Валютні операції банку (на прикладі діяльності АКБ "Приватбанк")

Статус резервної валюти дає перевагу країні-емітенту:

- можливість покривати дефіцит платіжного балансу національною валютою;

- сприяти зміцненню позицій національних експортерів у конкурентній боротьбі на світовому ринку.

У той же час висування валюти країни на роль резервної покладає визначені обов'язки на її економіку:

- необхідно підтримувати відносну стабільність цієї валюти;

- не застосовувати девальвацію валюти, валютні і торгові обмеження.

Міжнародні рахункові валютні одиниці використовується як умовний масштаб для порівняння міжнародних вимог і зобов'язань, встановлення валютного паритету і курсу, як міжнародний платіжний і резервний засіб. Процес демонетизації золота - утрати їм грошових функцій, юридично завершений у результаті Ямайської валютної реформи (1976-1978 р.p.), негативні наслідки застосування нестабільних національних валют як світових грошей створили умови для впровадження у валютну систему СДР (спеціальних прав запозичення), ЄВРО (європейська валютна одиниця) як прототипів світових кредитних грошей. Ці нові форми світових грошей використовуються для безготівкових міжнародних розрахунків шляхом записів на спеціальних рахунках, а євро з 2002 року - і в готівковій формі регіональних міжнародних розрахунках.

Зміцнення валютно-економічних позицій нових центрів - країн Західної Європи і Японії - обумовило сучасну тенденцію переходу від стандарту СДР на багатовалютний стандарт на основі ведучих валют (долара США, євро, японської ієни, швейцарського франка).

Однак жоден із трьох центрів не має такої переваги над іншими у валютно-фінансовій сфері, щоб встановити безроздільне панування своєї валюти. Тому характерною рисою еволюції світової валютної системи на сучасному етапі є тенденція до валютного поліцентризму.

Країни Західної Європи, розташовуючи більш великими валютними запасами, ніж США, зацікавлені в збереженні їх як реальних резервних активів. Грошові функції золота не вичерпані, незважаючи на Ямайську угоду, золоті запаси залишаються фондом світових грошей і надійних резервних активів у порівнянні із сучасними функціональними формами світових грошей - національними кредитними грошима і міжнародними валютними одиницями.

Ситуація золота ілюструє невідповідність юридичної демонетизації і фактичного положення золота як надзвичайних світових грошей.

Введення в більшості країн плаваючих замість фіксованих валютних курсів з 1973 року не забезпечило їхньої стабільності, незважаючи на величезні витрати на валютну інтервенцію. Тому країни віддають перевагу режиму регульованого плавання валютного курсу, підтримуючи його різними методами валютної політики.

У відповідь на нестабільність Ямайської валютної системи країни ЄС створили власну міжнародну(регіональну) валютну систему з метою стимулювання процесу економічної інтеграції країн Західної Європи.

Слід зазначити, що створення євро - новий крок у створенні світової валюти, однак протиборство у валютному плані Європи і навіть найближчої Великобританії показує, що впровадження кредитних світових грошей, що не спираються на реальні світові резерви економічно інтегрованих країн світу - проблема неблизького майбутнього.

Основна класифікація банківських валютних операцій спирається на функціональний принцип:

- валютні операції по обслуговуванню міжнародних торговельних розрахунків;

- валютні операції по обслуговуванню міжнародного руху капіталу;

- валютні операції по обслуговуванню міжнародних депозитів та кредитів, а також фінансових допомог;

- валютні неторгові операції по обслуговуванню міжнародних грошових потоків платежів юридичних та фізичних осіб;

- операції по торгівлі валютою на національному та світовому міжбанківському та біржовому ринках;

- валютообмінні операції з готівкою, чеками, пластиковими картками та банківськими металами;

- ведення валютних рахунків юридичних та фізичних осіб;

- ведення кореспондентських валютних рахунків комерційного банку в банках - нерезидентах (нострорахунки) та кореспондентських валютних рахунків банків-нерезидентів та резидентів в комерційному банку (лоро-рахунки);

- валютні операції по залученню валютних депозитів фізичних та юридичних осіб;

- валютні операції по розміщенню залучених валютних депозитів в кредитування фізичних та юридичних осіб;

Згідно «Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій» [12], за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку комерційні банки України банки мають право здійснювати такі валютні операції:

1) операції з валютними цінностями:

а) неторговельні операції з валютними цінностями;

б) ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;

в) ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті;

г) ведення кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) у грошовій одиниці України;

ґ) відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;

д) відкриття кореспондентських рахунків у банках (нерезидентах) в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;

е) залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;

є) залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;

ж) операції з банківськими металами на валютному ринку України;

з) операції з банківськими металами на міжнародних ринках;

и) інші операції з валютними цінностями на міжнародних ринках;

2) перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів;

3) операції за дорученням клієнтів або від свого імені:

а) з інструментами грошового ринку;

б) з інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках;

в) фінансовими ф'ючерсами та опціонами;

Письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.93 за №15-93 [4] та може видаватися за умови дотримання банком відповідних спеціальних вимог щодо одного чи кількох напрямів діяльності, зокрема таких:

- неторговельні операції з валютними цінностями;

- ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;

- ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті;

- ведення кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) у грошовій одиниці України;

- відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;

- відкриття кореспондентських рахунків у банках (нерезидентах) в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;

- залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;

- залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;

- операції з банківськими металами на валютному ринку України;

- операції з банківськими металами на міжнародних ринках;

- інші операції з валютними цінностями на міжнародних ринках.

Для отримання письмового дозволу на здійснення неторговельних операцій з валютними цінностями банк має відповідати таким спеціальним вимогам:

а) розмір регулятивного капіталу банку становить не менше ніж еквівалент 2 млн. євро - для місцевого кооперативного банку, 5 млн. євро - для банку, який здійснює свою діяльність на території однієї області, 8 млн. євро - для банку, який здійснює свою діяльність на території всієї України;

б) наявність фахівців відповідної кваліфікації.

Для отримання письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями в частині ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України банк має відповідати таким спеціальним вимогам:

а) розмір регулятивного капіталу банку становить не менше ніж еквівалент 2 млн. євро - для місцевого кооперативного банку, 5 млн. євро - для банку, який здійснює свою діяльність на території однієї області, 8 млн. євро - для банку, який здійснює свою діяльність на території всієї України;

б) наявність фахівців відповідної кваліфікації.

Для отримання письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями в частині ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті банк має відповідати таким спеціальним вимогам:

а) наявність письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями в частині відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;

б) розмір регулятивного капіталу банку становить не менше ніж еквівалент 8 млн. євро.

Для отримання письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями в частині ведення кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) у грошовій одиниці України банк має відповідати таким спеціальним вимогам:

а) розмір регулятивного капіталу банку становить не менше ніж еквівалент 8 млн. євро.

Для отримання письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями в частині відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті та здійснення операцій за ними банк має відповідати таким спеціальним вимогам:

а) розмір регулятивного капіталу банку становить не менше ніж еквівалент 2 млн. євро для місцевого кооперативного банку та не менше ніж еквівалент 5 млн. євро для іншого банку;

б) є письмове підтвердження одного банку (резидента) про згоду на відкриття коррахунку в іноземній валюті.

Для отримання письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями в частині відкриття кореспондентських рахунків у банках (нерезидентах) в іноземній валюті та здійснення операцій за ними банк має відповідати таким спеціальним вимогам:

а) розмір регулятивного капіталу банку становить не менше ніж еквівалент 8 млн. євро;

б) письмове підтвердження банку-нерезидента, який має рейтинг не нижче ніж «інвестиційний клас» (крім країн СНД), про згоду на відкриття в нього кореспондентського рахунку;

в) підключення до електронної міжнародної системи платежів в іноземній валюті (S.W.I.F.T. тощо) та відповідність технічного стану та організації охорони приміщення, в якому розміщується технічне обладнання цієї системи, вимогам нормативно-правових актів Національного банку.

Для отримання письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями в частині залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України банк має відповідати таким спеціальним вимогам:

а) розмір регулятивного капіталу банку становить не менше ніж еквівалент 2 млн. євро - для місцевого кооперативного банку, 5 млн. євро - для банку, який здійснює свою діяльність на території однієї області, 8 млн. євро - для банку, який здійснює свою діяльність на території всієї України. Місцеві кооперативні банки не мають права здійснювати операції із залучення та розміщення іноземної валюти на міжбанківському ринку (крім операцій з центральним кооперативним банком).

Для отримання письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями в частині залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках банк має відповідати таким спеціальним вимогам:

а) наявність письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями в частині відкриття кореспондентських рахунків у банках (нерезидентах) в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;

б) розмір регулятивного капіталу банку становить не менше ніж еквівалент 10 млн. євро;

в) підключення до міжнародних інформаційних систем типу REUTERS, DOW JONES TELERETE, BLOOMBERG тощо (ця вимога не поширюється на банки, які здійснюють свою діяльність на території однієї області та мають регулятивний капітал у розмірі не менше ніж еквівалент 3 млн. євро).

Для отримання письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями в частині здійснення операцій з банківськими металами на валютному ринку України банк має відповідати таким спеціальним вимогам:

а) наявність письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями в частині відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;

б) строк роботи банку не менше ніж два роки;

в) розмір регулятивного капіталу банку становить не менше ніж еквівалент 8 млн. євро;

г) наявність експерта, підготовленого відповідно до вимог чинного законодавства України.

Для отримання письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями в частині здійснення операцій з банківськими металами на міжнародних ринках банк має відповідати таким спеціальним вимогам:

а) наявність письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями в частині здійснення інших операцій з валютними цінностями на міжнародних ринках;

б) строк роботи банку з банківськими металами на валютному ринку України не менше ніж один рік;

в) розмір регулятивного капіталу банку становить не менше ніж еквівалент 10 млн. євро;

г) наявність експерта, підготовленого відповідно до вимог чинного законодавства України.

Для отримання письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями в частині здійснення інших операцій з валютними цінностями на міжнародних ринках банк має відповідати таким спеціальним вимогам:

а) наявність письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями в частині відкриття кореспондентських рахунків у банках (нерезидентах) в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;

б) строк роботи банку не менше ніж три роки (вимоги щодо строку роботи не поширюються на банки, у яких банки-нерезиденти з рейтингом не нижче ніж «інвестиційний клас»* мають істотну участь - більше 50 відсотків статутного капіталу чи права голосу придбаних акцій (паїв) в органах управління банку, у частині здійснення інших операцій з валютними цінностями з материнським банком у грошовій одиниці країни його місцезнаходження);

* Інвестиційний клас - тут і далі в цьому Положенні кредитний рейтинг, підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fitch IBCA, Standard & Poor's, Moody's тощо).

в) розмір регулятивного капіталу банку становить не менше ніж еквівалент 10 млн. євро;

г) підключення до міжнародних інформаційних систем типу REUTERS, DOW JONES TELERETE, BLOOMBERG тощо;

ґ) обладнання спеціального операційного залу (дилерської кімнати, бекофісу, приміщення міжнародних телекомунікаційних систем) з організацією охорони і системою допуску, що відповідають вимогам нормативно-правових актів Національного банку).

Валютні операції комерційних банків з точки зору строків виконання та технології перерахування валютних коштів класифікуються як [37]:

- «спот» - операції з негайним постачанням валют (з підрозділом на операції «tod», «tom», «swap»);

- «форвард» - операції з терміновим обов'язковим постачанням валют;

- «ф'ючерсні» - операції з терміновим умовним постачанням валют;

- «опціонні» - операції з терміновими правами на «спот» - постачання валют;

Після другої світової війни в період поширення валютних обмежень до кінця 50х років у промислово розвитих країнах одержали широке поширення і розвиток нові види валютних операцій. Переважали валютні угоди з негайним постачанням валют («спот») і термінові («форвард»), причому останні найчастіше були об'єктом валютного регулювання [44].

Лібералізація валютного законодавства на рубежі 50х - 60х років привела до розвитку валютних операцій «своп» замість яких раніше практикувався обмін депозитами в різних валютах. Подальший розвиток термінових валютних угод був зв'язаний з лібералізацією руху капіталів, що викликало потребу в хеджуванні (страхуванні ризиків) додатково до традиційних операцій по покриттю ризиків по торгових операціях.

З 70х років розвиваються ф'ючерсні й опціонні валютні операції - нова форма спекулятивних угод і хеджування від валютних ризиків, особливо коли товарна угода, що створює ризик, можлива, але не забезпечена (наприклад, при участі в торгах). Банки стали робити валютні операції в сполученні з операціями «своп» із процентними ставками. Негайні валютні операції здійснює більшість банків, термінові операції і «своп» - угоди - великі банки, регулярні опціонні операції - найбільші банки.

При виконанні валютних операцій у банках виникають валютні позиції і зв'язані з ними валютні ризики. Виникнення валютних позицій зв'язане з тим, що при здійсненні валютних операцій банк купує одну валюту і продає іншу. При угоді з негайним постачанням валют це означає переклад його позикових чи власних ресурсів(пасивів) у валюті, що він продає, в активи в іншій валюті. Таким чином, виникає розрив балансу банку по конкретній валюті, тобто обсяг пасивів у конкретній валюті не відповідає обсягу активів у цій же валюті. Цей принцип важливий, тому що відкрита валютна позиція зв'язана з ризиком збитків банку, якщо до моменту контр-продажу, тобто покупки раніше проданої валюти і продажу раніше купленої іншої валюти, курси цих валют зміняться в несприятливому для нього напрямку. Валютний ризик існує завжди при наявності відкритих позицій, як довгих, так і коротких.

Оцінка можливого результату закриття позиції досягається перерахуванням усіх сум довгих і коротких позицій у національну валюту за поточним курсом, по якому можуть бути покриті угоди з урахуванням термінів постачання валют по термінових операціях. Результат довгої валютної позиції позитивний для банку, якщо він тримав довгу валютну позицію у валюті, курс якої підвищився (доход від валютних активів при позитивній курсовій різниці).

Однак цілком реалізувати цей виграш можна тільки при закритті усіх валютних позицій по поточним курсам. Ця операція називається реалізацією прибутку (profit = taking) і звичайно відбувається в періоди активної зміни курсу валюти, припиняючи його рух, а іноді тимчасово змінюючи його динаміку в протилежному напрямку.

Підтримка довгих і коротких позицій у якихнебудь валютах на протязі декількох днів, іноді декількох тижнів, розцінюється як валютна спекуляція, оскільки якщо короткочасні арбітражні позиції можуть являтися результатом звертання клієнтури банку, тривала підтримка відкритої валютної позиції - свідома дія, спрямована на досягнення прибутку від зміни курсів. На практиці відділення валютного арбітражу від валютної спекуляції досить умовне, з огляду на значні коливання валютних курсів, що досягають іноді декількох сотень пунктів протягом дня. «Пункт» - різниця в одну одиницю в четвертому знаку після коми в більшості котирувань; сто пунктів, тобто другий знак після коми, вважається «цифрою» (figure).

Валютні операції з негайним постачанням («спот») - найбільш поширені і складають до 90% обсягу валютних операцій. Їхня сутність полягає в купівлі-продажу валюти на умовах її постачання банками-контрагентами на другий робочий день із дня заключення угоди за курсом, зафіксованим в момент договору. При цьому вважаються робочі дні по кожній з валют в угоді, тобто якщо наступний день за датою угоди є неробочим для однієї валюти, термін постачання валют - дата валютування (value data) - збільшується на 1 день.

По угодах «спот» постачання валюти здійснюється на рахунки, зазначені банком-одержувачем. Дводенний термін переказу валют по укладеній угоді раніше диктувався об'єктивними труднощами здійснити його в більш короткий термін. Широке поширення електронних міжнародних систем платежів між банками резидентами і нерезидентами (SWIFT), поряд з електронними системами валютного ділинга - «торгових переговорів між банками» (REUTERS DEALING), дозволяє значно швидше робити угоди. Про це свідчить поява операцій по розміщенню одноденних депозитів «із сьогодні на завтра» чи «із завтра на післязавтра». Таким чином, на міжбанківському короткостроковому ринку здійснюються:

- угоди TODAY (TOD) - за курсом TODAY з постачанням валюти в день заключення угоди;

- угоди TOMORROW(TOM) - за курсом TOMORROW з умовою постачання валюти наступного дня після заключення угоди;

Валютні операції з негайним постачанням є самим мобільним елементом валютної позиції й несуть в собі визначений ризик. Виконуючи угоди з негайним постачанням, банки дають доручення банкам-кореспондентам на переказ проданої валюти з їхніх коррахунків і на використання купленої валюти, не чекаючи одержання письмового підтвердження від контрагентів. При великих оборотах валютних операцій ризик зустрічного непереказу валюти може досягати величезних розмірів, і ліміти незавершених угод для контрагентів здобувають велике значення. У зв'язку з цим банки встановлюють для своїх банківських клієнтів на ринку ліміти незавершених операцій, тобто загальну суму валютних операцій, по яких ще немає даних про зустрічний переказ валюти покриття.

Термінові валютні операції (форвардні) - це валютні операції, при яких сторони домовляються про постачання обумовленої суми іноземної валюти через визначений термін після заключення угоди за курсом, зафіксованим в момент її заключення. З цього випливають дві особливості термінових валютних операцій:

1). Існує інтервал за часом між моментом заключення і виконання угоди. У сучасних умовах термін виконання угоди, тобто постачання валюти, визначається як кінець періоду від дати заключення угоди чи інший будь-який період у межах терміну.

2). Курс валют по терміновій валютній операції фіксується в момент заключення угоди, хоча вона виконується через визначений період.

Курс валют по термінових угодах відрізняється від курсу по операціях «спот» відповідно до прогнозованої динаміки курсу валют. Різниця курсу «форвард» і «спот» визначається як «дисконт», якщо курс «форвард» нижче курсу «спот» чи як «премія», якщо прогнозний курс «форвард» вище курсу «спот».

Курси валют по термінових угодах, котируємі в цифровому вираженні називаються курсами «аутрайт». Котирування валют по термінових угодах методом премії чи дисконту залежить як від прогнозованої динаміки курсу в період від заключення до виконання угоди, так і від розходження в процентних ставках по строкових вкладах у цих валютах.

Термінові угоди з іноземною валютою виконуються в наступних цілях:

- конверсія(обмін) валюти в комерційних цілях, завчасний продаж валютних надходжень чи покупка іноземної валюти для майбутніх платежів, щоб застрахувати валютний ризик;

- страхування портфельних чи прямих капіталовкладень за кордоном від збитків у зв'язку з можливим зниженням курсу валюти, у якій вони здійснені;

- одержання спекулятивного прибутку за рахунок курсової різниці.

Різновидом валютної операції, що сполучає наявну і термінову операції, є угоди «своп». «Своп» - це валютна операція, що сполучає купівлю-продаж двох валют на умовах негайного постачання з одночасним контр-продажем на певний строк з тими ж валютами. при цьому домовляються про зустрічні платежі в різних валютах два партнери (банки, корпорації й ін.). По операціях «своп» наявна угода здійснюється за курсом «спот», що у терміновому контр-продажу коректується з урахуванням премії чи дисконту в залежності від динаміки валютного курсу. Операція «своп» зручна для банків: вона не створює відкритої валютної позиції (покупка покривається продажем). Операція «своп» використовується для:

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10