Заводська технологія збірного бетону і залізобетону

Вимоги ДБН:

1. Мінімальна кількість ємкостей для зберігання 1 виду хімічних добавок не менше 2;

2. Запас при постачанні залізницею у цистернах і у контейнерах 15-20 діб.

Добавка ЛСТ поставляється у вигляді 50% водного розчину з щільністю

6. РОЗРАХУНОК ПОТРЕБИ ПІДПРИЄМСТВА У ВОДІ, ПАРИ, ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЇ

Штатний розклад підприємства:

· Адміністрація підприємства………………….. 6 чол.;

· Бетонозмішувальний цех……………………… 12 чол.;

· Транспортно-сировинний цех………………… 14 чол.;

· Служба головного механіка……………………12 чол.;

· Служба головного енергетика………………… 54 чол.

6.1 Розрахунок потреби підприємства у воді

Сумарна потреба підприємства у воді визначається за формулою:

Qв = qб.с.+ qг.+ qп.+ qо+ qпр.+ qпож.

Де qб.с - витрати води на приготування бетонної суміші,

qб.с = (0.1

qг - змінна витрата води на господарські потреби,

qг = 0.025

qп - потреба води на побутові потреби,

qп = 0.06

qо - витрати води на охолодження компресора,

qo = 1.5

qпр - витрати води на виробничі потреби: поливання території заводу, мийка машин і механізмів,

qпр = 20 м3/зм.

qпож. - витрати води на гасіння можливих пожеж,

qпож = 0.005

Qв = 43+4.1+4.2+14.4+20+54=139.7 м3/зм.

6.2 Розрахунок потреби заводу у парі

6.2.1 Витрати пари на підігрівання заповнювачів і води визначаємо за формулою

· Витрати пари для підігрівання щебеню

- витрати матеріалу на 1 м3 бетону, кг;

С - питома теплоємкість заповнювачів в сухому стані,

С = 0.2 Ккал/кг

- абсолютна вологість щебеню;

80 - скрита теплота розплавлення льоду, Ккал/кг

- початкова температура щебеню в зимовий період. Для нашої кліматичної зони = -4.6

- кінцева температура щебеню після підігрівання. Для нашої кліматичної зони = 20

· Витрати пари на підігрівання піску

- витрати матеріалу на 1 м3 бетону, кг;

- питома теплоємкість заповнювачів в сухому стані,

= 0.2 Ккал/кг

- абсолютна вологість піску;

0 - скрита теплота розплавлення льоду, Ккал/кг

- початкова температура піску в зимовий період. Для нашої кліматичної зони = -4.6

- кінцева температура піску після підігрівання. Для нашої кліматичної зони = 20

· Витрати пари на підігрів заповнювачів з урахуванням втрат в регістрах

Де q - тепловміст в 1 кг пари при тиску 6 Атм;

k - коефіцієнт, який враховує втрати тепла в регістрах,

k =0.7.

· Витрати пари на підігрівання води приймають 10% від втрат пари в кг на підігрівання заповнювачів з підігріванням втрат регістрів:

Qв = 2.8 кг/м3.

5.2.2 Загальні витрати пари на підігрів заповнювачів і води в зимовий період

Qзаг = Qв +Qпар,

Де Qв - витрати пари на підігрів води;

Qпар - витрати пари на підігрів заповнювачів з урахуванням втрат в регістрах.

Qзаг = 2.8+35=37.8 кг/м3.

Виробництво бетонної суміші за добу при трьохзмінній роботі зоводу складає 990 м3.

5.2.3 Витрати пари за добу складають:

Qдоб = Qзаг Пдоб = 37.8 660=24948 кг =24.948 т.

5.2.4 Витрати пари за місяць складають:

Qміс = Qзаг Пміс = 37.8 138253 = 5225963 кг = 522,6 т.

5.2.5 Витрати пари за зимовий період:

Відповідно до ДБН:

- Якщо завод працює 12 місяців, приймаємо - 5 місяців витрати пари;

- Якщо завод працює 8 місяців, приймаємо - 1 місяць витрати пари;

- Якщо завод працює 7 місяців, то витрати пари не визначаються.

Qзим = Qміс 5 міс. = 522,65 = 2613 т.

5.3 Розрахунок потреби підприємства в електроенергії

Витрати електроенергії на виробничі потреби визначають, як суму установлених потужностей електродвигунів, трансформаторів, нагрівальних приладів, ламп освітлення та ін..

Виготовлення 1м3 бетонної суміші на заводах:

- малої потужності - 2 бетонозмішувача по 250 л, 5…9 кВт;

- середньої потужності - 2 бетонозмішувача по 1200 л, 3.5…6 кВт;

- великої потужності - 2-4 бетонозмішувача по 2400 л, 2.5…4.5 кВт.

Виробництво 1 м3 ЗБК вимагає і теплову обробку

- при стендовому способі виробництва - 5.5 кВт;

- при агрегатно-потоковому способі виробництва - 4…4.5 кВт;

- при конвеєрному способі виробництва - 3.9 кВт.

Виробництво 1 м3 ЗБК (весь виробничий цикл)

- на заводах - 25…35 кВт;

- на полігонах - 35…50 кВт.

Переробка 1 м3 піску і щебеню

- при штабельно-радіальному складі з об'ємом переробки 6.5…9 тис. м3/рік, витрати електроенергії - 0.4…1 кВт;

- при штабельно-лінійному складі з об'ємом переробки 85-255 тис. м3/рік, витрати електроенергії - 0.85…2.14 кВт;

- при естакадно-штабельному складі з об'ємом переробки 85-255 тис. м3/рік, витрати електроенергії - 0.43…0.9 кВт.

Переробка 1 т цементу в силосах прирельсового складу

2000 т - 3.1 кВт;

4000 т - 2.5 кВт;

6000 т - 2.2 кВт.

5.3.1 Визначення витрат електроенергії на приготування бетонної сумуші

Ебет = 5 Пріч = 5 138253 = 691265 кВт.

5.3.2 Визначення витрат електроенергії на переробку піску і щебеню

Ез = 1.4 З = 1.4 356709 = 499393 кВт,

З=Щ+П = 245756+110953 = 356709

Тип складу штабельно-лінійний.

5.3.3 Визначення витрат електроенергії на переробку цементу

Ец = 2.2 Ц = 2.2 91873 = 202121 кВт.

Витрати електроенергії на внутрішнє і зовнішнє освітлення складає до 4 % від силових витрат електроенергії.

Визначення загальних витрат електроенергії на силових установках:

Ескл = Ебет + Ез + Ец ,

Ескл = 691265+499393+2022121 = 3212779 кВт.

5.3.4 Визначення витрат електроенергії на освітлення

Еост = Ескл 0.04 = 3212779 0.04 = 128511 кВт.

5.3.5 Визначення загальних витрат електроенергії на підприємстві

Езаг = Ескл + Еост = 3212779+128511=3341290 кВт.

7. РОЗРОБКА СХЕМИ ГЕНЕРАЛЬНОГО ПЛАНУ ПІДПРИЄМСТВА

Вихідними даними для розробки схеми генерального плану підприємства є розміри будівель основних цехів, схеми і розміри складів цементу, заповнювачів, арматурної сталі, готової продукції, а також розміри енергетичних і допоміжних цехів

При розробці генерального плану підприємства необхідно враховувати вимоги ДБН А.3.1-8-96, СНіП-11-М.1-71. Рекомендується біля основних шляхів та магістралей розміщувати адміністративно - побутові будівлі та будівлі основних виробничих цехів з відповідним оформленням фасадів. Бетонозмішувальний вузол, склади сировини, готової продукції, добавок рекомендується розміщувати у середині майданчика. Передбачити протипожежний виїзд з території підприємства.

Основні технологічні вимоги до планування підприємства:

- скорочення до мінімуму відстаней транспортування та кількості перевантажень матеріалів, напівфабрикатів та готових виробів на технологічних переробках;

- вилучення зустрічних потоків, а за їх наявності забезпечення можливостей стабільної роботи суміжних технологічних переробок.

Доцільно передбачати раціональне блокування будівель, у тому числі:

- ремонтно - механічний цех, формувальний цех;

- склади готової продукції великогабаритного обладнання, форм і оснастки;

- склади усіх видів заповнювачів з можливим їх підготуванням (розсіювання, дробленням).

Основним принципом компонування схеми генерального плану є групування будівель по їх функціональному призначенню і виділення на території підприємства наступних чотирьох зон: передзаводської, виробничої, підсобної і складської.

Передзаводська зона розміщується зі сторони основних шляхів і магістралей з урахуванням рози вітрів і має найбільш короткий зв'язок з житловим масивом і зручний під'їзд автотранспорту. В цій зоні розміщують адміністративно - побутовий корпус, стоянки службового і приватного автотранспорту.

У виробничій зоні розміщують головний корпус, бетонозмішувальне відділення, блок допоміжних цехів.

У підсобній зоні розміщують котельню, трансформаторні підстанції, насосні станції, траси водопроводу та каналізації.

В складській зоні - склади цементу, заповнювачів, хімдобавок, ПММ, матеріальний склад.

Зона відпочинку, спортивні майданчики розміщують в залежності від планування виробничої зони, на передзаводській території, або на території підприємства, на відстані не ближче 50 м від джерел шкідливих викидів (склад цементу, хімдобавок, ремонтно - механічна майстерня, котельня, трансформаторна підстанція, тощо).

Протипожежні розриви між основними будівлями підприємства (бетонозмішувальний вузол, головний корпус, склади, компресорна та ін.) приймають в залежності від ступеня вогнестійкості: 9-12 м при І і ІІ ступені вогнестійкості; 9-15 м - при ІІІ ступені вогнестійкості; 8-12 м при ІV і V ступені вогнестійкості (СНіП 11-А.5-70).

Площа зелених насаджень повинна складати не менше 15 % від загальної площі території. Загальну площу підприємства визначають як суму площ в огорожі і дотичних до неї площ ділянок, які займають об'єкти, запроектованого підприємства.

Площа забудови визначається як суми площ всіх ділянок, на яких розміщені будівлі і споруди (наземні і підземні) в тому числі естакади і інженерні мережі.

Протяжність залізничних шляхів визначають по загальній довжині в межах огорожі (без внутрішньо - цехових шляхів). Площа залізничних шляхів - це загальна довжина помножена на середню ширину полотна колії (5 м).

Протяжність автодороги складається із загальної довжини проїзної частини, заїздів в будівлі, споруди, склади, а площу їх визначають множенням довжини на середню ширину проїзної частини.

Використання площі території визначають шляхом складання площ забудови, відкритих складів, залізничних і автомобільних доріг, тротуарів, відмосток. Площа озеленення - як сума площ зелених насаджень (газони, квітники).

Відсоток забудови території - це відношення площ забудови до загальної території підприємства. При проектуванні слід досягати показника забудови не менше 50 %.

Одержані результати розрахунку представляють в табличній формі.

Таблиця 7.1 Характеристика генерального плану підприємства

8. КОНТРОЛЬ ЯКОСТІ ВИХІДНИХ МАТЕРІАЛІВ І ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ

При виробництві цементобетонних сумішей, бетонних і залізобетонних виробів та конструкцій здійснюють вихідний , операційний і приймальний контроль.

Основною метою виробничого контролю є недопущення виробництва продукції, яка б не відповідала вимогам нормативним документам.

Під вихідним контролем розуміють контроль продукції (комплектуючих), яка поступила на підприємство для використання при виробництві бетонних сумішей, виробів і конструкцій із бетону і залізобетону.

Вихідному контролю підлягають сировинні матеріали, які використовують для приготування бетонних сумішей, арматурних виробів і закладних деталей, комплектуючі елементи і опоряджувальні матеріали.

Операційний контроль - це контроль технологічних процесів, який здійснюють при виконанні певних операцій при виготовленні виробу або після їх завершення.

Приймальний контроль - це контроль готової продукції за результатом якого приймається рішення про його придатність і відправлення споживачеві. Результати приймального контролю використовують також для виявлення недоліків технологічного процесу, які залишилися невиявленими при операційному контролю. Задачею приймального контролю є встановлення відповідності якісних показників готових виробів вимогам Державних стандартів і проекту виробу. Якість не може бути оціненою тільки на основі вимірів, які проводять на готових виробах, тому приймальний контроль залізобетонних виробів припускає випробування і вимірювання готових залізобетонних виробів і узагальнення даних вихідного і операційного контролю. (див. таблицю 8.1).

Таблиця 8.1 Параметри виробничого контролю

9.ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ І ОХОРОНА ПРАЦІ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

В процесі проектування підприємств для виробництва бетонних і залізобетонних виробів необхідно керуватися вимогами чинних стандартів, норм і правил з техніки безпеки, протипожежної та протипожежовибухової безпеки і виробничої санітарії.

В ході розроблення проекту необхідно комплексно вирішувати питання аспірації і знепилення технологічного обладнання для всіх переробок виробництва з використанням вимог нормативних документів.

Усі технологічні процеси виробництва виробів, котрі пов'язані з вивантаженням, транспортуванням, дробленням, дозуванням, помелом матеріалів, які пилять, та обробкою готових виробів, повинні бути максимально механізовані та автоматизовані, а обладнання оснащені герметичними укриттями з підключенням їх до системи аспірації і знепилення.

Витяжна вентиляція повинна бути місцевою і загальнообмінною. Місцеві відсмоктувачі повинні передбачатися для кожної одиниці обладнання або робочого місця, де є виділення шкідливих речовин, а також використовуватися індивідуальні засоби захисту.

Місцеві відсмоктувачі в залежності від своєї конструкції уловлюють

75-90% виділень шкідливих речовин, тому 10-25% виділень, що залишилися в приміщенні, повинна розбавлятися за допомогою загальнообмінної вентиляції до гранично допустимих концентрацій (ГДК), рівні яких представлені у ГОСТ 12.1.005 і Д НАОПО-3.01-71. [9]

Виробництво залізобетонних виробів необхідно розміщувати у приміщеннях, які відносяться до основних категорій (ГІД) вибухової та пожежної небезпеки з урахування класу приміщень за правилами улаштування електроустановок (ПУЕ).

При розробці розділу промислова санітарія студент аналізує кожний технологічний процес виробництво по операціях, у яких знаходиться людина і звертає увагу на вплив технологічного процесу на організм людини. Після чого і встановлює наявність шкідливих факторів, порівнює їх величину з нормативними, використовуючи для цього ЕМ 245-71 та інші нормативні документи. Якщо величина шкідливих факторів перевищує нормативні, то розробляються заходи, спрямовані на ліквідацію або зменшення величини шкідливих факторів.

10. ВИСНОВКИ

Промисловість монолітного залізобетону являє собою сильну індустріальну базу будівництва . На неї розповсюджуються всі вимоги - високі темпи росту продуктивності праці , підвищення якості продукції , краще використання виробничих фондів . Це повинно бути досягнуто , головним чином , на основі розвитку науки , яка виступає як безпосередньо виробнича сила суспільства , широкого використання досвіду попередників і новаторів виробництва і більш повного використання резервів .

При оцінці способів виробництва виробів, які виготовляються будіндустрією перевага надається найбільш економічному способі формування , який знайшов широке впровадження у виробництві . При цьому за еталон рекомендується прийняти технологію , яка добре відпрацьована , укомплектована всім необхідним обладнанням .

Література

1. Дубровин Е.Н., Колкер И.Я., Старостин Ю.В. и др. Проектирование производственных предприятий дорожного строительства. -М.: «Высшая школа». 1975.

2. Сизов В.Н., Киров С.А., Попов Л.Н. и др. Технология бетонных и железобетонных изделий. -М.: «Высшая школа», 1972.

3. Призводство сборних железобетонных изделий. Справочник. Под редакцией Михайлова К.В., Королева К.М. - М.: «Стройиздат», 1989.

4. Стефанов Б.В. Технология бетонных и железобетонных изделий -К.: «Вища школа» 1972.

5. Оборудование для производства арматурных робот на предприятиях стойиндустрии, Справочник. Г.Н. Собко, В.Л. Сафаров, И.С. Котовський и др., - К.: «Будівельник»., 1984

6. Прикин Б.В., Бойко В.Е., Дробот В.В. Технологическое проектирование арматурного производства. -К: «Будівельник», 1977.

7. ДБН А. 3.1-7-96. Виробництво бетонних та залізобетонних виробів.

8. Посібник до ДБН А.3-1-7-96. Виробництво бетонних залізобетонних виробів.

9. ДБН А.3.1-8-96. Управління, організація, Технологія проектування підприємства з виробництва залізобетонних виробів.

10. Горяйнов К.Є., Сорокер В.И., Коняев Б.В. Проектирование заводов железобетонных изделий.-М: «Высшая школа»,1970.

11. Домбровский В.Д. Коригольд Є.А. Проектированные предприятий сборного железобетона.-К.: «Будівельник»,1982.

12. ГОСТ 10922-90. Арматурные изделия и закладные детали для железобетонных конструкций. Технические требования и методы испытаний.

13. Шихненко И.В. Краткий справочник инженера - технолога по производству железобетона. «Будівельник», 1974.

14. Собко Г.Н. Сафаров В.А. Котовський И.С. и др., Оборудование для производства арматурных робот на предприятиях индустрии. Справочник.-К: «Будівельник» 1984.

15. Стефонов Б.В. Русанова Н.Г. Волянський А.А. Технология бетонных и железобетонных изделий.-К.: «Высшая школа».1982.

16. Карась Я.Ю. Монфред Ю.Б. Прыкин Б.В. Экономика промышленности строительных материалов и изделий. -М: Стройиздат, 1981.

17. Шилов Е.Й. Гойко А.Ф. Ізмайлов К.В. Складання кошторисної документації за допомогою укрупнених показників. Навчальний посібник. -К.: КНУБА, 2001.

18. Крикун К.В. Ринкова економіка підприємців будіндустрії. Навчальний посібник.-К.: КНУБА, 2004.

19. Цителаури Г.И. Проектирование предприятий сборного железобетона-М.: «Высшая школа». 1986.

20. Борщ И.М. и др. Проектирование заводов сборного железобетона. Технология и процессы. - К.: «Будівельник»,1982.

21. ДБН В. 2.7-67-97 Правила застосування хімічних добавок у бетонних і будівельних розчинах.

22. ДБН В. 2.7-65-97 Класифікація добавок.

23. Нормативы времени на производство железобетонных изделий и конструкций на заводах сборного железобетона. - М.: «Стройиздат», 1974.

24. СНиП 11-89-80. Генеральне планы промышленных предприятий. Госстрой СССР. - М.: «Стройиздат», 1981.

25. ДСТУ БА 2.4-2-95. СПДБ (ГОСТ 21.204-93). Умовні графічні позначення і зображення елементів генпланів та споруд транспорту.

26. ДБТУ БА 2.4-7-95. Правила виконання архітектурно - будівельник робочих креслень.

27. ДБН Г. 1-6-96. Тимчасові норми розрахунку витрат теплової енергії при обробці бетонних та залізобетонних виробів.

28. Инженерные решение по охране труда в строительстве // Справочник, Орлов Г.Г., Булыгин В.И., Виноградов Д.В. и др. - М.: «Стройиздат», 1985.

29. Інженерні рішення з охорони праці при розробці дипломних проектів інженерно - будівельних спеціальностей // Навчальний посібник. - К.: Основа, 2000.

30. - М.: Высшая школа, 1897. Маклакова Т.Г. Архитектура гражданских и промышленных зданий // Учебник для студентов вузов, обучающихся по специальности «Производство строительных изделий и конструкций». - М.: «Стройиздат», 1981.

31. Русанова Н.Г., Пальчик П.П., Рижанкова Л.Н. Технологія бетонних і залізобетонних конструкцій. - К.: Вища школа, 1994.

32. Родионов А.И., Крушин В.А., Торочешников Н.С. Техника защиты окружающей среды // Учебник для вузов. 2 - е изд. дополн. и пере раб. - М.: Химии, 1989.

33. Прыкин Б.В., Борщ И.И., Коробкина Е.М. Технологическое проектирование арматурного производства. - К.: «Будівельник», 1977.

34. Пчелинцев В.А., Виноградов Д.В., Коптева Д.В. Охрана труда в производстве строительных изделий и конструкций. - М.: «Высшая школа», 1986.

Страницы: 1, 2