають, напівприлягаючими, прямими і вільним кроєм (переважно пальто жіночі), з комірами різної форми.

Жилети - вироби без рукавів і коміра, бувають чоловічі і жіночі, виробляються з текстильним верхом на підкладці з хутра.

Хутряні жіночі убори: пелерини - накидки без рукавів з дорогих видів хутра; напів-пелерини - коміри на підкладці; палантини - широкі хутряні шарфи з коштовних видів напівфабрикату на шовковій підкладці; горжети - шкурки лисиці, песця, куниці, соболя норки з голівками, хвостами, лапами, бувають круглі чи плоскі на підкладці.

До овчинно-шубного відносять вироби, виготовлені з овчини шубної, шкіряною тканиною назовні без підкладки.

До овчинно-шубного напівфабрикату відноситься овчина романівська - з довгим, м'яким білим пуховим волосом із завитком і більш короткою чорною остю; овчина російська - з довгою остю і більш грубим волосяним покривом від чорної до сірого фарбування; овчина степова - з найбільш грубим волосяним покривом рудуватим фарбуванням.

Овчинно-шубні вироби підрозділяють: по статево-віковому призначенню - чоловічі, жіночі, дитячі; по обробці - з натуральним кольором, фарбовані, з водостійким латексним покриттям шкіряної тканини, зі стриженим і облагородженим волосяним покривом, з обробкою шкіряної тканини під велюр; по видах, фасонах і розмірах.

2.4. Маркування хутряних та овчинно-шубних товарів.

Марка - це виробниче клеймо, знак фірми. Розрізняють виробничі і торгові марки. Виробничу марку носить виріб, його упаковка чи промислове підприємство. Торгову марку ставлять на товари, виготовлені за замовленням великих торгових підприємств.

Зміст і спосіб маркування регламентуються стандартами і технічними умовами. Виробнича марка має текстовий характер і містить повне чи скорочене найменування підприємства, його місце перебування, підпорядкованість, назва й артикул товарів, сорт, ціну, дату випуску. У залежності від особливостей товару в ній можуть указуватися призначення товару, розмір, обробка, спосіб застосування, артикул, марка чи склад використовуваного матеріалу й ін. У виробничу марку включається товарний знак, а для товарів, атестованих по виший категорії якості, - зображення державного знака якості.

Маркування має істотне значення для торгівлі і споживача. Вказівка на найменування підприємства і його підпорядкованість підвищує відповідальність виготовлювача, полегшує торгові операції. Найменування, артикул товару характеризують даний товар, іноді підкреслює вузьке призначення, прискорює перевірку цін.

Дата випуску важлива для товарів з гарантійним терміном експлуатації і збереження.

Товарний знак - постійний, оригінально оформлений знак виробничого підприємства, що поміщається на товарі, упаковці, а іноді і на супровідних документах. Товарний знак реєструється в державному комітеті по справах винаходів і відкриттів і може бути зареєстрований в інших країнах. Закон охороняє право виняткового користування товарним знаком. Товарний знак може бути словесним, образотворчим (малюнки - вензель підприємства, зображення тварин, птахів, предметів і т.п.), комбінованим (слово і малюнок), об'ємним і іншим, але завжди повинний бути виразним і легко запам'ятовується.

Товарний знак є засобом боротьби за якість товарів, індивідуалізує товар, випущений конкретним підприємством, служить цілям реклами. Окремим великим підприємствам надане право поміщати на виробах у місце виробничої марки товарний знак із вказівкою сорту товару і номера стандарту.

Знак якості - п'ятикутник зі стилізованим зображенням ваг - свідчення високих утилітарних і естетичних достоїнств товару, привласнюється виробам вищої категорії якості.

До хутряних виробів, що надходять у торгівлю, повинний бути прикріплений ярлик і з щільного картону, розміром не більш 60х80 мм, із гладкою поверхнею по обидва боки. Він повинний бути художньо оформлений і чітко видрукуваний, у верхній частині мати отвір діаметром 2-5 мм.

На лицьовій стороні товарного ярлика наносять: зображення товарного знаку підприємства виробника; найменування організації, куди входить підприємство виробник; найменування і місцезнаходження підприємства виробника. Інші реквізити - на зворотній стороні. Клеймо контролера підприємства виробника не повинне закривати реквізитів товарного ярлика. Товарний ярлик прикріплюють: у хутряному одязі - до петлі чи борта вішалки, якщо у виробах немає петель; у комірах, манжетах - до кінця правої половини виробу; у жіночих хутряних уборах: горжетках - до головної частини, шарфах, палантинах, напівпелеринах - до вішалки виробу.

Товарний ярлик, прикріплений до хутряного й овчинно-шубного одягу, головних уборах, жіночим хутряним уборам, рукавичкам і рукавицям, повинні містити наступні реквізити в зазначеному порядку: позначення стандарту чи технічних умов; номер прейскуранта; номер по прейскуранті чи артикулу; найменування виробу; модель, вид хутра, вид овчини, вид обробки, кряж, група якості чи м'якості, породність: колір, фарбування, чистоту фарбування, групу сріблястості; номер і групу кольору; сорт (марку): групу дефектів: розмір, ріст, група підкладкової тканини, артикул; роздрібну ціну коміра: дату випуску (місяць і дві останні цифри року).

Крім товарного ярлика до хутряного одягу, до головних уборів, жіночим хутряним уборам, рукавичкам, рукавицям пришивають контрольний ярлик, на якій повинні міститися наступні реквізити (у зазначеному порядку): розмір, ріст, вид хутра - для рукавичок і рукавиць, сорт, група пороків; ціна, дата виготовлення. На контрольному ярлику, прикріпленому до горжетам, палантинам, шарфам, пелеринам, напівпелеринам, рукавичкам, рукавицям, додатково проставляють товарний знак підприємства виготовлювача і клеймо контролера.

У жіночих хутряних уборах контрольний ярлик вшивають у шов підкладки чи в шов з'єднання підкладки з хутряним верхом і нижньої частини виробу; у трубчастих горжетках у шов з'єднання; у рукавицях.

Найменування реквізитів товарного і контрольного ярликів повинні бути нанесені типографським способом. Заповнення їх - друкованим способом.

РОЗДІЛ ІІІ. ВИМОГИ ДО ЯКОСТІ ХУТРЯНИХ ТА ОВЧИННО-ШУБНИХ ВИРОБІВ

3.1. Вимоги до якості хутряних та овчинно-шубних виробів.

Відповідно до Держстандарту якість продукції являє собою сукупність властивостей продукції, що обумовлюють її придатність задовольняти визначені потреби відповідно до її призначення.

Властивість овчинно-хутряних товарів умовно поділяють на прості і складні. Складні властивості складаються з декількох простих. Наприклад, надійність - складна властивість, що включає такі відносно прості властивості, як безвідмовність, довговічність, ремонтопридатність.

Показники властивостей, що входять до складу якості, називаються показниками якості. Показники якості в залежності від кількості властивостей, що вони характеризують, підрозділяються на одиничні і комплексні.

Одиничні показник якості характеризує тільки одна проста властивість товарів.

Комплексний показник характеризує одночасно кілька простих чи складних властивостей. Комплексні показники підрозділяються на групові. Інтегральні й узагальнені.

Комплексний груповий показник характеризує групу простих властивостей (наприклад, гігієнічні властивості одягу, що включають повітропроникність, паропроникність, теплопровідність і ін. властивості) чи складна властивість (естетичність, надійність).

Комплексний узагальнений показник характеризує всю сукупність властивостей, по яких оцінюється якість товарів.

Властивість овчинно-хутряних товарів, що входять до складу якості, повинні забезпечувати не тільки корисність товарів, але і їхня здатність задовольняти потреби людини. Критерієм якості повинна бути ступінь задоволення суспільних потреб. Товари, що найбільш повно задовольняють потребу, мають більш високу якість. Для оцінки якості варто зіставити ефект від експлуатації (споживання) товару з поточною потребою в ньому.

Систематичне поліпшення якості й удосконалювання асортименту товарів є неодмінними умовами виконання однієї з головних задач держави - задоволення постійно зростаючих матеріальних і духовних потреб і попиту населення. Якість товарів повинна постійно приводиться у відповідності з попитом.

Підвищення якості продукції - важлива умова розширення зовнішніх економічних зв'язків, поліпшення структури зовнішньої торгівлі, підвищення конкурентноздатності наших товарів на світовому ринку.

Усі овчинно-хутряні товари повинні відповідати визначеним вимогам. Під вимогами розуміють умови й особливості, яким повинний відповідати товар. Вимоги до овчинно-хутряних товарів зростають у міру удосконалювання і культури населення, а також насичення ринку.

Вимоги до товарів можуть бути поточними, пропонованими до продукції поточного виробництва і зафіксованими в нормативно-технологічній документації і перспективними.

Вимоги в залежності від того, які сторони потреби вони характеризують, підрозділяються на соціальні, функціональні, вимоги до надійності товарів, ергономічні, естетичні, екологічні, вимоги до безпеки й економічні.

Соціальні вимоги - це відповідність виробів суспільно необхідним потребам, суспільна значимість виробів для різних груп споживачів.

Функціональні вимоги - це вимоги відповідності виробів своєму призначенню. Виріб повинний задовольняти визначену потребу чи служити засобом задоволення її. Так, найважливіші функціональні вимоги пропоновані до зимового одягу - це його тепло і захист від вологи.

Вимога до надійності - характеризують здатність виробу виконувати задані функції протягом визначеного часу і необхідного наробітку. Вимога до надійності припускає безвідмовність, довговічність, ремонтопридатність.

Ергономічні вимоги - це вимоги, обумовлені властивостями людини і характеристиками середовища використання і пропоновані до виробу для підвищення ефективності взаємодії людини з цим виробом. Вони характеризують зручності і комфорт експлуатації.

Естетичні вимоги - вимоги раціональності й інформаційної виразності форми, цілісності композиції виробу, досконалості виробничого виконання.

Вимоги безпеки - це нешкідливість і безпека експлуатації (споживання) виробу.

Економічні вимоги - вимоги мінімальних витрат на виробництво й експлуатації товарів (витрати на запасні частини, що чистять засоби).

Основні вимоги, що пред'являються до якості овчинно-хутряного напівфабрикату визначається їхнім призначення. Для визначення вимог до конкретного виду овчинно-хутряного напівфабрикату необхідно також проаналізувати умову в якій буде експлуатуватися виріб з хутра (температура, вологість, опади, їхня кількість і вид). Споживчі вимоги до хутра визначаються в першу чергу його експлуатаційними властивостями. Хутро повинно захищати тіло людин від несприятливих зовнішніх умов, мати достатню довговічність при експлуатації, зберігати свої властивості протягом тривалого часу, відповідати вимогам гігієни, відповідати силовим, енергетичним можливостям людини, мати високому, відповідному сучасному напрямку моди, естетичним властивостями і мати визначені властивості, необхідні для кушнірсько-пошивних процесів.

Овчинно-хутряні вироби виготовляються у відповідності технічним описам моделі. Деталі повинні бути рівними і симетрично розташованими. Особлива увага приділяється підбору шкурок по відтінку, висоті волосяного покриву, його блиску, товщині шкіряної тканини, що повинна бути однаковою в одному виробі. Підкладка повинна гармоніювати з хутряним верхом виробу, нитки, якими виконані шви - відповідати кольору шкіряної тканини. Неприпустимі захоплення волосся в шов. Волосяний покрив повинний бути прочосом, очищений від пилу, жиру і т.д. Не допускається наявність незв'язаного барвника на волосяному покриві і шкіряній тканині виробу з фарбованого напівфабрикату. Шкіряна тканина виробу повинна бути м'якою і пластичною, не повинна гриміти.

Стандарти на овчинно-хутряні напівфабрикати і товари можна розділити на стандарти вироблення шкурки різних видів, що характеризують, хутра і методи іспиту шкурок, стандарти на хутряні вироби різних видів.

Сортування овчинно-хутряних товарів полягає в підрозділі їх по розмірам, сортам, групам дефектів, кряжам.

Верхній хутряний одяг поділяють по розмірах і росту. Для цього вимірюють м'яким метром ширину виробу на рівні пройма під рукавом від середини спинки до краю лівого борта, надягнувши виріб на манекен.

Сорт хутряного виробу встановлюють у залежності від густоти, блиску, шовковистості волосяного покриву. Він повинний відповідати сорту напівфабрикату, з якого виріб виготовлений. Звичайно готові вироби підрозділяють на 2-3 сорти.

При визначенні групи дефектів враховуються дефекти шкіряної тканини і волосяного покриву. До першої групи відносять вироби, що не мають дефектів, до 2 і т. д. - вироби з дефектами різної величини.

3.2. Особливості зберігання.

Продукція хутряної промисловості включена в перелік товарів, що підлягають обов'язковії сертифікації. Для овчинно-хутряних товарів виробляється сертифікація вироблених хутряних шкурок, що є сировиною для виготовлення хутряних виробів, а також сертифікація готових хутряних виробів. Сертифікація вироблених хутряних шкурок виробляється для визначення відповідності показникам, установлених стандартами на кожен вид шкурок. При сертифікації хутряних виробів перевіряють у відповідності застосовуваних при виготовленні вироблених хутряних шкурок вимогам стандартів на шкурки, а також проводять ідентифікацію на відповідність вимогам стандартів на однорідні групи продукції в частині виконання кушнірсько-пошивних робіт. Необхідною умовою сертифікації овчинно-хутряних товарів є відповідність вимогам стандартів по стану волосяного покриву і дефектам волосяного покриву, що допускаються, і шкіряної тканини [9].

Перелік основних показників, що перевіряються, при сертифікаційних іспитах включають наступні показники:

- рн водяної витяжки;

- температура зварювання шкіряної тканини;

- розривне навантаження;

- масова частка незв'язаних жирових речовин у шкіряній тканини й у волоссі;

- стійкість фарбування волосяного покриву чи шкіряної тканини до сухого тертя.

Хутряні коміри маркують штампом на шкіряній тканині з вказівкою всіх даних про виріб його площі. Для комірів з коштовних видів хутра картонні ярлики з усіма реквізитами.

Головні убори також маркують за допомогою картонного ярлика з повною інформацією, товарного знаку, нанесеного в центрі підкладки і текстильної стрічки, що вшили в шов талії з указівкою необхідних даних.

Картонний ярлик усіх виробів в обов'язковому порядку опломбують.

Упакування хутряних товарів виробляється у відповідності зі стандартом: складають усередину, упаковують у дерев'яну чи картонну шухляди, вистелені чистим папером. Вироби з коштовних видів хутра спочатку поміщають у картонні коробки чи в поліетиленові пакети, а потім у шухляди. У шухляди також кладеться мішечок з нафталіном. Коміри складаються пачками по двадцятьох штук волоссям усередину; перев'язані шпагатом бруньки упаковуються в картонні коробки, шухляди. У кожну шухляду міститься упакований лист із указівкою кількості одиниць і повної маркувальної інформації. Головні убори містяться в індивідуальні коробки, що потім укладаються в коробки. Збереження хутряних виробів повинно здійснюватися в спеціальних холодильних камерах при температурі +4 - +7 °С, тому що при такій температурі припиняється життєдіяльність комах-шкідників.

3.3. Основні дефекти.

Битість осі - це ділянки волосяного покриву з обірваними чи обламаними кінцями остьового волосся.

Вихвати волосяного покриву - це ділянки хутра стрижених шкір, на яких волос зрізаний нижче, ніж в інших місцях шкурки.

Вихри - розбіжні вершинами в різні сторони пучки волосся, що зустрічаються на шкурках кротів, бабаків, ховрашків, барсуків.

Дирки - отвори в шкіряній тканині шкурок.

Тверді місця - ділянки шкіряної тканини шкурки з підвищеною твердістю і зниженою пластичністю при неправильному технологічному процесі.

Жирові плями - виділяють іншим відтінком і жирним блиском на овчині.

Запав волосся - ділянки волосяного покриву шкурки зі звитим чи крученим остьовим волосом.

Зашмати - ушкодження шкіряного чи волосяного покривів у результаті укусів тварин.

Зарубки волосяного покриву - смуги на стрижених шкурках, що утворюються при низькій стрижці волосся на цих ділянках у порівнянні з усією поверхнею.

Кущі волосся - нерівномірність покриву по висоті і відтінку волосся на окремих ділянках шкурок крота.

Ломіни - тріщини на поверхні шкіряної тканини в результаті ушкодження епідерміса.

Віспини - враження шкірного покриву гнійними пухирцями; віспи у вигляді невеликих знебарвлених цяток. Зустрічаються переважно в овчини і козлика.

Ороговілість шкіряної тканини - заглиблення, що непіддаються відмиву ділянки дерми шкурки.

Плішини - ділянки шкурки, позбавлені волосяного покриву.

Різнотонність волосяного покриву - нерівномірне фарбування його і шкурок, підданих фарбуванню.

Протяг - оголення коренів волосся.

Цвілість - зміна фарбування волосяного покриву від вицвітання.

Шитість - наявність швів на місцях розривів і розрізів чи на місцях вставки і підставки.

Болячки - ушкодження шкірного покриву в результаті захворювань механічних чи хімічних ушкоджень шкіри при житті тварини [10].

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Бурова М. Товароведение непродовольственных товаров: Конспект лекций. - Москва, 2000.

2. Демидова Г. А. и др. Товароведение непродовольственных товаров. В 4-х т. - М.: Экономика, 1988.

3. Исследование непродовольственных товаров /И. М. Лифиц, Е. Д. Леженин, А. И. Меркулова и др. - М.: Экономика, 1988.

4. Коломієць Т. Товарознавча експертиза непродовольчих товарів: опорний конспект лекцій. - Київ, 1999.

5. Под ред. Г. А. Васильева. Коммерческое товароведение и ексертиза: Учебн. пособие. - Москва, 1997.

6. Сероштан М., Михеева Е. Качество непродовольственных товаров: Учебн. Пособие. - Москва, 2000.

7. Справочник товароведа: Непродовольственные товары: В 3-х томах./Т. Г. Богатырева, Ю. П. Грызанов, Е. Е. Задесенец и др. - М.: Экономика, 1988.

8. Под ред. А. Неверова Товароведение и организация торговли непродовольственными товарами: Учебник. - Москва, 2000.

9. Шепелев А., Печенежская И. Товароведение и экспертиза пушно-меховых товаров: Учебн. пособие. - Ростов-на-Дону, 2001.

10. Царева В. Н. Товароведение пушно-мехового сырья и готовой продукции. Учебник для проф. - техн. Учеб. Заведений. - М.: Легкая индустрия, 1974.

Страницы: 1, 2, 3