Вклади та депозити банків як головне джерело банківських ресурсів

Вкладні (депозитні) рахунки фізичних осіб призначені для обліку кош- тів, внесених на визначений строк та за встановлену плату. Кошти на ці ра- хунки можуть бути внесені готівкою, перераховані з власного вкладного ра- хунка в іншій банківській установі чи власного поточного рахунка. Для фізичних осіб-нерезидентів встановлено порядок зарахування готівкових коштів тільки за наявності підтвердження джерел їх походження.

Для відкриття депозитного рахунку фізична особа подає до банку такі документи:

-- заяву на відкриття рахунка (див. Дод.. );

-- документ, що посвідчує особу;

-- договір на відкриття рахунка між установою банку та громадянином (див. Дод. );

-- картку зі зразком підпису, який вчиняється у присутності працівника банку, що відкриває рахунок, та засвідчується цим працівником;

Після закінчення строку дії договору про відкриття вкладного рахунка кошти з цього рахунка можуть бути виплачені готівкою або перераховані на власний поточний рахунок фізичної особи.

Слід також зазначити, що фізична особа-резидент для відкриття вкладного (депозитного) рахунка зобов'язана мати власний ідентифікаційний номер платника податку, копію довідки про присвоєння якого потрібно подати до банківської установи.

Вкладні (депозитні) рахунки в іноземній валюті відкриваються фізичним особам на підставі укладеного депозитного договору між власником рахунка та банківською установою на визначений у договорі строк. На вкладний валютний рахунок фізичної особи-резидента зараховуються:

-- готівкова валюта;

-- валюта, перерахована з власного поточного чи вкладного рахунка в іноземній валюті в іншій уповноваженій банківській установі.

З вкладного рахунка за розпорядженням фізичної особи-резидента проводяться операції (при закритті рахунка):

-- виплата готівкою;

-- виплата платіжними документами;

-- перерахування на власний поточний чи вкладний рахунок в іноземній валюті в іншій уповноваженій банківській установі.

На вкладний валютний рахунок фізичної особи-нерезидента зараховується:

-- готівкова валюта, ввезена на територію України і зареєстрована митною службою при в'їзді в Україну;

-- валюта, перерахована з власного поточного чи вкладного рахунка в іншій уповноваженій банківській установі.

Банківські установи, що мають ліцензію Національного банку України на здійснення операцій з ведення рахунків та залучення депозитів фізичних осіб, можуть відкривати кодовані вкладні (депозитні) рахунки фізичним особам.

Кодований рахунок -- це рахунок, що відкривається в іноземній або національній валюті України фізичній особі ( резиденту чи нерезиденту) не як суб'єкту підприємницької діяльності, а операції за цим рахунком здійснюються із застосуванням електронного підпису-коду (набору цифр та (або) літер), встановленого самим власником рахунка при його відкритті.

Відкриття та ведення кодованих рахунків здійснюється спеціальним підрозділом банківської установи (уповноваженим працівником). Умови обслуговування таких рахунків і виконання операцій за ними визначаються внутрішнім нормативним актом банківської установи відповідно до її статуту.

РОЗДІЛ ІІ. Облік вкладних операцій в банківській установі

2.1. Загальні принципи обліку коштів клієнтів банківської установи

Депозит (вклад) - це гроші або інші кошти в готівковій або безготівковій формі, у національній або іноземній валюті, передані власником (юридичною або фізичною особою) або третьою особою за дорученням і за рахунок власника до банку для зберігання на встановлених договором умовах, з обов'язковим поверненням вкладнику.

Депозити, що застосовуються у практиці сучасних банків, відрізняються в залежності від строку, категорії депонента, умов внесення і вилучення коштів, сплати відсотків та інших характеристик (рис.2.1.).

За строками використання коштів депозити клієнтів банку поділяються на:

-- депозити до запитання;

-- депозити на визначений строк (строкові).

До депозитів до запитання відносяться залишки тимчасово вільних коштів клієнтів банку на поточних рахунках.

У складі строкових депозитів виділяють власне строкові депозити і ощадні депозити. Власне строкові депозити відкриваються усім клієнтам банку: суб'єктам господарювання, центральним і місцевим органам влади, бюджетним установам, банкам і приватним особам. Ощадні депозити відкриваються тільки фізичним особам.

Порядок обліку установами банків операцій за депозитами регламентується інструкцією з бухгалтерського обліку депозитних операцій банківських установ України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 20.08.1999 р. №418. [6]

Рис.2.1. Вплив депозитних операцій на фундаментальну облікову модель

Розглянемо облік номіналу депозиту. Депозити враховуються на всю суму номіналу на депозитному рахунку до часу погашення. Залежно від методу виплати процентів за депозитами - за період або на період (авансом) змінюється сума, що надходить від депонента. У будь-якому разі номінальна сума депозиту і сума, що враховується на депозитному рахунку, збігаються.

Облік депозитів клієнтів банку ведеться за рахунками 2 класу “Плану рахунків бухгалтерського обліку банківських установ України”

2 Операції з клієнтами

25 Кошти бюджету та позабюджетних фондів України

26 Кошти клієнтів банку.

В аналітичному обліку ведуться особові рахунки по кожному депозиту.

Депозитні операції відображуються в обліку наступними проводками:

70 Залучення депозиту (за умови виплати процентів за період)

Дт Поточний рахунок

Кореспондентський рахунок

Каса

Депозитний рахунок

Кт Депозитний рахунок

70 Залучення депозиту (за умови виплати процентів авансом)

Дт Поточний рахунок

Кореспондентський рахунок

Каса

Депозитний рахунок

Дт Витрати майбутніх періодів - на суму сплачених авансом процентів

Кт Депозитний рахунок - на суму номіналу

70 Погашення депозиту

Дт Депозитний рахунок - на суму номіналу (у разі капіталізації з урахуванням суми процентів)

Кт Поточний рахунок

Кореспондентський рахунок

Каса

Депозитний рахунок

Розглянемо облік процентів за депозитами. Залучення коштів на депозит здійснюється за процентною ставкою, що визначається депозитним договором.

Для розрахунку нарахованих процентів банківські установи можуть використовувати номінальну або фактичну процентну ставку. При використанні номінальної процентної ставки сума процентів за депозитом розраховується шляхом множення номіналу депозиту на процентну ставку, що вказана в депозитному договорі. За допомогою фактичної процентної ставки сума процентів визначається за перший період з урахуванням раніше сплачених процентів шляхом застосування номінальної процентної ставки до номіналу депозиту, збільшеного на суму раніше сплачених процентів.

Незалежно від методу накопичення процентів загальна сума нарахованих процентів на дату закінчення строку дії депозитного договору не змінюється.

Банк може залучати депозити за фіксованою або плаваючою процентною ставкою. При залученні депозитів за плаваючою процентною ставкою банк може застосовувати середньозважену або процентну ставку, що діяла на дату нарахування. Нарахування процентів за середньозваженою процентною ставкою здійснюється з урахуванням процентних ставок, що діяли протягом строку депозитного договору.

За вимогою депонента банк повертає депозит до закінчення дії депозитного договору. У такому разі банк може застосувати знижену процентну ставку, якщо це передбачено умовою депозитного договору. При поверненні депоненту суми депозиту банк здійснює перерахування процентів за період із дати залучення до дати дострокового повернення депозиту і сплачує депоненту проценти за зниженою ставкою.

Облік процентів за депозитами здійснюється за принципами нарахування і відповідності. Для обліку нарахованих процентів використовуються відповідні рахунки “Нарахованих витрат”, на яких накопичуються нараховані проценти до настання строку їх сплати.

Проценти за депозитом можуть сплачуватися:

- при погашенні депозиту;

- періодично (щомісяця, раз у квартал, за підсумками року);

- авансом.

Нараховані витрати за процентами обліковуються за рахунками 2 класу “Плану рахунків бухгалтерського обліку банківських установ України”

2 Операції з клієнтами

25 Кошти бюджету та позабюджетних фондів України

26 Кошти клієнтів банку.

Витрати майбутніх періодів обліковуються за рахунком 3 класу “Плану рахунків бухгалтерського обліку банківських установ України”

3 Операції з цінними паперами та інші активи і зобов'язання

35 Інші активи банку.

Сплачені витрати за процентами обліковуються за рахунками 7 класу “Плану рахунків бухгалтерського обліку банківських установ України”

7 Витрати

70 Процентні витрати.

Витрати за проценти відображаються бухгалтерськими проводками:

1. Нарахування процентів за депозитами (див. Дод. )

Дт Процентні витрати

Кт Нараховані витрати

Дт Нараховані витрати

Кт Поточний рахунок

Кореспондентський рахунок

Каса

Депозитний рахунок

3. Безпосереднє віднесення суми процентів на рахунок витрат у кореспонденції з поточним рахунком вкладника

Дт Процентні витрати

Кт Поточний рахунок клієнта

4. Сплата процентів авансом

- сплата процентів авансом одночасно із внесенням коштів на депозит

Дт Витрати майбутніх періодів

Кт Депозитний рахунок

- амортизація сплачених авансом процентів з віднесенням відповідної суми на процентні витрати

Дт Процентні витрати

Кт Витрати майбутніх періодів

5. Сплата процентів за зниженою процентною ставкою при поверненні депозиту до закінчення дії депозитного договору

- якщо протягом дії депозитного договору проценти депоненту не сплачувалися

Дт Нараховані витрати - на суму нарахованих процентів

Кт Поточний рахунок - на суму процентів за зниженою ставкою

Кт Процентні витрати - на різницю між нарахованими та сплаченими процентами за зниженою ставкою

- якщо протягом дії депозитного договору проценти депоненту сплачувалися

Дт Поточний рахунок

Кореспондентський рахунок

Каса

Депозитний рахунок

Кт Процентні витрати

Внутрішній контроль за депозитами має здійснюватися відповідно до “Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банківських установах України”, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30.12.1998 р. №566, таким чином, щоб гарантувати:

- залучення та розміщення депозитів у межах термінів і лімітів що встановлені Правлінням банку;

- приймання та розміщення усіх депозитів за процентною ставкою, що застосовується у банку згідно із запровадженою ним політикою;

- своєчасне та правильне відображення в бухгалтерському обліку депозитних операцій.

Система бухгалтерського контролю за депозитними операціями включає систему реєстрації депозитів. Система обліку операцій із депозитами має гарантувати правильне та своєчасне відображення таких даних: номера договору; назви контрагента; типу договору (за строком використання); бази нарахування процентів; номіналу депозиту; валюти депозиту; процентної ставки; дати нарахування процентів; умов сплати процентів; дати погашення депозиту. Банки мають визначити процедури перевірки тотожності цих систем аналітичного обліку операцій із депозитами з оборотами і залишками за рахунками синтетичного обліку. Нарахування процентів і здійснення відповідних записів у бухгалтерському обліку повинно періодично перевірятися особою, яка не бере участі у виконанні операцій з нарахування. Проценти, які відображені на окремих аналітичних рахунках процентних витрат (доходів), мають бути звірені із сумою процентів, що сплачені депоненту або отримані від банку. У разі сплати процентів безпосередньо із рахунків витрат необхідно забезпечити додатковий контроль та звірку списаних із рахунків витрат та зарахованих на рахунки вкладника сум процентів. Система внутрішнього контролю банку має забезпечувати особливий контроль за рахунками, за якими тривалий час не здійснювалися операції, крім прирахування процентів, а також за рахунками співробітників. Для цього необхідно:

- забезпечити належні процедури для постійного контролю за сплатою сум та перерахуванням їх на інші рахунки;

- періодично перевіряти стан та рух коштів за неактивними рахунками і рахунками співробітників;

- періодично та обов'язково наприкінці року надавати юридичним особам повідомлення та виписки з їх депозитних рахунків про залишки коштів та операції, які здійснювалися за цими рахунками;

- форма та періодичність надання клієнтам виписок та повідомлень з їх депозитних рахунків про залишки коштів та операції, які здійснювалися за цими рахунками, встановлюються банком згідно з умовами договору між депонентом та банком. При автоматизованому нарахуванні процентів та відображенні їх за відповідними рахунками бухгалтерського обліку необхідно регулярно переглядати відповідні процедури внутрішнього контролю і перевіряти розрахунок процентів і записи за цими рахунками.

2. 2. Облік строкових коштів суб'єктів господарювання

Депозитні рахунки суб'єктам господарювання відкриваються згідно з “Інструкцією про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті”, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 18.12.1998 р. №527. [7]

Строкові депозити - це грошові кошти, що зберігаються на окремих рахунках у банку, приносять власнику процентний дохід, не використовуються для платежів на користь третіх осіб і повинні бути повернуті клієнту у визначений строк.

Депозитні рахунки суб'єктам господарювання відкриваються на підставі укладеного депозитного договору між власником рахунку та установою банку на визначений у договорі строк. Датою відкриття депозитного рахунку є дата надходження грошей на депозит.

Кошти на депозитні рахунки перераховуються з поточного рахунку і після закінчення строку зберігання повертаються на поточний рахунок. Згідно з угодою можуть бути передбачені додаткові надходження грошей на депозитні рахунки. Дострокове закриття депозитного рахунку можливе на підставі заяви або клопотання клієнта. Проведення розрахункових операцій та видача коштів готівкою з депозитного рахунку забороняється.

За коштами на депозитних рахунках банки нараховують та сплачують проценти. Проценти підлягають нарахуванню щомісяця, не пізніше ніж в останній робочий день місяця. Проценти можуть виплачуватися: при погашенні депозиту, періодично, авансом. Проценти за депозитними рахунками перераховуються на поточний рахунок відповідно до умов депозитного договору або зараховуються на депозитний рахунок.

Строкові депозити суб'єктів господарювання обліковуються в 26 розділі “Плану рахунків бухгалтерського обліку банківських установ України”.

261 Строкові кошти суб'єктів господарювання

2610 П Короткострокові депозити суб'єктів господарювання

2615 П Довгострокові депозити суб'єктів господарювання

Нараховані витрати за строковими депозитами суб'єктів господарювання обліковуються за рахунком

2618 П Нараховані витрати за строковими коштами суб'єктів господарювання.

Витрати майбутніх періодів обліковуються за рахунком

3500 А Витрати майбутніх періодів.

Процентні витрати за строковими депозитами суб'єктів господарювання обліковуються за рахунком

7021 А Процентні витрати за строковими коштами, які отримані від суб'єктів господарювання.

Операції із залучення строкових депозитів відображаються бухгалтерськими проводками:

1. Розміщення депозиту

Дт 2600, 1200, 1001

Кт 261

2. Погашення депозиту

Дт 261

Кт 2600, 1200, 1001

3. Нарахування процентів

Дт 7021

Кт 2618

4. Сплата процентів

Дт 2618

Кт 2600, 1200, 1001, 261

5. Безпосереднє віднесення суми процентів на рахунок витрат у кореспонденції з поточним рахунком вкладника

Дт 7021

Кт 2600, 1200, 1001

6. Сплата процентів авансом :

- сплата процентів авансом одночасно із внесенням коштів на депозит

Дт 3500

Кт 261

- амортизація сплачених авансом процентів з віднесенням відповідної суми на процентні витрати

Дт 7021

Кт 3500

7. Сплата процентів за зниженою процентною ставкою при поверненні депозиту до закінчення дії депозитного договору

- якщо протягом дії депозитного договору проценти депоненту не сплачувалися

Дт 2618 - на суму нарахованих процентів

Кт 2600 1200, 1001, 261 - на суму процентів за депозитом за зниженою ставкою

Кт 7021 - на різницю між нарахованими та сплаченими процентами за зниженою ставкою

- якщо протягом дії депозитного договору проценти депоненту сплачувалися

Дт 2600, 1200, 1001, 261

Кт 7021

3.3. Облік строкових коштів фізичних осіб

Депозитні рахунки фізичних осіб призначені для обліку коштів, внесених фізичною особою. Кошти на депозитні рахунки фізичних осіб можуть бути внесені готівкою, перераховані з власного депозитного рахунку в іншому банку чи з поточного рахунку. [7]

Депозити фізичних осіб можуть бути власне строковими депозитами та ощадними депозитами (вкладами).

Власне строкові депозити мають такі особливості:

- чітко фіксований строк зберігання;

- оформляються депозитною угодою;

- при достроковому вилученні депозиту банк запроваджує штрафні санкції;

Ощадні депозити (вклади) мають особливості:

- оформлення вкладу супроводжується видачею ощадної книжки;

- для виконання операцій щодо внесення чи вилучення коштів з вкладу вкладник подає в банк ощадну книжку, в якій здійснюються записи за кожною операцією;

- вклади можуть не мати чітко фіксованого строку зберігання;

- можливе часткове вилучення коштів з вкладу.

За коштами на строкових депозитах банки нараховують та сплачують проценти. Проценти нараховуються щомісячно та виплачуються: при погашенні депозиту, періодично, авансом.

Строкові кошти фізичних осіб обліковуються за видами в 26 розділі “Плану рахунків бухгалтерського обліку банківських установ України”

263 Строкові кошти фізичних осіб

2630 П Короткострокові депозити фізичних осіб

2635 П Довгострокові депозити фізичних осіб.

Нараховані витрати за строковими коштами фізичних осіб обліковуються за рахунком

2638 П Нараховані витрати за строковими коштами фізичних осіб.

Витрати майбутніх періодів обліковуються за рахунком

3500 А Витрати майбутніх періодів.

Процентні витрати за строковими коштами фізичних осіб обліковуються за рахунком

7041 А Процентні витрати за строковими коштами, які отримані від фізичних осіб.

Залучення коштів на строкові депозити відображається бухгалтерськими проводками:

1. Розміщення строкового депозиту, ощадного вкладу

Дт 2620, 1200, 1001

Кт 263

2. Погашення строкового депозиту, ощадного вкладу

Дт 263

Кт 2620, 1200, 1001

3. Нарахування процентів за строковим депозитом, ощадним вкладом

Дт 7041

Кт 2638

4. Сплата процентів за строковим депозитом, ощадним вкладом

Дт 2638

Кт 2620, 1200, 1001, 263

5. Безпосереднє віднесення суми процентів за строковим депозитом, ощадним вкладом на рахунок витрат у кореспонденції з поточним рахунком вкладника

Дт 7041

Кт 2620, 1200, 1001

6. Сплата процентів авансом за строковим депозитом

- сплата процентів авансом одночасно із внесенням коштів на депозит

Дт 3500

Кт 263

- амортизація сплачених авансом процентів з віднесенням відповідної суми на процентні витрати

Дт 7041

Кт 3500

7. Сплата процентів за зниженою процентною ставкою при поверненні строкового депозиту до закінчення дії депозитного договору

- якщо протягом дії депозитного договору проценти депоненту не сплачувалися

Дт 2638 - на суму нарахованих процентів

Кт 2620 1200, 1001, 263 - на суму процентів за депозитом за зниженою ставкою

- якщо протягом дії депозитного договору проценти депоненту сплачувалися

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДЕПОЗИТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВСЬКОЇ УСТАНОВИ

3.1. Оптимізація депозитної діяльності банківської установи

Здійснення депозитних операцій -- одна з найважливіших економічних передумов для організації діяльності банківської установи, оскільки за рахунок залученого капіталу покривається основна частина потреб банківської установи. Поряд із цим ефективне функціонування ринку внесків і депозитів неможливе без забезпечення, з одного боку, відповідних зовнішніх умов на рівні централізованого захисту депозитних коштів і, з другого боку, зваженої депозитної стратегії на рівні окремої банківської установи. Виконання останньої умови неможливе без організації оперативного, систематичного, об'єктивного економічного аналізу депозитної діяльності банківської установи.

Отже, аналітична робота банківської установи в напрямку дослідження депозитних операцій покликана дати об'єктивну характеристику якісних і кількісних показників депозитної діяльності банківської установи, оцінити структурні зрушення у загальній сукупності депозитної бази, провести вартісний і факторний аналізи процентних витрат. Маючи висновок про результати такого аналізу, банківський менеджмент, ґрунтуючись на основних стратегічних орієнтирах депозитної політики банківської установи, що задовольняє потреби мікро- і макросередовища банківської установи, здатний внести відповідні корективи з метою оптимізації депозитної бази. Проблема оптимізації депозитних операцій банківської установи полягає в досягненні кількісних параметрів, таких, як прибутковість, за умови дотримання ліквідності.

Основними кількісними показниками, що слугують основою для прийняття рішень щодо оптимізації депозитних операцій банківської установи, є такі:

-- кількість вкладників на 1000 жителів, що одержують .доходи. Розраховується як відношення кількості вкладників-фізичних осіб до кількості жителів регіону, що одержують доходи, помножена на 100%;

-- сума внеску на душу населення. Обчислюється як відношення залишків внесків і депозитів до кількості населення, що одержує дохід;.

-- середній розмір внеску на один рахунок;

-- коефіцієнт залучення коштів у внески і депозити. Обчислюється як відношення суми внеску на душу населення до середнього внеску на один рахунок.

Особливе значення мають показники, які характеризують ефективність роботи банківської установи. Одним із показників, що визначає рентабельність банківської установи, є собівартість залучення коштів. Для знаходження цього показника всі операції банківської установи обчислюються за їхньою трудомісткістю і підсумовуються. Потім визначається питома вага депозитних операцій у загальному обсязі операцій банківської установи. Питому вагу множать на суму всіх адміністративно-управлінських витрат банківської установи й одержують суму витрат банківської установи за депозитними операціями. Співвідношення цього показника із середнім залишком внесків характеризує собівартість залучення грошової одиниці. Точнішу величину собівартості залучення коштів можна обчислити, врахувавши процентні витрати.

Таким чином, здійснивши розрахунок усіх вищевказаних показників і коефіцієнтів, можна дати загальну оцінку характеру депозитної діяльності банківської установи, виявити недоліки й пріоритетні напрями депозитної політики, а також визначити ринкову нішу банківської установи на депозитному ринку певного регіону. Наведене в сукупності дає змогу оптимізувати депозитну діяльність банківської установи.

У нижченаведеній таблиці подано варіанти розрахунку показників розвитку ощадної функції АППБ "Аваль"(див. Дод. В).

Здійснивши розрахунки вищенаведених показників для АППБ "Аваль", можна зробити такі висновки: спостерігається тенденція (за місяць) до збільшення показників розвитку ресурсної бази АППБ "Аваль", що зумовлено стабілізацією в макроекономічному секторі й стійким станом банківської установи на фінансовому ринку країни.

Для більшої деталізації якісних і кількісних характеристик депозитної бази банківської установи на другому етапі аналізу необхідно оцінити структуру і динаміку залишків депозитних коштів.

Аналізуючи динаміку середніх залишків депозитних коштів, важливо визначити, які фактори впливають на їхню зміну. Головними такими факторами є:

-- зміна обсягу оплачуваних депозитів. Позитивно оцінюється ритмічність у залученні ресурсів, що створює основу для розширення активних операцій і доходів банківської установи;

-- зміна питомої ваги оплачуваних депозитів у сукупних пасивах. При цьому зростання частки оплачуваних депозитів у пасивах не можна оцінювати однозначно: з одного боку, оплачувані депозити -- це, як правило, строкові вклади, що надають стабільності ресурсній базі банківської установи; з другого боку, строкові депозити -- це порівняно дорогі ресурси, тому їхнє зростання приводить до підвищення процентних витрат.

Структурні зміни в депозитній базі банківської установи варто відстежувати за такими напрямами:

-- аналіз структури за видами депозитів і внесків у грошовому виразі протягом досліджуваного періоду;

-- аналіз структури депозитних рахунків у кількісному виразі;

-- аналіз структури депозитної бази за термінами залучення окремих елементів;

-- оцінка відхилень (змін) упродовж досліджуваного періоду, в абсолютному і відносному виразі.

Доцільно на ньому етапі аналізу виявити вплив факторів на розмір залишків за вкладами у розрізі видів депозитних ресурсів. Розрахунок можна здійснити шляхом елімінування, використовуючи аналітичну модель (3.1):

залишки за внесками = кількість рахунків х розмір середнього вкладу (3.1)

Залишки за внесками на 01.02.03 = 3085 х 4262 = 13148270.

У результаті такого аналізу визначають, із якими вкладниками здебільшого працює банківська установа і наскільки він задовольняє їхні потреби.

Наступний етап аналітичної роботи присвячений оцінці витрат . Аналіз дає змогу зробити такі висновки:

-- витрати на обслуговування розрахункових рахунків, як правило, найменші. Це найдешевший ресурс для банківської установи. Збільшення частки зазначеного компонента в ресурсній базі скорочує процентні витрати, однак зміни залишків на розрахункових рахунках не передбачені, через що їхня висока частка послабляє ліквідність банківської установи. Обсяг розрахункових рахунків у ресурсній базі, що застосовується як оптимальний у світовій практиці, становить близько 30%;

-- незважаючи на зростання процентних витрат, збільшення частки строкових депозитів у загальній сумі коштів -- момент позитивний, оскільки вони є найстабільнішою частиною залучених ресурсів. Саме вони дають змогу кредитувати на триваліші терміни і в результаті за ними виплачується більш високий відсоток, їхній рекомендований обсяг у сукупних ресурсах банківської установи -- не менш як 50%;

-- міжбанківські депозити -- це найдорожчий елемент депозитної бази, тому його питома вага в загальному обсязі залучених коштів веде до подорожчання кредитних ресурсів банківської установи. Не можна оцінити позитивно великої залежності банківської установи від депозитів інших банківських установ. Рівень, що рекомендується, становить 20% у ресурсній базі;

-- втрати на внески громадян значно нижчі, ніж за міжбанківськими депозитами, тому робота банківської установи має бути спрямована на збільшення обсягу залучених коштів від громадян.

Для детальнішого аналізу процентних витрат банківської установи слід акцентувати увагу на факторному аналізі процентних витрат.

Розмір сплачених відсотків залежить від зміни суми залишків коштів, що зберігаються на рахунках, і процентної ставки. При цьому ринковий рівень процентної ставки за депозитами залежить від кон'юнктури грошового ринку. Цс об'єктивний фактор, банківська установа не може на нього впливати, а змушений лише враховувані, хоч завжди є простір для маневрування між мінімально припустимим за конкурентним розумінням рівнем процентної ставки, що дасть змогу залучити дуже обмежений обсяг депозитів, і максимально можливою для самої банківської установи вартістю депозитних ресурсів. Кількісний вплив цих факторів на відхилення суми сплачених клієнтам відсотків визначається як різниця в аналізованих показниках. За такого підходу розробимо факторну модель (3.2), (3.3):

ПВ = СО3 Ч із + СОд Чід,(3.2)

де ПВ -- процентні витрати банківської установи;

СО3 -- середні залишки коштів до запитання;

із --середня процентна ставка за коштами до запитання;

СОд -- середні залишки за строковими депозитами;

ід -- середня процентна ставка за строковими депозитами.

Д = СО3 + Сод / РБ, (3.З)

де Д -- частка платних залучених ресурсів у ресурсній базі банківської установи;

РБ -- обсяг ресурсної бази на прогнозовану дату.

Зробимо розрахунок за запропонованою факторною моделлю для Севастопольської філії АКБ “Приватбанк”.

Пв = 60899,6 Ч 3,8 + 49457,7 х 11,7 = 8100,8 грн.

Д = 60899,6 + 49457,7/113181,1 = 0,97 грн.

У такий спосіб виявлено, що на кожну гривню ресурсної бази припадає 0,97 грн. платних ресурсів.

Запропонована факторна модель дає змогу досить повно визначити резерви підвищення прибутковості банківської установи за рахунок використання дешевих чи безплатних (капітал банківської установи) джерел. Аналіз факторів варто проводити в розрізі елементів депозитної бази і за всією сукупністю процентних витрат.

Мета такого аналізу -- виявити причини зміни значень процентних витрат і, якщо ці причини мають суб'єктивний характер, ужити відповідних заходів для оптимізації результативного показника. Значення факторного аналізу процентних витрат полягає в прагненні банківської установи максимізувати прибуток, управляючи видатковою частиною показника.

Позначення показників банківського балансу пропонується робити за такими параметрами:

-- активи і пасиви на початок розглянутого періоду:

-- прогнозовані зміни протягом цього періоду;

-- непрогнозовані зміни протягом цього періоду;

-- активи і пасиви на кінець досліджуваного періоду.

Припустимо, позначення активів за статтями виразимо через величину А, прогнозовані зміни за активами -- через Ап, непрогнозовані зміни через Ан. Позначення пасивів за статтями виразимо аналогічно: П -- позначення пасивів за статтями, прогнозовані зміни за пасивами через Пп і непрогнозовані -- через Пн. Сума активів на кінець періоду буде визначена як (3.4):

Ак = А + Ап + Ан, (3.4)

де Ак -- сума активів банківської установи;

А -- стаття активу;

Ап -- прогнозовані зміни за активами;

Ан -- непрогнозовані зміни за активами.

Сума пасивів на кінець періоду буде визначена як (3.5):

Пк = П + Пп + Пн, (3.5)

де Пк -- сума пасивів балансу;

П -- стаття пасиву;

Пп -- прогнозовані зміни за пасивами;

Пн -- непрогнозовані зміни за пасивами.

До прогнозованих змін за активами належать такі статті балансу:

-- залишки в касі, оскільки банківськими установами здійснюється прогноз касових оборотів, що дає можливість банківській установі прогнозувати обсяг видаткових і прибуткових касових операцій та залишку на початок досліджуваного періоду;

-- кредитний портфель, бо за раніше укладеними кредитними договорами банк знає дату закінчення договору і прогнозований кредитний портфель, виходячи з ресурсної 6ази банку й наявності пропозицій на ці послуги:

-- цінні папери, бо через недосконалість фондового ринку основна частина операцій банківської установи з цінними паперами припадає на ОВДП, терміни яких відомі банківській установі за кожним траншем; до прогнозованих змін можна віднести й придбання інших видів цінних паперів із метою продажу, оскільки у цьому разі банківська установа орієнтуються на час їхньої реалізації для одержання максимального прибутку;

-- основні кошти й нематеріальні активи -- придбання і вибуття основних коштів здійснюється планово, виходячи з джерел придбання.

До непрогнозованих змін за активами належать:

-- залишки на кореспондентському рахунку в Національному банку України, оскільки їхня сума залежить від обсягу залучених коштів;

-- кореспондентські рахунки в інших банках.

До прогнозованих змін за пасивами належать:

-- статутний капітал;

-- строкові депозити юридичних осіб, бо при укладанні депозитних договорів на певний строк банківська установа передбачає можливість розірвання договору за умови дострокового повідомлення банку про передбачуване розірвання;

-- строкові депозити фізичних осіб.

До непрогнозованих змін за пасивами відносять:

-- нерозподілений прибуток;

-- кошти клієнтів до запитання;

-- кошти на рахунках "Лоро".

На основі цієї моделі можна побачити вплив пасиву на обсяг активу. Так, стан статті балансу в активі “Каса” і “Кореспондентський рахунок у Національному банку України” тісно пов'язаний із надходженнями коштів на поточні рахунки юридичних і фізичних осіб.

Таке структурування інформації щодо статей балансу відповідає сучасній практиці й пов'язане з тим, що цю інформацію банки дають Асоціації українських банків і Національному банку України, і вона публікується в періодичних виданнях.

Зміни у статті “Капітал” пов'язані з тим, шо капітал банку, який складається зі статутного, резервного й інших фондів, протягом періоду, за який банк не реєструє змін у статутному фонді, змінюється в результаті використання фондів прибутку минулих періодів. Критерієм оптимальності завдання є прибуток.

Обмеження в моделі накладають на рівень ліквідності банківської установи. На сьогодні в Україні щодо показників ліквідності діє Інструкція Національного банку України "Про порядок регулювання діяльності банків України", розділ 5 "Нормативи ліквідності".

Таким чином, при дотриманні АППБ "Аваль" усіх нормативів ліквідності запропоновану модель оптимізації можна розрахувати.

Запропонована до використання модель оптимізації депозитних операцій дає можливість банку прогнозувати на певний період наявність активів і пасивів з урахуванням очікуваних змін (див. Дод. Д). Цю модель можна використовувати для прийняття управлінських рішень і вироблення стратегії банку.

Ще одним із методів оптимізації депозитних операцій є розрахунок ефективності залучених депозитних коштів, який свідчить про здатність банку нарощувати додаткові обсяги депозитних ресурсів, використовуючи потенціал економічної рентабельності й можливості капітальних вкладень. Розрахунок ефективності залучених депозитних коштів поданий на прикладі СФ АППБ "Аваль" (табл. 3.1.1).

Таблиця 3.1.1. Розрахунок ефективності залучених депозитних ресурсів СФ АППБ “Аваль”

Страницы: 1, 2, 3