Проблеми та перспективи інтеграції банківської системи України у світовий фінансовий ринок

Таким чином, збиток від конвертації євро в банку за гіршим курсом, ніж у момент укладання контракту, компенсується прибутком, отриманим на торговому рахунку. Варто звернути увагу на той факт, що в момент укладання контракту в компанії-експортера ще не було євро, але використання схеми роботи без реального постачання засобів дозволяє продати всю суму євро, що буде отримана в майбутньому.

Для відкриття позиції на суму 600 000 євро необхідно мати на торговому рахунку 7 260 доларів США (600 000 * 1,2100 / 100 = 7 260; 100 - це максимальний важіль, 1,2100 - курс євро до долара США). Однак щоб "витримати" коливання курсу в розмірі до 500 пунктів, необхідно мати на торговому рахунку ще додатково близько 25 000 доларів США (кожні 100 пунктів "коштують" 6 000 доларів: 600 000 * 0,0100 = 6 000). Навіть при русі в 1000 пунктів протягом місяця (що зустрічається дуже рідко) з обороту відволікається тільки 60 000 доларів США (600 000 * 0,1000 = 60 000), тобто 10% від суми контракту.

Розглянемо приклад де імпортером виступає не юридична особа, а приватний підприємець. Отже, базуючись на прогнозах експертів про можливий неврожай зернових. Український бізнесмен вирішив закупити партію канадської пшениці, щоб з вигодою її перепродати. Він укладає контракт на постачання пшениці з Канади через півроку, оплата також планується через півроку.

Допустимо, що контракт укладено на суму 600 000 канадських доларів, а бізнесмен має на своєму рахунку тільки американські долари. На момент ухвалення рішення про угоду курс долар США / канадський долар складає 1,5000 (тобто за 1 американський долар дають 1,5 канадських). Цей курс цілком улаштовує бізнесмена, однак за півроку курс канадського долара стосовно американського може вирости. Тому він вирішує захеджувати ризик шляхом укладання угод на торговому рахунку без реального постачання засобів. Послідовність дій при хеджуванні наведена у таблиці 2.4.

Як видно з таблиці 2.4, збиток від конвертації в банку за гіршим курсом, ніж у момент укладання контракту, компенсується прибутком, отриманим на торговому рахунку (40 000 = 600 000 / 1,5000 * 0,1000; 1,5000 - курс канадського долара до американського, 0,1000 - зміна валютного курсу). Тепер, незалежно від напрямку руху курсу канадського долара, сума прибутку і збитку по всіх операціях завжди буде дорівнювати нулю.

Таблиця 2.4

Хеджування валютного ризику підприємця-імпортера Таблиця складена автором

Для відкриття позиції на суму 600 000 канадських доларів необхідно мати на торговому рахунку близько 4 000 доларів США (600 000 / 1,5000 / 100 = 4 000; 100 - це максимальний важіль, 1,5000 - курс канадського долара до американського). Однак щоб "витримати" коливання курсу в розмірі до 1000 пунктів, необхідно мати на торговому рахунку близько 27 000 доларів США, що складає менш 7% від суми контракту.

Таким чином, використання важеля заощаджує значні кошти - щоб зафіксувати поточний курс валют не потрібно миттєва конвертація всієї суми і чекання часу настання розрахунків.

За зниження ризику, як відомо, практично завжди приходиться платити. При використанні хеджування виникають кілька статей витрат. Будь-яка угода, що укладається, на ринку forex пов'язана з витратами у виді різниці цін покупки і продажі валюти (спред). Однак при сформованій ринковій практиці ця різниця звичайно складає 0,05% - 0,1% від суми угоди, що несуттєво.

Позицію приходиться тримати відкритої протягом тривалого часу, і щодня виконується перенос позиції на наступну дату (ролловер) з урахуванням різниці процентних ставок по валютах, що беруть участь в угоді. При сформованій ринковій практиці це складає приблизно 0,01% на добу, що за місяць складає 0,3% від суми угоди. Для відкриття позиції потрібно внести гарантійний депозит. Величина цього депозиту звичайно складає від 1% до 5% від суми угоди, що укладається. Після закриття позиції депозит можна зняти з торгового рахунка (з урахуванням прибутку чи збитку).

Таким чином, витрати на хеджування дуже незначні в порівнянні із сумою контрактів, що хеджуються. Метою хеджування є не отримання додаткового прибутку, а зниження ризику потенційних утрат. Тому ефективність хеджування можна оцінювати тільки з урахуванням основної діяльності торгової компанії. Добре побудована програма хеджування зменшує не тільки ризик, але і витрати за рахунок вивільнення ресурсів компанії, допомагає менеджеру зосередитися на головних аспектах бізнесу.

Відповідно до вітчизняного законодавства, займатися конверсійними операціями мають право тільки банки. Тому, на сьогодні, дилінгові компанії в Україні не можуть безпосередньо проводити операції валютного дилінгу. Діючи в Україні дилінгові компанії мають право тільки надавати інформаційні і консультаційні послуги клієнтам, а на їхній дилінговій площадці здійснюється не торгівля як така, а „управління торговим рахунком інвестора” [45]. Оскільки спекулятивні валютні операції при цьому формально відбуваються за межами країни, під дію українського законодавства вони не підпадають.

Базуючись на проведеному автором моніторингу фінансового ринку України можна виділити наступні фінансові інституції, які надають послуги маржинальної торгівлі на ринку forex: АКБ „Укрсоцбанк”, АКБ „Інтеграл - банк”, ТОВ „Дилінговий центр „Альпарі-Україна””, ТОВ „Телетрейд Консалтинг”, ТОВ „Дилінговий центр „Trendforce””, ТОВ „Фінмаркет”, ТОВ „Capital Standard”, ТОВ „Компанія „Форекс””. Це є основні гравці на українському сегменті ринку forex. У таблиці 3.17 наведено порівняльну характеристику умов, за яких пропонуються даними фінансовими інституціями послуги маржинальної торгівлі.

Таблиця 2.5

Порівняльна характеристика умов надання послуг маржинальної торгівлі провідними вітчизняними фінансовими посередниками Таблиця складена автором

Відповідно до інформації наведеної в даній таблиці можна констатувати, що умови маржинальної торгівлі практично майже у всіх суб'єктів аналізу схожі. Основна відмінність полягає у кількості пунктів спреду (максимальний розрив спостерігається у АКБ „Укрсоцбанк” - 16 пунктів). Сума мінімального гарантійного депозиту практично у всіх суб'єктів становить 200 доларів США (це так званий mini forex), виключеннями є ТОВ „Дилінговий центр „Trendforce”” - 100 доларів США та ТОВ „Capital Standard” - 500 доларів США, а от кредитне плече варіюється від 1:5 до 1:200.

Спираючись на дані моніторингу, можна зробити висновок, що основними гравцями на вітчизняному ринку валютного дилінгу на сьогодення є не комерційні банки, а дилінгові компанії. У інвестора, який забажає співпрацювати при проведенні арбітражних конверсійних операцій з дилінговою компанією, природно, виникнуть законодавчі ризики, тому що всі вітчизняні дилінгові компанії є лише, як відзначалося вище, „консультаційними центрами” і співпрацюють із закордонними брокерами. Відповідно, для того, щоб розпочати торгівлю інвестору необхідно буде перевести суму гарантійного депозиту на рахунок брокера за кордоном. Брокери, як правило, мають ліцензію і знаходяться під наглядом відповідного регулюючого органа (SEC у США і FSA у Великобританії). Тому вони вимагають, щоб засоби на їхній рахунок в обов'язковому порядку надходили з особистого рахунка клієнта в одному із західних банків. Проте згідно Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” відкриття фізичними особами резидентами рахунків в іноземній валюті дозволяється тільки на час їхнього перебування за кордоном і після повернення особи в Україну рахунок у закордонному банку повинний бути закритий. Отже, виникає парадоксальна ситуація, яка вимагає від інвестора займатися пошуком шляхів обходу законодавства[45].

У силу того, що в Україні легальний вивід коштів за кордон є процедурою досить складною, дилінгові центри тими чи іншими методами змушені підстроюватися під існуючі реалії, так, на сьогодні існує чимало способів обходу законодавчих норм щодо відкриття рахунків за кордоном та переказу коштів. Проте переводячи гроші за кордон і вкриваючи прибуток від оподаткування, громадянин України змушений вступати в конфлікт із законом. Тому розраховувати на його захист у випадку несумлінного обходження з ним закордонного брокера теж не приходиться.

Займатися валютним дилінгом можна також і через українські банки. Фізичні особи, які вирішили діяти таким чином, не будуть мати проблем з українським законодавством (наприклад, у частині переказу грошей за кордон). За цією схемою клієнтські гроші не ідуть за кордон, як у дилінгових компаній, а залишаються в Україні. При такій організації торгівлі клієнт купує і продає валюту банку, а той у свою чергу проводить зворотні угоди безпосередньо з маркетмейкерами ринку forex. Для юридичних осіб цей спосіб, як і будь-який інший, за умови не вступу в конфлікт з українським законодавством, поки закритий. У випадку виникнення будь-яких фінансових проблем з банком, його вкладник законодавчо захищений від фінансових втрат з вини банківської установи. Проте, стверджувати, що така схема роботи для клієнта цілком легітимна на сьогодення не можна. Незважаючи на той факт, що діяльність банків у цій сфері регулюється рядом нормативних актів, процедура надання ними дилінгових послуг для юридичних осіб формально ніде не встановлена і не урегульована жодним законодавчим і нормативним документом.

2.3. Організаційно-економічні інструменти виходу українських банків на світовий фінансовий ринок

Організаційно-економічні інструменти виходу банків на світовий фінансовий ринок представлені відносинами, що віддзеркалюють взаємозв'язок фінансового сектору країни зі світовим співтовариством в цілому, та його складовими - окремими організаціями, інституціями, угрупуваннями, зокрема. Він проявляється сукупності форм і методів державного регулювання та ринкових факторів цього взаємозв'язку.

Структура даного механізму має три чітко визначені рівні: мікрорівень участі банків у світогосподарських зв'язках, галузевий рівень та макрорівень. Основною функцією організаційно-інституціональних інструментів виходу України на світовий фінансовий ринок є забезпечення поетапного виходу національних банків на світовий фінансовий ринок на засадах ринкових відносин, трансформації структури банківської системи і гарантії її економічної безпеки.

Стосовно мікрорівня участі банків на світовому фінансовому ринку, то встановлення прямих кореспондентських відносин відкриває можливість поєднати національну діяльність з інтернаціональною. При цьому прямі кореспондентські зв'язки мають встановлювати в першу чергу банки, що беруть участь в цільових програмах розвитку національної економіки, а також банки, в яких створені реальні умови для подібних зв'язків, нагромаджений досвід, є регуляторні контракти [55, c.67].

Щодо галузевого рівня зовнішньоекономічного співробітництва, то потрібно враховувати співвідношення між найновішими банківськими продуктами та послугами і тими, які є застарілими на даний момент. З метою уникнення подальшої деформації банківської структури при включенні в систему світогосподарських зв'язків значну увагу слід приділяти реалізації пріоритету державного підходу над галузевим. При цьому, в угодах, що укладатимуться, доцільно відобразити питання: підготовчої роботи по налагодженню прямих зв'язків з окремими фінансовими структурами; спільного фінансування впровадження нових банківських продуктів та послуг; спільного пошуку шляхів перетворення ринкової інфраструктури тощо.

Як на будь-якому ринку, на світовому фінансовому ринку діє багато суб'єктів, які визначають умови функціонування даного ринку. Від їх цілей, намірів, політики залежать можливості виходу вітчизняних банків на ринок. Тому доцільним буде розглянути більш детально суб'єктів цього ринку для визначення оптимальної стратегії банків при виході на ринок [55, c.68].

Так, серед суб'єктів світового фінансового ринку можна виділити: інтегровані банківські структури, валютні блоки, валютні союзи, різноманітні фінансові угруповання, транснаціональні корпорації, міжнародні біржі, міжнародні економічні та фінансові організації, уряди тощо.

До числа найбільш помітних інтегрованих структур в міжнародній діяльності відносяться групи, утворені міжнародними банками. Таким терміном зазвичай визначають крупні банки, що мають банківські офіси (підрозділи) в багатьох країнах, а також банки, що вирізняють значною міжнародною діловою активністю. Діяльність міжнародних банків тісно пов'язана з діяльністю багатонаціональних корпорацій (далі БНК): міжнародні банки надають зарубіжним компаніям БНК необхідні фінансові послуги, тим самим сприяючи їх розвитку. Крім того, міжнародні банки самі по собі є багатонаціональними підприємствами [53, c.241].

Міжнародні банки поєднують в своїй діяльності традиційні послуги і процедури з новими фінансовими інструментами, які розробляються для більшої конкурентноздатності в світовому масштабі. Серед напрямів діяльності міжнародних банків слід виділити наступні [31, c.72]:

фінансування міжнародних експортно-імпортних операцій;

торгівля іноземною валютою;

операції з іноземними цінними паперами, включаючи єврооблігації;

залучення позик і надання кредитів на ринку євровалют;

організація та участь у міжнародних синдиційованих кредитах;

проектне фінансування;

міжнародні перекази;

кредитно-депозитні операції в національних (місцевих) валютах;

консультування своїх клієнтів, в особливості з числа БНК.

Деякі з міжнародних банків намагаються виконувати усе із переліченого вище. Інші, навпроти, вважають доцільним спеціалізуватися на деяких напрямках міжнародної діяльності. Спеціалізація чи універсалізація міжнародного банку залежать від його фінансових ресурсів, а також від того, якого роду фінансові послуги закордоном необхідні його основним клієнтам.

Початковим етапом міжнародної діяльності будь-якого банку є встановлення кореспондентських відносин з місцевими банками інших країн, які називають - банками-кореспондентами. Це необхідно для здійснення клірингу міжнародних платежів по експорту чи імпорту, проведення документарних операцій, пов'язаних з міжнародною торгівлею (сплата векселів, підтвердження і виконання акредитивів, інкасо тощо), а також надання різноманітної інформації [31, c.72].

Наступним кроком головного банку в процесі виходу на світовий ринок стає утворення банківського відділення (філії) на території приймаючої держави чи офшорного фінансового центру. Такі центри на території інших держав являють собою більш дешеві джерела капіталу для БНК чим національні ринки. Важливими характеристиками офшорних фінансових центрів є економічна і політична стабільність, а також сприятливий режим нормативного регулювання діяльності фінансових інститутів і інвесторів [31, c.73].

Через своє офшорне відділення міжнародний банк приймає вклади і видає кредити в євровалюті, здійснюючи відокремлений облік цих операцій. Перевагою ведення банківського бізнесу через офшорні відділення є простота реєстрації, відсутність резервних вимог при прийнятті депозитів, пільгове (або нульове) обкладання податками, високий рівень збереження фінансової таємниці. При цьому офшорні відділення міжнародних банків в таких регіонах, як Карибський басейн (Багамські та Кайманові острови), фактично виконують роль облікових центрів і мають мінімальний штат. Відділення ж, розташовані в найбільших світових фінансових центрах, таких як Лондон, Нью-Йорк, Цюрих, Люксембург чи Гонконг, виконують значно більш широкий спектр банківських операцій, залучення і розміщення значних об'ємів грошових ресурсів у євровалюті, міжнародних синдиційованих кредитах (див. Додаток А).

Максимальний рівень міжнародних зобов'язань виникає, коли банк (банківська група) приймає рішення по свою повноцінну присутність на місцевому фінансовому ринк тієї чи іншої держави. При цьому можуть бути створені представництва, банківські філіали, дочірні, або залежні (асоційовані, афілійовані) банки, а також небанківські фінансові компанії. Такий крок передбачає залучення міжнародного банку до обслуговування місцевої клієнтури (включаючи дочірні компанії БНК), операції з місцевою валютою, а також у конкуренцію з іншими банківськими інститутами присутніми в цій країні.

У сукупності з головним банком (та його філіальною мережею і дочірніми структурами в країні реєстрації) ці організації утворюють міжнародну банківську групу.

Міжнародний банк створює представництво в закордонній країні в першу чергу з метою сприяння своїм клієнтам при веденні бізнесу в цій раїні чи сусідніх державах. Представництво не є „банківським офісом”, воно не може прийняти банківський вклад, видати від імені головного банку кредит, сплатити вексель, авізувати акредитив, або провести операцію на ринку євровалюти. Турист, що має на руках чек, виданий головним банком, або емітовану ним кредитну картку, не зможе отримати у представництві готівкові кошти [55, c.115].

Основною функцією представництва є надання інформації, консультацій, організація ділових контактів на місці для клієнтів головного банку, а також надання інформації для місцевих бізнесменів про продукти чи послуги головного банку. Представництво організовує контакти керівників головного банку з місцевими банками і сприяє встановленню кореспондентських відносин. Також представництво організовує контакти між клієнтами головного банку і зацікавленими місцевими бізнесовими колами, а також з урядовими чиновниками. Важливою задачею представництва є надання головному банку аналітичних дослідів і оглядів економічної, соціальної і політичної ситуації в країні, а також виконання кредитного аналізу місцевих фірм як потенційних позичальників [55, c.116].

Головною перевагою представництва є те, що його штат краще представляє потреби клієнтів банку і може надавати необхідну інформацію чи консультацію. Представництво також може стати важливим базовим елементом, якщо головний банк вирішить з часом відкрити повноцінний банківський офіс. Але, зазвичай, представництво є єдиною законною формою присутності іноземного банку на місцевому ринку. Очевидним недоліком представництва є його нездатність надавати банківські послуги: для проведення операцій клієнти повинні переадресовуватися банкам-кореспондентам.

Як з юридичної, так і з операційної точки зору банківський філіал є частиною головного банку, опираючись на усю його ресурсну базу. Філіал (відділення) не є самостійною юридичною особою, тому він не має своїх установчих документів (уставу), своєї ради директорів, не може емітувати акції. Для управлінських і фіскальних цілей банківський філіал веде власну бухгалтерську звітність, однак насправді його зобов'язання і активи є складовою частиною зобов'язань і активів головного банку [57].

Банківські філіали контролюються з двох сторін: як частина головного банку вони є суб'єктом регулювання контрольними органами країни походження, але одночасно до них застосовують нормативи і обмеження, встановлені місцевим законодавством.

Основною перевагою для міжнародного банку у виборі саме цієї форми присутності на місцевому ринку є те, що філіал займається наданням повноцінних банківських послуг від імені головного банку, який несе усі юридичні зобов'язання. Так, грошовий депозит, розміщений у філіалі, призводить до виникнення перед вкладником зобов'язань зі сторони головного банку. При наданні послуг філіал орієнтується на глобальну значимість клієнта (БНК) для міжнародного банку в цілому, а не на ступінь розвитку відносин на місцевому рівні. Кредитні ліміти, встановлені для філіалу, є похідною від кредитних лімітів, діючих в головному банку [23].

З організаційної точки зору, відкриття філіалу частіш за все є простішим і дешевшим, чим відкриття дочірнього банку.

Головним недоліком філіалу як організаційної форми, з точки зору головного банку (але не клієнтів), є те, що саме головний банк несе повну відповідальність по зобов'язанням свого філіалу. Крім того, законодавство ряду країн, не допускає діяльність філіалів закордонних банків на своїй території [23].

Дочірнім банком називають самостійну банківську організацію, як правило, у формі відкритого чи закритого акціонерного товариства, або товариства з обмеженою відповідальністю, де всі 100 % чи більша частина акцій (паїв) належать головному міжнародному банку.

Такий банк надає повний спектр банківських послуг. Як самостійна банківська організація, дочірній банк повинен задовольняти усім вимогам, що пред'являються до такого роду інституцій зі сторони місцевого законодавства, в тому числі вони повинні мати необхідні ліцензії на здійснення банківської діяльності.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8