Аналіз ефективного використання короткострокового кредиту

2.1. Значення і задачі аналізу

Необхідною умовою виконання виробничої програми сільськогосподарського підприємства є повне і своєчасне забезпечення матеріальними ресурсами високої якості. При аналізі потрібно порівняти потребу в матеріальних ресурсах по кожному їх виду з фактичною наявністю, визначити своєчасність поставки та використання. При цьому необхідно враховувати, сільськогосподарське виробництво відрізняється від промислового рядом особливостей щодо використання матеріальних ресурсів.

По-перше, вони повинні надійти у виробництво в суворо встановлені технологічним процесом строки та в певній кількості.

По-друге, в більшості галузей сільськогосподарського виробництва технологічний процес не можна припинити, тому втрати від несвоєчасного забезпечення його необхідними матеріальними ресурсами не відшкодовуються.

По-третє, надлишкове або недостатнє, а також несвоєчасне надходження у виробничий процес окремих видів матеріальних ресурсів (наприклад, мінеральних добрив, пестицидів) може не тільки знизити якість продукції, а й зумовити значне його недоодержання.

По-четверте, ефективність використання матеріальних ресурсів значною мірою пов'язане із земельними ресурсами [5].

Всі ці особливості потребують використання позичкових коштів. Тому, для того, щоб сільськогосподарський сектор залучив до себе банківське кредитування, необхідно усунути перешкоди, які його стримують. Сільське господарство як базова галузь в системі АПК має специфічні риси, зумовлені природнокліматичними умовами, біологічними процесами, соціально-економічними та політичними умовами. Визначають наступні природнокліматичні фактори:

1) наявність сезонного розриву між вкладенням коштів і їх надходженням від реалізації продукції, та неможливість організації поточного виробництва;

безперервність процесів відтворення, які не можуть бути зупинені і тому потребують постійного та своєчасного вкладення коштів;

необхідність мати значний запас сировини та матеріалів, що сповільнює швидкість обігу коштів;

4) нестабільність технологічних процесів, пов'язаних з коливанням природнокліматичних умов, що потребує додаткових витрат;

5) потреба швидкої реалізації або переробки виробленої продукції [1]. Наявність цих факторів викликає необхідність залучення додаткових коштів

для здійснення процесу виробництва. Соціально-економічні та політичні фактори визначають також ряд особливостей галузі. Одна з них - низький рівень фондоозброєності праці аграрного сектору при значному моральному та фізичному зношенні засобів виробництва. Політичним фактором є нееквівалентний обмін продукції сільського господарства з іншими галузями народного господарства [19].

Незалежно від напрямів одержання виробничих ресурсів та особливостей їх формування результативність господарювання великою мірою залежить від раціонального використання створених запасів товарно-матеріальних цінностей, недопущення при цьому безгосподарності та марнотратства. Актуальність вирішення цих питань посилюється у зв'язку із зростанням темпів їх недопостачання, різким підвищенням цін, зниження економічного потенціалу підприємства, необхідністю збільшення частки коштів на соціальні потреби і охорону навколишнього природного середовища.

Завданням аналізу є виявлення причин незадовільного забезпечення підприємства окремими видами ресурсів, розробка конкретних організаційно-технологічних та економічних заходів мобілізації виявлених резервів, спрямованих на поліпшення забезпеченості необхідними товарно-матеріальними цінностями та підвищення віддачі від них.

Для аналізу використовуються такі джерела: відповідні розділи річного звіту підприємства, прогнози, плани і програми економічного та соціального розвитку, нормативно-довідкова література, дані бухгалтерського обліку, лімітно-забірні картки, інвентаризаційні відомості, книги складського обліку [14].

2.2. Склад і структура оборотних засобів

В курсовій роботі для аналізу використання господарством кредиту потрібно попередньо зробити аналіз структури оборотних засобів, тобто визначити для чого надається кредит.

Оборотні засоби є однією із складових частин майна підприємства. Стан та ефективність їх використання - одна із головних умов успішної його діяльності. Оборотні засоби являють собою авансовану у грошовій формі вартість для планомірного створення і використання оборотних виробничих фондів і фондів обігу у мінімально необхідних розмірах, які забезпечують виконання підприємством виробничої програми і своєчасного здійснення розрахунків.

Склад оборотних засобів - це сукупність окремих елементів оборотних виробничих фондів і фондів обігу.

Структура оборотних засобів - це питома вага вартості окремих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу [11].

Поділ оборотних засобів на оборотні виробничі фонди і фонди обігу - це їх класифікація за функціональною роллю. Виробничі оборотні фонди поділяються на такі групи:

-виробничі запаси - насіння і садивний матеріал, корми і підстилка, нафтопродукти, запасні частини, мінеральні добрива, біопрепарати і пестициди, тара, сировина і матеріали, покупні напівфабрикати для підсобних підприємств, паливо, малоцінні та швидкозношувані предмети, інструменти, змінне обладнання, інвентар, спеціальний одяг, взуття;

-молодняк і тварини на відгодівлі;

-незавершене виробництво -- витрати, які відносяться на ще не вироблену продукцію рослинництва, тваринництва, промислових, допоміжних та інших виробництв

-витрати майбутніх періодів [18].

Фонди обігу включають такі групи оборотних засобів:

-товарна (готова) продукція, що призначена для реалізації і оплати праці - кошти в розрахунках - заборгованість заготівельних організацій та інших покупців, окремих осіб, інші види дебіторської заборгованості;

-грошові кошти - готівка в касі, гроші на поточному рахунку, акредитиви, чеки, інші кошти [15]. Основне призначення засобів, авансованих в оборотні виробничі фонди, полягає у забезпеченні безперервного і ритмічного процесу виробництва. Основне призначення фондів обігу полягає в забезпеченості ресурсами процесу обігу (реалізації) продукції. Розглянемо структуру оборотних засобів у досліджуваному господарстві.

Таблиця 2.1.

Структура оборотних засобів ТОВ "АФ Україна" за 2005 рік.

Оскільки безперервність виробничого процесу можна забезпечити при різному запасі матеріальних ресурсів, то доцільно мати мінімально необхідний їх, запас. У сільськогосподарських підприємствах основна частина (80%) оборотних засобів знаходиться у сфері виробництва. Сфера обігу має набагато меншу питому вагу (20%).

Аналізуючи дані таблиці 2.1 можна сказати, що найбільшу частку в структурі оборотного капіталу займають оборотні фонди (83%), в тому числі незавершене виробництво (51,9%), тобто посіви зернових (озима пшениця, ячмінь) та багаторічних трав, витрати по обробітку землі, внесення мінеральних та органічних добрив. 20,9% займають тварини на вирощуванні та відгодівлі. Виробничі запаси в структурі оборотних фондів складають лише - 12,2%. Щодо структури фондів обігу, то тут вагому частку (57,1%) займає дебіторська заборгованість.

2.3. Джерела формування оборотних засобів

Визначення джерел формування оборотних коштів є важливою ділянкою роботи фінансиста підприємства.

Недостатність джерел формування оборотних коштів призводить до недофінансування господарської діяльності та до фінансових ускладнень. Наявність зайвих джерел оборотних коштів сприяє створенню надлишкових запасів ТМЦ, відволіканню оборотних коштів з господарського обороту, зниженню відповідальності за цільове й раціональне використання як власних, так і запозичених коштів. До того ж, сьогодні кон'юнктура ринку постійно змінюється, тому потреба підприємства в оборотних коштах не є стабільною. Досвід показує, що в більшості випадків ефективність використання запозичених коштів є більшою, ніж така власних коштів.

Нормативна потреба агропромислового підприємства в оборотних коштах покривається за рахунок таких власних джерел: статутний капітал, додатковий капітал; відрахування від прибутку у фонди спеціального призначення; цільове фінансування та цільові надходження (із бюджету, галузевих, міжгалузевих позабюджетних фондів); приріст сталих пасивів.

Обсяг коштів, що спрямовуються на поповнення власних оборотних коштів, залежить від очікуваних розмірів приросту нормативу оборотних коштів, загального обсягу прибутку, можливого обсягу залучення позикових коштів та ін. На вже діючих підприємствах власними джерелами фінансування є прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства, надходження від емісії цінних паперів, а також прирівняні до власних - сталі пасиви. Це кошти цільового призначення, які в результаті застосованої системи грошових розрахунків постійно перебувають в обігу підприємства, але йому не належать (мінімальна (стійка) заборгованість із заробітної плати, відрахувань на обов'язкове державне пенсійне страхування, на соціальне страхування, резерв майбутніх платежів, авансування покупців). Нині в бухгалтерському балансі не відокремлюють сталі пасиви [11].

Власні оборотні кошти призначені для покриття лише мінімальних запасів товарно матеріальних цінностей. В силу ряду причин (сезонність виробництва, інфляція, ріст обсягів виробництва, ріст дебіторської заборгованості тощо) підприємства змушені залучати кошти зі сторони - формувати оборотні кошти лише за рахунок власних джерел нині економічно недоцільно, оскільки це знижує можливості підприємства щодо фінансування власних витрат і збільшує ризик виникнення фінансової нестабільності підприємства.

Через сезонність сільськогосподарського виробництва аграрні підприємства вимушені в окремі періоди року авансувати у виробництво значні оборотні засоби, для створення яких нерідко не вистачає власних коштів. У таких випадках закономірним є використання підприємством кредиту, тобто капіталу кредитних установ за умови його повернення в установлені строки з одночасною виплатою процентів. Таким чином, позикові кошти - є одним із зовнішніх джерел формування оборотних коштів. Взагалі, потреба в зовнішніх коштах визначається як різниця між необхідними і наявними власними оборотними коштами [9]. До позикових оборотних коштів належать довгострокові та короткострокові кредити банку, кредити банків для робітників, комерційні кредити, інвестиційний податковий кредит (відстрочка сплати податків), інвестиційні внески робітників (грошовий внесок під певний відсоток).

Додатково залучені - це кредиторська заборгованість по оплаті праці, постачальникам і підрядчикам, по страхуванню, бюджету та іншим кредиторам; фонди споживання та нагромадження, резерви майбутніх втрат і платежів, резерви за сумнівними боргами; інші короткострокові зобов'язання; благодійні та інші надходження [21]. Іноді ще залучають кошти прострочених та пролонгованих позик банку, простроченої кредиторської заборгованості постачальникам.

Розрахуємо джерела формування оборотних засобів в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2.

Наявність власного та позикового капіталу в ТОВ "АФ Україна" за період 2003- 2005 pp., тис. грн..

З таблиці 2.2 бачимо, що джерела власного капіталу зменшились у 2005

році на 1692,3 тис. грн., або на 13,7% порівнюючи з 2003 роком. З цього виходить, що позиковий капітал ТОВ "АФ Україна" збільшився. Якщо порівняти величини позикового капіталу 2005 і 2003 років, то маємо зростання у 2,7 рази. Але все ж таки, сума власних коштів перевищує позиковий капітал, що свідчить про фінансову стійкість господарства і відносну незалежність від зовнішніх джерел фінансування. Підтвердженням цьому є також розрахований коефіцієнт стійкості (критичне значення - менше 0,7), який зріс у 3,25 рази порівнюючи звітний 2005 і базисний 2003 роки.

Особливістю об'єктів фінансово-економічного аналізу діяльності підприємств є їх формування під впливом безлічі факторів. Для того, щоб -- результати аналізу були предметними з точки зору можливості вжиття певних конкретних заходів для підвищення ефективності роботи підприємства, необхідно виявляти відокремлений вплив на кінцевий результат аналізу певних факторів як таких, що зумовлюють цей результат. Тому задача виключення впливу одних факторів на аналізований об'єкт з метою визначення впливу інших є однією з центральних в аналізі. За допомогою методу ланцюгових підстановок встановимо вплив кожного з факторів (власного та позикового капіталів) на результативний показник - коефіцієнт фінансової стійкості.

Табл.2.3.-

Визначення впливу факторів на зміну результату.

В результаті проведеного факторного аналізу встановила, що у 2005 році коефіцієнт стійкості господарства більший на 0,18 за 2003 рік. Цей показник підвищився в результаті зменшення власного капіталу на 0,14 і дуже незначного збільшення позикового капіталу - на 0,04, тобто власний капітал має більший вплив на зміну коефіцієнта фінансової стійкості.

Раціональне формування всіх названих вище джерел має значний вплив на процес виробництва, на фінансові результати і фінансовий стан підприємства, сприяє досягненню мети з мінімально необхідними за даних умов оборотними коштами.

2.4. Аналіз структури поточних зобов'язань

Для прийняття рішення про взяття кредиту необхідно проаналізувати структуру поточних зобов'язань. Зробимо це за допомогою таблиці....

Табл.2.4.

Структура поточних зобов'язань ТОВ "АФ Україна" за 2005рік,тис.грн.

У статті Короткострокові кредити банків відображається сума поточних зобов'язань господарства перед банками за отриманими від них позиками. Кредити складають найбільшу частку поточних зобов'язань - 34,6%, так як господарство щойно взяло новий кредит на рік.

Стаття "Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями" показує суму довгострокових зобов'язань, яка підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу. Ця стаття відокремлена для формування та відображення інформації про поточну частину довгострокових зобов'язань. Але, як бачимо з таблиці 2.4, у ТОВ "АФ Україна" така заборгованість відсутня.

У статті "Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги" показується сума заборгованості постачальникам і підрядникам за матеріальні цінності, виконані роботи та отримані послуги. Вона складає 557,3 тис. грн., або 20,3%. Кредиторська заборгованість належить до позапланових залучених джерел формування оборотних коштів, її породжує брак власних коштів.

Наявність кредиторської заборгованості постачальникам свідчить проучасть угосподарському обороті підприємства коштів інших суб'єктів господарювання. Основними кредиторами є: ТОВ "Агро-Сервіс" - за запчастини; ЗAT "Гібрид -С" -за насіння соняшнику; ТОВ "АФ Дари України" - за авто послуги, зернофураж; РК Профсоюзу за фінансову допомогу; РЕС - за електроенергію; ФГ "Степове" - за агро-послуги; ЗАСТ "Чорноморець" - за насіння пшениці; а також ТОВ "Мелітопольагроекспорт", ТОВ "Тур".

Поточні зобов'язання за розрахунками - це сума поточних зобов'язань з одержаних авансів, з нарахованих сум платежів до бюджету та позабюджетних фондів, зі страхування, з оплати праці, з розрахунків з учасниками та із внутрішніх розрахунків.

Заборгованість підприємства за всіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства, показані в статті "Поточні зобов'язання із розрахунків з бюджетом" і складають 229,1тис. грн. або 8,3%.

У статті "Поточні зобов'язання зі страхування" відображається сума заборгованості за відрахуваннями до Пенсійного фонду, на соціальне страхування, страхування майна підприємства та індивідуальне страхування його працівників, яка дорівнює 50,4 тис. грн., що за структурою склало 1,8%.

Стаття "Поточні зобов'язання за розрахунками з оплати праці" показує заборгованість підприємства з оплати праці, включаючи депоновану заробітну плату. У 2005 році такі зобов'язання склали 57,8 тис. грн. або 2,1% від загальної суми поточних зобов'язань.

У статті "Поточні зобов'язання за розрахунками з учасниками" відображається заборгованість господарства його учасникам (засновникам), пов'язана з розподілом прибутку (дивіденди тощо) і формуванням статутного капіталу, яка склала найменшу частку в структурі - 0,6%.

Заборгованість підприємства пов'язаним сторонам та кредиторська заборгованість з внутрішньовідомчих розрахунків обліковується в статті "Поточні зобов'язання із внутрішніх розрахунків" і за звітний 2005 рік має значення 803,3 тис. грн., що в загальній структурі поточних зобов'язань складає досить велику частку - 29,4%.

Здатність господарства розрахуватися з кредиторами за рахунок дебіторів протягом одного року можна визначити шляхом співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості.

К д/к = (Ф№1,ряд.16О+ряд.17О+ряд.18О+ряд.19О+ряд.2ОО+ряд.21О) / (Ф№1,ряд.520+ряд.530+ряд.540) = 605,5 / 636,9 = 0,95.

Критичне значення цього коефіцієнта дорівнює 1. Тобто, кредиторська заборгованість господарства трохи перевищує дебіторську. ТОВ "АФ Україна" здатне, але не на 100% протягом одного року розрахуватися з кредиторами за рахунок коштів, одержаних від дебіторів. Незначну частину боргу господарство може погасити за рахунок готової продукції, товарів.

2.5. Види кредитів на підприємстві

Використання банківських кредитів для підприємства, яке функціонує у ринковій економіці, є показником нормальної фінансової діяльності, бо вкладення власних фінансових ресурсів у засоби виробництва має відбуватися лише в межах постійної потреби, яка не зазнає коливань в сторону зменшення. Для покриття тимчасово збільшеної потреби у фінансових ресурсах раціонально використовувати банківський кредит, тому в ринковій економіці саме на його долю припадає значна частина позичкового капіталу.

Згідно висновків відділу активно-пасивних операцій про можливість надання кредиту в сумі 800 000 грн. строком на 12 місяців під 20% річних, зазначається, що ТОВ "АФ Україна" представляє для банку інтерес не тільки як позичальник, але й як клієнт. За даними управління сільського господарства Мелітопольського району Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Україна" за виробничими та економічними показниками займає друге місце у Мелітопольському районі. Тому банк розглянувши заяву клієнта надає йому кредит 800 000грн.

Погашення позики здійснюється або однією сумою одночасно по закінченні строку користування позикою, або періодично протягом всього терміну дії кредитної угоди. Відсоток нараховується на суму непогашеного кредиту. Сплата відсотків здійснюється за фактичну кількість днів користування позикою.

Банк, здійснюючи попередній аналіз фінансового стану позичальника, вивчає його кредитоспроможність. Метою аналізу кредитоспроможності є оцінка результатів фінансової діяльності позичальника, на підставі якої банк приймає рішення щодо можливості надання кредиту або припинення кредитних відносин з даним клієнтом. Кредитоспроможність позичальника - це його здатність повністю і в строк розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями. Для здійснення оцінки фінансового стану слід враховувати чітко визначені об'єктивні показники його діяльності, такі як обсяг реалізації, прибуток та збитки, рентабельність, коефіцієнти ліквідності, грошові потоки (надходження коштів на рахунки позичальника), склад та динаміку дебіторсько-кредиторської заборгованості тощо. Комерційний банк повинен враховувати також чинники, які носять суб'єктивний характер: ефективність управління підприємством, ринкову позицію позичальника та його залежність від циклічних і структурних змін в економіці галузі, наявність державних замовлень та державної підтримки позичальника, історію погашення кредитної заборгованості в минулому тощо.

Одним з коефіцієнтів, який використовується для визначення ліквідності підприємства є коефіцієнт загальної ліквідності. Він характеризує на скільки обсяг короткострокових зобов'язань і розрахунків можливо погасити за рахунок усіх ліквідних активів, або достатність обігових коштів для погашення боргів протягом року. Цей коефіцієнт розрахували шляхом ділення суми 2-го розділу активу (оборотні активи) на суму розділу 4-го пасиву (поточні зобов'язання). Нормативне значення =>2. В досліджуваному господарстві значення коефіцієнта зменшилось на 14,8% порівнюючи 2005 і 2003 роки.

Найбільш досконалим способом виявлення закономірностей розвитку явища є аналітичне вирівнювання рядів динаміки. Вирівнювання способом найменших квадратів можна здійснити по прямій або по кривій лінії, яка виражає функціональну залежність рівнів ряду динаміки від часу. Рівняння прямої має такий вигляд :

yt = a0 + a1*t = 2,98-0,01*t, де yt - вирівняні рівні ряду динаміки;

ао - вирівняний рівень ряду при умові, що t =0, тобто в році, який передує початку досліджуваного періоду; (

Табл.2.5. - Вихідні та розрахункові дані для аналітичного вирівнювання по прямій і по параболі.

2.6. Оцінка резервів ефективного використання кредиту

Розглядаючи доцільність залучення кредиту як джерела формування оборотних засобів, необхідно обов'язково мати на увазі ту обставину, що це об'єктивна необхідність господарської діяльності в умовах комерційного розрахунку, а не вимушена міра тільки у певних ситуаціях. І найбільш доцільним для організації фінансів, і найбільш ефективним для виробничої діяльності є положення, коли власними джерелами покривається тільки мінімальна потреба в оборотних коштах. Тимчасова потреба у фінансових ресурсах, яка виникає при нагромадженні окремих елементів оборотних засобів вище мінімального нормативу, покривається кредитом.

Аналізуючи кредитні відносини підприємства з банками, треба визначити, як підприємство у процесі планування й освоєння кредитів забезпечує взаємозв'язок використання кредиту та власних фінансових ресурсів, підвищення рентабельності використання усіх ресурсів.

Вихідною базою для висновків щодо міри ефективності використання фінансових ресурсів, вкладених в оборотні активи, є показник швидкості їх обороту, тобто оборотність. Прискорення обороту оборотного капіталу має важливе економічне значення, оскільки зменшує потребу виробництва в цьому ресурсі для виконання виробничої програми, а отже, підвищує ефективність відтворювального процесу. Вивільнені при цьому кошти підприємство може направити на диверсифікацію виробництва, соціальний розвиток колективу тощо.

Так, в господарстві є ще багато невикористаних резервів для прискорення кругообігу оборотного капіталу. Великі резерви прискорення обороту криються в скороченні періоду виробництва в тваринництві завдяки підвищенню середньодобових приростів тварин на їх дорощуванні і відгодівлі. В рослинництві - це впровадження у виробництво нових, більш урожайних і скоростиглих сортів культур, а також інтенсивних технологій їх вирощування, внесення оптимальних доз мінеральних добрив на фоні органічних. За таких умов не затягується вегетаційний період рослин, відбувається їх своєчасне дозрівання, а значить не порушується нормальний процес кругообігу оборотного капіталу. Одним з найважливіших напрямів поліпшення використання оборотного капіталу є режим економії.

Одним з етапів процесу надання кредиту є аналіз та моделювання поведінки підприємства за умови надання йому позики на часовому відрізку дії кредитної угоди. На цьому етапі слід враховувати ряд умов:

погашення кредиторської заборгованості згідно із затвердженим графіком повинне відбуватись не за рахунок отриманих кредитних коштів;

за рахунок кредиту має бути забезпечений повний цикл виробництва без залучення додаткових фінансових ресурсів;

- якщо в результаті реалізації проекту фінансово-економічний стан підприємства стабілізувався, але повністю відсутні обігові кошти, то такий результат вважається цілком позитивним, оскільки нестачу обігових коштів можна поповнити за рахунок нового банківського кредиту.

Для аналізу ефективності короткотермінових банківських кредитів на збільшення фонду оборотних коштів треба визначити оборотність цих кредитів і порівняти швидкість їх обороту зі швидкістю обороту власних оборотних коштів господарства. Отже, визначимо швидкість оборотності за допомогою таблиці 2.6.

Табл.2.6. -

Показники ефективності використання короткострокових позик для ТОВ "АФ Україна" за період 2003- 2005 роки.

Якщо порівняти таблицю 1.7 і дану, можна зробити висновок, що тривалість обороту кредитів набагато менша за оборотність оборотних засобів. Це свідчить про те, що залучення банківських кредитів відіграє позитивну роль у прискоренні оборотності оборотного капіталу господарства. З даних таблиці видно, що коефіцієнт оборотності кредитів зменшився на 17,7, що склало 71,4%. І навпаки, тривалість одного обороту збільшилась на 37 днів або у 3,6 рази.

Висновки

На основі проведеного дослідження виявлено:

1.ТОВ "Агрофірма Україна" має гарне місце розташування, вигідні економічні та природні умови для розвитку сільського господарства, а саме для вирощування зернових культур та тварин, тобто Товариство має зерно-молочну спеціалізацію. Розрахунки структури земельної площі показують, що сільськогосподарські угіддя за три досліджувані роки не змінилися, вся займана площа є орендованою. Чисельність робітників скоротилася на 55 чоловік або на 20% у 2005 році порівняно з 2003. Господарство постійно отримувало чистий прибуток.

2.Показник забезпечення основними виробничими фондами на одиницю сільськогосподарських угідь зменшився в господарстві на 15,8%, і навпаки показник фондоозброєності збільшився на 4,5%. Зростання показнику фондовіддачі на 46,3% за досліджуваний період говорить про ефективне використання основних фондів в ТОВ "АФ Україна". А показники, що характеризують економічну ефективність використання оборотних фондів -коефіцієнт оборотності та тривалість одного обороту - вказують на сповільнення виробничого обороту в господарстві незважаючи на взяття кредиту. Зниження коефіцієнта оборотності на 50,4% відбулося за рахунок значного зростання вартості оборотних засобів у 2005 році, що перекриває економічну вигоду надання кредиту.

3.Проаналізував/структуру оборотних засобів ТОВ "АФ Україна", треба відмітити, що найбільшу частку - 83% - займають оборотні фонди, а саме 51,9% -незавершене виробництво (витрати по обробітку землі, посіву озимих та багаторічних трав, внесення мінеральних та органічних добрив). 20,9% займають тварини на вирощуванні та відгодівлі, і всього 10,15% виробничі запаси.

4.Ефективне використання оборотного капіталу досягається за умови збалансування джерел його формування - власних і позикових. Джерела власного капіталу зменшились у 2005 році на 1692,3 тис. грн., або на 13,7% порівнюючи з

2003 роком. З цього виходить, що позиковий капітал ТОВ "АФ Україна" збільшився. Якщо порівняти величини позикового капіталу 2005 і 2003 років, то маємо зростання у 2,7 рази. Але все ж таки, сума власних коштів перевищує позиковий капітал, що свідчить про фінансову стійкість господарства і відносну незалежність від зовнішніх джерел фінансування. Підтвердженням цьому є також розрахований коефіцієнт стійкості, який зріс у 3,25 рази порівнюючи звітний 2005 і базисний 2003 роки. В результаті проведеного факторного аналізу встановлено, що у 2005 році коефіцієнт стійкості господарства більший на 0,18 за 2003 рік. Цей показник підвищився в результаті зменшення власного капіталу на 0,14 і дуже незначного збільшення позикового капіталу - на 0,04, тобто власний капітал має більший вплив на зміну коефіцієнта фінансової стійкості.

5.Згідно проведеного аналізу структури поточних зобов'язань, треба відмітити, що найбільшу частку 34,6% займають короткострокові кредити банків, тому що господарство щойно взяло новий кредит. Розрахований коефіцієнт співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості, який дорівнює 0,95, говорить про те, що ТОВ "АФ Україна" в цілому здатне протягом одного року розрахуватися з кредиторами за рахунок коштів, одержаних від дебіторів. Незначну частину боргу господарство може погасити за рахунок готової продукції і товарів.

6.3а допомогою рядів динаміки з'ясували, що коефіцієнт загальної ліквідності, який характеризує на скільки обсяг короткострокових зобов'язань і розрахунків можливо погасити за рахунок усіх ліквідних активів, має тенденцію до зниження (від 2,7 до 2,3, на 14,8%) і щорічне абсолютне зменшення на протязі досліджуваного періоду з 2001 по 2005 роки складає 0,01.

Згідно отриманим фінансовим результатам кредит є економічно доцільним для задоволення тимчасової потреби у витратах для створення сезонних запасів товарно-матеріальних цінностей.

Зважаючи на економічну ситуацію в Україні, коли більшість підприємств перебуває у скрутному економічному становищі, коли відбувається спад виробництва, за постійної нестачі оборотних коштів, можна зробити висновки, що банківське кредитування с найдоступнішим і найефективнішим для господарства джерелом фінансування.

На основі аналізу пропонується:

правильно розраховувати період максимальної потреби в оборотних засобах;

поліпшити забезпеченість необхідними товарно-матеріальними цінностями для підвищення швидкості обігу;

раціонально розподіляти потреби в матеріальних ресурсах по кожному їх виду згідно розрахованим нормативам;

якомога ефективніше використовувати матеріальні ресурси;

використовувати резерви для прискорення кругообігу оборотного капіталу окремо по галузям тваринництва і рослинництва;

досягнути значення коефіцієнта відношення кредиторської і дебіторської заборгованості 1, тобто підвищити здатність господарства розрахуватися з кредиторами за рахунок дебіторів протягом одного року шляхом зменшення кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги;

розвивати партнерські відносини з іншими організаціями, проводити постійний пошук нових ринків збуту та постачання;

по можливості встановити попередню оплату за продукцію, а також погашення дебіторської заборгованості частинами і шляхом натуральної продукції;

використовувати кредитні ресурси одного надійного та постійного партнера - банку за умови надання належного забезпечення повернення позички.

Кредит відіграє велику роль у соціальній галузі, тому що всі кредити мають соціальну спрямованість. На їх основі підвищується ефективність суспільного відтворення та повніше задовольняються потреби суспільства, підвищується життєвий рівень населення. Кінцевим підсумком кредитування має стати розвиток і підвищення ефективності національної економіки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Голованов А.А. Проблеми кредитування аграрної економіки // АПК :
економіка, управління. - 2004. - №5. - С.36-42

Гудзь О.Е. Забезпечення сільськогосподарських підприємств кредитними ресурсами // Економіка АПК. - 2005. -№1. - С17-21

Дадашев Б. Фінансово-кредитна політика аграрного сектора економіки України // Банківська справа. - 2003. -№2. -С.53-56

4. Данисенко А.А. Забезпечення ефективної системи кредитування сільськогосподарського виробництва // Економіка АПК. - 2005. -№8. - С.32-37

5. Долинський В.П. Аналіз господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. - К.: Вища школа, 2001. - 164 с

Кобзєв О. Особливості кредитування АПК в поточному році // Пропозиція. - 2003. -№11. - С15-16

Колотуха С.М. Пошук шляхів реформування кредитних відносин в аграрному секторі економіки // Економіка АПК. - 2005. - №1. - С.66-70

Колотуха СМ., Мельник О.В. Удосконалення системи кредитування сільськогосподарських підприємств // Економіка АПК. - 2004. - №6. ~ С.29-34

Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств. Навч. Посібник. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2004. - 294 с

Лагутін В.Д. Кредитування: теорія і практика. Навчальний посібник. -К.: "Знання", 2004. -181с.

Лайко П.А.Фінанси АПК. Навчальний посібник. - К.: ДІЯ, 2002. - 225с.

Наконечний Т.С. Оцінка доцільності кредитування підприємств АПК // Економіка АПК. - 2002. - №7. - С.58-61

13. Саблук П.Т. Кредит та розрахунки. Реформування та розвиток підприємств АПК. Підручник. - К.: ІАЕ, 2001. - 532с.

14. Савчук В.К. Аналіз господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. - Київ: "Урожай", 1995. - 325с.

15. Сафін О.Р. Шляхи забезпечення фінансової стабільності сільськогосподарських підприємств в Україні // Економіка АПК. - 2005. - №8.

16. Тарасюк С.Г. Розвиток системи сільськогосподарського кредиту в Україні // Економіка АПК. -2004. -№9. - С76-81

17. Тимченко О.А. Ще раз про кредити для АПК // Урядовий кур'єр. - 2003. - Жовтень. - С.9

Чупіс А.В. Оцінка, аналіз, планування фінансового становища підприємства: науково-методичне видання. - Суми: "Довкілля", 2003. - 404с.

Шиндирук І.П. Кредитування діяльності сільськогосподарського товаровиробника // Економіка АПК.-2004. -№10. - С 78-83

Шкарупа А.П.Удосконалення кредитного обслуговування аграрного сектора економіки // Економіка АПК.-2003. -№5. - С.79-82

Царенко О.П. Економічний аналіз діяльності підприємств аграрного комплексу.

22. Циганов С А. Особливості реформування фінансово-кредитних відносин в АПК // Економіка АПК.-2002. -Ш. - С.43-49

Страницы: 1, 2, 3