Аналіз фінансових результатів комерційного банку

Операції, пов'язані з нарахуванням витрат.

При проведенні аналізу сукупних витрат, так само як і доходів, необхідно виходити з їх поділу на процентні та непроцентні. Аналіз витрат слід проводити за тією ж схемою, що і аналіз доходів комерційного банку. Процентні витрати складають, як правило, більшу частину витрат. Так по ЗАТ КБ ПриватБанк ці витрати складали в 2005 році маже 40% всіх витрат. Ці витрати стосуються процентних витрат за коштами НБУ, по залученню строкових коштів клієнтів банку, по сплаті за залишки на поточних рахунках клієнтів, процентних виплат за цінними паперами власного боргу, процентних витрат за позабалансовими операціями та інших процентних витрат.

Таблиця 2.12. Факторний аналіз процентних витрат за строковими коштами клієнтів

Цей аналіз дає кількісну характеристику тому, який з двох факторів (середні залишки по депозитами або середній рівень витратності депозитних операцій) в більшому розмірі впливав на розмір процентних витрат банку. Так, по ЗАТ КБ ПриватБанк існують данні по факторному аналізу процентних витрат за депозитами (як елемента системного підходу до аналізу прибутковості банку), які приведено в таблиці 2.12.

Як видно з таблиці, при збільшенні в 2005 році залишків на строкових рахунках клієнтів на 80%, процентні витрати за цими рахунками збільшилися порівняно незначним чином - лише на 4,5%. Сталося це з-за впливу другого фактору, який компенсував зростання депозитних коштів - процентної ставки за депозитами. За 2004 рік вона впала з середнього рівня по банку 27,08% на початок року до 15,51%. Це позитивне для банку явище, яке вплинуло на зниження витрат банку (а тим самим збільшився прибуток), обумовлено об'єктивними факторами, що діяли на протязі року на ринку. Враховуючи позитивні тенденції розвитку економіки України, збільшення довіри до банків та збільшення реальних доходів населення, певна частина цих коштів була покладена на депозитні рахунки в банках. При цьому рівень цих вкладень на протязі останніх трьох років постійно зростав досить значними темпами. Факторний аналіз процентних витрат є яскравим прикладом, що відображає ці тенденції.

Факторний аналіз комісійних витрат проводиться за тими ж підходами, що і факторний аналіз комісійних доходів. Необхідно зазначити, що комісійні витрати, як правило, складають незначну частку витрат комерційного банку. По ЗАТ КБ ПриватБанк ця частка в 2005 році склала лише 1,6% всіх витрат. Серед інших витрат, найбільш значну частку займають витрати на утримання персоналу. Так в 2005 році вони в середньому складали 23,7% всіх витрат ЗАТ КБ ПриватБанк.

Роблячи висновки по розділу можемо відзначити позитивне зростання майже всіх показників, що свідчить про доволі вміле управління прибутком керівництвом банку. Але на мою думку необхідно вдосконалити методики комплексного аналізу прибутковості, зокрема:

· побудувати моделі проведення факторного аналізу;

· запровадити та покращити стратегічний аналіз та планування прибутковості банку;

· створити системи управлінського обліку та звітності як бази для побудови «вертикальної» моделі оцінки прибутковості банку.

3. Вдосконалення методики комплексного аналізу фінансових результатів комерційного банку

3.1 Побудова моделі проведення факторного аналізу - основа системи оцінки ефективності та раннього реагування на фінансовий результат

Теорія та методики аналізу фінансових результатів банку, викладені в попередніх розділах дослідження, дають уяву про основні підходи до факторної оцінки прибутковості банку. На підставі цього дослідження можна зробити висновок, що вони є недостатніми, неповністю розкривають природу формування того чи іншого значення прибутковості банку, не охоплюють всіх факторів, що формують прибутковість, а отже не дають можливості ефективно, миттєво реагувати на зміни зовнішнього та внутрішнього середовищ. Це дає підстави стверджувати, що при оцінці прибутковості роботи банку слід використовувати комплексний підхід до оцінки прибутковості банку. При цьому слід враховувати вплив максимально можливої і доцільної кількості факторів.

Зокрема серед внутрішніх факторів можна виділити цілу низку балансових статей, кожна з яких пов'язана з відповідною статтею доходів та витрат. Технологія аналізу показників прибутковості включає:

розрахунок фактичного значення коефіцієнтів прибутковості на основі даних балансу, звіту про прибутки та збитки, інших необхідних форм внутрішньої і зовнішньої звітності;

порівняльна оцінка коефіцієнтів з їх рівнем в попередні періоди;

виявлення основної тенденції в динаміці коефіцієнтів;

виявлення факторів, що здійснюють найбільш визначальний вплив на визначену тенденцію в зміні коефіцієнтів;

оцінка факторів з позиції ліквідності і банківських ризиків;

розробка рекомендацій по підвищенню прибутковості банку, планування відповідних заходів.

В рамках дослідження напрямків вдосконалення методик аналізу прибутковості, розроблено підходи до моделі проведення факторного аналізу показників прибутковості. В її основі використані принципи, закладені в методиці Дюпона. Так, зокрема, модель одного з головних показників прибутковості банку ROE можна подати за схемою впливу певних факторів, кожен з який в свою чергу розбивається на групу додаткових (критично значимих з точки зору аналітика) факторів. Показник ROE відображає фундаментальну залежність між прибутковістю й ризикованістю, визначеною на основі показника адекватності капіталу - головного вимірювача надійності банку за вимогами Базельського комітету. Розбивка показника ROE на його складові - дає широкий вибір напрямів для аналізу обсягу й вартості ресурсів, доходних та недоходних активів, витрат на утримання апарату управління та інших витрат, що впливають на обсяг і норму прибутковості - головних факторів фінансової стійкості комерційного банку й збільшення його капіталу.

Відповідно до розробленої моделі проведення факторного аналізу, дослідження ROE проходить за певної, чітко визначеною і логічною схемою, що розбивається, як це було зазначено вище, на декілька етапів:

(3.1)

Тобто, на першому етапі здійснюється розклад прибутковості капіталу на два фактори. Один з цих факторів характеризує ефективність роботи менеджменту банку, а другий може виступати індикатором надійності банку (мультиплікатор капіталу). При цьому останньому показнику приділяється на сучасному розвитку банківської системи України все більше уваги. Оберненим значенням цього показника є адекватність капіталу (норматив Н2 за методикою Національного банку) - а вимоги до нього тільки за півтори роки мають посилитись та значення цього показника повинно змінитися з 8% до 10% станом на 1 березня 2005 року, а починаючи з 1 січня 2006 року становити 12% відповідно до [58, 85].

(3.2)

На другому етапі фактор «прибутковість активів» додатково розбивається ще на два (загальна рентабельність і доходність активів). Мета - прояснити як чином було отримано те чи інше значення прибутковості активів. Показник надійності банку - мультиплікатор капіталу, за цієї моделі залишається без декомпозиції. На цьому етапі ще простежується «стандартна» методика Дюпона.

(3.3)

На третьому етапі фактор «загальна рентабельність» додатково розбивається ще на два через введення до показників статті «зобов'язання». І це не дивно, зважаючи на базове правило балансу комерційного банку: Активи = Зобов'язання + Капітал. Мета даної деталізації по факторах - зберегти суть закладену в правилі балансу, ув'язати вплив на прибутковість як активів, так і пасивів, та прояснити яким чином було отримано те чи інше значення прибутковості капіталу виходячи з впливу зобов'язань (особливого того факту, що вони є платними для банку).

(3.4)

тобто (3.5)

Ця формула є базовою для подальшого факторного аналізу показника прибутковості.

На четвертому етапі додається компонента (фактор) аналізу витратності зобов'язань банку. Таким чином, можна проаналізувати вплив доходності активів, витратності пасивів, надійності, мультиплікатора зобов'язань (сума зобов'язань на 1 грн. доходів) - тобто найбільш значимих внутрішніх факторів, що впливають на показник прибутковості капіталу банку.

Але основними, за рівнем охоплення чинників, є наступні етапи. Вони розроблені на основі правила прибуток = доходи - витрати. Таким чином, на розмір прибутку в абсолютному виміри впливає кожна стаття, що формує доходи чи витрати банку. Ці статті є додатковими показниками (факторами найнижчого рівня), що будуть впливати на прибутковість роботи банку. Відповідно, при застосуванні цієї моделі до оцінки показника прибутковості капіталу (ROE) можна проаналізувати в повному взаємозв'язку та певній послідовності вплив на нього кожної статті активів, пасивів, доходів та витрат.

Так, фактор «витратності зобов'язань» аналізується за наступними напрямками:

(3.6)

Це дає можливість проаналізувати вплив кожної статті витрат на кінцевий результат ROE. Відповідним чином можна проаналізувати вплив також компонентів:

процентних витрат - процентних витрат за коштами НБУ (700-ї групи рахунків Плану рахунків банків), коштами банків (701-ї групи рахунків), коштами суб'єктів господарської діяльності (702-ї), бюджетними коштами (703-ї), коштами фізичних осіб (704-ї), цінними паперами власного боргу та іншими процентними витратами (705-709-ті групи рахунків);

Комісійних витрат - комісійних витрат за розрахунково-касове обслуговування (рахунок 7100), за кредитне обслуговування (рахунок 7101), за операціями з цінними паперами (рахунок 7103), за операціями на валютному ринку та ринку банківських металів (рахунок 7104), інші комісійні витрати (рахунки 7106-7109, 7180);

Інших операційних витрат - витрати на зовнішній аудит (рахунок 7392), витрати на оперативний лізинг (рахунок 7395), штрафи, пені, що сплачені за банківськими операціями (рахунок 7397), інші (зокрема, рахунки 7380, 7394, 7396, 7399);

Загальноадміністративних витрат - витрати на утримання персоналу (740-ї групи рахунків), сплата податків крім податку на прибуток (741-ї), витрати на утримання основних засобів та нематеріальних активів (742-ї), інші експлуатаційні та господарські витрати (743-ї), інші (744-749-ті групи рахунків);

Інші витрати - відрахування в резерви (77-мий розділ рахунків), непередбачені витрати (78-мий), податок на прибуток (79-й).

Так само фактор «мультиплікатор зобов'язань» розбивається на декілька додаткових факторів, кожен з яких, дозволяє проаналізувати вплив тієї чи іншої статті, що формує зобов'язання банку.

(3.7)

Відповідним чином можна проаналізувати вплив таких статей пасиву: кошти НБУ (як до запитання, так і строкові - 13-й розділ рахунків Плану рахунків банків), кошти банків (16-й), кошти клієнтів (25-й і 26-й), цінні папери власного боргу та субординований борг (33-й та рахунок 3660), інші зобов'язання (серед них кредиторська заборгованість, доходи майбутніх періодів, нараховані витрати, інші - відображаються за відповідними рахунками 1-4 класів рахунків Плану рахунків банків).

Фактор «доходність активів» додатково розбивається на фактори, що дозволяють аналізувати відносний вплив різноманітних статей доходів.

(3.8)

Відповідним чином можна проаналізувати вплив таких компонентів:

Процентних доходів - процентних доходів за коштами в НБУ (600-ї групи рахунків Плану рахунків банків), коштами, розміщеними в інших банках (601-ї), кредитами суб'єктам господарської діяльності (602-ї), кредитами органам загального державного управління (603-ї), кредитами фізичним особам (604-ї), цінними паперами та іншими процентними доходами (605-609-ті групи рахунків);

Комісійних доходів - комісійних доходів за операціями з банками (610-ї групи рахунків Плану рахунків банків), за операціями з клієнтами (611-ї), за операціями з філіями (618-ї));

Результат від торговельних операцій - результат від торгівлі цінними паперами на продаж (рахунок 6203), результат від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами (рахунок 6204), результат від торговельних операцій з іншими фінансовими інструментами (рахунок 6205).

Інші операційні доходи - дивідендний дохід (рахунок 6300), позитивний результат від продажу цінних паперів на інвестиції, вкладень в асоційовані і дочірні компанії (рахунок 6394), доходи від оперативного лізингу (рахунок 6395), штрафи, пені, що отримані за банківськими операціями (рахунок 6397), за операціями з філіями (рахунок 6380), інші (рахунки 6399).

Інші небанківські операційні доходи - за операціями з філіями (група рахунків 648), позитивний результат від продажу основних засобів та нематеріальних активів, штрафи (рахунок 6497), інші (рахунки 6493, 6499).

Інші доходи - повернення списаних активів (група рахунків 671), непередбачені доходи (група рахунків 680).

Фактично при використанні цієї методики можна простежити формування показника прибутковості від самого верхнього рівня до самого нижнього, навіть до кожної банківської трансакції (проводки), чи кожного окремого клієнта чи документа. Таким чином, всі внутрішні фінансові фактори, що спричиняють вплив на розглянутий показник прибутковості капіталу ROE, можна розбити на аналітичні фактори 1-5 рівня деталізації.

Так факторами 1 рівня при аналізі показника ROE фактично є його складові - тобто прибуток і капітал. Слід за одним з методів (наприклад, ланцюгових підстановок, відносних чи абсолютних різниць) розглянути вплив зміни кожного з них на кінцеве значення показника прибутковості капіталу банку. Аналітичні фактори 2 рівня - це фактори, отримані шляхом декомпозиції (розчленування) показника ROE на додаткові фактори. Здійснюється вона методами, зазначеними в розділі 2. Ці фактори фактично представлені вище в 1-4 етапах моделі проведення факторного аналізу показника ROE. Фактори 3 рівня пояснюють вплив агрегованих статей активів, пасивів, доходів та витрат. В разі необхідності, для з'ясування причини формування того чи іншого значення цих агрегованих статей, аналітик може звернутися до блоку факторів 4 рівня. Ці фактори характеризують кожну окрему (неагреговану) статтю активів, пасивів, доходів чи витрат. Фактично це рівень поглинання до балансового рахунку.

В окремих випадках, з метою оперативного контролю та аналізу, прийняття відповідних виважених рішень цього керівництву банку недостатньо. Пропонується при аналізі впливу факторів на діяльність банку враховувати максимально можливу (і доцільну) кількість і рівень деталізації факторів. Доцільною, на думку автора, може бути навіть деталізація до рівня аналітичних рахунків, клієнтів та документів. Таким чином здійснюється повне інформаційне забезпечення аналізу впливу факторів на показники прибутковості. Як відомо, запис інформації про операції, які виконуються банком, та відображення цих операцій в агрегованому вигляді в балансовій та фінансовій звітності для аналізу та управління, забезпечується за допомогою синтетичного обліку. Але це є недостатнім для виявлення негативного впливу факторів, з'ясування причин, усунення недоліків та максимально кращого використання переваг банку. Таким чином, фактори 5 рівня допоможуть усунути ці недоліки та надати змогу детально прояснити за яким документом, по якому клієнту та якому відповідному рахунку проведена транзакція мала, наприклад, найбільший вплив на певний, заздалегідь визначений, показник прибутковості.

Все це дає змогу керівництву банка оперативно реагувати на відповідні зміни і фактори що їх спричинили, та які призвели до відповідної зміни або безпосередньо показників прибутковості або показників певним чином пов'язаними з ними. Керівництво банку може створити систему раннього реагування на зміну показників зовнішнього та внутрішнього середовища (які відповідним чином впливають на прибутковість банку) і здійснювати щоденний контроль за станом найбільш вагомих показників прибуткової та надійної діяльності банку. Це надасть змогу аналізувати зміну показника прибутковості як зверху донизу (від показника прибутковості, тобто від факторів 1 рівня, до найбільш деталізованих показників, тобто факторів 5 рівня), так і знизу вверх (наприклад, можна прогнозувати передбачаємий вплив зміни по кожному фактору 5 рівня, через вертикальний прояв по всій моделі і таким чином на показники прибутковості) приймати адекватні рішення щодо усунення недоліків та підвищення прибуткової діяльності за різноманітними напрямками в різних розрізах. Зазвичай, таку систему найпростіше створювати з використанням централізованих баз даних, що знаходяться на серверах головного офісу банку. Такі бази даних отримали назву сховища даних. Сховище даних - предметно-орієнтований, інтегрований, прив'язаний до часу та незмінний набір даних, призначений для підтримки прийняття управлінських рішень. По суті та спрямованості може містити дані внутрішнього та зовнішнього середовищ (як фінансового так і нефінансового характеру). Щоденно всі данні, взяті з відповідних операційних днів балансових підрозділів (філій) банку, а також данні в розрізі клієнтів та документів, повинні бути занесені до цього Сховища даних. Зокрема, дані в розрізі «клієнти» повинні мати такі параметри: дата вікриття/закриття, характеристика клієнта, ознаку резидента, код країни, ознаку інсайдера, частку державної власності або іноземного капіталу, кількість співробітників, МФО банка, особисті дані для фізичних осіб (прізвище, ім'я, по батькові), паспортні дані, номера реєстрації в державній та податковій адміністраціях, коди платника податків, ознаку форми власності, сектору та галузі економіки, інші додаткові дані. Дані в розрізі «рахунки» повинні мати обов'язкові параметри, що передбачені як в структурі кожного відповідного аналітичного рахунку, так і за його межами. При цьому ці обов'язкові параметри поділяються на дві групи - обов'язкові параметри, що визначені вимогами Національного банку України та обов'язкові параметри за внутрішніми вимогами самого комерційного банку. Параметри рахунків поділяються на загальні і спеціальні. Загальні параметри застосовують до усіх рахунків. Спеціальні параметри застосовуються до окремих груп аналітичних рахунків і використовуються для автоматизованого ведення деяких операцій та надання спеціальної звітності. Це, зокрема, такі параметри як номер балансового рахунку, дата відкриття/закриття, код клієнта (а це в свою чергу дає змогу за необхідності виходити на блок «клієнти»), код валюти, сума залишку (номінал та, окремо, гривневий еквівалент), вид рахунку, тариф (якщо передбачено нарахування доходів чи витрат за цим рахунком) та інші додаткові дані. Дані в розрізі «документи» можуть мати такі параметри як дата проводки документу, номер документу, вид документу, тип операції, МФО банка-кореспондента, номера рахунків і назви платника та отримувача, код валюти, сума проводки (номінал та, окремо, гривневий еквівалент), призначення платежу, код операції та інші додаткові дані. Всі ці параметри та вимоги до них поширюються і є обов'язковими до виконання в усіх установах комерційного банку. Таким чином, це дає змогу, аналітику, а, відповідно, і керівництву банку, отримувати найбільш деталізовану інформацію про причини зміни показників прибутковості, аналізувати їх, знаходити залежності, та, відповідним чином, приймати оперативні рішення. Фактично аналітик за наявності таких даних «бачить всю картинку» діяльності банку. Для обробки вищезазначеного масиву даних розроблюються та використовуються спеціальні програмно-аналітичні інструменти. Вони надають змогу простежити формування показників прибутковості, прогнозувати та планувати їх зміну, знаходити резерви підвищення показників прибутковості і відповідним чином усувати недоліки та стимулювати підвищення якісних та кількісних характеристик показників прибутковості банку, що фактично і є метою факторного аналізу прибутковості банку.

Цілком зрозуміло, що, зазвичай, найчастіше в цих програмно-аналітичних інструментах використовується функція аналізу, яка, перш за все, надає можливість автоматично отримувати звітні аналітичні документи. Але надалі, після того як користувач (аналітик чи, навіть, керівництво банку) отримує документ, в нього можуть виникнути питання, як та внаслідок чого даний показник прибутковості склався саме таким чином. Для відповіді на це використовуються інтерактивні засоби аналізу, які дають можливість користувачу «розкласти» будь-який показник прибутковості, побачити, які інші показники його склали, як цей показник склали данні від підзвітних підрозділів (розріз «банк в цілому - бізнес-напрямок - підрозділ»), як показник змінювався в попередній період і яким чином виглядить його поведінка в порівнянні, наприклад, з поведінкою зовнішніх макроекономічних показників (темпи інфляції, динаміка курсів валют). Після з'ясування, як і чому склалося таке значення показника, можна спробувати передбачити його подальшу поведінку за допомогою «режимів прогнозу» які існують в сучасних програмно-аналітичних інструментах в найбільш розвинутих комерційних банках на Заході та поступово знаходять своє впровадження і в Україні. Ці «режими прогнозу» засновані на використанні методів статистики. При цьому, тут часто використовується регресійний аналіз для виявлення аналітичних взаємозалежностей між показниками. Для більш чіткого прогнозування показників прибутковості або, точніше кажучи, врахування впливу операцій та дій, що плануються, на стан показників діяльності банку в цілому, використовується задача обліку заявок і плану, задача побудови прогнозного стану фінансового портфеля на основі договорів залучення та розміщення, обслуговування, тобто на основі найбільш вагомих показників кредитно-ресурсного плану та бюджету банку. Безумовно, якість прогнозування показника прибутковості буде залежати в даному випадку від якості складання кредитно-ресурсного плану та бюджету. Після з'ясування, наприклад, що природній хід справ суто технічно прогнозує незадовільний стан окремих, найбільш важливих з точки зору оцінки прибутковості, показників, ці програмно-аналітичні інструменти (в принцип дії яких доцільно закласти вищезапропоновану модель) повинні давати змогу використовувати задачу моделювання, яка дає можливість аналітику «програти» декілька сценаріїв, і кожен - одразу ж оцінювати. Результатом такої творчої роботи повинен бути перелік найбільш необхідних рекомендацій для їх впровадження з метою підвищення значень прибутковості банку за умови прийнятного рівня ризиків та збереження високої надійності - все це разом і створює систему раннього реагування.

3.2 Вдосконалення управлінням фінансовими результатами за допомогою моніторингу

Економічний розвиток будь-якої банківської установи повинен ґрунтуватися на дослідженні поточної діяльності та її фінансових результатів, як необхідних складових у досягненні фінансової гнучкості та стабільності банківської установи. Швидкий розвиток економічних відносин, нестабільність ринкового середовища, впровадження найсучасніших методів конкурентної боротьби вимагають адекватного розвитку інструментарію управління, який здатний швидко визначити і оцінити ситуацію, що дасть змогу оперативно і найбільш правильно прийняти необхідне і виважене управлінське рішення.

Стабільний економічний розвиток банківської діяльності залежить від прийняття ефективних управлінських рішень, які, в свою чергу, базуються на ґрунтовному аналізі, плануванні фінансової діяльності та контролю за виконанням цих планів.

В сьогоднішніх умовах діяльності відсутність єдиної методології, що поєднувала б у єдиній системі діагностики досвід ведення банківського бізнесу й подальших перспектив його розвитку зумовлює необхідність пошуку нових підходів до управління банківськими установами. Виходом з даної проблеми є побудування економіко-математичних моделей і методів на основі ведення та використання єдиних інформаційних баз даних, які б забезпечували якісний підбір, систематизацію та аналіз інформації. Все це є передумовою для прийняття виважених управлінських рішень, і саме розробка єдиної аналітичної бази даних є основою для проведення фінансового моніторингу.

Фінансовий моніторинг є важливим напрямком економічної роботи банку і повинен вирішувати наступні завдання:

здійснення контролю за дотриманням обов'язкових економічних нормативів регулювання діяльності комерційних банків;

уточнення фактичних показників комерційних банків;

структурний аналіз активів і пасивів банку з метою оптимізації їх структури для отримання максимального прибутку за умови збереження ліквідності банківської установи;

аналіз фінансової стабільності банку, оцінка адекватності і достатності капіталу;

аналіз банківських ризиків;

аналіз фінансових результатів діяльності банку;

коригування прогнозних показників.

Аналіз достатності капіталу банку і його прибутковості дає можливість оцінити ефективність управління і, таким чином, визначити спроможність банку конкурувати на ринку банківських послуг, а також оцінити вплив макроекономічної політики на діяльність банківської установи.

Завданнями фінансового моніторингу є оцінка поточного і минулого фінансового стану банку та основних результатів його діяльності, пошук та оперативне надання інформації щодо основних фінансових показників діяльності, забезпечення фінансової стійкості та надійності банку завдяки постійному контролю за фінансовою роботою, а отже і зміцненню комерційного розрахунку як основи стабільної роботи банківської установи і виконання нею своїх фінансових зобов'язань. При цьому першочерговою метою моніторингу є узагальнююча оцінка і прогноз майбутніх результатів діяльності банку.

Проте в науковій літературі немає єдиного розуміння терміна «фінансовий моніторинг». Тому часто виникають розбіжності у розумінні даного поняття. Так, Плікус І.Й. визначає фінансовий моніторинг як «спеціально організоване, систематичне і безупинне спостереження за фінансовим становищем об'єкта й оперативною його оцінкою» [67]. Проте фінансовий моніторинг слід розглядати не тільки як збір, систематизацію та проведення аналітичних заходів, як сукупність облікових операцій, аналізу, діагностики виявлених результатів і створення прогнозів на перспективу.

«Моніторинг поточної фінансової діяльності - система постійного спостереження за найважливішими поточними результатами фінансової діяльності підприємства в умовах постійно змінної кон'юнктури фінансового ринку. Метою такого моніторингу є: своєчасне виявлення відхилень фактичних результатів фінансової діяльності підприємства від передбачуваних, які (відхилення) призводять до погіршення фінансового стану підприємства; з'ясування причин цих відхилень; розробка пропозицій щодо відповідного коригування окремих напрямів фінансової діяльності з метою її нормалізації та підвищення ефективності» [34].

Дане визначення не передбачає ранжування інформації за ступенем значимості, періодичності зміни, відповідності цілям і задачам проведених моніторингових досліджень, а, отже, не передбачає створення єдиної бази даних. Крім того, дана система повинна бути спрямована на виявлення не тільки негативних, а і позитивних сторін діяльності підприємства, оскільки це надасть можливість більш ґрунтовно визначати фактори впливу на кінцевий результат досліджень, відшукати приховані резерви економічного зростання.

Фінансовий моніторинг повинен відтворювати всі процеси в динаміці, а також містити бази даних для порівняння поточних показників з прогнозними, ця система повинна забезпечувати необхідним обсягом інформації різні рівні управлінської структури відповідно до їхніх вимог. Саме ця система повинна бути базою для створення системи фінансових планів. [58]

Тому, на нашу думку, фінансовий моніторинг варто визначати як єдину систему безперервного збору, систематизації та обробки інформації і побудування на її основі прогнозних показників діяльності з метою прийняття управлінських рішень.

Фінансовий моніторинг можна умовно поділити на два етапи, які різняться в часі. (рис. 3.1). Перший етап - збір, систематизація, обробка інформації та складання попередніх прогнозів діяльності. Другий - збір, систематизація, обробка інформації та складання прогнозів діяльності в час настання заданого періоду ретроспективного аналізу (це може бути місяць, декада, тиждень або робочий день).

Рис. 3.1. Схема фінансового моніторингу

В ході фінансового моніторингу на основі узагальнення облікової інформації у формах фінансової звітності здійснюється прогнозний та ретроспективний аналіз фінансових результатів, визначається ефективність фінансово-господарської діяльності, проводиться оцінка впливу факторів на зміну величини прибутку та рентабельності, надається загальна оцінка політики комерційного банку щодо управління його активами та джерелами їх фінансування. Саме ця інформація, досліджена протягом тривалого періоду, є основою прогнозування майбутніх грошових потоків, пов'язаних з операційною діяльністю банку.

Як елемент контролю операційної діяльності банку ретроспективний аналіз ґрунтується на даних первинного обліку і безпосередніх спостережень, направлених на фіксацію та кількісну і якісну оцінку відхилень визначених характеристик об'єкта дослідження від попередньо встановлених стандартів контролю. Методику ретроспективного аналізу спрямовано на перевірку правильності розрахунків доходів та витрат за даною операцією, оцінку доходності активних операцій та рівня витрат за пасивними операціями. За попередньо розробленими і введеними у нормативну базу даних алгоритмами здійснюється перевірка правильності розрахунків суми і рівня доходів за активними операціями банку та суми і рівня витрат за пасивними операціями.

На завершення ретроспективного аналізу фінансових результатів передбачається визначення і кількісна оцінка відхилень, які є наслідком операцій, здійснених протягом досліджуваного оперативного періоду. В даній сфері переважає контроль дотримання термінів виплати процентів та повернення суми основного боргу за одержаними кредитами, термінів отримання суми основного боргу та процентних платежів за виданими кредитами. На цій стадії здійснюється оперативний аналіз і контроль банківських ризиків, до яких належать, перш за все, ризик неповернення, неповного або несвоєчасного повернення кредитного боргу та ризик неможливості відшкодування повної або часткової вартості зобов'язань банку.

Ретроспективний аналіз фінансових результатів діяльності комерційного банку здійснюється з метою визначення напрямів і можливостей збільшення його прибутку та підвищення рентабельності шляхом забезпечення ефективного управління доходами і витратами. [58]

Прогнозний аналіз досліджує фінансово-господарську діяльність комерційного банку з позицій її подальшого розвитку. Прогнозний аналіз основних параметрів, що характеризують явища і процеси фінансово-господарської діяльності з позицій майбутнього, дозволяє здійснити проекцію найбільш постійних елементів попередніх періодів і визначити їх майбутні значення. Визначення майбутніх значень обраних показників, що характеризують основні параметри досліджуваного об'єкта, дозволяє окреслити прогнозний простір, який заповнюється шляхом деталізації попередньо визначених показників.

Застосування фінансового моніторингу є доцільним та ефективним і дозволяє з мінімальними витратами робочого часу кваліфікованих фахівців отримати результати на кожний конкретний момент часу, використовуючи єдину інформаційну базу. Результати, отримані в ході фінансового моніторингу є базою для прийняття обґрунтованих управлінських рішень і коригування раніше прийнятих рішень при зміні зовнішніх або внутрішніх умов функціонування.

Висновки

Ефективне функціонування національної економіки, її розвиток разом з постійним зростанням добробуту населення не уявляється можливим без вирішення завдань забезпечення ефективного функціонування банківської системи та її основних елементів - комерційних банків.

Банк розглядається в науковому дослідженні як економічна установа зі складною багаторівневою організаційною та фінансовою структурою, що виконує специфічні функції в економіці. Поряд з зовнішніми факторами, що впливають на стан банківської системи України, на розвиток банків за часів незалежності України першочерговий вплив здійснювали і здійснюють особливості системи управління кожним з них. Діюча система управління комерційними банками, ключовим елементом якої виступає аналіз, потребує більш ефективних систем контролю, аналізу та впливу на показники фінансових результатів.

В першому розділі наукової роботи було представлено теоретичне обґрунтування концептуальних засад аналізу фінансових результатів, розглянуті підходи до тлумачення самих термінів «прибуток» та «прибутковість».

Результати проведеного дослідження підтверджують, що фінансовий результат залежить від прибутковості роботи банку, що в свою чергу є результатом ефективної взаємодії кожного компонента системи організації сучасного банку. Зазначено, що кількість коефіцієнтів, які можуть бути використані при аналізі фінансового результату, обмежена лише кількістю рахунків балансу та звіту про фінансові результати, а при поглибленому аналізі - обмежена лише кількістю рахунків бухгалтерського обліку. Було здійснено комплексне дослідження проблем використання основних коефіцієнтів прибутковості в практичній діяльності вітчизняних банків, систематизовано показники оцінки прибутковості та проаналізовано можливості застосування цих підходів в вітчизняній практиці. Доведено, що сучасна практика використання банківського аналізу, вимагає застосування різноманітних підходів до аналізу серед яких комплексний аналіз відрізняється глибиною дослідження, рівнем деталізації об'єктів аналізу та аналітичних процедур, змістом і кількістю аналізованих показників, спрямованістю на найбільш повну оцінку діяльності банку. З допомогою факторних моделей було доведено недостатність спроб аналізувати діяльність банку спираючись виключно на загальні показники його оцінки. Було досліджено та проаналізовано практичну діяльність банку з допомогою комплексного аналізу в аспекті прибутковості його діяльності. В науковій роботі здійснено комплексне дослідження основних факторних моделі цієї системи, схема її організації, інформаційного забезпечення та основні принципи взаємодії. Доведено, що з допомогою такого підходу до аналізу фінансового результату банку забезпечується всебічна оцінка стану та перспектив розвитку, повноцінна підтримка системи прийняття рішень керівництвом банку.

В рамках розвитку методики комплексного аналізу нами досліджена і запропонована до використання модель проведення факторного аналізу як основи системи оцінки ефективності та раннього реагування. При цьому, враховується вплив максимально можливої і доцільної кількості факторів, які розкривають природу формування того чи іншого значення прибутковості банку, дають можливість максимально ефективно, миттєво реагуючи на зміни зовнішнього та внутрішнього середовищ, керувати ефективною діяльністю банку. Модель проведення факторного аналізу показників фінансових результатів дозволяє простежити формування показника прибутковості від самого верхнього рівня до самого нижнього, навіть до кожної банківської трансакції (проводки), чи кожного окремого клієнта чи документа. Важливим як наукової точки зору, так і з точки зору практичної реалізації є те, що ця модель представлена за алгоритмом інформаційного забезпечення і алгоритмом контролю та аналізу в практичному використанні. При цьому всі внутрішні фінансові фактори, що спричиняють вплив на показник прибутковості розбиваються на аналітичні фактори 1-5 рівня деталізації. Все це забезпечує можливість мати не тільки високі значення поточної прибутковості банку за умови прийнятного рівня ризиків та забезпеченні високої надійності, а й створює умови для адекватного прогнозування і стратегічного планування перспективної діяльності.

Досліджуючи комплекс питань, пов'язаних з проблемами підвищення прибутковості банку, автор дійшов до висновку не тільки необхідності використання комплексного аналізу при оцінці діяльності банку, а й необхідності глибокого розуміння факторів впливу, їх складових, тенденцій та перспектив подальшого розвитку. Складність організації і технологій роботи сучасного банку вимагає знань не тільки методик, а й адекватного інформаційного та технічного забезпечення, постійного вдосконалення систем управління, наявності оптимальних технологій продажу банківських продуктів, високого рівня освіти та культури банківської справи. Дане дослідження допомагає у вирішенні питання щодо методичного посилення управління прибутковістю банку з врахуванням складності організації роботи сучасного банку та великого розмаїття факторів, що впливають на його прибуткову і надійну роботу.

Використання теоретичних і методичних положень даного наукового дослідження комплексного аналізу фінансового результату діяльності банку та шляхів його вдосконалення будуть сприяти, на думку автора, процесам реформування, оптимізації та подальшого розвитку систем управління банками України.

Список використаних джерел

1. Адамик Б.П. Національний банк і грошово-кредитна політика: Навчальний посібник: Видавництво. - Т.: Карт-бланш, 2002. - 278 с.

2. Бажан А.И. Денежно-кредитная политика: неудачное заимствование западной модели // Банковское дело. - 2003. - №6. - С. 2-8.

3. Білан О.М. Дослідження ефекту ліквідності на міжбанківському ринку // Матеріали науково-практичної конференції «Стратегія монетарної політики: проблеми вибору та застосування». - Київ: НБУ. - 2002. - С. 139-146.

4. Борщ Л.М. Грошово-кредитна політика та її вплив на інвестиційний процес // Фінанси України. - 2003. - №12. - С. 16-23.

5. Бюлетень Національного банку України. - 2006. - №1 // www.bank.gov.ua.

6. Бюлетень Національного банку України. - 2006. - №2 // www.bank.gov.ua.

7. Бюлетень Національного банку України. - 2003. - №5 // www.bank.gov.ua.

8. Бюлетень Національного банку України. - 2002. - №5 // www.bank.gov.ua.

9. Гальчинський А. Стабільність гривні та проблеми її забезпечення // Економіка України. - 2004. - №2. - С. 4-12.

10. Геращенко В.О. О денежно-кредитной политике и ходе реструктуризации банковской системы // Финансовый бизнес 2001. - №6. - C.10

11. Гребеник Н. Головна мета - стабільність національної валюти // Вісник Національного банку України. - 2000. - №6. - С. 2-3.

12. Гриценко А. Стабільність грошової одиниці як ціль монетарної політики // Вісник Національного банку України. - 2002. - №11. - С. 20-22.

13. Дзюблюк А. Некоторые аспекты денежно-кредитного регулирования // Финансы и кредит. - 2001. - №6. - С. 42-45.

14. Дзюбко О. Деякі аспекти грошово-кредитного регулювання економіки // Економіка України (укр.). - 2000. - №4. - C.17-24.

15. Долан Э.Дж., Кэмпбелл К.Д., Кэмпбелл Р.Дж. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика: Навчальне видання: англ. - М.: АНК, 1996. - 448c.

16. Енциклопедія з банківської справи України.

17. Ершов М.В. Денежно-кредитная сфера и экономический кризис // Рынок ценных бумаг (рус.). - 1999. - №22. - C.20-24.

18. Жданов В.І. Передумови встановлення ставки рефінансування як тактичної мети грошово-кредитної політики центрального банку // Формування ринкових відносин в Україні. - 2002. - №1. - C.85-88.

19. Жуков Е.Ф. Деньги. Кредит. Банки: М.: ЮНИТИ, 2003. - 600 с.

20. Жуков П.Е. Монетаризм и современная денежно-кредитная политика // Финансы 2004. - №10. - С. 64-66.

21. Казимагомедова А.А., Ильясов С.М. Организация денежно-кредитного регулирования - М.: Финансы и статистика, 2001.

22. Коваленко В.В. Обов`язкове резервування як інструмент грошово-кредитної політики // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Т. 9: Збірник наукових праць: Наукове видання. - Суми: Мрія-1 ЛТД; УАБС, 2004. - 374 c.

23. Коваленко В.В., Коренєва О.Г. Тенденції і перспективи розвитку грошово-кредитної політики Національного банку України // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Т. 5. - Суми: Мрія ЛТД, 2002. - 288 c.

24. Ковзанадзе И.К. Роль денежно-кредитной политики в преодолении последствий банковских кризисов // Деньги и кредит. - 2003. - №2. - C.45-48

25. Комарська Л.М. Проблеми реалізації грошово-кредитної політики НБУ в сучасних умовах // Проблеми формування і розвитку фінансово-кредитної системи України: Збірник наукових статей. - Х.: Штрих, 2002. - 274 c.

26. Кондиріна А. Методи грошово-кредитного регулювання та їх аплив на процес економічної трансформації // Формування ринкових відносин в Україні. - 2005. - №4. - С. 13 - 15.

27. Костина Н.І., Сучок С.В. Моделювання діяльності Національного банку України методом імовірнісно-автоматичного моделювання // Матеріали науково-практичної конференції «Стратегія монетарної політики: проблеми вибору та застосування». - Київ: НБУ. - 2002. С. 134-139.

28. Костюк О. Основні тенденції розвитку облігацій внутрішньої державної позики // Вісник Української академії банківської справи. - 2002. - №2. - С. 25

29. Костюк О. Моделювання поведінки ставок грошового ринку у форматі існуючої операційної структури монетарної політики НБУ // Вісник Української академії банківської справи. - 2004. - №1. С. 55-63.

30. Кротюк В.П. Національний банк - центр банківської системи України: організаційно-правовий аналіз: Начальне видання: К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2000. - 248 с.

31. Лагутін В.Д. Гроші та грошовий обіг: Навчальний посібник: К.: Товариство «Знання», 1998. - 168.

32. Лагутін В.Д., Кричевська Т.О. Довіра до монетарної політики: вибір грошово-кредитної стратегії в Україні // Вісник Національного банку України (укр.). - 2001. - №11. - C.22-25.

33. Лагутін В. Догматизм грошово-кредитної політики як гальмо економічного зростання в Україні // Банківська справа. - 2001. - №4. - С. 33-40.

34. Луців Б.Л. Грошово-кредитна політики держави та інвестиційна діяльність банків // Економіка України (укр.). - 2001. - №10. - C.20-25.

35. Лютий І. Роль грошово-кредитної політики НБУ в стабілізації кредитного ринку // Банківська справа. - 2000. - №3. - С. 7-10.

36. Майборода Т. Грошово-кредитна політика: підсумки виконання її основних засад за 2002 рік // Цінні папери України (укр.). - 2003. - №3. - C.7-8.

37. Мамедханова З. Тенденції грошово-кредитної політики в Україні // Молода економіка. - 2003. - №1. - C.28-34.

38. Мельник А. Основные параметры денежно-кредитной политики в Украине // Економіка України. - 2000. - №7. - С. 25-32.

39. Мельник О.М. Законодавчі основи та найважливіші параметри грошово-кредитної політики // Фінанси України. - 2000. - №7. - C.34-45

40. Михайленко О.Г. Цільова спрямованість грошово-кредитної політики та її інструменти // Механізм регулювання економіки, економіка природокористування, економіка підприємства та організація виробництва (Міжнародний науковий ж-л. - 1999.- №3): Зб.наукових праць СумДУ. - Суми: СумДУ, 1999. - 274 c.

41. Моисеев С.Р. Трансмиссионный механизм денежно-кредитной политики // Финансы и кредит (рус.). - 2002. - №18. - C.38-52.

42. Мороз А.М. Національний банк і грошово-кредитна політика: Підручник: К.:1999. - 366 с.

43. Науменкова С.В. Проблемы сбаланстрованости денежного рынка Украины. - К.: Наукова думка, 1997.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7